|
Різниця між кількістю йонів на поверхні та всередині клітини забезпечує
виникнення нервового та м’язового збудження, перенесення
речовин через мембрану, перетворення енергії.
Аніони ортофосфатної кислоти створюють фосфатну буферну систему,
що підтримує pH внутрішньоклітинного середовища організму
на рівні 6,9.
Які по pH — показник, що характеризує кислотність розчину.
Буферні системи — це розчини хімічних сполук, що підтримують
певну концентрацію йонів гідрогену Н+, тобто певну кислотність
середовища.
Карбонатна кислота та її аніони формують бікарбонатну буферну
систему, що підтримує pH позаклітинного середовища (плазма
крові) на рівні 7,4.
Органічні сполуки, що складаються з великої кількості структурних
одиниць (мономерів), називають полімерами.
Полісахариди — це полімери, мономерами в яких є моносахариди.
Із полісахаридів найпоширеніші крохмаль, глікоген, целюлоза, хітин
(мал. 8.5). Це високомолекулярні вуглеводи, що складаються з великої
кількості моносахаридів. Вони мають дуже велику молекулярну
масу.
Крохмаль є основним запасним полісахаридом у рослин. Кількість
залишків глюкози в ньому налічує кілька тисяч. Він міститься у великій
кількості в бульбах картоплі, плодах, насінні. У гарячій воді крохмаль
утворює колоїдний розчин, що в побуті має назву крохмальний
клейстер. Структурні компоненти крохмалю — амілоза й амілопектин
(мал. 8.6, а, б).
Глікоген — запасний полісахарид, що міститься у тканинах тіла
тварин та людини, а також у грибах, дріжджах тощо. Він відіграє
важливу роль у перетвореннях вуглеводів в організмі тварин. У значній
кількості накопичується в печінці, м’язах, серці та багатьох
інших органах. Є постачальником глюкози в кров. За структурою
нагадує крохмаль, але є сильніше розгалуженим. Молекула глікогену
складається приблизно із 30 000 залишків глюкози
7. Як формується вторинна структура білка?
Вторинна структура білка — це спосіб упакування первинної структури
в альфа-спіраль або бета-шар (мал. 10.3, б, в). Альфа-спіраль
виникає в результаті утворення водневих зв’язків між групами —СО-
та —NH, розташованими на різних витках спіралі (мал. 10.3, б).
Бета-шар утворюється в результаті формування водневих зв’язків
між CO-групами одного поліпептидного ланцюга та NH-групами іншого
поліпептидного ланцюга (мал. 10.3, в). Унаслідок цього велика
кількість поліпептидних ланцюгів може розташовуватися поряд,
формуючи бета-шар.
Наступний рівень упакування білкової молекули — третинний,
характерний для білків, у яких вторинна структура представлена
альфа-спіраллю (мал. 10.3, г). У білків, що мають бета-шар, третинна
структура не виражена.
Дата добавления: 2015-05-05; просмотров: 16 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |