Читайте также:
|
1. Стать та її диференціація
2. Характер статевих ролей, які ми виконуємо
3. Статеві стереотипи
4. Статеві установки в українському соціумі
Сприймання людини – чи то дорослої, чи дитини – відбувається крізь призму статевої належності.
Психологи проводили спостереження за жінками та чоловіками, яких залишили наодинці з малюками. Специфіка цієї ситуації полягала у тому, що діти були вдягнуті в комбінезони, які маскували їхню стать. Як поводилися дорослі? Всі без винятку почувалися у спілкуванні з малюками невпевнено доти, доки не з’ясовували: “Ти хто – хлопчик чи дівчинка?”
Стать – перша ознака, з якою людина входить у світ і з якої по-чинаємо розмову про будь-кого. Народився малюк. “Хто? – запитуємо ми, – хлопчик чи дівчинка?” Першим в інформації про людину йде означення паспортної, або акушерської чи біологічної статі, а вже далі зазначається вік, професія чи соціальний статус, сімейні ролі тощо.
Різностатевість – найбільш глобальна характеристика людства. Поділ людських організмів на чоловічі та жіночі ґрунтується на диференціації анатомічної будови статевих органів, пропорцій тіла (зросту, ширини плечей, стегон), розміщення жирових відкладень, особливостей статевого дозрівання тощо. Всі ці ознаки характеризують стать соматичну, іншими словами, біологічну чи паспортну. Отже, стать біологічна – це сукупність морфологічних (будови тіла), фізіологічних та генетичних особ-ливостей, які забезпечують розмноження організму. Її ще називають статтю акушерською.
Те, що еволюційно-біологічний фактор зумовлює відмінності між чоловіками та жінками очевидно. Не є особливим відкриттям, що в усьому світі чоловіки і жінки відрізняються не тільки за будовою тіла, а й за фізичною витривалістю, зростом, м’язовою силою тощо. Так, об’єм м’язової тканини до загальної маси тіла в чоловіків становить близько 40%, а в жінок – відповідно тільки 24%, чоловіки вищі від жінок у середньому на 15%.
… Смерть Стелли Уолш на 69 році життя привернула увагу багатьох людей. І не тільки тому, що померла американка була володаркою п’яти золотих, трьох срібних та однієї бронзової медалей, здобутих у міжнародних змаганнях з легкої атлетики, а також олімпійською чемпіонкою 1932 року. Інтерес до життя Стелли прикувала дивна біологія її статі.
Генетично Стелла мала мозаїчний хромосомний набір. Частина клітин її тіла мала чоловічу комбінацію хромосом ХУ, решта – жіночу, тобто ХХ. Анатомічно жінка мала, крім жіночих, і чоловічі статеві органи, які були малорозвинутими і не функціонували. Тому Стеллу з дитинства виховували як дівчинку. У той час ще не вміли робити медичну корекцію статі ендокринним та хірургічним втручанням у розвиток організму. Відомо, що Стелла була одружена, хоча її заміжжя було короткочасним…
Біологічні відмінності зумовлюються цілою системою факторів, які діють послідовно, один за одним у процесі розвитку організму. Щоб збагнути всю складність творення біології статі, пригадаймо основні його етапи, які описав американський психолог Джон Мани.
Схема статевої диференціації Джона Мани
І ХУ Хромосомна стать, або ХХ
генетична (генотип)
ІІ сім'яники Гонадна стать яєчники
ІІІ сперматозоїди Гаметна стать яйцеклітини
ІУ андрогіни Пренатальна естроген
(тестостерон) гормональна стать та протестерон
У чоловіча Морфологічна жіноча (клітор та
(статевий член) (соматична) стать (фенотип) піхва)
УІ чоловіча Громадянська стать жіноча
УІІ Стать виховання
УІІІ Статева ідентичність
Він зазначав, що безпосередньо в момент запліднення утворюється так звана генетична стать, або генотип. Базовою одиницею життя страведливо називають клітину, адже всі живі істоти – рослинний, тваринний світ, люди складаються з клітин. В тілі людини таких найменших живих одиниць близько 100 трильйонів. Усередині кожної клітини є ядро, в якому містяться тисячі генів. Гени – окремі одиниці спадковості, які визначають усі характеристики організму – колір очей і волосся, групу крові, темпи статевого дозрівання, схильність до хвороб, повноти тощо. На початку XX сторіччя вчені виявили, що гени перебувають у структурах клітин, які назвали хромосомами. Хромосоми складаються з білків та щільно скручених ланцюжків молекул ДНК. У 1953 році Джеймс Вотсон та Френсіс Крик встановили просторову структуру ДНК – двоспіральної ниткоподібної макромолекули, яка містить усю інформацію про живий організм. Так було зроблено перший крок на шляху розгадки спадковості. Отже, на шляху розкриття таємниці народження людини, від XVII сторіччя, коли було відкрито яйцеклітину та сперматозоїд, що вважалися носіями крихітних, уже сформованих у мініатюрі людей, до досліджень австрійця Грегора Менделя, який у 1866 році відкрив спадкові задатки, закладені в статевих клітинах, а далі до 1944 року, коли встановили, що гени містяться в ДНК, пройшло чимало років. Генетична програма, носієм якої є ДНК, робить кожний вид живих істот відмінним від інших, кожну істоту відмінною від інших в межах виду, кожного Homo sapiens індивідуальним та неповторним.
Відомо, що ядро будь-якої клітини людського організму, має 46 хромосом, з яких 44, тобто 22 пари, однакові у чоловіків і для жінок (їх тому і називають аутосомами) і тільки одна пара – відрізняється. Це і є статеві хромосоми. Їхня комбінація утворюється під час злиття яйцеклітини та сперматозоїда. Оскільки яйцеклітини жінки несуть лише Х-хромосоми, а сперматозоїди чоловіка –Х та У-хромосоми, то виникнення генетичної статі залежить тільки від сперматозоїдів.Запліднення яйцеклітини сперматозоїдом, що несе У-хромосому, зумовлює розвиток чоловічого зародка, а Х-хромосомою – жіночого.
Склад 46 хромосом типу ХХ визначає формування жіночої статі, тобто утворення залоз яєчників, а комбінація ХУ – чоловічих залоз (яєчок), які зумовлюють наступний етап творення жіночого та чоловічого організмів – становлення гонадної статі, або, згідно з Дж. Мани, статі справжньої. Чому вчений назвав її справжньою? Тому, що вона характеризується, по-перше, здатністю статевої залози виробляти яйцеклітини або сперматозоїди, тобто гамети. Пригадаймо, що в людей, як і в інших біологічних істот, що розмножуються статевим шляхом, гамети (статеві клітини) відрізняються від інших клітин тіла. Жіночі гамети (яйцеклітини) виробляються в яєчниках, а чоловічі (сперматозоїди) – в яєчках. По-друге, стать гонадна характеризується тим, що вона сама також починає продукувати специфічні чоловічі та жіночі статеві гормони – чоловічий – андроген та жіночий – протестерон та естроген, тобто створювати стать гормональну. Саме вони вирішальним чином впливають на будову і розвиток внутрішніх та зовнішніх статевих ознак чоловічого та жіночого організмів, тобто формують морфологічну (соматичну) стать, яка й зумовлює при народженні стать акушерську, або громадянську. Громадянська стать, у свою чергу, визначає стать виховання, соціалізації, формуючи статеву свідо-мість та відповідну статеву роль.
До шостого тижня внутрішньоутробного розвитку людського ембріона його біологічну стать визначити неможливо. Відомо, що гормон тестостерон продукується у період з четвертого до восьмого тижня після зачаття чоловічого генотипу. Дослідження показують, що коли в цей період внутрішньоутробного розвитку до організму матері потрапляють препарати, які стимулюють появу тестостерону, то жіночий ембріон може набувати маскулінних ознак.
Перші шість стадій за механізмами диференціації були названі Дж. Мани біологічними, дві останні – психологічними. У більшості випадків біологічні та психологічні стадії розвитку статі узгоджені між собою. Тобто організм у пренатальному періоді розвивається за цілком жіночим або чоловічим типом, який діагностують при народженні. Проте трапляються випадки, коли гармонійність дії механізмів статевої диференціації під час внутрішньоутробного розвитку порушується. У цьому разі може народитися гермафродит (від грецьк. Hermaphrodite). Термін гермафродит утворений з поєднання імен міфологічних богів Гермеса та Афродіти, сином яких був Хермафродит, який поєднував у собі ознаки чоловічої та жіночої статей. Біологічну стать такої людини у момент народження визначити важко, оскільки репродуктивні органи можуть виявитися не повністю чоловічими або жіночими, або частково чоловічими чи жіночими.
Нормальний розвиток людини як істоти статевої забезпечується не тільки простою взаємодією біологічних та середовищних факторів, які диференціюють чоловіків та жінок, але й узгодженістю генетичних, гормональних та соціальних впливів на організм та психіку.
З перших днів життя дитини соціальне оточення відіграє вирішальну роль у вихованні особистості чоловіка чи жінки
Згадаймо типові заспокійливі слова батьків, коли їхні малюки роблять перші кроки в житті. “Не плач, – заспокоюють хлопчика, – ти ж майбутній воїн, мужчина, а чоловіки не плачуть”. “ Вимий краще рученята, – кажуть дівчинці, – дівчатка повинні бути охайними” тощо. Такі статевовідповідні дороговкази супроводжують дитину всюди – вдома, в дитячому дошкільному закладі, у школі, вони чують про це з екранів телебачення, читають у дитячих книжках, тобто соціалізують дитину.
Поняття соціалізації включає спосіб впливу соціального середовища на індивіда, прийняття ним його принципів, приписів, орієнтирів, тобто всього того, що закумульоване в соціальному досвіді. Отже, статева соціалізація – це засвоєння та відтворення тих статевоспіввіднесених нормативів поведінки, які притаманні тому середовищу, в якому живе людина. Її результатом є асиміляція (від лат.assimilatio – злиття) та адаптація (від лат.adaptio – пристосовую) усталених вимог. Цивілізація створила цілу систему поведінкових приписів, взірців, моделей поведінки (від одягу, манер спілкування тощо до соціальних видів діяльності), які прийняті щодо сильної та слабкої статей.
Як створюються ці нормативні приписи, хто є їхнім автором? Певною мірою можна сказати, що самі люди, які живуть у тих чи інших соціально-економічних умовах, мають свою релігійну, національно-культурну спад-щину, вироблені сторіччями шлюбно-сімейні традиції, звичаєвість. Саме во-ни допомагають кожному народові виховувати дітей, готувати їх до вико-нання дорослих ролей і насамперед родинних: подружніх, батьківських, а також громадянських (професійних, політичних, культурно-освітніх).
Соціальні норми, що визначають функції та обов’язки чоловіків та жінок у сім’ї та суспільстві, називають статевими ролями. Статева роль – це комбінація всього, що людина робить, говорить, як поводиться, щоб відповідати певним нормативам та приписам, прийнятим у даному суспіль-стві для чоловіків та жінок. Можна сказати, що статева роль – це пуб-лічний вияв ототожнення за статтю, статевої ідентичності. Поведінку, яка реалізує ці нормативні очікування або орієнтована на них, нази-вають статеворольовою. До речі, першим психологом, який вжив цей термін, був згадуваний нами Дж. Мани, відомий фахівець з проблем гермафродитизму та транссексуалізму.
Особливості статеворольової поведінки зумовлені характером стате-вих ролей. Перша, домінуюча роль, з якою ідентифікуються дівчатка, є мати, її образ стає часткою дівчини і формує в неї образ материнства та відповідну статеворольову поведінку. Дитячий ідеал матері певною мірою опосередковує статеворольову поведінку і хлопця, з якою він підсвідомо порівнює свою подругу, наречену, дружину – матір своїх дітей.
Виростають діти, освоюючи нові статеві ролі. Образ жінки значною мірою починають доповнювати популярні серед юнацтва журнали “Лиза”, “Натали”, “Cool girl”, “Отдохни” і т.п. Усі вони орієнтують своїх читачів, насамперед дівчаток, на ролі вмілої господині, модної, стильної дівчини, сексуальної партнерки, успішної бізнес-леді, дружини, матері, подруги і обминають ролі громадянські, соціальні.
Отже, статева роль - це система нормативів та приписів щодо по-ведінки чоловіків та жінок, прийнятих у певному соціальному оточенні.
Ці неписані правила настільки органічно входять у зміст спілкування і характер взаємин людей, що ми їх помічаємо лише тоді, коли чиясь поведінка виходить за межі загальноприйнятої. Наприклад, про жінку, яка агресивно поводиться в товаристві, вживає міцні напої і такі самі вислови, кажуть, що вона мужоподібна. А чоловіка, який виявляє м‘якість харак-теру, лагідність, турботливість та господарські вміння, часто образно ха-рактеризують: “не чоловік, а баба”.
Поведінку, яка узгоджується з прийнятим у даному суспільстві розподілом статевих ролей, називають статевотипізованою. Це – генера-лізоване, узагальнене уявлення про “типово” жіночу або “типово” чоловічу рольову поведінку. В узагальненому вигляді вони існують як маскулінні та фемінні риси, властиві типово чоловікам та жінкам. На ранніх етапах онтогенезу статевотипізовані взірці поведінки беруть активну участь у формуванні концепції Я, яка потім збагачується. Саме тому В.Є.Каган розрізняє статеву ідентичність – порівняння з ідеалом, стереотипом, наслідування моди та соціально-статеву ідентичність (як соціальні ролі). Оскільки чоловіки та жінки в сучасному соціумі виконують здебільшого різні ролі, то статевотипізованою поведінкою чоловіків вважають ту, яка базується на їхньому соціальному статусі, успіхах у професійній діяльності, а для жінок ту, яка характеризує їхні ролі у сім’ї – матері, виховательки, охоронниці домашнього вогнища. Ряд учених вважає, що статевотипізована поведінка зумовлена, насамперед, природними властивостями жіночого та чоловічого організмів і в останню чергу – соціальними установками та очікуваннями.
Роль статевотипізованих взірців, образів у первин-ній соціалізації дитини, набутті нею досвіду статевовідповідної поведінки важко переоцінити. Ось чому труднощі виховання дитини в неповній сім’ї пов’язують, передусім, з відсутністю статевотипізованого взірця для дитини, а також з тим, що розлученим матерям чи татам часто доводиться виконувати дві різні, а інколи і зовсім протилежні ролі. Ось чому психологи рекомендують залучати до виховання хлопчиків з неповних сімей авторитетних для них чоловіків – дідусів, інших родичів чоловічої статі або шкільних учителів чи тренерів, які б слугували чіткими моделями статево-типізованої чоловічої поведінки.
Навіть у назві професій закріплено певну їхню відповідність – кому належить виконувати ті чи інші справи. Які асоціації викликають у нас такі слова, як космонавт, президент, депутат, бригадир, диригент, майстер, вчений, політик, тренер, професор, докторант, музикант, водій, пілот, капітан, міліціонер, двірник тощо? Погодьтеся, що цей перелік більше пов’язується з чоловічою статтю. В одному російському журналі було влучно підмічено, що республіканський конкурс “Учитель року” у перші роки його про-ведення був зорієнтований тільки на чоловіків.
Отже, навіть на рівні мовлення стають очевидними статеві ролі та їхні виконавці. Життя не стоїть на місці, суспільство змінюється, а разом з ним –і статевоспіввіднесені професії та приписи поведінки. З'явилися жінка-полі-тик, жінка-боксер, жінка-підприємець, жінка-капітан космічного екіпажу. Відповідно до нових значень слів змінюється і свідомість, розширюючи діапазони образів чоловіка та жінки.
Психологи помітили, що, відповідаючи на запитання “Хто ти?”, люди найперше вказують на свою статеву належність: Я-жінка чи Я-чоловік, а вже потім повідомляють іншу інформацію (професія, місце роботи, родинний статус). Життя у статі визначає чимало особистісних характеристик. Серед найголовніших з них – відчуття подібності до інших людей тотожної статі, відчуття “ми – хлопці (дівчата)”, “ми – жінки (чоловіки)”.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 43 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |