Читайте также:
|
Методологію загальної теорії держави і права утворює сукупність різних підходів, способів і прийомів пізнання державно-правових явищ. Її складовими є загальнонаукові, спеціальні і приватні методи.
Тривалий час у вітчизняній науці панівною була точка зору про універсальність діалектичного матеріалізму як наука про найбільш загальні закони розвитку матерії (буття) і свідомості (пізнання). Ця точка зору була домінуючою і у вітчизняній правовій науці. Наслідком дискусії з цього питання в кінці 20 ст. стала відмова від подібного однолінійного і спрощеного підходу до пояснення політико-правових явищ суспільного життя. Сьогодні у вітчизняній науці практично одностайно утвердилася точка зору про методологічний плюралізм, використання різних філософських підходів – найбільш плідний шлях пізнання суті і природи політико-правових явищ та розвитку теорії держави і права.
В рамках такого підходу теорія держави і права для пізнання предмету науки використовує:
1. Загальнонаукові методи — це способи пізнання, що використовуються не тільки в теорії права, але й в інших науках. До відносять: системний і функціональний методи та загальні логічні прийоми.
а) Системний метод - це спосіб пізнання, спрямований на розкриття цілісності об'єкта і виявлення різних типів зв'язку в досліджуваному об'єкті. Він дає можливість розглядати як системні утворення - державний апарат, політичну систему, норми права, правові відносини, правопорушення, правопорядок тощо.
б) Функціональний метод — спосіб пізнання, що використовується для з'ясування функцій одних соціальних явищ стосовно інших. У загальній теорії держави і права цей метод застосовується при вивченні функцій держави, державних органів, функцій права, правосвідомості, юридичної відповідальності та інших державно-правових явищ.
в) Загальні логічні прийоми: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія - використовуються для визначення правових понять, послідовної аргументації теоретичних положень, усунення протиріч. За суттю вони є інструментами плідної наукової діяльності.
2. Спеціальні або додаткові методи — це способи пізнання, розроблені в рамках окремих наук, але використовуються не тільки в теорії держави і права, але й іншими науками. До них відносять: соціологічний, статистичний, кібернетичний і інший методи.
- Соціологічний метод - утворюють прийоми дослідження державно-правової дійсності за допомогою способами анкетування, опитування, вивчення матеріалів кримінальних і цивільних справ, інших документів, проведення соціально-правових експериментів. Даний метод дозволяє дати обґрунтовані рекомендації з проблем удосконалення законодавства та покращення правозастосовчої практики.
- Статистичний метод - дозволяє широко використати кількісні дані для пізнання досліджуваних явищ. У теорії держави і права цей метод застосовується в процесі вивчення причин та динаміки правопорушень, ефективності застосування права, юридичної практики, діяльності державних органів і т.д. Цей метод дає можливість отримати об'єктивну інформацію про статику і динаміку державно-правових явищ, їх характериститку.
- Кібернетичний метод — це прийом, що дозволяє за допомогою системи понять, законів і технічних засобів кібернетики розширити або уточнити інформацію про державу і право, які становлять інтерес для теорії і практики.
3. Приватні (спеціальні) методи науки — це способи пізнання, вироблені загальною теорією держави і права. До приватноправових (спеціальних) способів пізнання відносять: формально-юридичний метод, метод тлумачення і порівняльно-правовий метод.
Формально-юридичний метод утворюють прийоми дослідження правових категорій, дефініцій, юридичних конструкцій і законодавчої техніки спеціально-юридичними прийомами, які припускають вивчення внутрішньої і зовнішньої форми вивчення явищ.
Предметом дослідження при такому підході є право у власному розумінні, або "чисте право", взяте поза політикою, економікою та іншими соціальними явищами. Формально-юридичний метод дає можливість детально вивчити техніко-юридичну і нормативну сторони права і на цій основі професійно займатися юридичною діяльністю.
Метод тлумачення — це спосіб з'ясування і роз'яснення смислового змісту юридичних норм шляхом виходу за рамки їх буквального значення. Традиційно цей метод вважається різновидом формально-юридичного підходу.
Однак останній припускає вивчення права поза зв'язком з іншими соціальними явищами, у той час як метод тлумачення - зорієнтований на використання в пізнавальному процесі інформації, яка має історичну і політичну значимість.
Порівняльно-правовий метод утворюють прийоми співставлення юридичних понять, явищ і процесів, встановлення їх схожості та відмінностей. Цей метод дозволяє співставляти правові системи різних держав, різні галузі законодавства в межах однієї системи права і різні норми в межах однієї галузі. При розробці нових законопроектів порівняльний метод дає можливість використовувати юридичний досвід і практику законодавчої діяльності держав з більш розвинутою правовою системою, визначити шляхи удосконалення власної системи права.
Дата добавления: 2015-04-26; просмотров: 17 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Предмет загальної теорії права | | | К САМОСТОЯТЕЛЬНОМУ ИЗУЧЕНИЮ ТЕМЫ |