Читайте также: |
|
В українській мові досить поширені невідмінювані дієслівні форми на -но, -то. Вони підкреслюють результат дії, а не саму дію, означають процес, який не пов’язується, як і в безособових дієсловах безпосередньо з певною особою (виконавцем дії).
Дієслівні форми на -но, -то утворюються від пасивних дієприкметників на -ний, -тий за допомогою суфікса -о: збудований – збудовано, закритий – закрито.
Дієслівні форми на -но, -то вживаються в значенні присудка самостійно або зі словами було, буде.
Безособовість викладу.
Особливість фахових текстів полягає в тому, що в них переважають безпідметові речення. У таких реченнях мовець, не називаючи суб'єкта, висуває на перший план процес.
Наприклад:
Односкладне безпідметове речення | Двоскладне речення |
На об'єкті з 01.06.2008 дозволено відновити роботу | Будівельна інспекція дозволила з 01.06.2008 відновити роботи на об'єкті |
На об'єкті з 01.06.2008 дозволили відновити роботу |
Для безпідметових речень не важливо, хто конкретно дозволив відновити роботи. Головне, що на об'єкті можна працювати. Якщо ж суттєвим є особа-діяч, то треба вживати двоскладне речення з підметом, наведене в правому стовпчику.
Особливе місце у фахових текстах посідають двокомпонентні конструкції з присудком, вираженим дієслівною формою на -но, -то, і об'єктом - прямим додатком у знахідному (або родовому) відмінку без прийменника. Наприклад:
застосовано (що?) метод;
прочитано (що?) курс лекцій.
Форми на - но, -то надають реченню певного відтінку результативності й минулості: вони виражають недавно завершену дію. У зв'язку з цим їх зазвичай уживають без допоміжного дієслова було. Конструкції зі словом було використовують зрідка, щоб підкреслити те, що одна минула подія відбулася перед іншою подією в минулому часі, наприклад: деталь було нагріто в печі, а потім занурено у воду.
Конструкції з дієслівною формою на -но, -то семантично відрізняються від означено-особових речень.
Форми на -но, -то | Означено-особове речення | |
Приклад | якість гарантовано | якість гарантуємо |
Уживають | щоб поінформувати, що вже хтось ужив заходів, щоб забезпечити якість | щоб підкреслити, що саме ми продовжуємо вживати потрібних заходів |
Обидві конструкції не суперечать нормам української мови
Форми на -но, -то | Конструкція з пасивними дієприкметниками | |
Приклад | книжку написано українською мовою матеріали зібрано докупи | книжка написана українською мовою матеріали зібрані докупи |
Уживають | коли є потреба наголосити на присудкові, тобто на процесі | якщо потрібно відтінити не дію, а ознаки, набуті підметом унаслідок процесу |
Обидві конструкції не суперечать нормам української мови
Отже, у реченні Ухвалу прийнято одноголосно наголошено на події (прийнятті), а не на ознаках ухвали. Натомість у реченні Колеса були пошкоджені після далекої дороги не можна заміняти дієприкметник безособовою формою, бо тут указано саме властивість (пошкодженість) коліс.
Є дві типові помилки вживання дієслівних форму форм на -но, -то.
По-перше, їх не можна вживати, коли з логічних причин узагалі не може бути діяча Наприклад:
Неправильно | Правильно |
Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкрито цілинний степ | Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкритий цілинний степ |
Так, про цілинний степ не можна казати, що його хтось укрив рослинами. Проте правильним є вислів: поле вкрито житом, оскільки це жито хтось посіяв.
По-друге, поширеною стилістичною помилкою фахових текстів є введення в речення діяча у формі іменника чи займенника в орудному відмінку.
Наприклад: Закон прийнято Верховною радою. Орудний відмінок тут неможливий ані з логічних, ані з граматичних причин. Ці конструкції передають поняття "хтось зробив" і тому не можуть містити логічного діяча.
Дієслівні форми на -но, -то незмінні, вони не мають закінчення, яке б указувало на особу-діяча. З огляду на це речення з ними граматично безпідметові й у них не може бути діяча. Наведену вище помилкову конструкцію треба перебудувати в активну: Верховна рада прийняла Закон.
Але якщо ми хочемо наголосити саме на події, не вказуючи, хто це зробив, то можна, вилучивши діяча, залишити присудок у формі на -но, -то. Наприклад: Закон прийнято.
Усе викладене вище стосується особи-діяча, коли додаток відповідає на питання ким? В орудному відмінку може стояти іменник (займенник), що означає знаряддя (тобто відповідає на питання чим?) Порівняймо два речення:
Неправильно | Правильно |
Наказ підписано сьогодні (ким?) директором | Наказ підписано (чим?) ручкою |
Відмінність між цими реченнями полягає в тому, що ручка - це знаряддя, а директор - діяч. У цьому можна додатково пересвідчитися, перебудувавши обидва речення в активні.
Речення Директор підписав сьогодні наказ - природне і заміняє помилкову конструкцію.
А речення Ручка підписала наказ - неприродне, бо ручка не може сама підписувати, вона - знаряддя писання.
Помилкові конструкції з діячем у формі додатка в орудному відмінку можна виправити, замінивши додаток на неузгоджене означення:
Неправильно | Правильно |
Наказ підписано сьогодні (ким?) директором | Наказ (кого?) директора підписано сьогодні |
Отже, безособову дієслівну форму на -но, -то можна вживати лише в реченнях, де не вказано особу-діяча.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 140 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |