Читайте также:
|
Тест.
- Але спочатку перевіримо, як ви засвоїли матеріал попереднього уроку. Для цього ви виконаєте тест на тему «Життєвий та творчий шлях В. Стуса». Вам потрібно вибрати та підкреслити правильну відповідь. Для цього у вас є 5 хвилин. (перевірка тесту. Візьміть ручку іншого кольору…). Фронтальне перевірення тесту.
1. Василь Стус народився
а) 1936 р.
б) 1937 р.
в)1938 р.
г) 1939 р.
2. В. Стус народився у сім’ї
а) кріпаків
б) селянів
в) поміщиків
г) панів
3. Батьківщиною для письменника...
а) Є Київщина.
б) Мордовія.
в) Вінниччина.
г) Дніпропетровщина.
4. Особливістю вірша Василя Семеновича...
а) Є висока поетичність, образність мови.
б) Народнопісенна основа.
в) Глибокий ліризм, мінорність авторської інтонації.
г) Точність, щільність, метал і пристрасть.
5. Після закінчення середньої школи навчався в
а) Сталінському медичному інституті
б) Сталінському педагогічному інституті
в) Сталінському політехнічному інституті
г) Сталінському сільськогосподарському інституті
6.По закінченню інституту працював
а)слюсарем
б)лікарем
в) вчителем
г) журналістом
7. За фаховою освітою Василь Семенович...
а) Інженер-конструктор.
б) Журналіст.
в) Учитель української мови та літератури.
г) Будівельник.
8. У 1960 р. працював редактором газети
а) Соціальний Донбас
б) Соціальний Київ
в) Колективні Черкаси
9. Улюбленим митцем художнього слова для В. Стуса був...
а) Р.-М. Рільке.
б) Е.-М. Ремарк.
в) Е. Хемінгуей.
г) О. Солженіцин.
10. Перша його збірка називалася...
а) Цвіт яблуні
б) Круговерть
в) Ніч на полонині
г) Синя далечінь
11. Укажіть віршований розмір в уривку з поезії В. Стуса «О земле
втрачена, явися...»: «О земле втрачена, явися / Бодай у зболеному сні, / І лазурово простелися, / Пролийся мертвому мені!».
а) Ямб.
б) Хорей.
в) Дактиль.
12. Помер В. Стус
а) 1988
б) 1990
в) 1986
г) 1985
IV. Вивчення нового матеріалу.
Вступне слово вчителя.
Василь Стус... Це ім'я викликає подив, бо життя його було коротке, але яскраве. Доля — трагічна. Творчість — національна гордість, бо є духовним надбанням. В чому ж його сила і своєрідність таланту?! Так. Саме таланту XX століття. Його поправу можна назвати Людиною з великою букви, бо вболівав за свій народ, переживав із ним печалі і радощі, був патріотом своєї землі, справжнім громадянином країни.
У своїх поезіях Василь Стус відтворив добро і справедливість, правду і гуманність. Він не мислив життя без України, ця безмежна любов проходила через усі його твори.
2. Аналіз поезії за планом.
-Деякі вірші ми опрацюємо сьогодні на уроці за таким планом:
1. Тема твору.
2. Філософічність, психологізм поезії.
3. Ліричний герой. Хто він і який?
4. Який образ є внутрішнім стрижнем твору?
5. Розкрийте зміст і значення символів.
6. Які мовні засоби сприяють емоційному наснаженню твору?
7. Провідна думка поезії.
8. Яке почуття домінує у вірші?
3. Читання та аналіз поезії «О земле втрачена, явися...».
- Саме в вірші «О земле втрачена, явися...», який зараз прочитаємо, а потім проаналізуємо, ми можемо побачити безмежну любов В. Стуса до рідної України.
О, земле втрачена, явися
Бодай у зболеному сні
І лазурово простелися,
Промийся мертвому мені!
І поверни у дні забуті;
Росою згадок окропи,
Віддай усе благій покуті
І тихо вимов: лихо, спи!...
Сонця хлопочуться в озерах,
Спадають гуси до води,
В далеких по життєвих ерах
Мої розтанули сліди.
Минуле, озовися, де ти?
Забуті радощі, жалі.
О, земле втрачена, явися
Бодай у зболеному сні,
І лазурово простелися,
І душу порятуй мені.
3.1. Бесіда.
˗ Чи сподобався вам вірш?
˗ Які почуття викликав?
˗ Коли і де було написано вірш? (на засланні)
˗ Віднайдіть в тексті цитати про спогади. ( «сонця хлюпочуться в озерах», «світання тіні пелехаті над райдугою голосів», «плескіт крил і хлюпіт хвиль»…)
˗ Як Ви гадаєте, про що хотів розповісти нам автор?
˗ Який настрій ліричного героя? ( Настрій ліричного героя емоційно піднесений)
˗ Які види лірики ви знаєте? (громадянська, інтимна, філософська пейзажна, політична)
˗ Доведіть цитатами з твору, що в поезії поєднується громадянська, патріотична та пейзажна лірика.
- Прочитайте останні рядки віршу. Як вони: звучать оптимістично чи песимістично? (оптимістично)
4. Виразне читання й аналіз поезії «Господи, гніву пречистого...»
Господи, гніву пречистого
благаю — не май за зле.
Де не стоятиму — вистою.
Спасибі за те, що мале
людське життя, хоч надією
довжу його в віки.
Думою тугу розвіюю,
щоб був я завжди такий,
яким мене мати вродила
і благословила в світи.
І добре, що не зуміла
мене од біди вберегти.
4.1. Бесіда.
- Про що говорить автор у вірші? Знайдіть підтвердження в поезії! (автор говорить про власну силу й незламність: «Де не стоятиму — вистою».)
- Що цим він хоче показати? (він показує свою непідвладність обставинам, непорушність принципів за жодних умов. Тільки так можна зберегти моральну повноцінність.)
- Які почуття викликає цей вірш? (силу духу, емоційну стійкість)
- Про що змушує нас задуматися? (про життя)
- Кого, Василь Стус, бачить в образі Господа та матері? (У Богові та матері Стус бачить духовних провідників, котрі визначають внутрішнє обличчя людини. Адже для двобою з державою смерті потрібна незаплямована душа. Сила народжується у випробуваннях.)
- Яким перед нами постає ліричний герой? Охарактеризуйте його використовуючи цитати з твору. (Ліричний герой протидіє внутрішній слабкості («тузі»), щоб не зрадити духовному покликанню (бути таким, яким «мати вродила»), він сприймає трагічні обставини існування («біду») як спосіб вироблення внутрішньої сили.).
Мета життя кожної людини — «іти до добра і правди». Автор говорить нам: хто обрав цей шлях, не повинен спинятися, треба йти, долати перешкоди, «прагнути неба».
5. Аналіз поезії «Як добре те, що смерті не боюсь я...».
- А тепер ми прочитаємо та проаналізуємо заповіт В. Стуса «Як добре те, що смерті не боюсь я…».
- Хто бажає прочитати?
(Після прочитання проводжу бесіду).
«Як добре те, що смерті не боюсь я…»
Василь Стус
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.
5.1. Бесіда.
Вірш «Як добре те, що смерті не боюсь я...» можна вважати програмним для поета, у ньому сконцентровано його життєве кредо.
- Як ви вважаєте, в яких рядках ми прослідковуємо Життєве кредо В. Стуса? (Як добре те, що смерті не боюсь я). Чому ви так вирішили?
- Які емоції, почуття викликає у вас дана поезія?
- Який постає перед вами образ людини? Можливо людини – хлібороба чи можливо кріпака? Чи, можливо, образ мужньої людини, патріота, борця, який вірить у свою правоту та її грядущу перемогу.
- Як ви гадаєте, чи сприймається даний вірш як своєрідний монолог, як останнє слово несправедливо засудженого героя, звернене до неправедних суддів? Чому? (Зі спокоєм, гідністю, упевнено, без найменшого натяку на каяття звучать перші рядки твору.)
- Який образ присутній в поезії? (образ Хреста).
- З яким біблійним образом (персонажем) у вас асоціюється образ хреста?
(Біблійний образ хреста підтверджує справедливість справи, за яку боровся герой,— через асоціацію з образом Ісуса Христа, який сам ніс свій тяжкий хрест, що на ньому його розіп’яли.)
- Поясніть значення слова «скверна» в рядку «… що жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття.» (Що-небудь мерзенне, порочне, те, що викликає огиду)
Усе це «скверне» не зачепило поета, хоч і боровся він з ним (тут ліричного героя можна ототожнити із самим поетом) усе життя, за що й потрапив у неволю.
В. Стус, перебуваючи в неволі, вірить, що, хай і після смерті, повернеться до свого народу. Крізь холодні сніги й через роки неволі поет звертається до нього: «Народе мій, до тебе я ще верну...».
Вірш має поетичне кільце — починається словами про те, що герой не боїться смерті. І в кінцівці теж (двічі) автор повторює: до народу повернеться тільки тоді, коли «в смерті обернеться до життя — і тоді «в смерті з рідним краєм» порідниться. І справді, В. Стус повернувся в Україну лише після смерті. А Україною він жив і марив, бо любов до України — смисл поетового життя.
Саме біль пише поетом, а не закута в систему світоглядних засад ненависть чи злоба. Митець боїться без міри стати жорстоким, адже усвідомлює й намагається умиротворити свої почуття, опанувати цільність світосприйняття, відчути поетичну гармонію буття, наповненого високим смислом. Він задумується над необхідністю узагальнення життєвого свого шляху й наближенням його фізичного завершення. Відчуває, що як поет, як духовна субстанція він незнищенний, тому заглиблюється в мотиви своєї поведінки, потерпає про збереження честі, внутрішньої порядності, особливо про те, щоб його вірші як документи художницького життя були щирими, відзначалися підвищеною образною лаконічністю.
Михайло Горинь, який відбував тоді ув’язнення в тій же тюрмі, свідчить: «Ніхто не знає справжнього кінця. Чи то серце. Чи то грюкіт спальної дошки, що опускається при стіні, і стогін Василя...».
Умер не оплаканий матір’ю, про яку пам’ятав завжди. «Прошу не залишати напризволяще мою маму, Стус Олену Яківну... Має потребу мама, в основному, в моральній підтримці, виплакуючи очі за сином. Люди добрі, пишіть їй, хай не буде вона одинокою у своєму горі — підтримайте її дух!».
Дата добавления: 2015-04-26; просмотров: 43 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |