Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Зовнішнє дихання. Легеневі об’єми.

Зовнішнє дихання полягає в обміні газів між зовнішнім середовищем і альвеолами. Зовнішнє дихання, або вентиляція легень, здійснюється завдяки актам вдиху і видиху. Акт вдиху та акт видиху відбуваються завдяки зміні об’єму легень. Під час вдиху, внаслідок скорочення зовнішніх міжреберних м’язів, міжхрящевих та скорочення м’язових волокон діафрагми, відбувається збільшення об’єму грудної порожнини. При збільшенні грудної клітки тиск повітря в плевральному просторі, як в герметично закритій порожнині, стає меншим за атмосферний. Оскільки плевральний простір не з’єднаний з атмосферним повітрям, то внутрішній листок плеври, наближаючись до зовнішнього листка, розтягує легені. Тиск повітря в легенях при цьому знижується. В результаті різниці тисків між атмосферним повітрям і порожниною легень повітря надходить до легень. Під час спокійного видиху скорочення дихальних м’язів змінюється їх розслабленням. При цьому ребра опускаються, діафрагма набуває куполоподібної форми і грудна клітка повертається у вихідне положення, що призводить до підвищення внутрішнього плеврального тиску. Легені в силу своїх еластичних властивостей спадаються, тиск повітря в них збільшується (порівняно з атмосферним) і повітря виходить із альвеол.У легенях кисень шляхом дифузії через стінки альвеол і кровоносних судин потрапляє у кров. Одночасно із крові в альвеоли видаляється вуглекислий газ, який по дихальним шляхам виводиться з організму. Силою, що визначає напрямок і швидкість рухів газів, є величина парціального тиску цих газів в альвеолярному повітрі і крові. В альвеолярному повітрі парціальний тиск кисню дорівнює 102 мм рт. ст., а у венозному кінці легеневих капілярів – 40 мм рт. ст. Різниця в 62 мм рт. ст. зумовлює дифузію кисню в кров (рис. 8). Парціальний тиск вуглекислого газу у венозній крові дорівнює 46 мм рт. ст. а в альвеолярному повітрі – 40 мм рт.ст. Різниця парціальних тисків становить лише 6 мм рт. ст., але її достатньо, щоби забезпечити перехід вуглекислого газу із венозної крові в альвеоли, так як розчинність СО₂ у 20-25 рази більше, ніж О₂ .

Кількість повітря, що знаходиться в легенях після максимального вдиху, визначає загальний об'єм легень. Складається він із чотирьох компонентів: дихального об'єму, резервного об'єму вдиху, резервного об'єму видиху і залишкового об'єму. Дихальний об'єм – це об'єм повітря, який вдихується і видихається за кожним дихальним циклом. Резервний об'єм вдиху - це той об'єм повітря, який ще можна максимально вдихнути після спокійного вдиху. Об'єм повітря, який можна максимально видихнути після максимального вдиху, називається життєвою ємністю легень (ЖЄЛ). З кожним актом вдиху не весь об'єм вдихуваного повітря потрапляє в альвеоли і бере участь у газообміні. Частина повітря (160... 180 см3) залишається в повітроносних шляхах (носоглотці, трахеї, бронхах, бронхіолах). Ці частини апарату дихання називаються «мертвим» простором, оскільки в ньому не відбувається газообміну. Але в цих частинах дихальної системи повітря зігрівається або охолоджується, зволожується, очищається, тобто ця частина дихального апарату відіграє позитивну роль в диханні. Хвилинний об'єм дихання (ХОД) – добуток дихального об'єму на число дихальних рухів за 1 хвилину.