Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ознаки розумової відсталості

Читайте также:
  1. Біржова угода: ознаки, сутність, зміст,класифікація
  2. Види розумової відсталості
  3. Визначальні ознаки ІСД
  4. Визначення та ознаки публічно-приватного партнерства
  5. Дайте визначення політичного режиму та вкажіть його сутність ознаки та критерії типології
  6. Диференціація розумової відсталості від подібних станів
  7. Змістовні ознаки особистості
  8. Ознаки кримінального покарання
  9. Ознаки легітимності політичної влади

З педагогічної точки зору розумово відстала дитина – це дитина, яка ні за яких умов не зможе засвоїти програму масової школи. Цим вона відрізняється від дітей з іншими видами аномалій, які для навчання за програмою масової школи потребують спеціальних умов. Одразу привертає увагу відносність поняття розумової відсталості: адже ускладнення програми навчання призводить до розширення кола осіб, які неспроможні її засвоїти, і навпаки – спрощення програми звужує це коло.

Розумова відсталістьце виразне, незворотне системне порушення пізнавальної діяльності, яке виникає внаслідок дифузного органічного пошкодження кори головного мозку (С.Я.Рубінштейн).

У цьому визначенні слід підкреслити наявність трьох ознак:

1) органічне дифузне пошкодження кори головного мозку;

2) системне порушення інтелекту;

3) виразність та незворотність цього порушення.

Відсутність хоча б однієї з цих ознак свідчитиме про те, що ми маємо справу не з розумовою відсталістю, а з якимось іншим видом дизонтогенезу. Дійсно:

· недорозвиток розумової діяльності за відсутності органічного пошкодження кори головного мозку є ознакою педагогічної занедбаності, яка піддається корекції;

· локальне пошкодження мозку може зумовити випадіння або розлади тієї чи іншої психічної функції (вади слуху, мовлення, просторового гнозису, зорового сприймання і т.п.), але при цьому інтелект в цілому виявляється збереженим й існує можливість компенсації дефекту;

· функціональні порушення мозкових структур можуть призвести до вад пізнавальної діяльності тимчасового характеру, які за певних умов можуть бути усунуті;

· невиразне зниження інтелекту обмежує можливості людини щодо опанування певними видами складної пізнавальної діяльності проте не впливає на успішність самостійної соціальної адаптації індивіда;

· органічне пошкодження мозку не обов’язково викликає порушення когнітивних функцій, а може зумовити розлади емоційно-вольової сфери та дисгармонійний розвиток.

Слід зазначити, що не всі дефектологи погоджуються з наведеним визначенням. Так, наприклад, Л.М.Шипіцина вважає, що при легкій розумовій відсталості не завжди має місце органічне пошкодження мозку. Деякі вчені поняття розумової відсталості розширюють за рахунок тих випадків, коли відставання у розвитку зумовлене несприятливими соціальними умовами, депривацією, педагогічною занедбаністю. Дійсно, педагогічна занедбаність може бути настільки глибокою, що призводить до незворотних змін у вищій нервовій діяльності. Дитина пропускає сенситивні періоди формування найважливіших вищих психічних функцій, зокрема, мовлення і фактично зупиняється на натуральній стадії розвитку. Спроби відновити психічні здібності, як і в часи Ж.Ітара, залишаються невдалими.

За Міжнародною класифікацією психічних та поведінкових розладів 10-го перегляду (1994) розумова відсталість – це стан затриманого або неповного розвитку психіки, що характеризується порушенням тих здібностей, які проявляються в період дозрівання і забезпечують загальний рівень інтелектуальності, тобто когнітивних, мовленнєвих, моторних та соціальних здібностей. Для розумово відсталих характерним є порушення пізнавальної діяльності та адаптивної поведінки.

За визначенням Д.М.Ісаєва та Л.М.Шипіциної (2005) розумова відсталість – це сукупність етіологічно різних: спадкових, вроджених, набутих у перші роки життя, непрогресуючих патологічних станів, які проявляються в загальному психічному недорозвитку з переважанням інтелектуального дефекту і призводить до ускладнення соціальної адаптації.

Причини, що викликають розумову відсталість, поділяються на ендогенні та екзогенні. До екзогенної етіології можна віднести: фізичні травми мозку, інтоксикації та інфекції центральної нервової системи. Ендогенні чинники можуть впливати на головний мозок у різні періоди розвитку – пренатальний (ембріональний), натальний (під час пологів), постнатальний (після народження). Ендогенна етіологія включає: порушення складу та будови хромосом, генні мутації, полігенну спадковість, несумісність крові матері та дитини за групою чи резус-фактором.




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 53 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | <== 3 ==> | 4 | 5 | 6 | 7 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав