Читайте также:
|
В середині ХІХ ст. було зроблено ряд відкриттів в біології, бурхливо розвивалась психологія (водночас – розчарування наслідками соціального та технічного прогресу).
Формуються погляди, згідно з якими життя, як постійно змінну сутність, раціональними засобами пізнати неможливо. Тільки інтуїція, ірраціональне може виявити його зміст. Це положення в різних модифікованих формах лягло в основу філософії життя, яка зформувалася в кінці ХІХ – на поч.. ХХ ст.. Її представниками були в Німеччині Ф.Ніцше, В.Дільтей, Г.Зіммель, та у Франції – А. Бергсон.
Ідейним попередником «Ф.ж.» був нім. Філ-ф А.Шопенгауер.
Поняття «життя» розглядається як первинна цілісна реальність, яка не тотожна ні духу, ні матерії і може бути осягнута лише інтуїтивно.
Основою життя і його проявом є ВОЛЯ. Вона незалежна від контролю з боку розуму і не має ні причин, ні основи. Це, за Шопенгауером – «абсолютне вільне хотіння». Вона пронизує весь світ і є першоначало і абсолют.
Воля переважає над розумом, вона ВИЗНАЧАЄ спрямованість і результати розумової діяльності.
Ф.Ніцше також визнавав волю основою життя. Але життя є проявом не абстрактної світової волі, як у Шопенгауера, а «волі до влади». Вона (воля до влади) є не лише визначальним, головним стимулом життєдіяльності людини, а й життя взагалі в будь-яких його проявах (вкл. рослинний і тваринний світ).
«Житя для мене тотожне інстинкту зростання, влади, накопичення сил, зміцнення існування, якщо відсутня воля до влади, істота деградує»
Оскільки життям рухає волевиявлення (самовиявлення у будь-який спосіб), у ньому панує боротьба за виживання, в якій (звичайно) перемагає сильніший. Завдяки такій перемозі життя може змінюватись. Слабким не слід ні співчувати, ні допомагати, бо підтримка слабких веде до виснаження і відродження життя.
Н. протиставляє силу і волю життя культурним нормам і цінностям, вважаючи, що саме людська слабкість і незахищеність спричинила виникнення культури як системи штучних засобів виживання. Свою негативну роль у цьому відіграло, на думку Ніцше, і християнство.
Християнствво зробило людину слабкою, покірною і приниженою, культивуючи в ній покірність і страх.(«Все, що було в людині найкраще, знищено хр-вом….Це порча…»)
Мораль – це засіб боротьби слабких проти сильних.
А проте життя не підлягає моральним оцінкам, бо воно є лише таким, яким може бути.
Несправедливість і утиск в суспільстві є природними, оскільки вони спричинені перетинаннями різних устремлінь до влади і поширенням своєї влади (в цьому полягає внутрішня сутність кожної людини).
Дата добавления: 2015-04-26; просмотров: 21 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |