Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Головні положення теорії розміщення в умовах капіталізму.

В кінці перехідного періоду до ринкової економіки їй найскоріше будуть притаманні ті головні закономірності, які виробились протягом двохвікового розвитку капіталістичних відносин в розвинутих країнах:

1) просторовий розподіл людської діяльності відбиває упорядковане пристосування до фактору відстані. В основу цього положення покладено принцип найменших зусиль, згідно з яким геометричні конфігурації мереж населених пунктів, схем розміщення промисловості, або с/г зон відповідають правильному і здебільшого симетричному розташуванню. З економічної точки зору така симетрія або асиметрія відповідає мінімуму або максимуму роботи, що має грошовий вираз;

2) рішення про розміщення будь-якого об’єкту приймається з таким розрахунком, щоб звести до мінімуму усі зусилля на подолання «тертя відстані». Ця закономірність лежить в основі формування осередків розвитку промисловості, а також міських агломерацій. Завдяки принципу мінімізації відстані, розраховуються оптимальні конфігурації існуючих господарських об’єктів та їхніх ринкових та сировинних зон. Результати досліджень свідчать, що різна продукція переміщується в просторі з різною легкістю і те «тертя», яке необхідне їй подолати знаходить відбиток у відносних транспортних видатках;

3) всі місцеположення певною мірою досяжні, але деякі з них ховаються більшим доступом порівняно з іншими. Отже досяжність – це відносна вартість якоїсь частини території, яка визначає їх відношення до транспортної мережі або інших об’єктів. У грошовому виразі досяжність має ціну у вигляді рентних виплат за землю, різних курсів валют по окремих регіонах, різної вартості оренди або в загальній тенденції зміни цін;

4) у головних різновидах людської діяльності проявляється прагнення до агломерації. Для використання тих вигод, які дає укрупнення виробництва. Така економія досягається завдяки використанню спільної мережі шляхів сполучення, спільних ринкових зон окремих підприємств, а також спільного водо-, енерго- та газопостачання. Взагалі агломерованість – це процес, характерний для будь-якої просторової людської діяльності. Але найбільший прояв агломерованість має в урбаністиці, а також в моделях розміщення промисловості і господарства взагалі. Саме з урахуванням агломерованості було розроблено модель «полюсів росту» Ф. Перру, а також територіально-виробничих комплексів (Колосовський);

5) організація людської діяльності має переважно ієрархічний характер. Це стосується всіх видів господарської діяльності людини зокрема підпорядковуванню окремих підприємств в межах концерну, монополії, міністерства і закінчуючи системою адміністративних органів управління, які керують певними за розміром територіями. Взагалі ієрархічність лежить в основі багатьох наукових досліджень, що базуються на розробці типології та класифікації. Принцип ієрархічності використано у відомій теорії дифузії нововведень Т. Хегерстранда. Згідно з цією теорією, будь-які нововведень поширюються від «центральних» місць до периферії згідно з ієрархічним принципом;

6) господарське освоєння і заселення території має осередкова ний характер. Так осередки, навколо яких організується діяльність людини – це є агломерації різного розміру. Зважаючи на те, що агломерації розвиваються згідно з ієрархічним принципом існує декілька рівнів освоєння земної поверхні людиною.

Всі закономірності розміщення виробництва при капіталізмі якби виходять одна з одної. Так, в процесі господарського розвитку на будь-якій території утворюються осередки господарства (6 закономірність), в свою чергу ці осередки мають різний розмір, оскільки підлягають в своєму розвитку певній ієрархії (5 закономірність). Така ієрархічна підпорядкованість виходить з закону агломерованості виробництва, згідно з яким формуються агломерації різного розміру (4 закономірність). Розмір агломерацій в свою чергу залежить від рівня доступу окремих ділянок території (3 закономірність), а рівень цього доступу оцінюється згідно з законом найменших зусиль (1 і 2 закономірності).