Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Сутність і особливості первісного нагромадження капіталу у провідних країнах

світу.

Передумови для первісного нагромадження капіталу формувалися у пе-

ріод переходу від феодалізму до капіталізму /Європа, 16-17 ст./. Цей перехід

характеризується: 1) первісним нагромадженням капіталу /підготовка основних

умов для розвитку капіталістичного виробництва/; 2) пануванням у промисло-

вості мануфактури; 3) збереженням феодального устрою и феодального спосо-

бу виробництва /окрім Англії й Нідерландів/; 4) у Великобританії з початку

18 ст. швидко розвивалася промисловість, сільське господарство та зовнішня

торгівля /у цих сферах панувала англійська буржуазія/, формується пролетаріат.

Первісне нагромадження капіталу – історичний процес відокремлення

виробника від засобів виробництва; нагромадження ресурсів, перш за все, гро-

шових, у майбутніх капіталістів. В результаті зазначеного процесу засоби виро-

бництва та життєві засоби перетворюються на капітал, а безпосередні праців-

ники стають найманими робітниками.

В класичній формі процес первісного нагромадження капіталу притаман-

ний Англії /остання третина 15–17 ст./.

Формування пролетарів: швидкий розвиток мануфактур обумовлювався

отриманням великих прибутків. Виникала потреба у відповідному розвитку ві-

вчарства, що вимагало поширення пасовиськ, а це відбувалося за рахунок:

1) общинних земель /виселення селян/; 2) церковних земель /реформування об-

щинних земель/; 3) державних земель /дари/. Пролетаріат /наймані робітники/

утворювався з селян і монастирських селян. Риси найманого робітника: 1) юри-

дично вільний; 2) не має іншої власності, окрім робочої сили.

Формування капіталістів здійснюється із: заможних селян, ремісників,

феодалів. Селяни ставали фермерами, ремісники – промисловими капіталіста-

ми, а феодали через торгівлю і лихварство розвивали торговий капітал.

Основні методи первісного нагромадження капіталу: 1) позаекономічні

/насильницький, грабежі, шахрайство/, 2) економічні /державний борг, колоніа-

льні завоювання/.

Майже усі колонії належали Іспанії та Португалії. Англія використовува-

ла ці колонії для первісного нагромадження шляхом: 1)контрабандної торгівлі з

колоніями; 2)работоргівлі африканськими неграми; 3)піратства проти Іспанії;

4)монопольної торгівлі з Росією та Україною.

19. Теорії раннього та пізнього меркантилізму.

Історичні умови: 1) епоха великих географічних відкриттів і процесій

первісного нагромадження капіталу; 2) зародження мануфактурного виробниц-

тва; 3) розвиток товарно-грошових відносин, початок формування національ-

них і світових ринків.

Особливості економічних поглядів: 1) предметом дослідження є перві-

сне нагромадження капіталу, закономірності зростання багатства у сфері обігу;

2) методом дослідження є емпіризм; 3) практичне втілення – економічна полі-

тика меркантилізму /особливий тип діяльності держави, який сприяє первісно-

му накопиченню капіталу/; 4) еволюція економічної політики: монетарна сис-

тема – заохочення ввозу в державу коштовних металів шляхом заборони інозе-

мним купцям вивозу золота та срібла як виручки; покарань за вивіз коштовних

металів; мануфактурна система – заохочення ввозу грошей в країну шляхом

розвитку виробництва експортних товарів; досягнення переваги експорту над

імпортом.

Етапи розвитку: 1) ранній меркантилізм. За теорією грошового балансу

гроші вважаються основним багатством, яке необхідно більше ввозити із-за ко-

рдону і менше витрачати; 2) пізній меркантилізм. За теорією торгового балансу

джерелом багатства нації є розвиток зовнішньої торгівлі і дотримання активно-

го торгового балансу.

Меркантилізм націлений на вивчення закономірностей сфери обігу.

Ранній меркантилізм – Вільям Страффорд (1554-1612 рр.). Головний

твір: "Критична переказ деяких скарг наших співвітчизників". Основні ідеї:

1) висновок, що іноземні купці вивозять за свої товари англійське золото та срі-

бло внаслідок більш високої купівельної спроможності англійської монети в

інших країнах; зростання споживання предметів розкоші, за які розплачуються

більшою кількістю грошей; вивозу сировини, яка в переробленому вигляді вво-

зиться до Англії і реалізується по вищій ціні; 2) заходи, що сприятимуть зрос-

танню маси грошей в країні: утримання від покупки іноземних товарів; сприян-

ня зростанню грошових скарбів Англії; боротьба з пошкодженням монет.

Бернардо Даванзатті (1529-1606рр.). Флорентійський банкір. Головний

твір: "Читання про монету". Розглядає проблеми грошового обігу і приходить

до висновку про необхідність: 1) введення безмитної чеканки монет і обігу зли-

вків золота й срібла; 2) дотримання умови наявності в обігу достатньої кількос-

ті грошей; 3) ведення боротьби з фальшивомонетниками.

Пізній меркантилізм – Томас Мен ( 1571-1641 рр.). Англійський купець,

один із директорів Ост-Індської торгової компанії. Головний твір: "Багатство

Англії у зовнішній торгівлі, або Баланс нашої зовнішньої торгівлі як регулятор

нашого багатства". Основні ідеї: 1) розглядаючи потоки товарів у зовнішній то-

ргівлі, приходить до висновку, що остання може служити джерелом багатства

лише за умови, коли грошова виручка від проданих товарів буде переважати

суму грошей, витрачену на придбання товарів із-за кордону; 2) для виконання

даної умови держава повинна прагнути до виготовлення якомога більшої маси

власних товарів; знижувати вартість транспортування експортних товарів; здій-

снювати ряд заходів на підтримку ремісництва; встановлювати мито на імпорт і

забезпечити безмитний експорт; заборонити колоніям торгівлю з іншими краї-

нами, крім метрополій; враховувати попит сусідніх держав; 3) вважав, що слу-

шно вивозити гроші: "Зростання ввозу товарів за допомогою готівкових гро-

шей, врешті-решт, після вивозу товарів знову за кордон перетворюється у ввіз

набагато більшої кількості грошей, ніж та, що була в свій час вивезена".

Антоніо Серра. Головний ____________твір: "Короткий трактат про причини, які мо-

жуть привести до достатньої кількості золота та срібла в країнах, що не мають

родовищ, стосовно Неаполітанського королівства". Основні ідеї: 1) зосереджує

увагу на вивченні причин недостатньої кількості грошей у Неаполі і з'ясовує,

що в зовнішній торгівлі країни переважає імпорт; 2) для виправлення ситуації

рекомендує: більш активніше розробляти золоті та срібні родовища; вивозити

надлишки товарів і прагнути переваги експорту над імпортом; розвивати реміс-

ництво та винахідливість населення.

Антуан де Монкретьсн (1575-1622 рр.). Французький дворянин. Голо-

вний твір: "Трактат політичної економії, присвячений королю і королеві Фран-

ції". Основні ідеї: 1) запропонував назву економічної науки –“політична еконо-

мія"; 2) змістом політекономії вважав вчення про державне господарство і дер-

жавну політику, яку повинна провадити влада з метою зростання багатства кра-

їни; 3) основними напрямками економічної політики вважав: розширення зов-

нішньої торгівлі, особливо вивозу промислових виробів; установлення високих

митних ставок на імпорт; державна підтримка мануфактурного виробництва;

установлення монопольного становища французьких купців на внутрішньому

ринку країни.

Меркантилізм у Росії:

Єрмолай Єразм. Публіцист та політичний діяч 16 ст. Головний твір:

"Благо хотящем царем правительница и земледелие" або "Правительница". Ос-

новні ідеї: 1) висував пропозицію заміни грошового оброку та інших повиннос-

тей селян натуральними (для зменшення пригноблення та різних форм експлуа-

тації російського селянства); 2) вважав за необхідне надати населенню міст

право безмитної торгівлі (для її розвитку); 3) відстоював непохитність основ

феодально-кріпосницької держави.

Іван Тихонович Посошков (1652-1726 рр.).Головний твір: "Книга про

скудість і багатство". Основні ідеї: 1) ідея, що багатство суспільства не тільки у

коштовних металах, але і в матеріальних благах. Підтримував концепцію акти-

вного торговельного балансу; 2) показав зв'язок багатства держави з багатством

народу, селянства ("в коем царстве люди богаты, то и царство богато, а в коем

царстве люди убоги, то и царству тому не можно слыть богатому..."); 3) під-

тримував номіналістичну теорію грошей (не розумів функції міри вартості та

зв'язку грошей з товаром); 4) вважав клас купців основним класом держави. На-

голошує на необхідності монополії купців у внутрішній та зовнішній торгівлі,

скорочення прав іноземних купців, зменшення експорту сировини з Росії;

5) виступає за розвиток ремесла. Пропонує регламентувати відносини майстрів

та учнів, підвищити якість товарів, розглядає вплив винахідництва на розвиток

ремесла; 6) пропонує регламентувати працю селян в мануфактурах, але зали-

шити кріпосне право.__

20. Економічний розвиток Запорізької Січі та економічні погляди Б.Хмельницького

В середині 16 ст. в Нижньому Подніпров'ї українські козаки заснували

Запорізьку Січ, яка стала праосновою нової української держави. На цих землях

формувалося козацьке землеволодіння. Селяни були вольними. Основною фор-

мою землеволодіння середнього козака був хутір. Багаті козаки, окрім земле-

робства і скотарства, займалися різним промислом, ремеслом.

Наступ феодалів на права селян зумовив посилення національно-визволь-

ної боротьби українського народу. Обмеження і переслідування торкнулися і

українського козацтва. У 1638 році польський сейм затвердив "Ординацію", яка

передбачала знищення козацтва як прошарку. Всі козаки, за винятком 6000 ре-

єстрових, перетворювалися на кріпосних.

У 1648 році гетьманом Запорізького війська був обраний Богдан Хмель-

ницький. Перемога у визвольній війні (1648-1654 роки) над польсько-

шляхетськими арміями і звільнення значної території України мали великі со-

ціально-економічні наслідки.

Були знищені крупні латифундії магнатів, селяни відмовилися від вико-

нання частини повинностей, частина землі польської шляхти перейшла в руки

кріпосних, які могли її успадковувати, продавати, дарувати. Селяни і городяни

дістали можливість переходити в козацький стан, який отримав привілеї і особ-

ливі права (звільнення від податків, право на володіння землею, підкорення

особливим юридичним нормам). Перетворилася на особливий стан козацька

старшина, яка прагнула закріпити за собою земельні володіння і отримати про-

мислові підприємства.

Звільнена територія України, де влада зосередилася в руках Війська За-

порізького, була розділена на полки і сотні, створена судова система і відповід-

ні господарські і фінансові органи. У 1654 році Україна увійшла до складу Ро-

сійської держави на правах самостійної держави-автономії. Галичина залиши-

лася в Речі Посполитій, Північна Буковина належала Молдавському князівству,

Закарпаття – Угорщині.

У другій половині 17 і в 18 сторіччі господарський розвиток українських

земель визначався економічними системами Речі Посполитої і Росії.

Основним заняттям населення залишалося сільське господарство. Розши-

рилися посівні площі і перелік сільськогосподарських культур, виросло значен-

ня зернового господарства, поглибилася спеціалізація окремих районів, отри-

мало розвиток племінне тваринництво, були вдосконалені сільськогосподарські

знаряддя праці. Швидке зростання поміщицького землеволодіння супроводжу-

валося збільшенням кількості безземельних і малоземельних селян. Характер-

ною рисою господарства магнатів Західної і Правобережної України і козаць-

ких старшин було використання найманої робочої сили. Як на Лівобережній,

так і на Правобережній Україні промисловість була представлена ремеслами і

промислами. На зміну цеховому виробництву прийшла мануфактура, в якій ра-

зом з вільнонайманою працею застосовувалася і праця кріпосних. Упроваджу-

валися технічні нововведення. Разом з тим, темпи розвитку промислового ви-

робництва, процес його концентрації, зростання вільнонайманої робочої сили в

Правобережній Україні були значно нижчі, ніж в Лівобережній Україні.

Розвиток товарно-грошових відносин привів до диференціації населення.

Масовий вихід збіднілого населення на заробітки свідчить про початок форму-

вання ринку робочої сили. Зароджується національна буржуазія.

Посилюються економічні зв'язки між населеними пунктами, регіонами,

розвивається внутрішня торгівля, зростає кількість ярмарків. Особливу групу

торговців складали чумаки. З'явилися спекулянти і перекупники.

Не вважаючи на кордони, не припинялася торгівля між Лівобережною

Україною, Слобожанщиною, Північним Причорномор'ям, Західною і Правобе-

режною Україною

Богдан Хмельницький (1595-1657 рр.). Гетьман, видатний державний

діяч фундатор і будівничий Української Козацької Держави. За часів

Б.Хмельницького: 1) створено нову провідну верству – козацьку старшину

/згодом, у 18 ст. вона перетворилася на українську шляхту, а у 19 ст. – на украї-

нське дворянство/; 2) припинене негайне відмежування козаків від селян;

3) звільнено від кріпосної залежності селян, які створили нову соціальну верст-

ву – посполиті військові сили. Після війни від влади феодалів звільнилося мі-

щанство; 4) міста отримали право на самоуправління, зросла їх роль як центрів

ремесла і торгівлі; 5) реалізовано заходи щодо розвитку промислової мануфак-

тури, охорони міських ремесел, їх цехової організації; 6) видавалися укази й

універсали про охорону купецьких прав, що сприяло розвитку внутрішньої тор-

гівлі; 7) зміцнювалися зв'язки з іншими країнами /іноземні купці звільнювалися

від сплати ввізних і вивізних мит, одержували інші пільги, укладались довго-

строкові торговельні угоди/; 8) державна влада активно втручалася у господар-

ське життя.

2 1. Промисловий переворот і його соціально-економічні наслідки.

Передумови мануфактурного виробництва у Європі:

-неспроможність цехової організації виробництва задовольнити зростаючі по-

треби суспільства;

-високий рівень собівартості й цін;

-підрив монопольного положення цехів (непідкорення окремими майстрами

цеховому уставу, розширення власного виробництва, збільшення кількості ро-

бітників, збільшення тривалості робочого дня).

Мануфактура (manus-рука, factura-виготовлення) підприємство, засно-

ване на найманій праці й широкому поділі праці.

Види мануфактури:

1) гетерогенна (різнорідна) – продукт створюється шляхом механічного по єднання його деталей або елементів (виробництво годинників);

2) органічна – продукт є результатом послідовної низки операцій (виготов-

лення голок).

Типи мануфактур:

1) розсіяні мануфактури – дрібні ремісники працюють на єдиного скупника.

Збирання готової продукції відбувається на підприємстві скупника;

2) централізовані мануфактури – виробничий процес відбувався, переважно, в

централізованій майстерні, де всі робітники пов’язані єдиним технологічним

процесом.

Мануфактура стає панівною формою суспільної праці (середина 16 ст. -

остання третина 18 ст.) в країнах Західної Європи.

Наслідки мануфактурного виробництва:

-різке підвищення продуктивності праці;

-зниження сукупних витрат на одиницю продукції;

-наближення до машинного виробництва;

-поява особистої свободи найманого робітника.

Історичні передумови розвитку крупної машинної індустрії сформовані

мануфактурною формою виробництва.

Початок цього процесу ґрунтується на змінах у засобах праці в 70-80рр.

18 ст.: 1) винайдено механічну прядку "Дженні" Дж.Харгвісоном; 2) викорис-

тання мюль-машини С.Кромптона; 3) запатентовано зразок механічного ткаць-

кого станку 1785р.; 4) перша механічна фабрика у Великобританії, 1801р.;

5) перехід у металургії до пудлінгування /виробництво заліза з чавуну/ 18 ст.;

6) паровий двигун Дж.Уатта /90-і рр./; 7) перший пароплав 1807р.; 8) паровоз

1814р.; 9) парова залізниця, початок 19 ст.

Характеризується процес промислового перевороту суперечністю між

широким розповсюдженням машинної техніки та ремісницькою технологією

виготовлення машин. Вона розв’язана через масове втілення машин у машино-

будуванні. Динамізм техніки, технології зумовив зміни в організації праці, со-

ціально-економічній структурі суспільства (підвищення частки міського насе-

лення, панування буржуазії).

Промисловий переворот (сер. 18 ст. –сер. 19 ст.) – це система економіч-

них і соціально-політичних змін, в якій відобразився перехід від заснованої на

ручній праці мануфактурі до крупної машинної індустрії.

Хронологія промислового перевороту: 1) Великобританія /60-ті рр.

18 ст./; 2) Франція /1815-1830, 1850-1860/; 3) США /перша половина 19 ст./; 4)

Японія, Германія /з середини 19 ст./

22.Загальна характеристика ранньої класичної політекономії

Історичні умови становлення ранньої класичної політекономії:

1) становлення і розвиток промислового виробництва на базі мануфактури, яка

приносить доходи значно більші ніж від експлуатації родовищ золота й срібла

та ведення зовнішньої торгівлі; 2) виробництво отримує товарний характер,

який докорінно змінює взаємовідносини між сферами виробництва і торгівлі

ловні ідеї: Доходи: 1) чистий продукт, 2) заробітна плата /їх визначення аналогі-

чно визначенню у Ф.Кене/, 3) прибуток = а)дохід, що отримує підприємець як

власник грошей; + б)дохід за "працю, ризик та мистецтво"; + в)земельна рента.

Теорія капіталу: 1) капітал – "нагромаджена цінність"; 2) фактори зростання

капіталу: а)купівля землі і отримання ренти; б)купівля промислового підприєм-

ства і отримання прибутку; в)організація крупного сільськогосподарського ви-

робництва і отримання фермерського прибутку; г)ведення торгівлі й отримання

торгового прибутку за рахунок обрахування покупців.

Соціальна структура: 1) виробничий клас = підприємці /що надають аванси/ +

робітники /отримують заробітну плату/; 2) безплідний клас = підприємці-

мануфактуристи /власників підприємств, що дають роботу/ + прості ремісники

/одержувачі заробітної плати

Фізіократи – це об'єднання вчених, що вважають джерелом багатства землеробство і вивчають фактори зростання дохідності у даній сфері (назва похо-

дить від грецьких "фізис" - природа, "кратос"- влада).

Франсуа Кене (1649-1774 рр.). Лейб-медик Людовіка 15. Головні твори:

"Фермери", "Зерно", "Податки", статті до енциклопедії Дідро і д'Аламбера, "Еко-

номічна таблиця" (1758 р.).

Головні ідеї: Предмет політичної економії – фізичні та моральні закони зростання

багатства. Використання у якості метода принципу перенесення закономірностей

розвитку природи на економічну дійсність, а також елементів дедукції.

Теорія вартості: 1) вартість – сума витрат виробництва/.

Доходи: 1) заробітна плата дорівнює фізичному прожитковому мінімуму;

2) чистий продукт – залишок багатства після відрахування витрат на його вироб-

ництво. Створюється лише у землеробстві. Його єдиною формою є рента.

Теорія капіталу: 1) виділяє основний та обіговий капітал /відповідно, первісні та

щорічні аванси/; 2) первісні аванси – витрати на декілька років на будівлі, худобу

та сільськогосподарські машини; 3) щорічні аванси – витрати, що здійснюються

щорічно на насіння, робочу силу.

Теорія відтворення: 1) відтворення – процес постійного виробництва і збуту

продуктів; 2) модель відтворення (економічна таблиця) –розподіл річного продук-

ту між класами в суспільстві.

Теорія соціально-економічного устрою суспільства: 1) суспільство складається

із окремих людей, наділених схильностями, здібностями, потребами; 2) кожна

людина добуває засоби до життя під впливом природного порядку – законів, най-

більш вигідних людині і встановлених Богом для відтворення і розподілу матеріа-

льних благ; 3) природний порядок можливий лише за наявності свободи, тому

держава потрібна лише для того, щоб ніхто не застосовував свою свободу у збиток

іншим; 4) бажання людей одержувати блага розвиває суспільство.

Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781рр.). Міністр фінансів Франції при

Людовіку 16. Головний твір: "Роздуми про створення і розподіл багатств". Го-вони будуються на еквівалентній основі; 3) розвиток товарно-грошових відно-

син, які розповсюджуються на всі сфери економічної діяльності, дає можли-

вість вести статистичні спостереження; 4) розвиток науки, зокрема філософії,

історії, статистики, що значно полегшує дослідження в галузі економіки.

Предметом дослідження виступають закономірності зростання доходно-

сті у сфері виробництва.

Метод дослідження поєднує емпіризм із зачатками теоретичного аналізу

(абстракція, кількісний аналіз у В.Петті, дедукція у Ф.Кене).

Вільям Петгі (1623-1687 рр.). Оксфордський професор медицини, засно-

вник одного з найбагатших родів англійських лендлордів. Головні твори: "Тра-

ктат про податки і збори", "Політична арифметика","Політична анатомія Ірлан-

дії", "Різне про гроші".

Головні ідеї: 1) перехід від спостереження і опису форм прояву економічного

процесу до аналізу-його сутності, застосування абстрактного методу дослі-

дження; 2) використання кількісного аналізу економічних явищ; 3) предмет по-

літичної економії – закони зростання багатства у сфері матеріального виробни-

цтва.

Теорія вартості: 1) вартість – самостійна категорія, являє собою працю, витра-

чену на виробництво золота та срібла, і є "природною ціною"; 2) одиниця вимі-

ру вартості – денна частка продуктів робітника /бо саме вона є природним мі-

рилом рівності між факторами утворення вартості - працею та землею/.

Доходи: 1) заробітна плата – природна ціна праці. Розмір заробітної плати має

тяжіти до обсягу необхідних для життя людини засобів існування/; 2) рента –

надлишок над заробітною платою виробника і відшкодовуванням витрат капі-

талу. Джерело ренти - різне місцезнаходження ділянок землі щодо ринків збуту,

а також різна родючість землі та продуктивність застосованої на ній праці. Ви-

ходячи з цього, розглядає лише диференційну ренту. Ціна зем-

лі = (21 • величина річної ренти), де 21 -середня тривалість спільного прожит-

тя трьох поколінь, за смертними таблицями Граунта; величина річної ренти ві-

дображає мету купівлі землі - одержання доходу.

П'єр Лепезан де Буагільбер (1646-1714 рр.). Окружний суддя Руану із

Франції. Головні твори: "Трактат про природу, обробіток і корисність зерна",

"Роздуми про природу багатства, грошей і податків", "Дослідження про рідкість

грошей".

Головні ідеї: 1) предмет дослідження – зростання багатства і роль у цьому про-

цесі держави.

Теорія вартості: 1) вартість /витрачена праця на виробництво товару/ називає

"істинною, справедливою ціною"; 2) одиниця виміру вартості – робочий час;

3) вартість встановлюється під впливом стихійних сил ринку.

Теорія соціально-економічного устрою суспільства: 1) усі члени суспільства

прагнуть досягти індивідуального багатства; 2) силою, що регулює взаємовід-

носини людей, є природа, яка ототожнюється з Богом; 3) держава не повинна

втручатися в цей процес, хоча потрібний нагляд, щоб примусити дотримувати-

ся згоди і законів справедливості.

23. Зріла класична політекономія.

Історичні умови: 1) поглиблення суспільного поділу праці, розширення

товарно-грошових відносин; 2) промисловий переворот першої половини 19 ст.

приводить до заміни мануфактурного виробництва фабричною індустрією; 3)

швидкі темпи розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі; 4)

формування класової структури суспільства – буржуазія, пролетаріат, селянст-

во, землевласники; 5) загострення соціально-економічних і політичних супере-

чностей.

Економічна система А.Сміта:

Адам Сміт (1723-1790 рр.). Професор Единбурзького університету. Голо-

вний твір: "Дослідження про природу та причини багатства народів".

Основні ідеї: предмет політекономії – закони зростання багатства нації.

Методи: 1) езотеричний – виділення закономірних та визначальних процесів у

економіці, абстрагування від випадкових, поверхневих явищ; 2) екзотеричний –

систематизація явищ у тому вигляді, в якому вони проявляються в реальній дійс-

ності.

Теорія вартості: 1) вартість – такі витрати праці на виробництво товару, що в се-

редньому необхідні для даного стану виробництва; 2) складна і кваліфікована

праця створює в одиницю часу більшу вартість, ніж проста і некваліфікована;

3) природна ціна товару – грошове вираження вартості; 4) ринкова ціна може зна-

чно відхилятися від природної, проте все ж таки тяжіє до неї; 5) вартість – сума

доходів ("заробітна плата, прибуток, рента є трьома першоджерелами доходу, од-

наково як і будь-якої мінової вартості").

Доходи: 1) первинні доходи – заробітна плата, прибуток, рента; 2) вторинний до-

ход – процент; 3) заробітна плата – вартість "засобів існування, необхідних для

життя робітника та виховання дітей, що замінять його на ринку праці. Заробітна

плата – ціна праці робітника; 4) прибуток – різниця між доданою працею вартістю

та заробітною платою. Прибуток - природна винагорода підприємця, залишок піс-

ля виплати ренти і заробітної плати; 5) рента – нетрудовий доход, надлишок вар-

тості над заробітною платою робітників і прибутком фермера. Рента - природна

винагорода послуг землі; 6) процент – частина прибутку промисловця. Процент -

природна винагорода грошового капіталу.

Теорія капіталу: 1) капітал: а/вартість, що дає приріст завдяки експлуатації най-

маної праці; б/запаси, що призначені для подальшого виробництва; 2) основний

капітал – частина капіталу, що приносить прибуток "без переходу від одного вла-

сника до іншого, або без подальшого обігу" і включає: машини та інші засоби ви-

робництва +будівлі, призначені для торгово-промислових цілей +заходи щодо по-

ліпшення землі +трудові навички та здібності; 3) обіговий капітал – частина капі-

талу, яка "постійно йде від власника в одній формі і повертається до нього в ін-

шій", включає: гроші +запаси продовольчих продуктів +сировину, матеріали, на-

півфабрикати +готові, але ще не реалізовані товари.

Теорія відтворення: 1) валовий доход – річний продукт країни, що створюється

протягом одного року; 2) авансований на виробництво капітал – валовий доход

мінус споживчий запас; 3) оскільки річний продукт країни складається з доходів

/заробітна плата, прибуток, рента/, то і чистий продукт та авансований капітал та-

кож формуються з цих же доходів; 4) "догма" Сміта – з процесу відтворення у

А.Сміта вилучено основний капітал.

Теорія абсолютних переваг у зовнішній торгівлі: "Якщо якась чужа країна мо-

же постачати нам який-небудь товар за більш дешевою ціною, ніж ми самі може-

мо його виготовити, набагато краще купувати цей товар у неї за деяку частину

власної промислової праці, витраченої в тій галузі, в якій ми маємо деякі перева-

ги".

Теорія соціально-економічного устрою суспільства: 1)"невидима рука" /А.Сміт

має на увазі стихійну дію економічних законів, які ми сьогодні називаємо закона-

ми попиту, пропозиції та конкуренції/; 2)"природний порядок" – повна економічна

свобода, умови, за яких найбільш ефективно діє принцип "невидимої руки"; 3)

роль держави – забезпечення безпеки та правопорядку: "Для того, щоб піднести

державу з самого низького ступеня варварства до найвищого ступеня добробуту

потрібні лише мир, легкі податки і терпимість в управлінні – все інше зробить

природний рух речей".

Розвиток класичної політичної економи у творчості Д.Рікардо:

Давид Рікардо (1772-1823 рр.). Біржовик, одна з найкрупніших фігур

Лондонського фінансового світу, з 1819 року-член Британського парламенту.

Головний твір: "Начала політичної економії та оподаткування".

Основні ідеї: 1) предмет політекономії – закони, які управляють розподілом ба-

гатства.

Методи: 1) езотеричний /внутрішні сутнісні характеристики економічних

явищ/; 2) сходження від абстрактного до конкретного.

Теорія вартості: 1)вартість – витрати праці за гірших умов виробництва; 2) ва-

ртість товару прямо пропорційна витратам робочого часу і обернено пропор-

ційна продуктивності праці; 3) вартість товару включає перенесену вартість ви-

користаних засобів виробництва.

Теорія доходів: 1) заробітна плата – вартість засобів існування робітника і його

сім’ї; 2) види зарплати – номінальна та реальна; 3) прибуток – надлишок варто-

сті над заробітною платою; 4) рента – надлишок вартості над заробітною пла-

тою і прибутком; 5) рента у сільському господарстві – різниця між витратами

праці на гірших ділянках землі та витратами на середніх чи кращих ділянках.

Теорія капіталу: 1) капітал – запаси, що призначені для подальшого виробниц-

тва; 2) види капіталу /за часом обігу/ – основний та обіговий.

Теорія відтворення: виробництво, породжуючи доходи, автоматично створює

платоспроможний попит, який забезпечує повну реалізацію товарів і послуг.

Теорія відносних переваг у зовнішній торгівлі: вигідність торгівлі визнача-

ється порівнянням відносних витрат у країнах, що торгують.