|
1. Непсихотичні граничні психічні розлади:
а) астенічні синдроми;
б) неврозоподібні та невротичні;
в) психопатоподібні та психопатичні;
г) психофізичний інфантилізм.
2. Психотичні синдроми:
а) з потьмаренням свідомості (деліріозний, онейроїдний, аментивний);
б) з частковим порушенням свідомості (галюцинаторний, параноїдний тощо).
3. Дефектно-органічні синдроми:
а) психоорганічний;
б) корсаківський (амнестичний);
в) лакунарна і тотальна деменція.
Непсихотичні психічні розлади характеризуються численними скаргами на погане самопочуття, швидкою зміною настрою, емоційною нестійкістю з приводу різноманітних дрібниць, підвищеною образливістю і конфліктністю з неадекватними вчинками, але водночас із збереженням реакції на критику, правильної оцінки ситуації, здатності контролю за своєю поведінкою.
Психоз, психотична реакція або психотичний стан (божевілля) – це тяжкий розлад психіки, при якому наявні окремо чи в поєднанні порушення свідомості (порушення орієнтування у власній особі та в навколишньому), галюцинації, маячня, неадекватність емоцій і поведінки з відсутністю критики. Хворі з такими розладами є небезпечними для себе та навколишніх, тому потребують особливого нагляду і лікування.
Дефектно-органічні синдроми характеризуються погіршенням переважно пам’яті, кмітливості (розуму) та критики різного ступенявиявлення. Страждають і інші психічні процеси, але при цьому відсутні так звані продуктивні симптоми (галюцинації, маячні ідеї) і порушення свідомості.
7. Розлади відчуттів розподіляють на патологічні послаблення (гіпестезії та анестезії), посилення (гіперестезії) та збочення (сенестопатії).
Гіперестезія — це загострення сприйняття звичайних зовнішніх подразників. За такого стану нормальне денне світло засліплює, звуки оглушують, запахи дратують, а найменший дотик до тіла стає нестерпним. Гіперестезія органів відчуття спостерігається при астенії, неврозах, органічних ураженнях головного мозку, початкових проявах гострого психозу.
Гіпостезія виявляється зниженням чутливості до подразників. При цьому навколишнє оточення втрачає для хворого чіткість і визначеність. Звуки стають глухими, невиразними, кольори тьмяними, неясними, предмети втрачають форму і яскравість, стають малорухомими. Гіпестезія характерна для неврозів, реактивних психозів, органічних уражень мозку.
Анестезія полягає у повній втраті чутливості до подразників і клінічно виявляється сліпотою, приглухуватістю, втратою нюху, смаку, чутливості шкіри. Часто виникає при істеричному неврозі (і має функціональний характер), а також ураженнях центральної та периферичної нервової системи (органічного походження).
За складністю розрізняють елементарні (прості), комплексні (складні) галюцинації, за органами відчуттів - зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні, вісцеральні; стосовно особистості хворого - нейтральні, коментуючі, імперативні, антагоністичні; заповнотою розвитку - справжні й псевдогалюцинації.
3. Психосенсорні розлади (макропсії, мікропсії, метаморфопсії, аутометоморфопсії, дерелізація, деперсоналізація).
Сенестопатії – це різноманітні неприємні відчуття у різних ділянках тіла, але частіше з боку внутрішніх органів, що не мають (за результатами обстеження) анатомо-фізіологічної основи. Виникають за механізмом підсилення і спотворення інтероцептивних відчуттів, які не усвідомлюються у нормальному стані.
8. Патологія сприйняття проявляється психосенсорними розладами, ілюзіями, галюцинаціями, психічним автоматизмом, ауто-аллопсихічним дезорієнтуванням і подвійним орієнтуванням.
Психосеносрні розлади – це одночасне порушення відчуттів, сприйняття та уявлень. До них відносять: дисморфопсії (спотворення розмірів предметів), метаморфопсії, аутоморфопсії, симптоми дереалізації і деперсоналізації. Метаморфопсії - спотворення величини чи форми предметів та простору. Всі предмети здаються хворому зменшеними (мікропсія), збільшеними (макропсія), видовженими, розширеними, скрученими (дисмегалопсія). Спотворене сприйняття величини предметів звичайно супроводжується сприйняттям зміни простору, що здається вкороченим, коли всі предмети наближені, або ж нескінченно видовженим (поропсія). Предмети, що оточують хворого, можуть у його уяві неприродно переміщуватися (психічна алестезія).Метаморфопсія часто супроводжується аутометаморфопсією - відчуттям спотворення форми та величини власного тіла. Виникає хворобливе відчуття збільшення чи зменшення розмірів та маси власного тіла, спотворення чи зміщення його окремих частин (порушення "схеми тіла"). Інколи розлади "схеми тіла" виникають у формі уявлень про подвоєння чи зникнення.
Психосенсорні розлади найчастіше зустрічаються при органічних ураженнях головного мозку.
Ілюзії – спотворені сприйняття реально існуючих предметів і явищ, при яких розуміння образів того, що сприймається, не відповідає дійсності і має інший зміст. Розрізняють фізичні, фізіологічні та психічні ілюзії. Фізичні виникають у всіх людей. Вони пояснюються законами фізики. Наприклад, на межі двох середовищ із різною оптичною густиною промінь світла заломлюється. Внаслідок цього ложка, занурена в склянку з чаєм, здається кривою. Фізіологічні ілюзії пов'язані з фізіологією наших аналізаторів. Так, уміло підмальовані очі сприймаються якбільші. Психічні ілюзії виникають тоді, коли бачення об'єкта зливаєтьсяз хворобливим уявленням. Окрім поділу за аналізаторами (зорові, слухові,нюхові, смакові, тактильні та загального відчуття — положення у просторі),психічні ілюзії ділять на афективні, вербальні, парайдолічні. Афективні ілюзіївиникають у хворих в стані страху,.напруження, тривоги. Тоді кущ нанеосвітленій частині вулиці сприймається як злочинець, що причаївся і чекає насвою жертву. У вуличному шумі хворий чує голоси людей, які начебто погрожують.Вербальні ілюзії полягають у спотвореному сприйнятті смислу реальної розмови,коли в нейтральних судженнях і зауваженнях хворий вбачає звинувачення, погрози.Парейдолічні ілюзії найчастіше виникають у разі зниження психічної активності,їхній зміст є фантастичним, образним. Замість тріщин та плям на стініввижаються дивовижні рослини, тварини, казкові герої, архітектурні ансамблі,панорами.
Галюцинації – це уявне сприйняття, без реально існуючого об'єкта. За механізмом виникнення вони є хворобливо зміненими і мимовільними уявленнями, що стають домінуючими у свідомості.
Галюцинації, в свою чергу, ділять на зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні, загального відчуття та комплексні (виникають у кількох аналізаторах)
Аутоскопічні галюцинації — це такі, коли хворий бачить поруч із собою власного двійника.
Гіпнагогічні галюцинації виникають підчас засинання.
Гіпнопомпічні галюцинації спостерігаються під час пробудження.
Галюцинації за типом порушень Шарля Боне — це галюцинаторні відчуття, щовиникають в уражених аналізаторах. Сліпий при цьому "бачить", глухий— "чує" і т. ін.
Екстракампінні галюцинації — це такі порушення, коли образвиникає за межами поля зору. Наприклад, бачення Духа за спиною, який"переміщується", коли хворий повертається.
Діагностичне значення галюцинацій:
Ø зорових (інтоксикаційні, інфекційні, травматичні, істеричні та епілептичні психози);
Ø слухових (шизофренія, інфекційні та травматичні психози);
Ø тактильних (інтоксикаційні та соматогенні психози);
Ø нюхових (шизофренія і сифілітичні психози).
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 45 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |