Читайте также:
|
|
Люди в процесі спілкування обмінюються думками, почуття ми, поглядами, тобто тією інформацією, що знаходиться у внутрішньому плані свідомості.
Особливості комунікативної сторони спілкування:
· відбувається взаємовплив, вплив на партнера по спілкуванню;
· активний характер комунікації, тобто в процесі передачі інформації відбувається її осмислення;
· для того, щоб комунікація відбувалась продуктивно люди повинні володіти єдиною системою кодування інформації (володіти однією мовою). Комунікативні бар'єри – при відсутності єдиної системи кодування; можуть носити: вікові, релігійні, політичні, психологічні особливості.
Види інформації:
- спонукальна – заставляє людину бути активною (наказ, порада, прохання);
- констатуюча.
Основні засоби передачі інформації:
■ вербальний – за допомогою слів;
■ невербальний – жести, міміка, пантоміміка, інтонація, паузи, сміх, плач. Невербальна комунікація, як правило, здійснюється на несвідомому рівні, тому людина в своїх невербальних проявах більш щира. Невербальна комунікація існує для того, щоб підсилювати вербальну інформацію, іноді може змінювати.
Способи невербальної комунікації:
◄ міжособистісний простір – відстань між людьми при спілкуванні визначає продуктивність спілкування, встановлення контакту. Залежить від багатьох чинників (стать – жінки ближче, чоловіки, як правило на відстані рукостискання, вік, соціальний статус, національні традиції (італійці – дуже тісний між особистісний простір, японці – не менше 1 –1,5 метра)). Проксеміка – наука про між особистісний простір.
4 основні дистанції спілкування (амер. вчені):
- публічна (ві3 до 7 м) – є найбільш оптимальною для спілкування однієї людини з великою кількістю людей;
- соціальна (1,5-3 м) – для неформальних соціальних стосунків, для ділових стосунків (на виробництві, президент “виходить” в народ);
- особистісна (0,5 –1,5 м) – властива для дружніх стосунків;
- інтимна (менше 0,5 м) – спорт, медицина, поїздка в громадському транспорті; інтимна дистанція є особистісною;
◄ візуальний контакт – здатність розрізняти інформацію, яка подається очима. Потрібний, щоб показати зацікавленість, зосередитись на розмові, підтримати співбесідника. Візуальний контакт потрібно підтримувати час від часу.
◄ експресія – міміка, пантоміміка, жести, інтонація, сміх, плач. Найбільш експресивна частина тіла – губи. Найчастіше (50%) людина використовує для підкріплення інформації – експресію (рух), 40% - інтонацію, 10% - слова. Експресивність залежить від віку, статі, національних традицій (болгари кивають головою).
Мовлення – засіб вербальної комунікації – це процес спілкування за допомогою мови.
Засіб мовлення – слово.
Види мовлення:
• Внутрішнє – спрямоване на самого себе, відбувається у внутрішньому плані свідомості і носить згорнутий характер;
• Зовнішнє – має різновиди:
- усне: → монологічне;
→ діалогічне
- писемне – особливі вимоги: грамотність, каліграфічність, може відбуватись за допомогою різних знакових систем (перше писемне мовлення у вигляді піктограм; ієрогліфі, літери).
Всі види мовлення між собою пов'язані.
Функції мовлення:
1. комунікативна – передача інформації;
2. сигніфіфкативна – звуки можуть викликати образи предметів і їх ознаки (лимон).
Мова може виникати лише в суспільстві. Це результат розвитку суспільства, його культури.
Мовлення конкретної людини може свідчити про рівень розвитку цієї особистості. Мовлення завжди індивідуальне, суб'єктивне неповторне явище.
Розвиток мовлення в онтогенезі:
І. Домовленнєвий (від 2 до 11-12 місяців), має періоди:
• гуління (2-5 м) характеризується нелокалізованістю звуків.
• лепіт (5-11-12 м) – чітка локалізація звуків: несвідомо вимовляє звуки, які поєднуються у склади.
ІІ. Первинне оволодіння мовою (11 м – 1,5 р) – дитина починає вимовляти свідомо перші слова, щоб задовільнити свої примітивні потреби (“дай”). Дитина повинна знати ≈ 20 слів, які позначають окремі предмети оточуючого світу.
ІІІ. Оволодіння граматичною структурою мови (1,5-3 р.). дитинає починає складати слова в прості речення. Словниковий запас збільшується до 1500 слів (це є мінімально необхідна кількість слів для встановлення контакту).Доросла людина 10-20 тис. слів.
IV. Оволодіння складними граматичними структурами (старший дошкільний вік – 5-6 р.) повинні пояснювати власні потреби складними реченнями (5-6 слів).
V. Свідомого ставлення до мови (шкільний вік) – сензитивний період для активного розвитку мови. В підлітковому віці мова – засіб самореалізації, формується стиль мовлення.
Між інтелектом і мовленням пряма залежність.
Вимоги до мовлення:
1. мовлення вчителя повинно бути простим, зрозумілим для дітей того віку, з яким він спілкується. Але мова не повинна бути примітивною.
2. мовлення має бути грамотним, правильним.
3. мовлення має бути образним, емоційним, використовувати епітети, метафори, порівняння, образні приклади.
4. виразним, оптимально обраним темп, тембр голосу, інтонації, паузи.
5. не кричати!
6. особлива вимога до писемного мовлення: грамотне і каліграфічне.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 30 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |