Читайте также:
|
|
Сучасні погляди на динаміку чисельності населення відбиває концепція демографічного переходу.
Теорія пов'язує особливості демографічною стану і економічним розвитком і соціальним прогресом залежно від 4-хстадій демографічного розвитку, що країни і регіони світу проходять у різний час (див. рис. 8.2).
Існують різні версії стосовно авторства цієї концепції. Підвалини концепції демографічного переходу були закладені американськими демографами Уорреном, Томпсоном та Ноутстайном.
Проте «Демографический энциклопедический словарь» віддає пріоритет французькому демографу Адольфу Ландрі. який увів у науковий обіг поняття «демографічного типу», поєднавши його з історичним контекстом. Цей термін дістав значного розповсюдження.
Єдність думок з усіх питань демографічного переходу нині відсутня
Спільним елементом різних модифікацій концепції демографічного переходу є періодизація демографічного розвитку, відповідна трьом найбільшим історичним етапам суспільного розвитку — суспільству привласнювальної економіки, аграрному та індустріальному суспільствам.
У зарубіжній літературі найбільш поширена концепція раціоналізму.
Ця концепція утворює теоретичні засади схеми розвитку й завершення демографічного переходу в різних регіонах світу, використовуваної у демографічних прогнозах ООН. її прихильники протиставляють свідоме обмеження кількості дітей у сім'ї, властиве міському індустріальному суспільству, ірраціональності репродуктивної поведінки індивідів у традиційному аграрному суспільстві.
Індустріалізація істотно знижує рівень смертності, що підриває суспільну доцільність багатодітності й створює передумови для зниження народжуваності. Народження дітей стає цариною свідомого, раціонального вибору, а автономізація особистості визначає орієнтацію на малодітність. Як ключові чинники зниження народжуваності різні дослідники розглядають, крім індустріалізації, й інші — урбанізацію, емансипацію жінок, зростання доходів та рівня освіти тощо.
Важливим елементом концепції раціоналізму е уявлення про гомеостатичне регулювання відтворення населення, відповідно до якого рівень народжуваності в кінцевому підсумку визначений рівнем смертності. З цього випливає висновок про універсальність демографічного переходу та його принципово єдину схему
Для суспільств з привласнювальною економікою (1 етап демографічного розвитку) характерні однаково високі коефіцієнти народжуваності і смертності і дуже незначне зростання чисельності населення. Коливання коефіцієнтів пов'язані з періодами підвищеної смертності, зумовленої відсутністю запасів продовольства, необхідних для виживання в екстремальні роки, війнами, епідеміями. Висока народжуваність була природною реакцією на високу смертність.
У другій половині XXст. подібна демографічна ситуація була характерна дія племен мисливців і збирачів, шо проживають у вологих екваторіальних лісах Амазонії та басейну р. Конго.
2-ий етап - стадія початкового зростання чисельності населення - характеризується збереженням високого коефіцієнта народжуваності, зниженням коефіцієнта смертності, зростанням тривалості життя і деяким збільшенням загальної чисельності населення.
Зниження смертності пов'язане з переходом від полювання і збирання до землеробства і скотарства, тобто до виробничого господарства, що дозволило створювати запаси продовольства для екстремальних ситуацій - посух, повеней. Поліпшення продовольчого забезпечення створило умови дія приросту населення. Головними факторами високої смертності були епідемії і численні війни. Багатодітність заохочувалася релігіями. Чисельність населення до початку нашої ери склала, за оцінкою, близько 200 млн. осіб. Велика частина його жила на території сучасних Китаю й Індії, які і дотепер утримують першість за цим показником. Північ і захід Європи були заселені незначною мірою.
Демографічні показники 2-го етапу характерні сьогодні для ряду країн Африки і Латинської Америки, шо поки не змогли досягти рівня економічного розвитку, при якому коефіцієнт народжуваності починає знижуватися. Існуючі на сьогоднішній день високі темпи приросту населення в деяких регіонах (особливо в Африиі) за умови напівнатурального господарства загрожують підірвати ресурсну базу країн і збільшити їхні кроні.
3-й етап — стадія сучасного зростання населення — визначається стабілізацією коефіцієнта смертності на низькому рівні і певним зниженням коефіцієнта народжуваності. Останнє пов'язане з індустріалізацією й урбанізацією, підвищенням рівня життя, зростанням витрат на виховання дітей, включенням жінок у суспільне виробництво, а також поширенням медичних засобів регулювання народжуваності. Проте, у цей період тенденція зростання чисельності населення зберігається. Вона пов'язана зі вступом у дітородний вік поколінь, що народилися при високому коефіцієнті народжуваності.
Наприкінці XX ст. на 3 етапі демографічного переходу перебувають головним чином країни Латинської Америки.де вже відбулися істотні зрушення в структурі економіки й у характері зайнятості, пов'язані з індустріалізацією.
4-ий етап - низький ступінь стійкості — характеризується зниженням і стабілізацією народжуваності та смертності, а також і чисельності населення.
Першим регіоном, що вступив у цей етап демографічного переходу, була Європа. З 1990-х рр. демографічна ситуація 4-го етапу, крім Європи, була характерна для США. Канади, Австралії, Нової Зеландії, а також Аргентини й Уругваю. Країни Південно-Східної Азії, у яких проводиться успішна демографічна політика. Інші досягнуть нього у найближчі десятиліття XXI ст.
У деяких країнах спостерігається скорочення чисельності населення; тут коефіцієнт смертності перевищує коефіцієнт народжуваності, і, відповідно, темпи приросту населення негативні. Часові інтервали між етапами та фазами демографічного переходу, співвідношення темпів зниження смертності та народжуваності залежать від конкретних соціально-економічних умов і визначають тривалість і масштаби прискорення зростання населення.
У країнах Східної Європи, включаючи колишній СРСР. Найпоширенішою є концепція демографічною переходу як соціально зумовленого пронесу зміни типів гомеостатичного регулювання відтворення населення Ії обгрунтування й підтримка здійснені у працях 3.Павлика, А.Вишневського.
Основні засади цієї концепції такі.
Продовження роду являє собою один і головних аспектів життєдіяльності будь-якого біологічного виду. Неперервність процесу відновлення генерацій передбачає тривале збереження відносно усталеної рівноваги між видом та довкіллям. Останнє забезпечується в рамках природних біологічних систем, до яких належать популяції цього виду. Вироблені природним відбором гомеостатичні механізми, що забезпечують відносну стабільність популяції, достатньо ефективні у долюдському світі. за умов, коли сама місткість екологічних систем, як правило, впродовж тривалого часу залишається стабільною.
З появою людського суспільства становище докорінно змінюється. Щоб людське суспільство могло існувати й розвиватися, має постійно підтримуватися внутрішня узгодженість різних аспектів його життєдіяльності, рівновага кожного з них і усіма іншими. Завжди існують об'єктивно визначені умови рівноваги між процесом відновлення й зміни генерацій людей та рештою процесів, що перебігають у суспільстві. Це — умови демографічної рівноваги.
На різних етапах історичного розвитку існують різні, але кожного разу достатньо жорсткі рамки, в межах яких може встановлюватися за значена рівновага; існують як демографічні, так і недемографічні обмеження. Вони не можуть бути розширені на певному етапі й за відповідного рівня економічного і соціального розвитку. Кожному рівневі розвитку суспільства відповідають певні типи демографічної рівноваги, які відображають міру контролю людини над природним і соціальним середовищем.
Процес відтворення населення завжди відбувається на підставі самоорганізації, яка забезпечує додержання демографічної рівноваги. Цей феномен називають демографічним гомеостазисом. На противагу тваринному світу, людина поводить себе керуючись культурними нормами, у результаті чого, відбувається саморегуляція розмноження людей, яка впродовж достатньо тривалого часу забезпечує підтримання об'єктивно необхідної рівноваги.
Сукупність соціально-культурних регуляторів, під виливом яких демографічна поведінка людей забезпечує підтримання демографічної рівноваги, називають демографічним механізмом. І якщо певним етапам людської історії відповідають і певні типи демографічної рівноваги, то, у свою чергу, кожному типу демографічної рівноваги відповідає своя система соціально-культурних регуляторів, свій демографічний механізм.
У своїй єдності типи демографічної рівноваги та демографічного механізму визначають історичні типи відтворення населення, адекватні історично конкретним економічним, соціальним та культурним умовам життя суспільства.
Дата добавления: 2015-04-26; просмотров: 51 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |