Читайте также:
|
Г. Гегель (1770-1831) створює всеохоплюючу систему об'єктивного ідеалізму, в якій він прагнув осягнути всі прояви світу, об'єднати в одній системі логіку, філософію природи, філософію духу, права, релігії, мистецтва, історії.
Основними творами Гегеля стали
- «Феноменологія духу»,
- «Наука логіки»,
- «Енциклопедія філософських наук»,
- «Філософія права» та ін.
Основним надбанням гегелівської філософії стало створення теорії діалектики як певного розуміння дійсності і філософського методу пізнання.
Діалектика в розумінні Гегеля полягає у безперервному розвитку сущого, джерелом якого є діалектична суперечність.
Усе в світі виявляє свою протилежність (теза - антитеза).
Взаємодія цих протилежностей породжує третю стадію, в якій протилежності об'єднуються і завершуються повним синтезом, який, у свою чергу, стає вихідним пунктом розгортання подальшого розвитку (тобто в основу цього процесу Гегелем покладена схема «теза -антитеза - синтез»).
Будь-яка людська думка, будь-яка дійсність містить у собі суперечність, що є імпульсом її розвитку і переходу на більш високий рівень.
Завдяки процесу єдності та протиставлення протилежностей відбувається саморозвиток світу.
Стверджуючи саморозвиток світу, Гегель не мав на увазі матеріальний, природний світ, основою процесу безперервного розвитку є світовий розум.
В основі філософської системи Гегеля лежить поняття «Абсолютної ідеї», або «Абсолютного духу».
Для Гегеля світ є упорядкованим, закономірним, доцільним, у ньому панує гармонія і логіка, тобто - розумність. Основою всього світу є об'єктивно існуючий світовий розум. Гегель був релігійною людиною, і для нього всесвітнім Абсолютним духом може бути тільки Бог.
Гегель стверджував, що сутність його філософських поглядів міститься в християнському одкровенні про втілення Христа.
Людина з її мисленням, культурою, історією є стрижнем Божественного одкровення.
У своїй «Феноменології духу» Гегель розкриває історію розвитку людського духу.
На його думку, індивід не народжується з готовим знанням і розвиненим розумом.
Духовний розвиток індивіда здійснюється через освоєння культури людства.
Духовна культура людства - це розвиток Абсолютної ідеї в історичному часі, від простих форм свідомості і самосвідомості до складних форм - моральної свідомості, релігії, мистецтва і філософії.
Метою духовного розвитку людини є осягнення абсолютного знання і усвідомлення своєї єдності з Божественним розумом.
Філософія є вершиною еволюції духу. Саме у філософії здійснюється зустріч індивідуального людського розуму із всесвітнім Божественним розумом.
Гегель здійснює принципово новий підхід у гносеології.
Філософія Гегеля розкриває суспільний, культурно-історичний характер людської свідомості.
На відміну від Канта, Гегель був упевнений у можливості досягнення абсолютного знання, оскільки людський розум є відбитком Божественного розуму.
Кант вважав, що існує межа наукового пізнання, Гегель же стверджує, що потрібна просто принципово інша наука з іншими методами.
Такою новою наукою він вважав свою філософію, основним методом якої є діалектика. Діалектика у Гегеля є власне філософським методом пізнання, філософською логікою з певною системою категорій - гранично загальних понять.
Гегелівська діалектична си стема містить у собі близько сорока категорій (буття, кількість і якість, міра, явище і сутність, форма і зміст, матерія, закон, випадковість і необхідність, можливість і дійсність, ціле і частина, причина і наслідок, свобода і необхідність, протилежність, суперечність тощо).
Розкриваються категорії у процесі розвитку від абстрактних, простих, бідних за змістом до конкретних, складних категорій.
Взаємозв'язок і розвиток категорій, перехід кожної категорії до іншої здійснюється закономірним шляхом.
Основними законами діалектичного розвитку у Гегеля виступають закон переходу кількісних змін в якісні, закон єдності та взаємоперетворення протилежностей і закон заперечення заперечення.
Гегелівська ідея діалектичного розвитку значно вплинула на його концепцію Філософії історії.
Історичний розвиток розуміється Гегелем як лінійний процес сходження від нижчого до вищого етапу суспільного розвитку.
В основі людської історії - розумний початок, тому історія має закономірний і необхідний характер.
Людина перетворилася в концепції Гегеля на маріонетку безособових історичних закономірностей.
Якщо Кант підкреслював безумовну цінність кожної особистості, а його категоричний імператив є забороною використовувати людину, перетворювати її на засіб, то Гегель стверджує прямо протилежне.
Історичний процес відбувається і діє поза межами волі людей. Вони не є суб'єктами, творцями історії.
Концепція Гегеля здійснила величезний вплив на філософську думку XX ст., але і викликала численні напади з різних філософських позицій.
Дата добавления: 2015-04-26; просмотров: 9 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |