Читайте также:
|
1. Діккенс Ч. Пригоди Олівера Твіста
2. Аникин Г.В., Михальская Н.П. История английской литературы. М.,1998.
3. Михальская Н.П. Чарльз Диккенс: Книга для учащихся. М., 1987
4. Катарский И.М. Диккенс: Критико-биографический очерк. М., 1960
5. Сильман Т.И. Диккенс. Очерки творчества. Л., 1970.
6. Уилсон Э. Мир Чарльза Диккенса. М., 1985
7. Ивашева В.В. Творчество Диккенса. М., 1954
8. Честертон Г. К. Чарльз Диккенс. – М., 1982.
9. Набоков В.В. Лекции по зарубежной литературе (гл. о Диккенсе)
Семінарське заняття № 9. Художня своєрідність роману В. Теккерея «Ярмарок марнославності».
1. Смисл назви роману, його зв’язок із темою та ідеєю твору. Роль підзаголовку.
2. Функція балагану та фігури лялькаря в «Ярмарку марнославності». Образ автора в романі.
3. Двоплановість композиції. Система образів. Образи Беккі Шарп та Емілії Седлі, авторське відношення до героїнь. Роль лейтмотивної деталі. Навести приклади.
4. Поняття снобізму та його художнє втілення в романі: гумор, іронія та сатира в зображенні життя англійської аристократії. Навести приклади з тексту.
5. Жанрова своєрідність «Ярмарку марнославності» (риси роману-виховання, сімейного, історичного роману, авантюрного, шахрайського, соціально-психологічного роману).
6. Вікторіанська моральність в романі. Проблема добра.
Література:
1. Теккерей В. Ярмарок марнославності.
2. Ивашева В.В. Теккерей-сатирик. М., 1958.
3. Аникин Г.В. Михальская Н.П. История английской литературы. М., 1985. (гл. об У. Теккерее).
4. Форестер М. Записки викторианского джентльмена. М., 1985.
5. Вахрушев В.С. Творчество Теккерея. Саратов. 1984.
6. Михальская Н. П. «Ярмарка тщеславия» У.-М. Теккерея. – Кишинев, 1986.
Семінарське заняття № 10. Соціально-психологічний роман І.Тургенєва «Батьки і діти».
1. Історія створення роману «Батьки і діти».
2. Соціально-політична, моральна та філософська проблематика твору.
3. Своєрідність конфлікту та композиції (зміна зовнішнього конфлікту на внутрішній).
4. Образ головного героя:
– Базаров як представник молодого покоління 1860-х років, новий тип «героя часу»;
– складність образу головного героя, форми вираження авторського відношення (навести приклади);
– оцінка персонажа в літературній критиці.
5. Філософська змістовність та глибокий психологізм роману. Суть «філософських диспутів» Базарова і Кірсанових.
Література:
1. История всемирной литературы в 9-ти томах. Т. 7. – М., 1991.
2. Бялый Г. А. Тургенев и русский реализм. – М., 1962.
3. Батюто А. И. Тургенев – романист. – Л., 1972.
4. Лебедев Ю. В. Роман И. С. Тургенева “Отцы и дети”. –М., 1982.
5. Шаталов С. Е. Художественный мир Тургенева. – М., 1979.
6. Пустовойт П. Г. Роман И. С. Тургенева “Отцы и дети”. – М., 1991.
Семінарське заняття № 11-12. Проблематика і поетика роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара».
1. Творча історія роману «Злочин і кара».
2. Проблематика твору у світлі філософсько-естетичних поглядів автора. Авторська позиція в романі.
3. Своєрідність жанру (філософський, соціально-психологічний, ідеологічний, поліфонічний роман (М.Бахтін)).
4. Сюжетно-композиційні особливості та смисл назви роману.
5. Сутність теорії Раскольнікова, її суперечливий характер.
6. Раскольніков у системі образів: антиподи – Разуміхін, Порфирій Петрович, Соня Мармеладова і «двійники» – Лужин, Лєбєзятніков, Свідрігайлов.
7. Значення образу Соні Мармеладової для втілення авторського задуму.
8. Засоби характеротворення (портрет, пейзаж, внутрішні монологи, діалоги, вчинки, сни тощо) та роль поліфонії в романі. Навести приклади з тексту.
9. Петербург Ф. Достоєвського: урбаністичний пейзаж, інтер’єр, кольори та їх роль. Навести приклади з тексту.
10. Філософська символіка в романі. Поетика імен та прізвищ. Біблійні мотиви.
11. Типологічні особливості реалізму Ф. Достоєвського: увага до напружених ситуацій, «фантастичне» начало, поглиблений психоаналіз (співвідношення свідомості та підсвідомості, психологія сучасної людини, двійництво).
Література:
1. Достоевский Ф. Преступление и наказание.
2. Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского. – М., 1979.
3. Фридлендер Г. Достоевский и мировая литература. – Л., 1985.
4. Кирпотин В. Достоевский – художник. – М., 1972.
5. Кирпотин Разочарования и крушения Родиона Раскольникова. – М.,1974.
6. Карякин Ю. Достоевский и канун 21 века. – М., 1989.
7. Гроссман Л. Достоевский. – Л., 1962. – 544 с.
8. Крайчик Л. Русская литература ХІХ в. – Воронеж, 1997.
Семінарське заняття № 13-14. «Війна і мир» Л. Толстого як національно-героїчний, філософсько-історичний, психологічний і сімейно-побутовий роман-епопея.
1. Роман-епопея – своєрідність жанрової форми. Смисл назви.
2. Сюжетно-композиційні особливості роману. «Родинні гнізда» як структурний елемент композиції. Численність сюжетних ліній.
3. Метод «діалектики душі» як відображення морально-філософських шукань автора.
4. Система образів роману.
5. Духовні пошуки головних героїв твору (знайти приклади в тексті):
– князь Андрій Болконський: жага першості й слави, Болконський на полі Аустерліца, Андрій та Наташа: проблема «розуму й серця», Андрій у 1812, причини смерті;
– духовна еволюція П’єра Безухова: П’єр та суспільство, сімейна драма, дуель, масонство, П’єр під час Бородінського бою, П’єр в полоні (свобода людської душі – Платон Каратаєв), П’єр в епілозі – перспективи духовного розвитку.
6. Наташа Ростова: вічне оновлення, непередбачуваність життя та стабільність життєвих цінностей.
7. «Думка народна» як центральна ідея роману. Відношення народу до війни. Ідея «єдності» народу.
8. Толстовська філософія історії. Проблема історичної особистості, авторська трактовка образів Кутузова і Наполеона.
Література:
1. Толстой Л. Война и мир.
2. История всемирной литературы в 9-ти томах. Т. 6. – М., 1989.
3. Бочаров С.Г. Роман Толстого «Война и мир». – М., 1987.
4. Бочаров С.Г. «Мир» в «Войне и мире». – М., 1985
5. Жук А.А. Русская проза ІІ пол. ХІХ в. – М., 1981.
6. Сливицкая О.В. «Война и мир» Л.Н.Толстого. Проблемы человеческого общения. – Л., 1988
7. Маймин Е.А. Лев Толстой: Путь писателя. – М., 1984.
8. Опульская Л.Д. Роман-эпопея Л. Н. Толстого “Война и мир”. – М., 1987.
9. Храпченко М.Б. Лев Толстой как художник. – М., 1971.
10. Лев Толстой: Проблемы творчества. – К., 1978.
11. Сахалтуев А.А. Л.М. Толстой і українська література. – К., 1963.
Семінарське заняття № 15. П’єси А. Чехова як явище «нової драми» в російській літературі («Чайка», «Вишневий сад»).
1. Художні новації Чехова-драматурга. Жанрова своєрідність п’єс А. Чехова.
2. Особливості драматичного конфлікту та його сюжетно-композиційна реалізація в п’єсах А. Чехова.
3. Проблематика п’єс А. Чехова «Чайка» та «Вишневий сад»:
– «Чайка» як самовизначення драматурга;
– роздуми про долю батьківщини, її майбутнє, про вибір кожною людиною свого життєвого шляху в п’єсі «Вишневий сад»
4. Прийоми драматургії А.Чехова (навести приклади з текстів):
– безсюжетність;
– відсутність головного героя;
– підтекст (інфляція слова);
– об’єктивність автора та образи-символи;
– трагікомедії А.Чехова – образ часу.
Література:
1. Чехов А. Чайка, Вишневый сад.
2. Бердников Г.П. А.П. Чехов: идейные и творческие искания. – М., 1984.
3. Бердников Г.П. Чехов-драматург: Традиции и новаторство в драматургии А.П.Чехова. – М., 1981.
4. Гурвич И. Проза Чехова: Человек и действительность. – М., 1970
5. Кулешов В.И. Жизнь и творчество А.П. Чехова: Очерк. – М., 1982.
6. Скафтымов А.П. Нравственные искания русских писателей. – М., 1972 (главы о Чехове).
7. Турков А.М. А.П. Чехов и его время – М., 1987.
8. Чудаков А.П. Мир Чехова: Возникновение и утверждение. – М., 1986.
9. Чудаков А.П. Поэтика Чехова. – М., 1971.
10. Шубин Б.М. Доктор Чехов. – М., 1977.
Семінарське заняття № 16. Поетика чеховської прози.
1. Переосмислення А.Чеховим традиційних тем російської літературі в прозі.
2. Жанр оповіді в творчості А. Чехова. Принципи типізації, оповідач і герой («Смерть чиновника, «Товстий і тонкий», «Людина у футлярі», «Аґрус»). Образ «маленької людини».
3. Лаконізм чеховської прози: роль деталі, форми вираження авторської позиції, принцип об’єктивної оповіді.
4. Повісті А. Чехова про долю людини, їх соціально-історичний та морально-філософський зміст («Дуель», «Будинок з мезоніном», «Моє життя»).
5. Проблема морального вибору («Дама з собачкою», «Архієрей»). Особливості композиції і сюжету, прийоми створення характеру.
6. Художні прийоми гумору письменника: пародія, «норма» та відхилення від неї як об’єкт сміху.
Література:
1. А.Чехов. Проза
2. Бердников Г.П. А.П. Чехов. Идейные и творческие искания. – 3-е изд. – М., 1984
3. Полоцкая Э.А. А.П. Чехов: Движение художественной мысли. – М., 1979
4. Зингерман Б.И. Театр Чехова и его мировое значение. – М., 1988
5. Семанова М.Л. Чехов-художник. –М.,1976
6. Турков А. Чехов и его время, – 2-е изд. – М.,1987
7. Теплинский М.В. Изучение творчества Чехова в школе. – К., 1985
8. Крутікова Н.Є. Творчість А.П.Чехова та її значення для розвитку української літератури. – К, 1954
9. Левченко М.О. Чехов у зв’язках з Україною. – К., 1960
10. Звиняцковський В.Я. Чехов і Україна. – К., 1984
11. Звиняцковський В.Я. Новелістика А.Чехова і М.Коцюбинського. – К., 1987.
Дата добавления: 2015-05-05; просмотров: 26 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| класс, первое полугодие | | | Уровни развития логистики |