Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Етапи,вимоги

Проте до поведінки учасників дискусії також є певні вимоги. По-перше, вони мають підготуватися до обговорення обраної теми й виявити готовність викласти свою позицію. По-друге, кожен повинен уважно слухати інших і чути, про що саме вони говорять. По-третє, всім бажано поводитися відповідно до загальноприйнятих етичних норм поведінки. Не слід перетворювати дискусію на суперечку, не можна перебивати того, хто виступає, робити зауваження щодо особистіших якостей учасників.

Якщо під час обговорення виникла пауза внаслідок роздумів учасників, переривати її не слід, бо, можливо, вона допоможе знайти новий цікавий поворот дискусії.

Третій етап дискусії — підбиття підсумків. Це, звичайно, робить ведучий. Проте можна доручити це і досвідченому спеціалісту з числа учасників. Він оцінить повноту й глибину розкриття теми, новизну інформації, відзначить різні точки зору, наголосить на значущих результатах обговорення. Добре, якщо до аналізу дискусії будуть залучені й інші учасники. Це допоможе всім краще усвідомлювати й контролювати власну поведінку, а також сприятиме підвищенню рівня культури спілкування під час дискусії. Навіть те обговорення, що начебто не вдалося, також принесе користь, бо виграє не той, хто не помиляється, а той, хто вміє зробити з цього для себе певний висновок.

Як свідчать спостереження, дискусія не повинна тривати понад три години. Зловживання часом може викликати роздратування у присутніх. Ведучий має відчути кульмінаційний момент, після якого, звичайно, інтерес до обговорення зменшується, і підбити підсумки. Важливо також дотримуватися схваленого регламенту. Як правило, для повідомлення надається 15-20 хвилин, для виступу — 3-5 хвилин.

20)Правила поводження учасників дискусії.

1. Права і обов'язки учасників дискусії

1.1 Учасник дискусії повинен:

1.1.1 Дотримуватися правил поведінки на форумі, що вказані нижче.

1.1.2 Чітко формулювати тему майбутньої дискусії (теми, назва яких не відповідає суті будуть видалятися відразу і без попереджень! з назви теми повинна складитися загальна уява про зміст повідомлення!) чи зміст своєї відповіді в рамках тієї чи іншої дискусії. Слідкувати за точністю і коректністю своїх висловлювань і достовірністю інформації, що надається.

1.1.3 Перед створенням теми скористатися пошуком! щоб виявити чи обговорювались подібні теми раніше, можливо їх краще продовжити.

1.1.4 Інформативно відповідати на репліки опонента.

1.2 Учаснику дискусії заборонено:

1.2.1 Писати повідомлення під чужим іменем чи ніком.

1.2.1.1 Писати провокаційні повідомлення.

1.2.2 Розповсюджувати брехливу інформацію чи інформацію про учасників форуму без їхньої згоди.

1.2.3 Розміщувати інформацію особистого характеру, яка не цікава іншим відвідувачам, пропаганду політичних чи релігійних організацій, течій, ідеологій, рекламу чи антирекламу, інформацію комерційного характеру. Якщо Вам потрібна реклама, просимо звертатися за розцінками до адміністрації форуму

1.2.4 Вживати ненормативну лексику, образи і провокаційні висловлювання, які зачіпають гідність людини, незалежно від її статі, національної приналежності, мовності, громадянства, походження, соціального та майнового статусу, політичних поглядів та релігійних переконань.

1.2.5 Розміщувати у форумі статті, великі матеріали, що передруковані з інших сайтів, новини, прес-релізи, нормативні акти у повному обсязі.

1.2.5.1 Вказувати не прямі лінки на статті та інші матеріали, лінки на неліцензійне програмне забезпечення, кряки, ключі та порнографічні ресурси

1.2.6 Писати теми, що не відповідають рубриці форуму, а також повідомлення, що не відповідають темі. Якщо дискусія відходить від теми, рекомендується створити нову тему для її продовження!

1.2.7 Публічно вимагати пояснень у непризначених для цього форумах, звинувачувати у темі спілкування модераторів чи адміністратора форумів у необ'єктивному модеруванні та знищенні форумного повідомлення чи теми, яка підпадає під один із пунктів цих правил як тема-порушник.

1.2.8 Використовувати у повідомленнях(підписі) шрифти великих розмірів та яскраві кольори без необхідності, надмірну к-сть смайлів. Текст має бути приємним для ока та зливатися з іншими повідомленнями, що забеспечить зручне читання цілої теми.

1.2.9 У підписі розміщувати будь-які лінки рекламного характеру, та малюнки. Підпис тільки для короткого тексту, цитати. Якщо Вам потрібна реклама, просимо звертатися за розцінками до адміністрації форуму.

21)Етикет телефонного ділового спілкування.

Одним із різновидів ділового спілкування є телефонна розмова. Вона розширює, прискорює ділові контакти, дає можливість оперативно передати чи прийняти певне повідомлення тощо.

У телефонній розмові беруть участь двоє співрозмовників: той, хто телефонує (адресант), і той, хто приймає інформацію (адресат). Може бути й третя особа — посередник, який з'єднує співрозмовників. Тут особливо важливим є слова ввічливості вибачте, будь ласка, дякую тощо.

Вибір мовних засобів для телефонної розмови залежить від того, хто, куди, кому, і з якою метою телефонує.

Умовно телефонну розмову можна поділити на офіційну (ділове спілкування) і приватну (повсякденне, побутове спілкування). Кожне з них вимагає відповідного етикету.

Офіційно-ділова розмова, адресована до певної установи, має діловий характер.

Телефонна розмова, як правило, починається з привітання. Наприклад: Доброго ранку (дня, вечора) чи Здрастуйте. І тут же слід відрекомендуватися (назвати ім'я, по батькові, прізвище; вказати посаду та установу). Після цього треба запитати, з ким розмовляєте (якщо адресат не знайомий). Потім треба повідомити, з ким хочете поговорити і, якщо є потреба, то сказати, з якого питання.

Не слід запитувати: з ким я говорю?Якщо розмовляє не той, з ким Ви хочете поговорити, необхідно попросити викликати потрібну людину. Робити це слід коректно, ввічливо. Наприклад: Будь ласка, запросіть до телефону Сергія Івановича або Дуже прошу, попросіть до телефону Івана Миколайовича. Обов'язково треба подякувати тому, хто погодився зробити послугу.

Буває, що людина помилилася, зателефонувала не за потрібним номером. Нечемно кидати трубку, безтактно відповідати чи давати неправильну інформацію. Слід спокійно пояснити, що не туди потрапив адресант.

Трапляється, що один із співрозмовників поспішає. Він повинен вибачитись, пояснити причину і домовитися продовжити розмову.

Часто в державних установах можна почути шаблонну фразу турбує вас такий-то... Ділова телефонна розмова в поботі установи чи закладу аж ніяк не може турбувати, бо вона для цього й призначена. Тому тут слово турбує зайве.

Інша справа, коли йдеться про приватну розмову. Скажімо, виникла необхідність зателефонувати співробітникові чи знайомому додому у вихідний чи пізно ввечері без дозволу на це, то слід вибачитися за турботу. Ось тут буде доречною фраза вибачте за турботу.

Щодо побутової розмови, то тут можливі різні форми привітання, інформування, своєрідні питання про дім, сім'ю, здоров'я тощо.

Приватна розмова теж має загальновизнані норми телефонного етикету. Наприклад, безтактно телефонувати без крайньої потреби знайомим чи друзям надто пізно чи рано. Не коректно обтяжувати інших по телефону своїми невдачами, пригодами, сімейними справами. Не етично говорити про того, кого не знає співрозмовник.

Тактовно буде запитати на початку розмови, чи не завадить телефонний дзвінок чомусь важливому. Адресанта не повинно ображати, коли співрозмовник вибачиться й попросить зателефонувати через годину. Не слід при цьому запитувати причину, якщо людина не вважає потрібним пояснити її.

Розмова по телефону має бути спокійною, розбірливою, чемною, лаконічною. Тому треба заздалегідь її продумати.

Також важливим є вміння слухати співрозмовника. Вихована людина не буде перебивати співрозмовника чи поправляти, підкреслюючи свою мовну освіченість та професійну перевагу. Не варто засмічувати телефонну розмову вставними словами, крилатими виразами тощо.

За етикетом завершує телефонну розмову як у діловому, так і в приватному спілкуванні, її ініціатор. Якщо розмовляють чоловік і жінка, то перевага надається, безперечно, жінці.

Завершуючи телефонну розмову, обов'язково треба попрощатися. Нетактовно класти трубку, не дочекавшись прощальних слів співрозмовника.

Варто пам'ятати, що надмірна ввічливість, улесливість не прикрашають співрозмовника, а навпаки, свідчать про його низький етичний рівень і можуть викликати роздратування.

22)Документація с кадрово-контрактних питань. Автобіографія.

Документи з кадрово-контрактових питань — це документи, що містять інформацію про особовий склад підприємства (організації), зафіксовану в заявах про прийняття (звільнення, переведення) на роботу, наказах про особовий склад, автобіографіях, характеристиках, контрактах (трудових угодах) з найму працівників тощо.

Автобіографія — це документ, в якому особа, що складає його, дає опис свого життя і діяльності.

Основна вимога до такого документа — досягти вичерпності потрібних відомостей і лаконізму викладу.

Кожне нове повідомлення починається з абзацу.

В автобіографії обов'язково вказуються:

• Прізвище, ім'я та по батькові (Я, Петренко Сергій Миколайович).

• Дата народження (народився 9 серпня 1977 р.).

• Місце народження (місто, село, район, станція, селище, область).

• Короткі відомості про сім'ю, в якій народився (батько, мати, рік народження, їх місце проживання, місце роботи).

• Відомості про навчання (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися і протягом якого часу).

• Відомості про трудову діяльність (коротко, у хронологічній послідовності назви місць роботи і посад).

• Відомості про громадську роботу (усі її види).

• Короткі відомості про сім'ю (чоловік, дружина, діти, місце роботи, посада, місце навчання, вік).

• Дата і підпис автора.

Примітка — Заголовок (автобіографія) пишеться посередині рядка, трохи нижче верхнього поля. Кожне нове повідомлення повинне починатися з абзацу. Усі дати пишуться за таким зразком: 10 вересня 1983 року, у лютому 1986 р., протягом 1985/86 навчального року. Дата написання вміщується ліворуч під текстом, підпис автора — праворуч.

23)Особливості написання резюме з досвідом і без досвіда роботи.

Як скласти резюме не маючи досвіду роботи

Визакінчили учбовийзакладіхочете влаштуватися на роботу. Проте, як бути, якщо у вас немає досвіду. Дізнайтесь, як скластирезюмебездосвідуроботи.

Для недавніх випускників вузів відсутність досвіду роботи цілком нормальне явище. Треба враховувати, що все-таки який-не який досвід у вас є.

Для того, щоб скласти резюме без досвіду роботи, треба згадати все, чим ви займались під час навчання і записати все на папері. Не забудьте відзначити ваші хобі та захоплення, гуртки, які ви відвідували під час навчання, можливо у вас є нагороди чи грамоти за участь у конкурсах - про це варто теж написати.

Не забудьте про відпочинок – згадайте ваші подорожі на канікулах з друзями, практику, секції, які ви відвідували.

Згадайте, якими особистими якостями ви володієте, які навички маєте наприклад-робота з комп'ютером) і обов'язково вкажіть це у своєму резюме, можливо це згодиться для вибраної вами вакансії.

Прикладрезюмебездосвідуроботи

Офіційного досвіду роботи у кандидата немає, проте резюме вийшло непогане і може зацікавити роботодавця.

В даному прикладі спеціальність кандидата не відповідає цілі резюме, отримавши спеціальність з журналістики, кандидату хочеться спочатку попрацювати менеджером по рекламі, набувати досвід роботи, тому акцент зроблений на наявність вищої освіти, знання комп'ютеру, а також інших навиків.

Людина працювала в команді на виробничій практиці, що для даної вакансії дуже важливо, так як менеджер по рекламі – це перш за все робота з рекламними агенціями, радіо, телебаченням, пресою.
Кандидат має досвід прямих продаж – це теж важливо, так як менеджеру необхідно працювати з клієнтами.

Розуміючи, що досвід який є у кандидата недостатній, він наводить список своїх захоплень. Моделювання, малювання показують, що він може творчо мислити,пропонувати нові ідеї для своєї роботи, а нові знайомства, як хобі, говорять про хорошу комунікабельність. Варто відзначити серед особистих якостей кандидата-наявність креативного підходу до рішення поставлених завдань.

Головне – не спотворюйте факти при написанні резюме – їх завжди можна перевірити.

24) Документація с кадрово-контрактних питань. Характеристика.

Документи з кадрово-контрактових питань — це документи, що містять інформацію про особовий склад підприємства (організації), зафіксовану в заявах про прийняття (звільнення, переведення) на роботу, наказах про особовий склад, автобіографіях, характеристиках, контрактах (трудових угодах) з найму працівників тощо.

Характеристика — документ, у якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника. У кожній характеристиці повинні бути чотири частини, що логічно пов'язані між собою. Перша — анкетні дані, що йдуть за назвою документа, де зазначають прізвище, ім'я, по батькові, посаду (вчений ступінь і звання), рік народження, освіту, які прийнято розташовувати у стовпчик. Друга — дані про трудову діяльність (факс, тривалість роботи, рівень професійної майстерності та інше). Третя — власне характеристика, ставлення до роботи, підвищення професійного і наукового рівня, відносини у трудовому колективі. Тут же міститься згадка про урядові винагороди або заохочення. Четверта — висновки, де зазначено призначення характеристики.

Текст викладається від третьої особи. Підписи на цьому документі посвідчуються круглою гербовою печаткою. Документ видається на руки працівникові або надсилається до установи, підприємства, що його вимагали.

25)Довідково-інформаційні документи. Доповідна, пояснювальна, службова записки. Правила їх написання.

Доповідна записка - це документ, адресований керів­никові структурного підрозділу, установи, вищої організації, у якому викладається інформація про факти, події,ситуацію, що склалася, виконану роботу тощо, а також наводяться свої висновки й пропозиції.

Укладається з власної ініціативи або ж за вказівкою керівника.

Доповідна записка складається з таких реквізитів:

1. Назва структурного підрозділу, звідки надійшов документ (розміщується вгорі зліва).

2. Адресат (посада, установа, прізвище, ініціали, розміщується вгорі праворуч).

3. Назва документа.

4. Дата.

5. Номер.

6. Заголовок (Про…).

7. Текст.

8. Посада адресанта.

9. Підпис, ініціали, прізвище адресанта.

Деякі реквізити в доповідних записках як внутріш­ніх документах досить часто не пишуться (структурний підрозділ, звідки надійшов документ, номер, заголо­вок).

Директорові ЗАТ «Ялинка»

В. А. Карпенко начальника дільниці № 4

В. Ю. Прокопенка

ДОПОВІДНА ЗАПИСКА

17.06.2007р.

15 червня 2007 року о 22 годині я здійснював перевірку охорони дільниці № 4. У ході перевірки було виявлено, що охоронець Борзенко Петро Сергійович перебував на вахті разом зі сторонньою особою, обоє були напідпитку. На зроблені Борзенку П. С зауваження щодо невиконання ним службових обов'язків він відповів мені брутальною лайкою. Вважаю, що охоронець Борзенко П. С грубо порушив вимоги інструкції з охорони об'єкта і заслуговує на суворе покарання.

Начальник дільниці № 4 (підпис)

Службова записка — це документ, який використовується для вирішення внутрішніх питань підприємства, установи тощо. Службова записка може містити пропозицію, звернену до керівника, а також інформацію про проведення заходу, про хід виконання якогось завдання чи розпорядження керівництва, про будь-які порушення, виробничі досягнення тощо. Найпоширенішими видами службових записок є доповідна та пояснювальна записки.

Службова записка має такі реквізити:

1. Назва структурного підрозділу.

2. Посада, прізвище й ініціали керівника, якому подається записка (у давальному відмінкові).

3. Посада, прізвище ім'я та по батькові (або ініціали) укладача (у родовому відмінку без прийменника від).

4. Заголовок (Службова записка/Пояснювальна записка/Доповідна записка).

5. Дата.

6. Текст: описова частина і пропозиції.

7. Посада, прізвище й ініціали особи, яка подає записку, її підпис.

Пояснювальна записка — це документ, який з'ясовує зміст окремих положень основного документа (плану, звіту, наказу, проекту тощо) або пояснює причини певного вчинку, події.

В. Ю. Прокопенко

Директорові Центру здоров'я

Московського району м. Харкова

Курносому О. І.

лікаря Фоменка М. Ю.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

28.07.2007р.

27 липня 2007 р. я спізнився на роботу на 1 годину у зв'язку з тим, що на трамвайній лінії маршруту № 5 трапилася аварія і було припинено рух трамваїв. Іншого транспорту, що дублює цей маршрут, у моєму районі немає. Прошу причину запізнення вважати поважною.

(підпис)

М. Ю. Фоменко

26)Візитна картка як елемент культури ділового спілкування.

Візитними картками користовувалися в таких випадках:

· інформування в момент знайомства про себе, свою фірму чи підприємство;

· інформування про себе особам, у контактах з якими ви зацікавлені; підтримка контактів з партнерами, поздоровлення зі святом або іншою подією;

· вираження подяки, співчуття, а також при супроводі подарунка чи квітів;

3). Візитна картка:основні відомості і вимоги

Візитна картка — це картка для вручення під час знайомства чи візиту.

У світі ділових відносин цій маленькій картці приділяється важлива роль — посередника при знайомстві й представленні. Візитка є важливим елементом престижу, значно полегшує налагодження контактів, сприяє спілкуванню людей, заощаджує час. Крім того, вона довго зберігається й допомагає швидко відновити в пам’яті інформацію про людину.

Незалежно від того, яким підходом керувалися при замовленні візитки, хороша візитна картка обов’язково повинна бути:

· стильною,

· функціональною,

· професійно зверстаною,

· якісно надрукованою.

Візитна картка друкується не на дуже цупкому картоні розміром 5 х 10 см, при цьому жінки (як дружини, а не як офіційні особи) повинні мати візитки розміром 4x8 см. Вищі посадові особи інколи мають візитні картки розміром 5x10 см. Зараз входять у моду подвійні картки, які мають такий розмір у складеному вигляді.

Візитна картка здебільшого містить такі реквізити:

1) Назву установи, організації;

2) Ім'я та прізвище (у нашій практиці — прізвище, ім'я, по батькові) власника картки;

3) Посаду;

4) Адресу установи, організації;

5) Номери телефонів, факсу.

Візитними картками не тільки обмінюються, але й надсилають їх після ділового візиту або як супровід до подарунків, книг тощо. Розрізняють такі способи їх використання:

1). Для привітання.

З цією метою в лівому нижньому кутку необхідно зробити напис чорнилом або простим олівцем:

Р. F. (pour feter) — щоб поздоровити;

Р. F. N. А. (pour feter lе Nouvel Аn)— новорічні вітання.

Якщо ви отримали таке вітання, обов'язково треба надіслати привітання у відповідь. На візитній картці пишуть:

Р. R. F. N. А. (роur remercier et pour feter lе Nouvel Аn) — дякую за вітання з Новим роком.

2). Для висловлення співчуття на візитній картці робиться напис:

Р. С. (роur condoleavaes) — для співчуття;

P.P.P. (pour prendre part) — співчуття й готовність допомогти.

3). Для висловлення вдячності.

На знак вдячності за певні послуги упродовж 24 годин надсилається візитна картка з написом:

Р. R. (роur remercier)— щоб подякувати;

A.C. (avec compliment) — вітання у випадку відправлення подарунка; P.F.C. (pour faire connaissance) — задоволення знайомством.

4). Для запрошення на прийом.

З цією метою вгорі на візитній картці пишеться ім'я і прізвище того, кого запрошують, а внизу вказується вид прийому (сніданок, вечеря тощо), місце, дата і час його. Можна скористатися також запрошенням, до якого прикріпити свою візитну картку.

5). Для повідомлення про від'їзд із країни на візитній карті робиться напис:

Р. Р. С. (роur prendre conde) — щоб попрощатися.

6). Для повідомлення про зміну адреси.

Разом із старою візитною карткою надсилається нова, що містить нові реквізити.

27)Анотація. Структура анотації.

1. Анотація (лат. annotatio — зауваження, помітка) — короткий виклад змісту книги, статті, розробки, звіту тощо;.є сконцентрованою на узагальненні того, що автор говорить і тільки частково показує точку зору читача на те, що автор говорить і як він (вона) говорить це. Фактично це є опис теми книги, більш розповідний, ніж аналітичний. Добрий рапорт про книги є добре організованим, розкриває суть книги в цілому і включає деталі публікації.

Структура анотації:

1.Бібліографічний опис

2. Вступ:

Поясніть, чому Ви вибрали читати саме цю книгу. Сформулюйте ціль, задля якої автор написав цю книгу. Як книга побудована (організована)? Які головні тези книги? (Теза – це речення з тексту книги, які стисло виражають суть розділу або цілої книги),

2. Оцінка вмісту книги.

Розгляньте кожну частину (секцію) книги і знайдіть важливі пункти в цій секції і напишіть як вони пов’язані з усією структурою й змістом книги. Секція – це не розділи книги. Вона може містити в собі багато розділів (частин) книги.

Для кожної секції виділіть пропорційне їй місце в оцінці вмісту. Наприклад, якщо книга поділена на 4 секції приблизно рівної довжини, Ви повинні виділити також приблизно однакове місце у вашій оцінці для кожної секції. Якщо ж перша секція вдвічі більша за три інші, Ви повинні виділити відповідно більше місця для опису цієї секції, ніж інших.

Висновок.
Напишіть, чи сподобалася Вам ця книга і чому, відповідно до пунктів вступу й оцінки вмісту книги.
Чи автор успішно виконав свою ціль?

Що Вам найбільше сподобалося: В авторі книги? У вмісті книги?

З чим Ви не погоджуєтесь: З автором? Із умістом книги?

Що Ви для себе взяли із даної книги?

28) Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці.

Рецензія – це критичний відгук (містить аналіз і оцінку) наукового керівника, офіційних опонентів, провідної установи під час захисту кваліфікаційної роботи(магістрської, дипломної,бакалаврської)

Реквізити:

1. Назва документу

2. Заголовок (містить назву рецензованої роботи, ПІБ автора, рік публікації, назву видавництва)

3. Текст

4. Підпис рецензента

5. Дата

6. Засвідчення підпису печаткою або спеціальним штампом

Типовий план тексту рецензії:

1. Об’ект і предмет аналізу

2. Актуальність теми

3. Короткий зміст

4. Формулювання основної тези

5. Загальна оцінка

6. Недоліки, хиби, огріхи праці

7. Висновки

Функції наукової рецензії:

1. Інформування

2. Оцінювання

3. Осмислення у науковому соціумі певного знання

Відгук – це документ, що містить висновки уповноваженої особи, або кількох осіб чи установи щодо запропонованих на розгляд вистави, рукописних робіт. Стисла форма письмової оцінки виконаної роботи (курсової, бакалаврської, магістрської).

За складом реквізитів збігається з рецензією. За обсягом відгук 1-3 сторінки. На відміну від рецензії у відгуку подають загальну характеристику праці без докладного аналізу, проте він містить практичні поради.

29)Реферат як жанр академічного письма. Види рефератів.

Реферат (нім. Referat, від лат. Refere - доповідати, повідомляти) [1] - письмова доповідь або виступ з певної теми, в якій узагальнюється інформація з одного або декількох джерел. [2] Реферати можуть бути викладом змісту наукової роботи, художньої книги і т.п.

ВИДИ РЕФЕРАТІВ

Розрізняють два види рефератів: продуктивні і репродуктивні.

Репродуктивний реферат відтворює зміст первинного тексту.

Продуктивний містить творче чи критичне осмислення реферованих джерел.

Репродуктивні реферати можна розділити ще на два види: реферат-конспект і реферат-резюме.

Реферат-конспект містить фактичну інформацію в узагальненому

вигляді, ілюстрований матеріал, різні відомості про методи дослідження,

результати дослідження та можливості їх застосування.

Реферат-резюме містить тільки основні положення даної теми.

У продуктивних рефератах виділяють реферат-доповідь і реферат-огляд.

Реферат-огляд складається на основі кількох джерел і зіставляє різні точки зору з даного питання.

У рефераті-доповіді, поряд з аналізом інформації першоджерела, є об'єктивна оцінка проблеми; цей реферат має розгорнутий характер.

30)Конспект як жанр наукової літератури. Вимоги до конспекту.

Конспект – це стислий писаний виклад змісту першоджерела (лекції, промови, книги, статті тощо)

Існує 3 види конспектів:

1. Текстуальний – основний зміст передається цитатами з першоджерела.

2. Вільний – основний зміст передається своїми словами.

3. Комбінований

За походженням:

1. З усних виступів

2. З друкованих праць

Реквізити конспекту усного виступу

1. Дата складання

2. ПІБ автора виступу

3. Заголовок

4. Текст

Реквізити конспекту друкованої праці:

1. Дата складання

2. Бібліографічні відомості

3. Текст

Вимоги до конспекту:

1. Залишіть певну частину сторінки для власних думок (наприклад поля у зошиту)

2. Цитуючи, вказувати відповідну сторінку першоджерела

3. Вживати скорочення слів, підкреслення, виділення важливої інформації помітками на полях