Читайте также:
|
В процесі дослідження було виявлено три блоки мозку:
1. Енергетичний блок – забезпечує тонус роботи верхніх відділів кори головного мозку. Цей блок включає в себе верхні відділи стовбура мозку, сітчасту (ретикулярну) формацію, а також ділянки давньої кори (медіальної та базальної).
2. Блок прийому, переробки та збереження інформації різної модальності. Цей блок включає в себе: потиличні ділянки великих півкуль, скроневі та тім’яні ділянки цих півкуль. Для цього блоку характерною є локалізація центрів, які відповідають за прийом, переробку і збереження інформації різного характеру (інформація, яка забезпечується слуховим аналізатором, слуховим, нюховим, а також аналізаторами, які забезпечують дотикові відчуття).
3. Блок програмування і регуляції поведінки і діяльності людини. Він відповідає за програмні дії, за порівняння кінцевих результатів з вихідними намірами, тобто відповідає за забезпечення ціле утворюючої діяльності та регуляцію поведінки. Він включає в себе лобні та тім’яні ділянки великих півкуль.
Всі три блоки мозку функціонують в тісній єдності, проте кожний блок виконує власні функції.
6.Рефлекторна природа психіки
Відображувальна діяльність психіки людини забезпечується рефлекторною діяльністю нервової системи. Засновником вчення про рефлекторну природу психіки був Сеченов. Він обґрунтовував положення про те, що джерелом всіх психічних актів виступають зовнішні подразники, які діють на організм. У своїй праці «Рефлекси головного мозку» (1863). Сеченов писав, що всі акти свідомого і несвідомого життя за своїм походженням є рефлексами, тобто без впливів зовнішніх подразників на організм психічне відображення виникнути не може. Погляди Сеченова експериментально розвинув Павлов у своєму вченні про вищу нервову діяльність. Основним положенням цього вчення було матеріалістичне розуміння організму та середовища. Зв'язок між організмом і середовищем здійснює нервова система. Павлов довів провідну роль кори великих півкуль у життєдіяльності людського організму: кора великих півкуль відповідає за утворення складних, тимчасових нервових зв’язків, які забезпечують пристосування людини до оточуючого середовища. Виділяють два типи рефлексів як реакції організму у відповідь на впливи зовнішнього чи внутрішнього середовища.
Безумовні рефлекси, які є вродженими і виступають результатом тривалого біологічного розвитку певних видів. Система безумовних рефлексів утворює інстинкти. Інстинкти переважають у тварин з більш примітивною нервовою системою. У більш високоорганізованих тварин і людини, крім безумовних рефлексів в процесі життя формуються умовні рефлекси. Основними нервовими процесами є гальмування і збудження. Павлов відкрив закони вищої нервової діяльності.
І закон іррадіації і концентрації нервових процесів.
ІІ закон взаємної індукції.
ІІІ закон першої і другої сигнальних систем.
І закон іррадіації і концентрації нервових процесів. Іррадіація – це розширення сфери діяльності. Закон іррадіації і концентрації нервових процесів означає, що при іррадіації збудження або гальмування поширюється по корі великих півкуль, а при концентрації вони збуджуються у певний невеликий осередок.
ІІ закон взаємної індукції означає, що між збудженням і гальмуванням існує постійна взаємодія. Виділяють:
1. позитивну індукцію, коли на місці гальмування виникає тенденція до збудження;
2. негативну індукцію, коли на місці збудження виникає тенденція до гальмування.
ІІІ закон першої і другої сигнальних систем означає, що І сигнальна система притаманна тваринам і людині. Сигналом цієї системи є предмети оточуючого світу, їх властивості та природні явища. ІІ сигнальна система притаманна лише людині, оскільки вона виникла в процесі суспільно-історичного розвитку людства. Сигналом цієї системи є слово, яке замінює собою реальні предмети і природні явища, а тому виступає сигналом сигналів.
Функцією кори великих півкуль є аналітико-синтетична діяльність. Рефлекторна діяльність здійснюється за допомогою аналізаторів. Аналізатор має три основні відділи:
1. рецептор, на який діє зовнішній подразник і при цьому у рецепторі відбувається перетворення зовнішньої енергії в енергію нервового імпульсу;
2. провідні нервові шляхи (аферентні, еферентні);
3. центральна частина аналізатора, яка знаходиться в корі великих півкуль і забезпечує аналіз та синтез отриманої інформації. Після цього нервовий імпульс іде від центрального відділу аналізатора до робочого органу (ефектора), який здійснює реакцію-відповідь організму на вплив подразника на вплив подразника після такої реакції-відповіді від робочого органу знову йде інформація в центральний відділ аналізатора, проте наскільки реакція-відповідь відповідає особливостям подразника. Таким чином утворюється рефлекторне кільце.
Школа Павлова експериментально виявила особливу форму фізіологічного синтезу, тобто системну роботу головного мозку, яка отримала назву динамічного стереотипу. Людина звикає до певного способу сприймання, запам’ятання, мислення. Такі дії, повторюючись, автоматизуються і перетворюються у навички та звички людини, які полегшують виконання людиною свідомої діяльності. В основі цього лежать динамічні стереотипи, тобто вони виникають, коли певний подразник повторюється багаторазово у певній послідовності через відповідні часові інтервали. Вчені довели, що існує функціональна асиметрія великих півкуль головного мозку, вона проявляється у тому, що кожна півкуля виконує власні функції:
– ліва півкуля відповідає переважно за мову, за послідовну, аналітичну переробку інформації, яка лежить в основі аналітичного мислення. Порушення функції півкуль приводить до порушення мовлення і до глибоких дефектів розумової діяльності;
– права півкуля відповідає за образні сприйняття інформації, ця образна інформація сприймається одночасно і цілісно. Відповідає за формування навичок, пов’язаних із зоровим і просторовим досвідом за орієнтування у просторі і за емоційне сприймання об’єктів.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 48 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |