Читайте также:
|
Ознайомлення з опублікованими за темою науковими дослідженнями починається відразу після розробки ідеї, тобто задуму наукової роботи, який, як уже зазначалося вище, знаходить своє відображення в темі і робочому плані роботи. Така постановка дає змогу цілеспрямовано шукати літературні джерела за обраною темою і краще опрацювати матеріал, опублікований у працях інших дослідників, до витоки основних питань проблеми майже завжди закладені в більш ранніх дослідженнях.
Літературний афоризм стверджує: „Вивчати явище без книг - це почати плавання у незвіданому морі без карти, вивчати ж книги без практичної роботи - це значить зовсім не вийти у море". Звичайно, виконуючи наукове дослідження доводиться прочитати набагато більше книг та статей, з яких лише 10-15 % увійдуть до бібліографії наукової роботи, тобто будуть детально вивчені. Тому необхідно навчитися двох видів читання: „швидкого" і „повільного".
„Швидке" читання (читання „по діагоналі") повинно відповісти на питання, чи варто даною статтю чи книгу уважно вивчати.
Після того, як проглянуто всю наявну на даний момент літературу, можна приступати до „повільного" читання, до глибшого її вивчення, переходячи від простого матеріалу до складнішого, треба починати з книг, згодом - статті, спочатку вивчати вітчизняні джерела, а потім іноземну літературу.
При читання відібраної літератури треба робити помітки, бажано на одному боці аркуша стандартного формату; це дає змогу надалі компонувати матеріал у будь-якому порядку або, як кажуть, користуватися методом „клею і ножиць". Читаючи джерела, ліпше записати більше, бо заздалегідь не завжди відомо, що з цього матеріалу може знадобитися повторний пошук - зайва втрата часу.
дуже важливе значення має обробка записів у міру їх накопичення, тут треба виявити максимальну організованість, яка межує з педантизмом. За систем} зберігання записів можна взяти початковий план досліджень, а потім - план роботи. Корисно для кожного її розділу завести окрему папку, куди складати всі виписки стосовно цього розділу в послідовності, що відповідає викладенню матеріалу.
Потім увесь мета ріал треба систематизувати, тобто розмістити відповідно до плану, виключаючи зайве (дублі, матеріали, що перетинаються, і т. ін.). Подальша обробка матеріалу повинна дати відповідь на питання щодо повноти зібраної інформації, чи досить її для роботи.
Як знайти потрібну літературу? Є два шляхи отримання бібліографічної довідки: замовлення в спеціалізованій інформаційній установі (інформаційному підрозділі установи) або самостійний пошук, треба зазначити, що незважаючи на високу кваліфікацію працівників інформаційних служб, вони ніколи не доберуть літературу так, як треба дослідникові, хоч і збережуть йому багато цінного часу. Науковий працівник у пошуку літератури повинен спочатку з'ясувати перелік періодичних видань, від яких можна сподіватися необхідної інформації. Добре складений перелік навіть при побіжному знайомстві із заголовками джерел допомагає усвідомити обсяг потрібної інформації. Необхідно переглянути всі види джерел, зміст яких пов'язаний з темою наукового дослідження. До них належать матеріали, надруковані в різних вітчизняних і зарубіжних виданнях, недруковані документи (звіти про науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, дисертації, депоновані рукописи, матеріали зарубіжних фірм), офіційні матеріали. Якщо такий перелік виявиться дуже великим, слід обмежити параметри бібліографічного пошуку: мова, країна, рік видання і т. ін. Коли з даного питання існує бібліографічний довідник, треба його використати, одночасно перевіривши: його повноту. Починати варто з нової літератури, а потім поступово „розмотувати клубок", користуючись посиланнями на інші джерела.
Вивчаючи літературні джерела треба стежити за оформленням виписок, щоб ними було легко користуватися. Працюючи над якимось частковим питанням або розділом, треба постійно бачити його зв'язок з проблемою в цілому, а розробляючи широку проблему - вміти розділяти її на частини, кожну з яких продумувати в деталях. Можливо, частина отриманих даних виявиться непотрібною; дуже рідко вони використовуються повністю. Тому необхідні ретельний відбір та оцінювання їх. Відбір наукових фактів - не проста справа, це не механічний, а творчий процес. який потребує цілеспрямованої парці.
Треба добирати не будь-які, а тільки наукові факти.
Поняття „науковий факт" є значно ширшим та багатограннішим, ні поняття „факт", що застосовується у повсякденному житті. Коли говорять про наукові факти, то розуміють їх як складові елементи основи наукового знання, віддзеркалення властивостей речей і процесів. На підставі наукових факт:: визначаються закономірності явищ, будуються теорії і виводяться закони. Наукові факти характеризуються такими властивостями, як новизна, точність, об'єктивність і достовірність.
Новизна наукового факту свідчить про принципово новий, невідомий до цього часу предмет, явище або процес. Це не обов'язково наукове відкриття, але нове знання про те, чого ми досі не знали.
Точність наукового факту визначається об'єктивними методами характеризує сукупність найсуттєвіших прикмет предметів, явищ, подій, їхніх кількісних та якісних визначень.
Достовірність наукового факту базується на його безумовному реальному існуванні, яке підтверджується при побудові аналогічних ситуацій. Якщо такого підтвердження немає, то немає і достовірності наукового факту. Достовірність наукових фактів значною мірою залежить від достовірності першоджерел, від їх цільового призначення і характеру їхньої інформації.
Основними завданнями огляду літератури є:
1) ознайомлення з матеріалами за темою дослідження, їх класифікація, відбір найцікавіших досліджень, основних фундаментальних праць, найсуттєвіших результатів; при цьому треба вивчати літературу не тільки з „вузької" теми роботи, а й за близькими до неї темами;
2) виявлення напрямів досліджень, які викликають найбільший інтерес, ніг недостатньо дослідженні і могли б стати темою інших наукових досліджень;
3) формулювання напрямів наукової роботи, характеристика її методу, перша редакція орієнтованого плану наукової роботи;
4) отримання вихідного матеріалу для написання частини дослідження,
складання анотованого покажчика статей і книг за темою наукової роботи.
Можна рекомендувати такий типовий план огляду літератури в науковому дослідженні:
1) загальна характеристика галузі досліджень, значення останньої в науці,
актуальність завдань, які стоять перед даною галуззю;
2) класифікація основних напрямів досліджень у даній галузі; визначення
напрямів, практичного використовуваних, і таких, які перебувають у стадії
розробки, відображення різних точок зору на вирішення проблеми;
3) детальний виклад результатів досліджень за кожним розділом класифікації.
Критичний аналіз цих матеріалів з пропозиціями і зауваженнями;
4) у кінці кожного розділу — висновки; підсумки досліджень і перелік
основних невирішених проблем;
5) на завершення огляду - формулювання основних напрямів досліджень. їх
актуальність і кінцева мета.
Існує два критерії самоперевірки правильності написання огляду:
- огляд пишеться не за авторами, а за завданнями досліджень;
- огляд тоді написаний правильно, коли його можна опублікувати як
самостійну статтю.
Дата добавления: 2015-04-26; просмотров: 29 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |