|
Читайте также: |
Науково-теоретичний синтез попереднього розвитку античної філософії був здійснений Аристотелем (384-322 рр. до н. е.), учнем Платона.
Арістотель висунув ідеал науки, гранично очищеної від релігійно-культових потреб і міркувань, створив науку про закони мислення- формальну логіку - як засіб систематизації категоріального апарату науки і філософії. За своїми світоглядними настановами вчення Аристотеля неоднозначне, воно коливається між матеріалізмом та ідеалізмом.
Необхідно зазначити, що як дослідник і вчений, він керується довірою до чуттєвого досвіду, до сфери індивідуального й одиничного буття, а тому з позицій матеріалістичного сенсуалізму піддає платонівський ідеалізм критиці, яка не втратила свого значення й досі.
Однак у вченні про першооснови буття він зраджує власному матеріалізмові і конструює картину світу, що дістала назву телеології. Хоча аристотелівський Космос є вічним і непорушним, він, однак, не є самодостатнім, не є самозумовленим.
Світовий процес здійснюється, за Аристотелем, не в результаті притаманних йому самостійних причин, а внаслідок понадсвітової мети, яка стоїть за межами Космосу і генерує в ньому внутрішній мотив до руху й удосконалення.
Висловлювання Аристотеля:
- Надія - це сон наяву.
- Людина, яка досягла повної досконалості, вище всіх тварин; але зате вона нижче всіх, хто живе без законів і без справедливості. Справді, немає нічого гіршого за озброєну несправедливість.
- Не мета буває предметом рішення, а засоби до мети...
- Знищення одного є народженням іншого.
- Що людина є в можливості, його творіння являє у дійсності.
- Початок - це, мабуть, більше половини всієї справи...
- Гірший не той, хто порочний щодо себе, але той, хто порочний щодо інших; кращий не той, хто чесний по відношенню до себе, але й по відношенню до інших.
- Корені вчення гіркі, але плоди солодкі.
- Спостерігаючи за гідною людиною, судять про неї за її справами, оскільки інакше неможливо виявити, якому вибору вона слідує. А якщо б можна було б безпосередньо бачити сумління людини і її прагнення до прекрасного, то її б вважали чесною і без справ.
- Хоча ми й смертні, ми не повинні підкорятися смертним речам, але, наскільки можливо, підійматися до безсмертя і жити згідно з тим, що в нас є найкращого.
- Сумління - це правильний суд доброї людини.
- Хто рухається вперед у науках, але відстає у моралі, той більше йде назад, ніж уперед.
- Егоїзм полягає не в любові до самого себе, а в більшій, ніж потрібно, вазі цієї любові.
Дата добавления: 2015-04-26; просмотров: 22 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Платон. | | | Семинар 3. Современная политическая мысль. |