Читайте также:
|
Основою різниці формальної і неформальної комунікації є їх відношення до документально
зафіксованим формам наукової інформації, і перш за все до прийнятих в ту чи іншу історичну епоху форм
публікації наукової літератури. Відповідно під формальною комунікацією розуміють набір засобів та
процесів, що призводить до появи наукових публікацій, зокрема статей та монографій, в той же час
неформальна комунікація – це ті види та форми спілкування вчених, котрі не передбачають обов’язкової
появи наукових робіт.
Засоби формальної комунікації в свою чергу можуть бути розділені –по критерію їх представлення
науковому співтовариству – на первинні і вторинні. До первинних відносяться перш за все наукова стаття і
книга, а також форми, що їм передують – тези та доповіді на наукових конференціях, матеріали яких
обов’язково публікуються, в певному сенсі переклади наукової літератури і деякі специфічні рубрики
наукових журналів (листи в редакцію, репліки, інформацію про наукове життя і т.д.). Вторинні засоби
включають в себе реферати наукових статей і книг, різного роду огляди літератури, рецензіїї, списки
аннотацій та тематичні бібліографії. До засобів неформальної комунікації належать різного роду бесіди
вчених – в наукових закладах, в кулуарах наукових зборів, в позаробочий час і т.д.; сукупність форм
допублікаційних повідомлень – рукописи, препринти, усні доповіді на наукових нарадах, що не
передбачають обов’язкових публікацій матеріалу. Сюди ж відносяться різного роду науково-дослідницькі
звіти, призначені для використання виключно всередині того чи іншого закладу. До наукової комунікації
належать і широкі комунікаційні структури – наукові часописи, наукові наради, дискусії, різного роду
професійні зустрічі.
До міжособової комунікації прийнято відносити ті засоби та форми, в яких повідомлення адресоване
певній особі. Відповідно безособова комунікація передбачає сповіщення якогось наукового результату групі
науковців, персональний склад якої не визначається. В ряді випадків це розрізнення видів комунікації
проводиться відносно просто: наукова бесіда, вузьке професіональне обговорення, розсилання препринтів і
т.д. відносяться до міжособистісних засобів, в той же час виступ в дискусії чи навіть рецензія в науковому
журналі важко кваліфікувати на цій підставі, тому що кожен з цих комунікаційних актів, з одного боку,
напрямлений цілком конкретному індивіду (доповідачу чи автору рецензуємої книги), а з другого,
адресований всім колегам, зацікавленим його змістом [9, с. 11].
Розрізнення безпосередньої та опосередкованої комунікації не стільки характеризує самі засоби
комунікації, скільки відноситься до опису комукаційних структур і розподілу ролей їх учасників.
Безпосередня комунікація передбачає прямий інформаційний контакт, в той час як для реалізації
опосередкованої комунікації необхідна наявність однієї чи кількох проміжних ланок. Вчений може
цілеспрямовано шукати ту чи іншу інформацію, використовуючи при цьому як формальні так і неформальні
канали (запланована комунікація) або отримати важливу інформацію під час бесіди з колегою, що працює
над зовсім іншою проблемою (спонтанна або незапланована комунікація). Неважко помітити, що один і той
же конкретний комунікаційний засіб, наприклад, доповідь на науковій нараді, можуть бути віднесені до
різних рубрик класифікації. Хоча, ця недосконалість викладеної класифікації є не такою й значною [
Дата добавления: 2015-04-22; просмотров: 21 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |