Фонетичний лад японської мови
Фонетичний лад японської мови має ряд особливостей, яких ми зараз коротко торкнемося:
Розмову про японську фонетику доцільно почати зі способу фіксації на листі звуків японської мови - транскрипції. У нашій країні існують дві системи запису японських звуків: одна побудована на базі латинського, інша - на базі українського алфавітів.
У цих уроках буде використовуватися латинський алфавіт, який по-японськи називається "ромадзі" (romaji), і транскрибування японських слів буде проводитися за стандартною системою "Hyoojunshiki", яка, у свою чергу, є варіацією системи Хепберн (Hepburn).
Транскрипція, схвалена в даних уроках, має такі особливості.
1. Довгі голосні позначаються двокрапкою ":" після знаку який подовжується: bo: shi, supi: ka:.
2. Подвоєні приголосні звуки передаються подвоєнням відповідного знака, як, наприклад, у словах kitte або ippiki, а також додаванням t або s перед відповідним стилем для подвоєння ch, sh або ts: tch, ssh, tts.
3. У складних словах можна буде зустріти дефіс, хоча, потрібно сказати, поняття "складного слова" в японській мові вельми умовно.
Отже, що ж собою являє фонетичний лад японської мови?
У сучасній японській мові нараховують 14 приголосних, 2 півголосних та 5 голосних звуків:
а) приголосні k, g; p, b; t, d; ts, z; r; s, h; m; n; j.
б) півголосні у, w.
в) голосні a, i, u, е, о.
Приголосні звуки можуть бути глухими і дзвінкими, причому, глухі дуже часто озвончаются, якщо, наприклад, слово, що починається з глухого приголосного, стає другим компонентом складного слова, а h в таких випадках перетворюється в р або b.
Наприклад: уаmа + sakura - yama-zakura, ishi + hashi - ishi-bashi.
Голосні звуки [а], [і], [у], [е], [о]
У японській мові є п'ять голосних звуків - [а], [і], [у], [е], [о]. Вони можуть бути короткими і довгими.
Голосний [а] за звучанням близький до української [а] в положенні між твердими приголосними, наприклад, у словах там, сад.
Голосний [і] вимовляється як українське [і]. Всі приголосні перед [і] вимовляються м'яко.
Голосна [у] вимовляється як щось середнє між українськими [у] і [и]. При проголошенні японського [у] губи вперед мені не витягуються і не округлюються, а злегка розтягнуті в сторони, верхня губа піднята.
Голосний [е] вимовляється чітко, попередні приголосні не пом'якшує, цей звук схожий на українське [е].
Голосний [о] завжди вимовляється чітко, не допускається заміна на звук [а] в ненаголошеній положенні. При проголошенні [о] губи злегка округлені, але не витягуються.
Довгі голосні
У японській мові довгі голосні відрізняються від коротких тільки кількісно, тобто більшою тривалістю звучання.
Довгота голосних грає смислорозрізну роль, тому треба звертати увагу на довготу звуку при проголошенні слова.
Дата добавления: 2015-04-26; просмотров: 18 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Япония в XIV-XVI вв. | | | Тонізації |