Читайте также:
|
Н.С. Поспєлов визначив головне відмінність двох типів складнопідрядних речень. Воно полягає в наступному: придаткових частина або співвідноситься з головним у всьому обсязі, або входить до складу головної частини, прикріплюючись до якогось слова і поширюючи його. Пропозиції першого типу він назвав двочленних, речення другого типу - одночленним.
Приклад пропозиції двучленного типу: Ми про все домовимося, якщо ти зайдеш до мене. У предикативних частинах складнопідрядного речення укладено дві ситуації, які співвідносяться в цілому: друга ситуація - умова реалізації першої ситуації. Придаткових частина пов'язана з головною частиною в цілому. Аналогічне співвідношення спостерігається в реченнях з іншими семантичними сполучниками: Ми про все домовимося, коли ти зайдеш до мене. Ми про все домовимося, тому що розуміємо один одного. Ми про все домовимося, хоча це буде нелегко.
Приклад пропозиції одночленним типу: Ми домовилися, що зустрінемося ввечері.
Придаткових частина відноситься не до всієї головної частини, а до одного слова «домовилися», поширюючи його, заповнюючи його інформативну недостатність. Цей зв'язок порівнянна зі зв'язком у словосполученні: домовитися про зустріч (Ми домовилися про зустріч).
Інша важлива відмінність пропозицій одночленним і двочленних проявляється у засобах зв'язку. У пропозиціях одночленним в якості засобів синтаксичного зв'язку вживаються асемантіческіе спілки (союз «що», деякі спілки, їх вживають як асемантіческіе, - «ніби», «начебто», «щоб») і союзні слова, тобто такі показники, які тільки оформляють зв'язок, але не встановлюють синтаксичні відносини (синтаксичні відношення виражаються іншими засобами). У пропозиціях двочленних в якості засобів синтаксичного зв'язку використовуються семантичні спілки - показники синтаксичних відносин (тимчасових, умовних, причинних, цільових та ін.)
Класифікація складнопідрядних пропозицій, розроблена Н.С. Поспєловим, отримала подальший розвиток у роботах інших вчених, зокрема В.А. Бєлошапкова, яка внесла в цю класифікацію важливі уточнення. Перш за все, було замінено терміни: одночленні і двочленні відповідно позначаються термінами нерозчленовані і розчленовані пропозиції. Причиною зміни термінів є подібність колишніх термінів з назвами типів простих речень (односкладні - двоскладні) і можливе їх змішання у вжитку.
В.А. Бєлошапкова зробила важливе уточнення для пропозицій розчленованої структури (по Поспєлову - двочленних). Вона встановила, що в цих пропозиціях існує зв'язок не між предикативними частинами в цілому, а між предикатами: придаткових частина відноситься до предикату головною, причому цей предикат не обов'язково є присудком, це може бути і додатковий предикат, наприклад дієприслівник або дієприкметник у відокремлених оборотах, і навіть семантичний предикат (слово з предикатной семантикою). Наприклад: Він міцно тримав сина за руку, щоб той не втік. Придаткових частина з цільовим значенням належить до предикату-сказуемому «тримав» (тримав - з якою метою?). Він вийшов, міцно тримаючи сина за руку, щоб той не втік. придаткових частина відноситься до додаткового предикату, вираженого дієслово «тримаючи» (тримаючи - з якою метою?)
Інший важливий крок, зроблений В.А. Бєлошапкова у розробці структурно-семантичної класифікації, - визначення способів зв'язку між компонентами складнопідрядного речення. Виділяється три способи зв'язку: прісловная, детермінантний і кореляційна.
Прісловная зв'язок - це зв'язок передбачення, вона зумовлюється валентністю слова в головній частині, його морфологічними або лексичними особливостями. Такий зв'язок аналогічна зв'язку в словосполученні. Наприклад: Впевненість, яка була у неї спочатку, тепер зникла. Прісловная зв'язок визначається морфологічної характеристикою опорного слова - приналежністю його до певної частини мови - імені іменника (пор. в словосполученні: «первісна впевненість). Впевненість, що він мене не підведе, надавала мені сил. У цьому випадку прісловная зв'язок визначається не приналежністю слова до частини мови, а особливістю його лексичного значення: слово «впевненість» поширюється тут як синсемантичних, що вимагає обов'язкового поширення - підрядним реченням або словоформою («впевненість у правоті»). Прісловная зв'язок - ознака нерозчленованої структури.
Детермінантні зв'язок - зв'язок непредсказующая, вона аналогічна зв'язку обстоятельственного детермінанта у простому реченні: детермінант відноситься до предикативной основі простого речення; придаткових частина відноситься до предикату головну частину (основним чи додатковим). Наприклад: Я зрозумів вас, коли дізнався вас краще. СР: З часом я зрозумів вас. Аналогічна зв'язок у будь-якому семантичному союзі: Я зрозумів вас, бо й сам так думаю. Я зрозумів вас, хоча у мене інша точка зору. Детермінантні зв'язок - ознака розчленованої структури.
Кореляційний зв'язок не має аналогів в словосполученні і простому реченні, це зв'язок, характерна саме для складного речення. Класичний випадок кореляційного зв'язку - Т-слово співвідносних слів в головній частині і відповідне йому К-слово (союзне слово) в додатковій частини: Я той, кого ніхто не любить. Інші прояви кореляційного зв'язку: Т-слово в головній частині - асемантіческій союз (Було так спекотно, що плавився асфальт); К-слово в додатковій частині корелює зі всієї головною частиною (Сьогодні Вася запізнився, чого з ним раніше не траплялося). Кореляційний зв'язок можлива і в нерозчленованих, і в розчленованих структурах.
12. Речення нерозчленованої структури - це такі складнопідрядні речення, підрядна частина яких залежить від слова чи словосполучення головної частини й приєднується асемантичними (функціональними) сполучниками й сполучними словами. У таких реченнях головна частина потребує уточнення, пояснення, доповнення.
Серед складнопідрядних речень нерозчленованої структури виділяються: 1) складнопідрядні речення з підрядними означальними; 2) складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними; 3) складнопідрядні речення з підрядними ступеня і способу дії.
13. Складнопідрядні речення з підрядними означальними – це такі конструкції, в яких підрядна частина підпорядковується певному слову або словосполученню головної частини, виступаючи його атрибутивною характеристикою. Переважно підрядна частина означальна відноситься до іменника, займенника, прикметника, словосполучення, що має загальну субстантивну семантику, головної частини. Підрядні означальні поділяються на два різновиди:
складнопідрядні речення з підрядними означальними сполучникового підпорядкування;
складнопідрядні речення з підрядними означальними відносного підпорядкування. Тут показником відношень між головною і підрядною частинами виступають відносні займенники і займенникові прислівники, що виступають у ролі головних або другорядних членів речення. Функцію сполучних слів виконують лексеми який, чий, котрий, хто, що, де, куди, звідки, коли.
У складнопідрядних реченнях з підрядними означальними сполучникового типу широко вживаються сполучники що, щоб, як, ніби, нібито, мов, немов, немовби, немовбито, наче, неначе, неначебто: Іноді він поринав у такий глибокий роздум, що його будили, як сонного, і тоді він прокидався.
14. Займенниково-співвідносними називаються такі складнопідрядні речення нерозчленованої структури, в яких підрядна частина стосується співвідносного (вказівного) слова головної, розкриваючи і пояснюючи його значення.
Співвідносні слова, функцію яких виконують звичайно вказівні займенники і прислівники займенникового походження, як відомо, лексично неповноцінні, не визначені і потребують розкриття їхнього значення, у зв’язку з чим головна частина цих речень наповнюється відповідним значенням тільки в поєднанні з підрядною. Так у реченнях: Хто сіє хліб, хто ставить дім, хто створює поему, той буде предком дорогим нащадкові своєму (Рил.) і Все, що здобуте кров'ю і потом, у нашій славі ожило (Мал.) співвідносні слова той, все, що виконують у головній частині роль підмета, надто загальні і потребують конкретизації, розкриття їхнього значення, що й здійснюється у першому реченні за допомогою трьох однорідних підрядних частин, поєднаних з головною за допомогою сполучного слова хто, а в другому — за допомогою однієї підрядної, приєднаної до головної сполучним словом що.
Співвідносні слова можуть виступати у ролі різних членів речення: 1) підмета: Те, що пройшло, навіки одшуміло (Мал.); 2) присудка: Гора така, що з неї спускалися цілий день (Гонч.); 3) додатка: Іван продав усе, що мав (Вас.); 4) обставини способу дії: Хай суд іде так, як велять йому народи (Ян.); 5) обставини місця: Піти туди, куди серце кличе й обов'язок (Коц.).
Предикативні частини займенниково-співвідносних складнопідрядних речень пов’язуються в одне ціле за допомогою сполучних слів хто, що, який, котрий, чий, як, де, куди, звідки, скільки, наскільки і сполучників що, щоб, наче, ніби та ін., яким у головній частині відповідають співвідносні слова, внаслідок чого і виникає співвідносність вказівних співвідносних слів головної частини і сполучних слів та сполучників підрядної, яка найчастіше виступає у вигляді таких моделей: 1) той, та, те — що, як, щоб; 2) такий, так, стільки, настільки — як, наче, мов, неначе; 3) такий, стільки, настільки — що, щоб та ін.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 168 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |