Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Інфраструктура ринку: сутність, основні елементи, функції.

Читайте также:
  1. Автобіографія (від грец. autos – сам, bios – життя, grafo – пишу) – це документ, у якому особа повідомляє основні факти своєї біографії.
  2. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій, його основні етапи.
  3. Буддизм. Основні положення вчення. Культ. Історичний розвиток буддизму. Основні напрямки буддизму: хінаяна і махаяна. Регіональний буддизм
  4. Буддійське віровчення та культ. Поширення буддизму. Основні напрями в буддизмі
  5. Бюджетне фінансування, його сутність, форми і методи
  6. Види банків та основні банківські операції. НБУ та його стратегічні завдання
  7. Види і основні вимоги до виробничого освітлення
  8. Виникнення і розвитокеконом.теорії. основнісучасні напрямки економ.думки
  9. Вступ. Основні визначення в галузі охорони праці.
  10. Дайте визначення предмету "Історія України", вкажіть на основні методологічні принципи, джерела та значення його вивчення у вищій школі

Ринок – сукупність економічних відносин між господарюючими суб’єктами щодо організації виробництва та обміну товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва.

Сутність ринку проявляється через його функції, серед яких виокремлюють: узгодження обсягів, асортименту виробництва і споживання; підтримання збалансованості попиту і пропозиції; встановлення суспільної цінності виробленого продукту і затрат праці; економічне стимулювання ефективності виробництва; стимулювання НТП, що підвищує ефективність функціонування всієї економічної системи; регулювання економічних мікро – і макропропорцій у виробництві, обміні, розвитку окремих регіонів, областей, територій та ін.; забезпечення у відтворювальному процесі суспільного продукту прямого(виробництво – ринок – споживач) і зворотного зв’язку (споживач – ринок – виробництво).

Закони ринку.

Закон вартості – основний закон, що регулює ринок. Згідно з ним обмін товарів здійснюється на сонові вартісної еквівалентності, яка визначає суспільно необхідними витратами абстрактної праці на їх виробництво.

Закон попиту – зниження або підвищення ціни зумовлює відповідну зміну величини попиту.

Закон пропозиції обумовлює прямо пропорційний зв'язок між зміною ринкової ціни на товар і відповідним зростанням обсягу пропозиції.

Закон конкуренції. Наявність на ринку великої кількості відокремлених продавців (виробників) породжує між ними конкуренцію - змагання за ринки з метою отримання вищих доходів.

Закон грошового обігу: кількість грошей та сума цін товарів і послуг в обігу мають бути збалансованими.

 

33. Домогосподарства як суб’єкти економічної системи та ринкових відносин.

Основними суб’єктами ринкової економіки є домашні господарства, підприємства, держава.

Як самостійний суб’єкт ринкових відносин домогосподарство – це група фізичних осіб, які приймають самостійні економічні рішення. Існує думка, що історично домогосподарства були першими господарюючими суб’єктами економіки, тому що в процесі розвитку продуктивних сил все частіше виникала ситуація, коли вигода змушувала людей об’єднувати своє майно з метою здійснення крупних проектів підприємницького характеру. Такі угоди були нестійкими, але дозволяли досягати більшої дохідності проектів. Початковою формою об’єднання були шлюбні угоди між членами домогосподарств. У такому розумінні поняття “сім’я” є вторинним стосовно поняття “домогосподарство”.

В економічній літературі, розкриваючи економічний зміст і сутність домогосподарства, автори, як правило, в основу своїх визначень висувають одну або декілька ознак: спільне господарство; спільний бюджет; спільна власність; спільна територія проживання; родинні відносини.

Сутність домогосподарств як суб’єктів ринкових відносин проявляється через їх функції, які вони виконують в економічній системі суспільства. Головні з них: постачання чинників виробництва, споживання та заощадження.

Кругообіг в економіці починається з домашніх господарств (див. рис.). Перш за все домашні господарства є постачальниками ресурсів, таких як послуги чинника “праця”, капітал, земля та підприємницькі здібності, одержуючи за це доходи в грошовій або натуральній формі. Ці ресурси потрапляють до підприємств, які, поєднавши їх певним чином, створюють товари та послуги. Останні, опинившись на відповідному ринку, купуються домогосподарствами. В умовах ринку домогосподарства і підприємства одночасно діють і як покупці, і як продавці.

Провідною функцією домогосподарств, що створює умови для ефективного попиту та стимулює зростання обсягів виробництва товарів і надання різноманітних послуг, є споживання. Рівень споживання визначається їхніми сумарними доходами, загальним споживчим бюджетом, житловим і накопиченим майном.

 

34. Доходи домогосподарств, їх формування та розподіл.

Доходи домогосподарств – це результати їх економічної діяльності. Вони включають обсяг нарахованих у грошовій та натуральній формі: заробітної плати, прибутку та змішаного доходу, одержаних доходів від власності, соціальних допомог та інших поточних трансфертів.

Головним джерелом доходів є доходи від послуг чинника “праця”. Розрізняють номінальні та реальні доходи. Номінальні доходи – це сума грошових доходів, які одержують домогосподарства. Реальні доходи – це кількість різних споживчих товарів і послуг, які можуть купити домогосподарства за свої грошові доходи.

Загальні доходи домогосподарства – це сума доходів, які воно отримує з різних джерел у грошовій чи натуральній формі.

Загальний дохід не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум. Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімального рівня доходів сімей, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат і пільг.

Економічна наука виділяє два основних підходи: функціональний та особистий.

Функціональний розподіл доходів: грошовий дохід країни поділяється на заробітну плату, ренту, відсоток і прибуток; тобто сукупний дохід суспільства поділяється відповідно до функцій, які виконують отримувачі доходів. Заробітна плата виплачується за роботу; рента і процент - за ресурси, що перебувають у чиїйсь власності; прибуток надходить до власників підприємств.

Особистий розподіл доходів пов’язаний зі способом, за допомогою якого сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих домогосподарств.

 

35. Витрати та заощадження домогосподарств.

Дохід, що залишився в розпорядженні домогосподарств після сплати особистого прибуткового податку, розподіляється на витрати на споживання та витрати на заощадження. Споживання домогосподарств – це витрати на придбання споживчих благ для задоволення власних потреб. У вартісній формі – це та сума грошових коштів, яка витрачається домогосподарствами на придбання різноманітних товарів і послуг.

Сукупні витрати домогосподарств складаються з грошових витрат, а також вартості спожитих домогосподарством продовольчих товарів, отриманих з особистого підсобного господарства тощо.

Заощадження – це економічний процес, пов’язаний із забезпеченням в майбутньому власних потреб домогосподарств: накопичення коштів для купівлі нерухомості та дорогих предметів тривалого користування тощо.

Найпоширенішими формами заощаджень домогосподарств є нагромадження у вигляді грошової готівки, придбання акцій та облігацій, внески в банки та ін. Заощадження залежать від доходу домогосподарств, а також від граничної схильності до заощаджень.

 




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 48 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав