|
Читайте также: |
Підшкірні ін'єкції набули широкого застосування: по-перше, вони технічно легкі у виконанні; по-друге, існує безліч ліків, які в розчиненому вигляді швидко і добре всмоктуються в підшкірну жирову клітковину і не справляють на неї подразнювальної дії.
Підшкірні ін'єкції забезпечують відносно швидке (через 20 хв) всмоктування лікарських препаратів у загальне коло кровообігу. Для підшкірних ін'єкцій частіше використовують зовнішню поверхню плеча, підлопаткову ділянку, передньо-зовнішню поверхню стегна, бокову частину передньої черевної стінки і ділянку навколо пупка. В цих місцях шкіру і підшкірну основу легко захопити в складку, до того ж відсутня небезпека ушкодження великих судин і нервів. Положення хворих сидяче. Пацієнтам з лабільною нервовою системою, схильним до запаморочень, ін'єкції необхідно виконувати в лежачому положенні. Хворим, яким призначено постільний режим, підшкірні ін'єкції краще робити в зовнішню поверхню плеча або бокову частину передньої черевної стінки. Протипоказані підшкірні ін'єкції при глибоких змінах шкіри, опіках, ранах, гнійниках, що поширюються на місця, де треба робити укол, а також вираженому набряку і рубцевих змінах підшкірної основи.
Для виконання підшкірних ін'єкцій використовують шприц об'ємом 1—2—5 мл, голку довжиною 20 мм і діаметром 0,4 мм (№ 0420). Підшкірно вводять 1—2 мл розчину, максимальний об'єм не повинен перевищувати 5 мл.
Потрібно уникати ділянок з ямками або вузлами, утвореними внаслідок ліподистрофій, оскільки вони можуть стати причиною зниженої абсорбції та ефективності дії лікарських засобів.
Підготовку рук медичної сестри, збирання шприца, набирання ліків проводять згідно з загальноприйнятими правилами. У місці ін'єкції шкіру двічі протирають стерильним ватним тампоном, зволоженим 70% етиловим спиртом. Наповнений ліками шприц тримають в правій руці, циліндр його затискають між І та Ш—IV пальцями, II палець лежить на муфті голки, а V — на поршні. Тримаючи шприц вертикально і легко натискаючи на поршень, видаляють з нього пухирці повітря. Вказівним та великим пальцями лівої руки захоплюють шкіру з підшкірною основою у відповідній ділянці і відтягують її догори.
Коротким швидким рухом під гострим кутом (30—45°) по току лімфи (від периферії до центру) вколюють голку зрізом догори на 2/3 її довжини в основу утвореної складки на глибину 1—2 см між І та II пальцями лівої руки. Після проколу шкіри складку відпускають і II—III пальцями лівої руки затискають обід циліндра шприца, а І-м пальцем надавлюють на рукоятку поршня і повільно вводять ліки під шкіру. Потім лівою рукою прикладають змочену в 70% спирті ватну кульку до місця уколу і швидким рухом витягають голку. Цією ж ватою лівою рукою злегка масажують місце введення ліків, щоб вони краще розподілилися в підшкірній основі.
При введенні олійних розчинів слід пам'ятати, що перед набиранням ліків у шприц ампулу з розчином необхідно підігріти на водяній бані до температури 34—35°С. Вводити ці розчини треба двомоментно: після введення голки складку шкіри відпускають і лівою рукою підтягують поршень шприца до себе, щоб перевірити, чи не потрапила голка в просвіт кровоносної судини. Якщо кров у шприці відсутня, ліки повільно вводять. При наявності крові в шприці необхідно трошки підтягнути голку з шприцом на себе і, не виймаючи її, ввести під іншим кутом. Після введення олійних розчинів місце ін'єкції слід добре помасажувати, а для кращого розсмоктування ліків на місце ін'єкції можна накласти зігрівальний компрес або грілку.
При підшкірних ін'єкціях можливі ускладнення. Одним з них є потрапляння голки в просвіт кровоносної судини і введення в неї лікарських речовин. Потрапляння в просвіт судини олійних розчинів може спричинити жирову емболію. Поранення стінки судини голкою призводить до кровотечі і підшкірних крововиливів. Для зупинки кровотечі місце проколу притискають стерильною марлевою кулькою. При недостатньо глибокому уколі голки лікарські препарати потрапляють не в підшкірну основу, а в товщу шкіри, що може спричинити її некроз. Не виключена можливість поломки голки в товщі тканин. Найчастіше голка ламається в місці з'єднання її з муфтою, тому голку рекомендується вводити не повністю, а на 2/3 її довжини.
Після підшкірної ін'єкції в деяких випадках з'являється біль і почервоніння шкіри в місці уколу, а також утворюється підшкірний інфільтрат. Найчастіше це спостерігається при недотриманні правил асептики, а також при одноразовому введенні великого об'єму ліків, при постійному введенні лікарських препаратів в одне й те саме місце, при введенні непідігрітих олійних розчинів. Для профілактики цього ускладнення слід постійно чергувати місця ін'єкцій, не вводити великого об'єму ліків одномоментно, суворо дотримуватися правил асептики. При виникненні ускладнень на місце уколу прикладають зігрівальний компрес з 40—45 % спирту. Про ускладнення необхідно доповісти лікарю.
Одним з ускладнень є ліподистрофія. Ліподистрофія — це зникнення, рідше гіпертрофія підшкірної жирової клітковини на місці підшкірних введень інсуліну у хворих, які тривало хворіють на цукровий діабет і отримують інсулін. Для профілактики ліподистрофій необхідно постійно змінювати місця введення інсуліну.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 117 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |