Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Дискінезії жовчного міхура і жовчовивідних шляхів

Комплекс клінічних симптомів, що розвинулися в результаті моторно-тонічних дисфункцій жовчного міхура і жовчовивідних шляхів.

Етіологія і патогенез.

1. Вегетоневроз: переважання тонусу блукаючого нерва сприяє збудженню моторики (гіперкінезія) жовчного міхура і гіпотонії (недостатності) сфінктерного апарату. Переважання тонусу симпатичної нервової системи пригноблює моторику жовчного міхура (гіпокінезія) і викликає спазм сфінктерів.

2. Гормональний механізм: порушення гормональної регуляції жовчовиділення. Наприклад, гастрін, холецистокинін, секретін, гормони гіпофіза підсилюють моторну активність жовчного міхура і розслабляють сфінктер Одді. В протилежність їм глюкагон, кальциотонін, антіхолецистокинін гальмують моторику жовчного міхура.

Чинники, сприяючі розвитку дискінезій:

1. Порушення режиму харчування, переїдання, зловживання жирною або гострою їжею.

2. Гіподинамія.

3. Інфекційні захворювання (дизентерія, сальмонельоз, вірусний гепатит).

4. Алергічний діатез.

5. Обтяжена спадковість.

Залежно від причини дискінезії біліарного тракту, що їх викликала, поділять на первинні і вторинні. В основі первинних дискінезій знаходяться функціональні зміни біліарного тракту, що є наслідком порушень нейрогуморальних механізмів регуляції моторики жовчного міхура на тлі неврозу або дисгормоноза. Складають 10-15% випадків.

Вторинні дискінезії виникають рефлекторно за типом вісцеро-вісцеральних рефлексів і супроводжують більшість захворювань травного тракту, а також системні захворювання – цукровий діабет, міотонію, гормональні розлади.

Клініка.

Клінічні симптоми при різних формах дискінезій у дітей

Діагностика

1. Ультразвукове дослідження ОЧП – дозволяє визначити форму, розмір жовчного міхура, виявити наявність деформацій, аномалій розвитку, запальні зміни, конкременти, тип дискінетичних розладів.

2. Ендоскопічна ретроградна холангиопанкреатографія – дозволяє діагностувати гіпертонус сфінтера Одді і диференціювати його дисфункцію з механічною перешкодою в дістальній частині загальної жовчної протоки.

3. Динамічна холесцинтіграфія дає можливість мати уяву про евакуаторну здатність жовчного міхура, виявити порушення відтоку жовчі.

4. Холецистографія і фракційне многомоментне дуоденальне зондування є інвазивними методом і обмежено використовується в педіатричній практиці.

5. Біохімічні методи: визначення в порціях жовчі В і С концентрації жовчних кислот, холестерину і білірубіну. При гіперкінетичній дискінезії жовчного міхура має місце зниження їх концентрації в порції В. При гіпокінетичній дискінезії жовчного міхура концентрації холестерину, білірубіну і жовчних кислот в порції В зростає.

Лікування.

1. Дієта стіл № 5, дробова їжа 4-5 разів на день.

2. При гіперкінетичній дискінезії: холеспазмолітіки у поєднанні з

холеретикамі на тлі седатівної терапії. Холеспазмолітіки: міотропні (дротаверін – но-шпа, галідор, бускопан, мебеверін, метеоспазміл у віковому дозуванні на 2-3 тижні. Холеретики: холензім, нікодин, фламін, дехолін, аллохол, оксафенамід перед їжею на 2-3 тижні. Після холеретиків можливе призначення гидрохолеретиків, які підсилюють желчеобразованіє переважно за рахунок водного компоненту: уротропін, саліциловий натрій, мінеральні води, збори лікарських трав.

До дійсних холеретиків рослинного походження відносяться: барбарис

звичайний, безсмертник піщаний, кукурудзяні рильця, м'ята перцева, полин гіркий, календула, шипшина. Холеспазмолітіки рослинного походження: м'ята перцева, барбарис, чистотіл. У дітей успішно застосовується гепабене, що має спазмолітичну і гепатотропну дію по 1к. 3 рази в день 2-3 тижня.

Фізіотерапевтичні процедури: теплові (озокерит, парафінові

аплікації, діатермія) на ділянку правого підребер'я. Використовують також індуктотермію, електрофорез спазмолітіков на ділянку правого підребер'я, ультразвук.

3. При гіпокінетичній дискінезії: холекінетики у поєднанні з

холеретиками. Холекінетики: магнія сульфат, сорбіт, ксиліт, сирий яєчний жовток, рослинні масла. Ксиліт або сорбіт призначають по 1-2 ст. л. 3 рази на день за 30 мин. до їжі 3-4 тижні. Одночасно проводять «сліпі» зондування (тюбажі) не рідше 2 разів в тиждень. Після курсу терапії призначають холекинетіки рослинного походження: горобина звичайна, квітки ромашки, трава золототисячника і збори з них (хофітол). Одночасно з холекинетікамі призначають холеретіки.

Фізіотерапевтичні процедури: гальванізація жовчного міхура, діадінамотерапія, ЛФК.

Матеріали для самоконтролю:

ТЕСТИ:

1. В основі виникнення СРК у дітей найчастіше знаходиться:

А. Хронічна патологія органів травлення

Б. Порушення перетравлення в кишечнику

В. Моторно-евакуаторні порушення органів травлення

Г. Порушення всмоктування в кишечнику

Д. Аномалії розвитку органів травлення

2. Для лікування СРК найчастіше використовують:

А. Прокінетики

Б. Спазмолітики

В. Жовчогонні препарати

Г. Ферментні препарати

Д. Репаранти

3. Диспепсичний синдром при функціональному закрепі найчастіше

характеризується:

А. Блювотой

Б. Диареєю

В. Печією

Г. Метеоризмом

Д. Порушенням апетиту

4. Для кологенного функціонального закрепу характерні:

А. Інтоксикаційний синдром

Б. Синдром вегетативних дисфункцій

В. Больовий синдром (біль в животі)

Г. Диспепсичний синдром

Д. Все перераховане

5. Для середнього ступеня тяжкості НВК характерна частота дефекації за добу:

А. 1-2 рази

Б. 3-4 рази

В. 5-6 разів

Г. 7-8 разів

Д. 8-10 разів

6. Для лікування НВК використовують:

А. Препараты групи 5-амінсаліцилової кислоти

Б. Глюкокортикоїды

В. Цитостатики

Г. Антибактериальну терапію

Д. Все перераховане

7. При хворобі Крона вражається наступний відділ кишечника:

А. Сигмовидна кишки

Б. Ободочна кишка

В. Сліпа кишка

Г. Подвздошна кишка

Д. Тоща кишка

8. Найчастіше диференціальну діагностику хвороби Крона проводять з наступними захворюваннями:

А. СРК

Б. Дискінезия жовчовивідних шляхів

В. НВК

Г. Функціональний закреп

Д. Функціональна діарея

9. Для лікування гіпокинетичної дискінезії призначають:

А. Холекінетики і холеретики

Б. Холекінетики і прокинетіки

В. Холеспазмолітики і холеретики

Г. Холеретики і ферментні препарати

Д. Холеспазмолітики і гепатопротектори

10. Для лікування гіперкінетичної дискінезії призначають:

А. Холекінетики і прокинетіки

Б. Холеспазмолітики і холеретики

В. Холекінетики і холеретики

Г. Холеретики і антацидні препарати

Д. Холекінетики і гепатопротектори

11. Для хронічного холециститу характерна наявність:

А. Інтоксикаційного синдрому

Б. Больового синдрому (біль в животі)

В. Диспепсичного синдрому

Г. Синдрома вегетативних дисфункцій

Д. Все перераховане

12. Для лікування хронічного холециститу найчастіше

використовують:

А. Антибіотики широкого спектру дії

Б. Пробіотики

В. Спазмолітики

Г. Прокінетики

Д. Ферментні препарати

Вірні відповіді::

ЗАДАЧІ:

1. На прийомі знаходиться дитина 4 років із скаргами на закреп, який турбує дитину протягом останніх 6 місяців, зниження апетиту, підвищену стомлюваність. Зі слів матері стілець у дитини буває 1 раз на 2-3 дні, іноді доводиться робити клізму або давати послаблюючі препарати рослинного походження. При об'єктивному обстеженні: дитина млява, капризна, зниженого харчування, астенічної статури. При пальпації живіт помірно роздутий, безболісний.

1. Який попередній діагноз можна поставити дитині.

2. Які методи обстеження необхідно призначити?

3. З якими захворюваннями необхідно проводити диференціальну діагностику даної патології?

2. На прийомі у педіатра знаходиться дитина 6 років із скаргами на біль внизу живота і періодичним закрепом, незначним зниженням апетиту. Дані скарги з'явилися у дитини після того, як він пішов до 1-го класу школи. При об'єктивному обстеженні: дитина збуджена, емоційна. Шкірні покриви звичайного забарвлення. Язик обкладена білястим нальотом. При пальпації живіт роздутий, бурчання і невелика болісність по ходу поперечної ободової і сигмовідной кишок.

1. Який попередній діагноз можна поставити дитині.

2. Які методи обстеження необхідно призначити в плані обстеження.

3. З якими захворюваннями необхідно проводити диференціальну діагностику даної патології?

4. Які підходи до лікування даної патології.

3. На прийомі знаходиться дитина 4 років із скаргами з боку матері на періодичні проноси з виділенням смердючого стільця з домішкою гною і крові, субфебрільну температуру тіла, біль в животі під час дефекації, позиви до дефекації вночі. Дитина часто хворіє ОРІ, кон'юнктивітами. При об'єктивному обстеженні: дитина зниженого харчування, визначається відставання у фізичному розвитку. Шкірні покриви бліді. Живіт при пальпації роздутий, болісний по ходу товстого кишечника. Загальний аналіз крові: Ер. –3х1012/л, Нв.- 90 г/л, Л- 4х109/л, ШОЕ – 15 мм/год.

1. Який попередній діагноз можна поставити дитині.

2. Які методи обстеження необхідно призначити в плані обстеження.

3. З якими захворюваннями необхідно проводити диференціальну діагностику даної патології?

4. Які підходи до лікування даної патології.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Педиатрическая гастроентерология (новейший справочник) /Под редакцией Ю.В.Белоусова.- М. - 2006. – 700 с.

2. Гастроэнтерология //Под редакцией В.Т.Ивашкина, С.И.Раппопорта.-

М.- 1998. -134с.

3. В.Г.Майданник Римські критерії ІІІ (2006) діагностики функціональних гастроінтестінальних розладів у дітей /Педіатрія, акушерство і гінекологія.- 2007.-№3.-с.5-13.