Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Техніка роботи зі спеціальною літературою

Читайте также:
  1. Вибір теми, етапи виконання та порядок захисту курсової роботи
  2. Види роботи згідно статистичного звіту соціального педагога
  3. Виконання роботи
  4. Вимоги до змісту курсової роботи
  5. Вимоги до оформлення роботи
  6. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
  7. Вимоги до роботи по формуванню моральних понять
  8. ВИХІДНІ ДАНІ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ РОЗРАХУНКОВОЇ РОБОТИ
  9. Графік виконання курсової роботи
  10. Графік роботи

 

Наукові дослідження базуються на досягненнях науки, тому не випадково кожна стаття, брошура, книга включає в себе посилання на попередні дослідження.

Вивчення літератури з вибраної теми слід починати із загальних робіт. Це допоможе сформувати уявлення щодо основних питань, близьких до теми дослідження, а потім вести пошук нових видань спеціальної літератури. На цьому етапі слід охопити якомога більше джерел.

Однак продуктивнішою є методика, за якою вивчення починається саме з тих, що мають безпосереднє відношення до теми наукового дослідження. Як показує досвід, надмірне коло джерел інформації гальмує вирішення конкретної наукової проблеми.

На початку роботи доцільно попередньо ознайомитися з відібраними джерелами. Методика читання наукової літератури дещо інша ніж художньої. Є «швидке» і «повільне» читання: побіжний огляд змісту книги або ретельне опрацювання.

Побіжний перегляд змісту дає можливість ознайомитися з книгою в загальних рисах, коли досліднику стає зрозуміло, що в цій книзі міститься потрібна інформація і її потрібно ретельно опрацювати, аби отримати лише загальну уяву. Тобто побіжний перегляд — це, по суті, «пошукове читання».

Текст має бути не лише прочитаним, а й опрацьованим з олівцем в руках, з певними нотатками. Якщо є власний примірник, або ксерокопія журналу, книги, можна робити позначки на полях.

Прискорити цілеспрямований відбір і вивчення літератури допоможе чітка орієнтація дослідника на тему проблеми та основні ії питання (розділи і підрозділи).

Звичайно ж, читання — це стимуляція ідей. Уважне ознайомлення з будь-яким текстом повинне викликати певні думки, гіпотези, які відповідають особистому підходу до проблеми.

Етапи вивчення наукових джерел інформації можна поділити на:

1. Загальне ознайомлення з вирішенням наукової проблеми.

2. Побіжний перегляд відібраної літератури і систематизація ії відповідно до змісту роботи і черговості вивчення, опрацювання.

3. Читання за послідовністю розміщення матеріалу.

4. Вибіркове читання окремих частин.

5. Виписування потрібного матеріалу для формування тексту науково-дослідної’роботи.

6. Критичне оцінювання записаного, редагування і чистовий запис як фрагмента тексту наукової роботи (статті, монографії, курсової (дипломної) роботи, дисертації тощо).

Можлива дещо інша методика опрацювання літературних джерел. Аркуш паперу ділять пополам вертикальною рискою. 3 лівої сторони записують зміст прочитаного, а з правої — свої зауваження з виділенням особливо значущих визначень, формулювань.

Головне — зафіксувати уявлення про дане джерело інформації і, по можливості, передбачити майбутню потребу в даних, які містяться в книзі, і в межах розумного взяти із неї все, що може знадобитися в подальшій роботі.

Як правило, застосовують три групи знаків:

знаки схвалення окремих висловів в текст (підкреслення, знаки оклику);

знаки нерозуміння, заперечення — хвилясте підкреслення, запитальні знаки, слова: для чого? як? звідки це? або посилання на іншу сторінку тексту;

знаки доповнення — для фіксування додаткової інформації, пропозицій читача (пунктирна лінія, записи типу: «див. також»).

Як правило, виписують лише найбільш суттєве для даної книги чи статті і те, що викликає певну професійну цікавість та особистий інтерес. Щоб уникнути повторень, записи треба проводити після ознайомлювального «швидкого» читання.

При швидкому читанні книги можна робити паперові заставки в тих місцях, які здаються, на перший погляд, особливо цікавими.

Записи по ходу читання повинні бути зручними для використання і кваліфікованими. Видатний учений I. Павлов рекомендував, що треба навчитися робити чорнову роботу в науці. Вивчати, зіставляти, накопичувати факти. Яким би досконалим не було крило птаха, — говорив автор, — воно ніколи не змогло б підняти птаха вверх без опору на повітря. Таким чином, факти — це повітря вченого. Без них не можна злетіти. Без них ваші «теорії» — пусті потуги, — наголошує вчений.

У роботі з джерелами накопичення фактів з метою економії часу доцільно використовувати скорочення, умовні значки, символи, різні кольори.

Великі переваги має картотечна форма запису, коли кожен запис робиться на окремій картці з міцного паперу або картону. Картки легко можна систематизувати в будь-якому порядку, робити вставки в тексті рукопису.

Практичною рекомендацією є ведення записів лише на одній стороні аркуша.

У процесі опрацювання джерел слід відбирати лише наукові факти, тобто елементи, які лежать в основі наукового пізнання, відображають об’єктивні властивості процесів та явищ: новизну, точність та об’єктивність і достовірність.

Особливою формою фактичного матеріалу є цитати, тобто дослівний уривок твору, чийсь вислів, що органічно вписуються в текст наукової роботи як підтвердження чи заперечення певної думки.

Цитати використовуються і для підтвердження окремих суджень, які висловлює дослідник. При цитуванні джерел слід дотримуватися правил:

— текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

— цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручення думок автора;

— кожна цитата обов ‘язково супроводжується посиланням на джерело;

— при непрямому цитуванні (переказі думки слід бути гранично точним у викладенні думок автора;

— цитати мають органічно «вписуватись» в контекст науковоїроботи.

Опрацювання джерел дає змогу визначити новий напрям наукового дослідження, його значення для розвитку науки і практики, актуальність теми.

Робота над літературними джерелами дає можливість виявити професійну компетентність дослідника, його особистий внесок в розробку теми порівняно з уже відомими дослідженнями.

ІВивчення літератури здійснюється не для запозичення матеріалу, а для обдумування знайденої інформації і вироблення власної концепції, що може стати самостійною публікацією автора.

У кінці кожної роботи після висновків подається список використаних джерел.




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 56 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | <== 4 ==> | 5 | 6 | 7 | 8 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав