Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

Читайте также:
  1. А. Теоретична частина
  2. Б. Практична частина
  3. Б. Практична частина
  4. Витратна частина сімейного бюджету
  5. Вступна частина
  6. Друга частина роботи
  7. Загальна частина
  8. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
  9. ІІ. Основна частина, 25 хв.
  10. Основна частина

Процес вдосконалення техніки тісно пов'язаний з необхідними розрахунками: кінематичними, енергосиловими, та розрахувати на міцність.

3.4.1 Енергосилові розрахунки включають визначення силових навантажень на виконавчому органі (іноді вони задаються як вихідні дані до проектування) машини, перевірочний розрахунок потужності двигуна, при необхідності проводити перевірку його па пусковий режим або нагрів.

3.4.2 Кінематичні розрахунки виконують для визначення крутних моментів, і кутових швидкостей валів, для опису законів руху елементів силового ланцюга від джерела руху (двигуна) до виконавчого органу (робочому інструменту).

3.4.3 Розрахунки на міцність включають поняття всіх видів розрахунків, пов'язаних з міцністю окремих елементів (деталей), складальних одиниць і машини в цілому. Для правильного проведення розрахунку деталі або вузла ремонтованого обладнання на міцність потрібно провести дії в такій послідовності: глибоко вивчити конструкцію і принцип роботи механізму; з'ясувати напрям навантажень, що діють; обчислити або прийняти за надійними джерелами їх величину; акуратно викреслити схему навантажень; визначити характер напруги.

Всі розрахунки на міцність повинні містити початкові дані, розрахункову схему (схеми) обчислення за формулами, результат, висновки.

3.4.4 Кожен типовий або оригінальний розрахунок, приведений в записці, повинен бути даний повністю. Для однотипних розрахунків слід наводити тільки їх остаточні результати, зведені в таблицю.

3.4.5 Розрахунки зубчатих (і інших) зачеплень, валів і осей, підшипникових вузлів і т.п. повинно супроводжуватися розрахунковими схемами, тобто розташуванням зусиль, що діють, епюрами моментів.

Розрахункові схеми повинні виконуватися чітко, в строгій відповідності з вимогами теоретичної механіки, вибори матеріалів і норм ЕСКД.

3.4.6 Залежно від теми дипломного проекту, його спеціальної частини, міцністні розрахунки можуть носити той або інший характер. Проте дипломант повинен показати вміння використовувати потрібну йому методику.

За правильність обчислень відповідальність несе тільки дипломант.

3.5 ОХОРОНА ПРАЦІ

3.5.1 Забезпечення безпечного обслуговування обладнання.

У цьому розділі дипломного проекту студент повинен показати професійний підхід до питань техніки безпеки обслуговуючого металургійне обладнання персоналу на об'єкті проектування.

Дипломат повинен вільно орієнтуватися в питанні пожежної безпеки, що розглядається в проекті цеху (дільниці) і викласти заходи по попередженню або ліквідації вогнища пожежі на проектованій виробничій ділянці.

Особливе значення слід приділити питанню безпечних умов при ремонті обладнання: захисної техніки, виділення відповідальних осіб, послідовність виведення машини з експлуатації, ремонтів і введення в роботу після закінчення ремонтних робіт.

3.5.2 Промсанітарія і екологія

Дипломант зобов'язаний проявити знання елементів дизайну обладнання і описати його стосовно своєї машини.

Кожен дипломний проект повинен містити екологічні розробки, тобто заходи щодо усунення або зниження шкідливих викидів при експлуатації машини об'єкту спеціальної частини. Часто це можуть бути заходи щодо всього цеху (дільниці).

3.6 ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

Відповідно до завдання необхідно описати організацію роботи по нагляду і ремонту обладнання в цеху, показати. структуру ремонтної служби цеху, скласти документацію на ремонт.

У цьому розділі описати передові методи ремонтів, розробити заходи щодо наукової організації праці ремонтної служби цеху.

У завданні передбачено складання штатного розкладу ремонтної служби цеху (дільниці).

3.7 ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЦТВА

 

Цей розділ передбачає розрахунок вартості капітального ремонту машини (механізму); цей розрахунок повинен бути проведений з урахуванням реконструкції, модернізації (якщо вона була).

Наводяться техніко-економічні показники роботи цеху.

Кожна нова (модернізована) конструкція агрегату (машини), розроблена в дипломному проекті, повинна бути обґрунтована техніко-економічними розрахунками. Вельми важливими є економічні вимоги до машини. Вона обов'язково повинна забезпечити підвищення продуктивності праці (або якість продукції) і зниження собівартості продукції.

До основних показників економічної ефективності конструкції машини відносять:

- при виготовленні - собівартість машини і її ціна, величина капвкладень, необхідних для освоєння нової машини;

- при експлуатації - продуктивність праці обслуговуючого персоналу, собівартість одиниці продукції, отриманої на даній машині, величина капвкладень при експлуатації нової машини.

Зрештою все це визначає рентабельність нової (реконструйованої) машини.

4. ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

4.1 Загальні положення

 

Текстові документи підрозділяють на документи, що містять суцільний текст і текст, розбитий на графи (специфікації, відомості, таблиці та т.ін.), а також ілюстрації і додатки (при наявності).

Текстові документи виконують на листах формату А4 з однієї сторони листа.

Суцільний текст і текст, розбитий на графи в лабораторних роботах (ЛР), пояснювальних записках (ПЗ), звітах може бути оформлений як один з наступних варіантів:

- текст, повністю надрукований машинописним способом через 1,5міжрядкового інтервалу;

- текст повністю оформлений за допомогою комп'ютерної техніки

через 1.5 міжрядкового інтервалу, шрифтом Times New Roman 14 згідно ГОСТу 2.004. Текстові документи на магнітних носіях - за ГОСТом 28388;

- текст повністю оформлений рукописно. При цьому почерк повинен бути прирівняний до шрифтового, оформлений чорною тушшю, пастою або чорнилами, з висотою букв і цифр не менш 2,5 мм.

Допускається вписувати в документи, виготовлені машинописним способом окремі слова, формули, рисунки, умовні знаки, ілюстрації виготовлені рукописним способом, їх слід виконувати чорною тушшю, пастою або чорнилами.

Схеми, таблиці й креслення в ПЗ допускається виконувати на аркушах будь-яких форматів (до А1) згідно з ГОСТом 2.301, при цьому основний надпис виконують згідно з ГОСТом 2.104 (форми 2 і 2а).

При написанні документу слід видержувати поле листа. Відстань від рамки до тексту вгорі 10 мм, внизу 10-40мм; від рамки до тексту ліворуч 5 мм; від тексту до рамки праворуч не менше 3 мм.

Першим листом текстового документу є титульний лист, на якому номер листа не проставляють. Другим листом документу в курсових та дипломних проектах (роботах) є лист завдання, на якому номер листа не проставляють, але включають у загальну кількість листів документа. Третім листом ДП є зміст, на якому виконують форму 2 основного надпису за ГОСТом 2.104. Наступні листи пояснювальних записок (ПЗ), слід виконувати з основним надписом за формою 2а ГОСТ 2.104, окрім документів, що включають в ПЗ, виконання яких передбачене спеціальними формами. Наприклад, документи експлутаційні, специфікації, відомісті, технологічні документи та інше.

Технологічні документи, що виконують згідно з ЄСТД, повинні мати позначку за ГОСТ 3.1201, конструкторські - за ГОСТ 2.201 з урахуванням особливостей, встановлених методичними вказівками до курсових або дипломних проектів.

Абзаци в тексті починають відступом 17-20 мм. Якщо абзац починається з номеру розділу, пункту, то номер не повинен виступати за межі абзацу. При необхідності допускається використання окремих аркушів формату АЗ. У тексті слід застосовувати науково-технічні терміни й позначки, встановлені чинними нормативними документами, і такими, що використовують у літературі.

Не допускається:

- застосовувати звороти розмовної мови, техніцизм і професіоналізм;

- застосовувати для одного і того ж поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом (синоніми);

- застосовувати довільні словотворення;

- замінювати слова буквеним позначенням;

- застосовувати скорочення слів, окрім встановлених правилами орфографії, пунктуації, а також відповідними стандартами, наприклад, ДСТУ 1.5, ЄСКД, ЄСТД і др., в тому числі в бібліографічних описах - ГОСТ 7.12;

- використовувати в тексті математичний знак мінус (-) перед негативними значеннями величини. Взамін знаку (-) слід писати слово "мінус";

- вживати математичні знаки без цифр. Наприклад, менше або дорівнює, а також знак %;

- подвоювати знаки, наприклад, %%;

- скорочувати позначки одиниць фізичних величин (наприклад, мм замість міліметрів), якщо їх вживають без цифр, за винятком одиниць фізичних величин в заголовках і боковиках таблиць, в розшифровках буквених позначок, що входять до складу формули.

Опечатки, описки та графічні неточності, виявлені в процесі виконання документа, допускається виправляти підчисткою або замальовуванням білою фарбою і написанням на тому ж місці виправленого тексту. Пошкодження листів в текстових документах, помарки і сліди неповністю видаленого тексту не допускається.

Загальними вимогами до текстових документів є:

- чіткість і логічність;

- стислість і точність формулювання, включаючи неоднозначне

тлумачення;

- конкретність результатів роботи;

- обґрунтованість рекомендацій та пропозицій;

- суворе виконання документації в відповідності з нормативними

документами.

 

4.2 Основні надписи

 

Вимоги до форми, розмірів, порядку заповнення основних написів у конструкторській документації визначають за ГОСТ 2.104-2006, технологічної - за ГОСТ 3.1103-74.

Весь текстовий документ за винятком титульного листа і листа завдання повинні мати основні надписи, розташовані в правому нижньому кутку листа.

 

4.3 Структура текстового документу

 

Пояснювальна записка курсового проекту (роботи) або дипломного проекту (роботи) повинна мати таку структуру:

– титульний аркуш;

– завдання на проект студентові;

– зміст;

– вступ;

– текстову частину, що містить всі розділи пояснювальної записки відповідно до завдання;

– список використаних джерел;

– додатки.

4.4 Основний текст документа

 

Пояснювальна записка оформлюється на білих аркушах формату А4; текст розташовується на аркушах з рамками, згідно з формою 2а за ГОСТ 2.104-96. Перший лист розділу «Зміст» розташовується на аркуші з формою 2 (ГОСТ 2.104-96). Розділи мають порядкові номери (цифри – арабські) в межах всього тексту підряд, починаючи з цифри 1. Розділи: «Титульний аркуш», «Завдання», «Додатки» не нумеруються. Крапка після назви розділу – не ставиться. Назви зазначених розділів: Зміст, Вступ, Список використаних джерел, Додаток розташовують посередині (симметрично) аркуша.

Розділи складаються з підрозділів, пунктів та підпунктів. Номер та назва розділу розташовується після абзацного відступу. Крапка в кінці назви розділу не ставиться. Підрозділи можуть бути і відсутніми (якщо зміст розділу невеликий).

Підрозділи мають порядкові номери, що починаються з номера розділу та номера підрозділу, які розділяються між собою крапкою. Крапка після номера підрозділу та після його назви – не ставиться. Якщо підрозділ у розділі – один, то він нумерується тільки у тому випадку, якщо поділяється на пункти та підпункти. Назва та номер підрозділу починаються з абзацного відступу; відстань між назвою розділу та назвою підрозділу – 8 мм. Відстань між назвою підрозділу та текстом в підрозділі складає 15 мм Переноси в назвах розділів та підрозділів робити не дозволяється. Назви розділів та підрозділів повинні бути короткими, але інформативними. Якщо назва розділу (підрозділу) складається з двох частин (речень), то вони розділяються крапкою. До розділу «Зміст» входять тільки назви розділів та підрозділів;пункти та підпункти в «Змісті» не зазначаються (приклад оформлення розділу «Зміст» наведено в Додатку Б).

Підрозділи можуть поділятися на пункти та, відповідно, підпункти, які також розділяються всередині номера пункту та підпункту крапками.

В кінці номера пункту та підпункту крапки не ставляться. Після назви пункту та підпункту (якщо вона є; назви пункту та підпункту може й не бути) крапка не ставиться; при цьому текст пункту (підпункту) починається з нового рядка, без інтервалу, з абзацного відступу. Якщо пункт і підпункт назви не має, то в кінці першого речення пункту (підпункту) ставиться крапка.

Усередині розділів, підрозділів, пунктів або підпунктів можуть бути наведені перерахування. Перед кожною позицією перерахування варто ставити дефіс.

Приклад:

- комутаційні апарати розподільних пристроїв;

- обмежуючі апарати розподільних мереж.

При необхідності посилання в тексті документа на одне з перерахувань, перед кожною позицією перерахування варто ставити малу літеру, після якої ставиться дужка. Для подальшої деталізації перерахувань необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставиться дужка.

Приклад:

а) комутаційні апарати розподільних пристроїв:

1) рубильники;

2) вимикачі навантаження.

б) обмежуючі апарати розподільних мереж:

1) реактори;

2) розрядники.

Щоразу запис перерахувань виконується малими літерами з абзацного відступу. Наприкінці кожного рядка перерахування, крім останнього, ставиться крапка з комою. Останній рядок перерахування повинен закінчуватися крапкою.

 

4.5 Ілюстрації

 

Ілюстрації (рисунки, схеми, графіки, діаграми, тощо) розміщують по тексту після першої про них згадки, з обов’язковим посиланням на номер ілюстрації. Рисунки розташовують посередині листа; їх розміри повинні бути достатніми для того, щоб було можливо розрізнити найменші зображені деталі.

Появі рисунка має передувати обов’язкове посилання на нього, із зазначенням порядкового номера рисунка. Взагалі один рисунок повинен зображуватись на одному листі з форматом А4. Але (якщо рисунок відносно невеликий і потрібно зекономити об’єм «Пояснювальної записки») допускається розміщення рисунку відразу після посилання на нього в тексті (через інтервал). Подальший текст починається після відступу від нижньої границі рисунка, також через один інтервал. При труднощах розміщення рисунку на аркуші формату А4 допускається застосування формату А3.Бажано уникати розвороту рисунка на 90 градусів. Якщо ж уникнути цього неможливо, то рисунок розвертають на 900 (проти напряму руху годинникової стрілки).

Деталі рисунку позначають, згідно з правилами виконання креслень. Перелік позначень (під рисунком) є обов’язковим, незалежно від того, є ці позначення в тексті «Записки» чи ні. Позначення проставляють на вільних місцях площі навколо рисунку; при можливості вони мають розташовуватися за напрямом руху годинникової стрілки. Розшифровка позначень виконується під рисунком, через інтервал після нижньої межі рисунку. Позначення розділяють крапкою з комою; в кінці переліку позначень ставлять крапку.

Розташування переліку позначень не знизу, а збоку від рисунка (з метою економії паперу) не дозволяється. Після переліку позначень (або інших пояснень елементів рисунка) розташовують основний підпис рисунку.

Нумерація рисунків здійснюється в межах всього документа обов’язково наскрізною нумерацією.

 

4.6 Побудова таблиць

 

У таблицях, як правило, розміщують матеріали, які краще подавати у цифровому вигляді. Таблиці (за винятком таблиць, що розміщені у «Додатках») нумерують арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Нумерація таблиць здійснюється незалежно від нумерації рисунків.

Розташовують таблицю або відразу після посилання на неї (що є обов’язковою вимогою), або з нової сторінки. На відміну від підпису рисунків назву таблиці розташовують зверху над таблицею, через один інтервал за текстом «Записки», з абзацного відступу. Якщо таблиця починається з нової сторінки, інтервал не потрібен. Вимоги до назви таблиці  аналогічні вимогам до назв рисунків. Після назви таблиці, через один інтервал, розташовують саму таблицю.

Таблиці складаються з таких структурних частин: 1) головки, до якої входять заголовки граф та підзаголовки; 2) горизонтальних рядків (висота рядків  не менше 8 мм); 3) боковика (графи для заголовків рядків); 4) граф (колонок). Головка таблиці обов’язково відділяється лінією від решти таблиці.

Якщо таблицю не вдається розмістити на одному аркуші (формату А4), допускається її розміщення або на листі з форматом А3, або на наступному листі. Наступний лист починають з назви «Продовження таблиці», при цьому початок таблиці на першому листі внизу не закривають лінією.

Поділ заголовка і підзаголовка боковика і колонок діагональними лініями не дозволяється. Графу «№ п.п. (порядковий номер)» у таблиці не включають. Рядки і колонки, при необхідності, можна об’єднувати. Розмірність фізичних величин наводять у заголовку, в кожній колонці, через кому (не в дужках).

Заголовки граф (колонок) таблиці починаються з великої літери, підзаголовки – з малої (якщо вони продовжують речення з заголовку) або з великої (якщо вони мають самостійне значення). Крапка в кінці заголовку та підзаголовку не ставиться.

Не дозволяється оформлення таблиць у «художньому» вигляді (використовуючи можливості редактора «Word»). Дозволяється виконання таблиці лише з простою одинарною сіткою. Подальший текст «Записки» продовжують через один інтервал після нижньої межі (рамки) таблиці.

Заголовки граф, як правило, розташовують паралельно рядкам таблиці. При необхідності допускається перпендикулярне розташування заголовків граф.

Допускається розташовувати таблицю вздовж довгого рядка листа.

 

4.7 Формули

 

Для набору формул необхідно використовувати стандартні комп’ютерні програми, що є складовими частинами комп’ютерних пакетів “Word” (різні версії).

Формула розташовується одразу після посилання у тексті, з червоного рядка. В кінці формули (якщо коментарі до змісту формули відсутні) ставлять крапку. Якщо коментарі (розшифровка складових формули) присутні, в кінці формули ставлять кому, а коментарі розташовують на початку наступного рядка (без інтервалу). Якщо необхідно навести декілька формул підряд, то кожну з цих формул розташовують окремо за рядками, через крапку з комою; в кінці останньої з цих формул ставлять крапку. Довгі формули можуть поділятися на частини, з послідовним перенесенням частини формули у наступний рядок. На написання формул відстань між строк-8мм. Якщо формула має чисельник та знаменник, то на формулу відділяється 16 мм.

Кожна формула повинна бути пронумерована. Номер формули починається з цифри 1 наскрізною нумерацією в межах всього документу. Номер формули ставлять у круглих дужках; він повинен знаходитись справа від власне формули, в кінці рядка з формулою.

Результати розрахунків у тексті не нумеруються. Необхідно спочатку записати формулу, а потім (з нового рядка) здійснювати розрахунки.

 

4.8 Порядок складання списку використаних джерел

 

Список використаних джерел повинен включати перелік джерел, вико­ристаних у документі. Джерела розміщуються в порядку виникнення поси­лань на них у тексті документа. Відомості про джерела, що входять до списку, необхідно подавати згідно з вимогами ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання", який діє з 1.06. 2007 р.

У цьому розділі правила оформлення посилань згідно з ДСТУ ГОСТом 7.1:2006 приведені у вигляду прикладів у Додатку Л.Опис підручника повинен мати: Прізвище, ініціали авторів, назву книги, видавництво, рік видання, кількість сторінок.

 

4.9 Додатки

 

Додаток слід оформлювати як продовження ПЗ на його наступних сторінках, розташовуючи їх у порядку появи посилань на них у тексті. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки, мати заголовок, надрукований (написаний) вгорі малими літерами з першої великої літери симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути написане (надруковане) слово Додаток - і велика літера, що означає додаток.

Додатки позначати послідовно великими літерами українського АЛФАВІТУ, за винятком Є, З, Ї, І, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, Додаток А; Додаток Б. і т. ін.

Додатки повинні мати загальну з іншою частиною ПЗ і ДР наскрізну нумерацію сторінок.

Якщо додаток виконаний на спеціальній формі (бланку) або подає копію документа або комплект документів (наприклад, технологічна інструкція), то перед таким документом вміщують аркуш, на якому посередині записують ДОДАТОК і його позначення. Нижче пишуть заголовок додатку. Така сторінка включається в загальну нумерацію. До вступу включають усі додатки з позначеннями й заголовками. Додатки до ПЗ допускається оформлювати на листах формату АЗ, А4хЗ, А4х4, А2, А1 за ГОСТ 2.301, а додатки до ДР - тільки на форматі АЗ.

Наявні в тексті додатку ілюстрації, таблиці, формули слід нумерувати наскрізною нумерацією в межах документу. Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, їх нумерують. У додатках вмішують матеріал, який доповнює текст пояснювальної записки, але має великий обсяг, або якщо включення його до основної частини може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу.

Додатками можуть бути:

– графічний матеріал;

– таблиці, що доповнюють основний текст;

– розрахунки;

– оригінали фотографій;

– опис апаратури і приладів, що використовувались під час вимірів та випробувань;

– інструкції і методики, опис алгоритмів і програм розв`язання задач на ЕОМ, які розроблені в процесі виконання дипломного проекту (роботи);

– ілюстрації допоміжного характеру;

– та інші матеріали.

 

5. ГРАФІЧНА ЧАСТИНА ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

5.1 ЗМІСТ І ОБСЯГ

Графічна частина проекту повинна повністю відповідати розрахункам пояснювальної записки. Об'єм і зміст графічної частини визначаються завданням на дипломне проектування залежно від характеру теми.

5.1.1 Креслення дипломного проекту слід виконувати на форматі А1. Виконання креслень великого формату допускається при узгодженні з керівником.

5.1.2 Графічне оформлення проекту рекомендується наступного змісту і зразкового об'єму.

Складальні креслення машини (механізму) для проектування спеціальної частини 1..2 аркуша; креслення складальних одиниць (вузлів) 1..2 аркуша; робочі креслення деталей 0,5-1,5 аркуша.

5.1.3 Студенти вкрай рідко виконують робочий проект, тобто проект повністю готовий для видачі замовлень на виготовлення машини (механізму). Проте дипломники-механіки обов'язково виконують частину робочої документації – складальні креслення і креслення деталей.

5.2 Оформлення графічної частини

5.2.1 Формати, лінії

Міждержавний стандарт ГОСТ 2.301-68 встановлює такі ос­новні формати, які можуть бути використані при оформленні документів:

А1 = 841 · 594 мм;

А2 = 420 · 594 мм;

А3 = 420 · 297 мм;

А4 = 210 · 297 мм.

Графічна частина виконується лініями, які мають відповідну товщину і форму (міждержавний стандарт ГОСТ 2.303-68).

Всі надписи на схемах, графіках та інших документах, якщо вони виконуються вручну, повинні виконуватись креслярським шриф­том чорним кольором згідно з міждержавним стандартом ГОСТ 2.304-85.

5.2.2 Робочі креслення деталей

Робочі креслення деталей вузла виконуються на окремих форма­тах, які об`єднують в один аркуш. На кожному форматі креслять тільки одну деталь в необхідній кількості проекцій.

На кресленнях деталей вказують всі необхідні для її виготов­лення розміри, допуски, види обробки і т.д., в основному написі - матеріал і сортамент згідно зі стандартом.

5.2.3 Складальне креслення

Складальне креслення пристрою або вузла виконується згідно з ви­могами міждержавного стандарту ГОСТ 2.109-73 і не менше ніж в трьох проекціях. Доцільно показувати розрізи. На кресленні вказують габаритні та встановлювальні розміри. Деталі і вузли, які входять в даний пристрій чи вузол, нумерують в десятковій системі.

До креслення повинна бути виконана специфікація. В графі “№п/п” проставляється порядковий номер, в графі “Позначення” - десятковий номер креслення або стандарт (технічні умови) для стандартизованих (нормалізованих) деталей, в графі “Найменування” - назва деталей.

 

5.3 ОСНОВНІ НАПИСИ

Форма, розміри і основні написи для креслень і текстових документів (спеціалізації і ін.) повинні бути виконані відповідно до вимог ГОСТ 2.104-68.

5.3.1 Найменування виробів слід записувати в називному відмінку однини. У найменуваннях, що складаються з декількох слів, на першому місці пишіть іменник, наприклад: "колесо ходове", "ніж дисковий" і т.д.

5.4 СПЕЦИФІКАЦІЯ

Специфікація складається на кожну складальну одиницю за формою 1 і 1А ГОСТУ 2.108-68. У загальному випадку вона складається з розділів, які розташовують в послідовності: Документація, Складальні одиниці, Деталі, Стандартні вироби, Інші вироби, Матеріали.

5.4.1 У розділ "Документація" вносяться документи які складають основний комплект конструкторських документів виробу, який специфікується окрім специфікації, наприклад: складальне креслення, пояснювальна записка тощо.

5.4.2 У розділ "Складальні одиниці" та "Деталі" вносять складальні одиниці і деталі, що безпосередньо входять, який підлягає специфікації у виріб.

5.4.3 У розділ "Стандартні вироби" записують вироби, які використовуються за державними, республіканськими і галузевими стандартами. Запис виконується відповідно до умовного позначення виробів і відповідно до стандартів на ці вироби.

5.4.4 У розділ "Інші вироби" вносять вироби, використані по основних конструкторських документах (за технічними умовами, каталогами, прейскурантами), за винятком стандартних виробів, указувань найменування і умовне позначення виробів відповідно до документів на їх постановку з вказівкою позначень цих документів.

5.4.5 Після кожного розділу специфікації необхідно залишити декілька вільних рядків для додаткових записів, допускається резервувати номери позицій, які проставляють в специфікації при заповненні резервних рядків.

6 ПІДГОТОВКА ЗАКІНЧЕНОГО ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТА ДО ЗАХИСТУ

6.1 Закінченим дипломним проектом вважається проект, коли обидві його частини (графічна і текстова) засвідчені справжніми підписами автора, консультанта і керівника, а також нормоконтролером.

6.2 Пояснювальна записка повинна бути зброшурована в необхідній послідовності і переплетена.

6.3 За наявності відгуку керівника закінчений дипломний проект направляється для отримання зовнішньої рецензії кваліфікованого фахівця.

6.4 Отримавши зовнішню рецензію, студент представляє свій дипломний проект в Державну кваліфікаційну комісію для захисту.

 

7 ЗАХИСТ ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТІВ В ДКК

Перед захистом секретар ДКК передає пояснювальну записку і інші документи голові ДКК, після чого голова ДКК запрошує дипломника і дозволяє почати доповідь. Якщо голова не назвав тему проекту, то дипломник сам зобов'язаний оголосити її.

У доповіді тривалістю 10 хв. дипломник - повинен коротко сформулювати: мету і завдання дипломного проекту, його актуальність, охарактеризувати цех - об'єкт дипломного проектування, обґрунтувати тип устаткування, охарактеризувати детально об'єкт розрахунку і конструювання спеціальної частини, шляхом техніко-економічного аналізу показати перевагу проектних пропозицій перед тими, що існують. Дипломник повинен показати знання структури механослужби об'єкту, видів і плановості ремонту обладнання, а також безпечних умов його експлуатації.

Головна увага в доповіді повинна бути приділена аналізу проектних рішень і їх економічному обґрунтуванню. В процесі доповіді дипломник використовує всі ілюстровані матеріали і може користуватися написаними тезами.

Після закінчення доповіді доповідачу ставлять запитання члени ДКК і з дозволу голови присутні на захисті.

Члени ДКК повинні, як правило, ставити питання що безпосередньо стосуються теми дипломного проекту і мають достатньо важливе значення для розкриття змісту проекту і компетенції дипломника.

Для з'ясування ерудиції дипломника ДКК, що захищається, має право поставити будь-яке запитання з галузі, що відповідає профілю техніка-механіка.

Потім оповіщаються ким-небудь з членів ДКК (за дорученням голови) відгук керівника і рецензія фахівця.на проект, заслуховують аргументовані пояснення дипломанта за змістом цих документів, особливо критичних зауважень.

 

8 ПОРЯДОК ЗБЕРІГАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТІВ

 

Захищені дипломні проекти разом з відгуками і рецензіями передаються секретарем ДКК в архів технікуму, де їх реєструють в спеціальному журналі згідно протоколам ДКК.


ЛІТЕРАТУРА

1 Львовский П. Г. Основы ремонтного дела. Свердловск. НТВ 535с.

2 Иванченко Ф. К. и др. Расчеты грузоподъемных транспортирующих машин. К.: Вища школа. 1978. 574с.

3 Седуш В. Я. Надёжность ремонта и монтаж металлургических машин. Киев: Высшая школа, 1981.

4 Касаткин Н. Л. Ремонт и монтаж металлургического оборудования М.: Металлургия, 1970.

5 Гельберг В.Т.,Пекелис Г. Д. Ремонт промышленного оборудования. М.: Высшая школа, 1988.

6 Машины и агрегаты металлургических заводов (А. И. Целиков И. Полухин, В. И. Гребенник и др.). М.: Металлургия, 1987-1988.

7 Крупицкий З.И. Справочник молодого слесаря по ремонту промышленного оборудования. М.: Высшая школа, 1973.

8 Финкель А.Ф. Монтаж оборудования металлургических коксохимических заводов. М.: Высшая школа, 1976.

9 Финкель А.Ф. Ипатов П.П. Технологическое оборудование заводов черной металлургии. М.: Металлургия, 1982.

10 Цеков В.И. Прогрессивные способы ремонта металлургического оборудования. М.: Металлургия, 1976.




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 19 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | <== 3 ==> |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.028 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав