Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ

Читайте также:
  1. VI. ПРИМЕРНЫЙ ПЕРЕЧЕНЬ ВОПРОСОВ К ЗАЧЕТУ
  2. Автобіографія (від грец. autos – сам, bios – життя, grafo – пишу) – це документ, у якому особа повідомляє основні факти своєї біографії.
  3. Акустический каротаж(АК). Физические основы, принципиальное устройство скважинных приборов. Решаемые геологические и технические задачи.
  4. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій, його основні етапи.
  5. Ассортимент товара. Ассортиментный перечень.
  6. Буддизм. Основні положення вчення. Культ. Історичний розвиток буддизму. Основні напрямки буддизму: хінаяна і махаяна. Регіональний буддизм
  7. Буддійське віровчення та культ. Поширення буддизму. Основні напрями в буддизмі
  8. В ДИПС используют две принципиальные схемы организации индекса — прямую и инверсную.
  9. В чем заключаются сущность и принципиальные различия между либеральной, консервативной и социалистической идеологиями?
  10. В чем принципиальное отличие восточной каллиграфии от западноевропейской?

А) формально-граматична класифікація

Ця класифікація ґрунтується на визначенні особливостей засобів зв'язку та їх місця у структурі складнопідрядного речення. Вона розроблялася О.М.Пєшковським, П.Ф.Фортунатовим, М.М. Петерсоном, Л.А.Булаховським, О.Б.Шапіро. Її прихильники у складі складнопідрядних речень розрізняли: а) речення зі сполучними словами (відносні речення), б) речення зі сполучниками (сполучникова підрядність). Подальший аналіз ґрунтується на цих вихідних позиціях, в силу чого з-поміж речень із сполучними словами вирізняються ті чи інші смислові підтипи, як і з-поміж речень зі сполучниками.

Б) логіко-граматична класифікація складнопідрядних речень

Ця класифікація в основному сформувалась у середині ХІХ століття і її вихідним принципом є функціональне ототожнення підрядної частини і члена речення, тобто складнопідрядне речення уподібнюється простому, а підрядна частина – членам речення. На цій підставі виділяють підметові, присудкові, додаткові, означальні, обставинні (місця, часу, способу дії, міри і ступеня, причини, мети, умови, допусту) підрядні частини.

Складнопідрядні речення з підрядними підметовими – це утворення, в яких підрядна частина або конкретизує зміст підмета головної частини або компенсує його відсутність.

Залежно від функції підрядної частини складнопідрядні речення з підрядними підметовими поділяються на два підтипи.

Перший підтип утворюють речення, в яких підрядна частина конкретизує зміст підмета головної частини, вираженої займенниками той, та, ті, все, всякий, кожний (підрядна частина приєднується за допомогою слів хто, що, який): Хто звірився тобі, ласкавий і прозорий, Хто сподівається на щедрі й теплі дні, - О, той не знає ще, яке облудне море, Яка в твоїх очах погибель спить на дні.

Значно рідше зустрічаються підметові підрядні частини з особовими займенниками вона, він, воно, ми: Вона, що носила у серці велике горе, яке не могло там вміститися і спливало крізь темні очі, бачила своїх синів, про них говорила.

ругий різновид складнопідрядних речень з підрядними підметовими утворюють конструкції компенсуючого типу, в яких підрядна частина компенсує відсутність підмета у головній частиДні. Виділяють кілька різновидів компенсуючих підрядних підметових:

підрядна підметова компенсує підмет при виразно особовому дієслові – предикаті головної частини: Хто грає так, ненавидить не може;

підрядна частина компенсує відсутність підмета при іменному складеному присудку головної частини: Не поет, у кого думки не літають вільно в світі, а заплутались навіки В золотії тонкі сіті;

підрядна підметова частина сполучається з присудком головної частини, вираженим дієсловом з постфіксом –ся(-сь): Мені здається, що пейзажі в нас на Україні якоїсь приголомшливої краси й величі.

Підрядна підметова частина поєднується з дієсловом-присудком головної частини у морфологічній формі середнього роду минулого часу: Їй і в голову не приходило, що найбільше Тимко мучиться саме через неї, через їхню баламутну, засуджену всім селом любов.

Підрядна підметова частина сполучається з предикатом, вираженим словом категорії стану: Тож безперечно, що кожному тут своя доля диктує напрямок руху – і потім на тіло той рух переходить.

Складнопідрядні речення з підрядними частинами присудковими – це такі утворення, в яких підрядна частина або конкретизує зміст іменного складеного присудка головної частини або компенсує його відсутність. На цій підставі розмежовують два різновиди складнопідрядних речень з підрядними присудковими.

Перший різновид утворюють складнопідрядні речення, в яких підрядна частина конкретизує зміст іменного складеного присудка головної частини, вираженого вказівними займенниками такий, той: Та часи тепер зовсім не ті, щоб однією пихою жити.

До другого різновиду належать утворення, в яких присудкова частина компенсує опущений компонент предиката головної частини: Зима, як того бажали всі.

Складнопідрядні речення з підрядними додатковими – це такі утворення, в яких підрядна частина виступає у функції об'єктного визначника при дієслові, прикметнику, віддієслівному іменнику, прислівнику, або ж конкретизує додаток головної частини, виражений займенником: Не винна ти, що я не маю долі, не винна ти, що я така нещасна.

Синтаксична сполучуваність підрядних додаткових частин обмежена певними семантичними групами дієслів-предикатів, які вимагають об'єкта. До таких дієслів належать:

1)лексеми зі значенням повідомлення, передачі інформації: говорити, розповідати, інформувати, наголошувати, запитати, відповідати, нагадувати, аргументувати, питати, пояснювати, зачитувати, вимовляти, оповідати, підкреслювати, відзначати.

2)лексеми на позначення психічного стану і процесів розумової діяльності: встановлювати, обмірковувати, запам'ятовувати, допускати, боятись, дізнаватись, прикидати, обґрунтовувати, вирішувати, вигадувати, почувати, заучувати, розгадувати.

3) лексеми на позначення процесів сприйняття: дивитися, бачити, розглядати, додивлятися, спостерігати.

4) лексеми зі значенням воле вияву щодо певного адресата: запрошувати, зобов'язувати, наполягати, бажати, радити, наказувати, застерігати, вимагати, дозволяти, відраджувати, заохочувати, загадувати, припрошувати.

Підрядні частини додаткові приєднуються до головної за допомогою сполучників що, щоб, ніби, нібито, як, чи, мов, немов, немовби, наче, начебто, неначе, неначебто, буцім, буцімто; сполучних слів хто, що, який, чий, котрий, як, де, куди, звідки, коли, доки, скільки, наскільки: І не важко збагнути, чому зітхається дівчині місячними вечорами.




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 84 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав