Читайте также:
|
Ефективність механізму платного природокористування визначається і введенням плати за користування природними ресурсами. Для обґрунтування даного механізму можна сформулювати основні принципи визначення плати за природні ресурси. Принципи визначення плати за природні ресурси:
1. Плата за природній ресурс, використання якого приносить більший прибуток при однакових витратах має бути вищою.
2. Величина плати за природні ресурси має бути достатньо висока для стимулювання впровадження ресурсозберігаючих і еколого- безпечних технологій у виробництво.
3. Величина плати за природні ресурси має бути рівною величині витрат на відновлення і відтворення даного ресурсу.
Згідно з чинним законодавством України плата за використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів плати і лімітів їх використання. Нормативи плати визначаються з урахуванням розповсюдження природних ресурсів, їх якості, місця розташування можливого відтворення, доступності, комплексності, можливості переробки та утилізації відходів та інших факторів. Ліміти формуються виходячи з оцінки безпечності чи гранично-можливого вилучення природних ресурсів, тобто такого обсягу, який не призводить до порушення рівноваги в екосистемі.
В Україні затверджено інструкцію та відповідні офіційні методики про порядок обчислення і сплати платежів за спеціальне використання надр і корисних копалин, рибних, водних, земельних та лісових ресурсів.
Плату за спеціальне використання природних ресурсів вносять:
- суб'єкти підприємницької діяльності, що видобувають та реалізовують їх чи використовують в своїй виробничій діяльності;
- суб'єкти підприємницької діяльності, до складу яких входить структурний підрозділ, що займається видобутком корисних копалин чи виробництвом певної продукції і передає їх для подальшої переробки чи реалізації.
Серед платежів за природні ресурси є два типи:
1. За право користування (вводиться на конкретній території, може бути у вигляді податку чи плати за ліцензію на користування даних ресурсів).
2. На відтворення і охорону ПР (визначення затрат на підтримання заданого рівня якості навколишнього природного середовища).
Плата природних ресурсів вноситься у вигляді спеціальних зборів, податку, орендної плати чи в інших формах передбачених законодавством. При використанні природних ресурсів у межах встановлених лімітів платежі за них відносяться на витрати виробництва і стягуються з доходу (балансовий прибуток підприємств). Платежі за понад лімітне і нераціональне використання природних ресурсів стягуються з прибутку, що залишився в розпорядженні природокористувача чи з його приватних коштів.
Розподіл платежів за користування природних ресурсів, %
| Види платежів | До держ. бюджету | До обласних і місцевих бюджетів |
| 1. За землю | ||
| 2. Надра | ||
| 3. За водні | ||
| 4. За лісові | ||
| 5. За рибні | - |
В Україні законодавство передбачає плату за природні ресурси у вигляді таких платежів:
- плата за спеціальне використання природних ресурсів;
- плата за забруднення навколишнього природного середовища (екологічний податок);
- плата за погіршення якості природних ресурсів.
Плата за спеціальне використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів плати і лімітів їх використання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Нормативи плати за спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України повинні враховувати такі характеристики природних ресурсів:
- якість;
- поширеність;
- можливість відтворення;
- доступність;
- комплексність;
- продуктивність;
- місцезнаходження;
- можливість переробки та утилізації.
В Україні за спеціальне використання природних ресурсів справляються такі платежі:
• плата за використання корисних копалин;
• плата за забір свіжої води з відкритих і закритих водних басейнів;
• плата за використання тваринних і рослинних ресурсів;
• плата за використання атмосферного повітря для виробництва продукції і послуг (з 1 січня 1995 року);
• плата за використання рекреаційних ресурсів (мінеральних вод, лікувальних грязей, лісу);
• плата за оренду об’єктів природи;
• плата за землю (земельний податок);
• компенсаційна плата за вилучення земель.
Плата за забруднення навколишнього природного середовища включає плату за викиди і скиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та водні басейни, а також за розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та ін. виробництв. Плату за забруднення навколишнього природного середовища називають екологічним податком. Плата за погіршення якості природних ресурсів справляється з підприємств і організацій, які допустили в процесі володіння або користування ними погіршення якісних та кількісних характеристик природних об’єктів, що призвело до зниження родючості ґрунтів, продуктивності лісів, рибопродуктивності водних басейнів тощо. Близькими до платежів за природні ресурси є економічні санкції, які передбачають міру економічного покарання за порушення встановленого порядку природокористування. У зв’язку з тим, що вони виконують лише функцію стримування нераціонального природокористування, їх доцільно розглядати окремо як специфічний економіко-правовий важіль.
Економічні санкції - це сукупність економічно-правових методів впливу на виробничо-господарську та іншу діяльність юридичних і фізичних осіб з метою попередження небажаних економічних, екологічних та соціальних наслідків. У галузі природокористування економічні санкції застосовуються з метою попередження небажаних екологічних змін у навколишньому природному середовищі. Вони виконують основну функцію - попередження (стримування) безгосподарності. У галузі охорони навколишнього природного середовища економічні санкції спрямовані на попередження нераціонального використання природних ресурсів і поліпшення екологічної безпеки. Економічні санкції доцільно розглядати в тісному взаємозв’язку з екологічними стандартами, що визначають поняття і терміни в галузі охорони навколишнього природного середовища, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров’я людей і погіршення стану природних об’єктів, їх доцільно застосовувати у випадках, коли виробничо-господарська діяльність або бездіяльність призводить до екологічних втрат.
Необхідно мати на увазі, що в умовах ринкової економіки значне посилення економічних санкцій в галузі природокористування не завжди дає бажані результати. При застосуванні жорстких економічних санкцій бізнес стає ризикованим, а капітал переміщається в галузі, які є менш ризикованими для підприємницької діяльності. Необґрунтоване посилення економічних санкцій щодо нераціонального природокористування може негативно відбитися на всій системі матеріального виробництва, оскільки може призвести до зменшення об’ємів добування сировини для обробних галузей. В умовах ринкової економіки надають перевагу методам економічного впливу, що стимулюють охорону навколишнього середовища. Фірмам, які досягли успіхів в охороні природи і зменшенні шкідливих викидів, надається фінансова допомога (премії). На природоохоронні заходи видаються позики на пільгових умовах. Передбачаються інші пільги. Слід враховувати, що послаблення економічних санкцій в умовах відсутності досконалої ринкової інфраструктури і економічних відносин, властивих ринковій економіці, може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища і послаблення екологічної безпеки. У зв’язку з цим економічні санкції як економіко-правовий метод впливу на інтереси підприємств-виробників повинен бути постійно в полі зору економістів. Система економічних санкцій у галузі природокористування передбачає застосування таких методів економічного покарання: грошові стягнення за порушення встановленого порядку користування природними ресурсами; застосування підвищених ставок екологічного податку за понадлімітне забруднення навколишнього природного середовища; грошові стягнення за зниження якості природних ресурсів.
Грошові стягнення за порушення встановленого порядку користування природними ресурсами у випадках самовільної заготівлі природних ресурсів (без спеціального дозволу), неповного використання природних ресурсів (за наявності втрат у процесі добування і транспортування), пошкодження супутніх компонентів природи (рослинності, тваринного світу, землі тощо), несвоєчасного освоєння компонентів природи, відведених для використання та інших порушень.
До методів економічного покарання також належить плата за понадлімітне забруднення навколишнього природного середовища, оскільки вона виконує лише функцію економічного покарання. Водночас до них неправомірно відносити плату за лімітне забруднення навколишнього природного середовища, яку на відміну від попередньої доцільно розглядати як екологічний податок, за допомогою якого накопичуються кошти на усунення негативних наслідків нераціонального природокористування. Головна функція плати за лімітне забруднення – не покарання за нераціональне природокористування, а відшкодування екологічної шкоди, якщо така має місце в процесі виробничо-господарської діяльності, за умови, що вона здійснюється в рамках вимог екологічних стандартів. Плату за погіршення якості природних об’єктів доцільно також розглядати як метод економічного покарання за виробничо-господарську діяльність (або бездіяльність), що призводить до погіршення стану природних об’єктів. Це новий економічний важіль, що уведений Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”. Платежі за погіршення стану природних об’єктів доцільно встановлювати на рівні еколого-економічної шкоди, що має місце в результаті зниження якості навколишнього природного середовища.
Дата добавления: 2015-04-26; просмотров: 21 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |