(Народився 1912 – помер 1994р.)
1. Короткі біографічні відомості.
2. Вірші для найменших.
3. Прозові твори.
У 1925 році в піонерській газеті «На зміну» було надруковано перший вірш тринадцятирічного Валентина Бичка «Червоній Армії». З тих пір на полицях бібліотек з’явилося чимало збірок талановитого поета. Їх назви, ліричні і хвилюючі, сонячні і дзвінки, часто короткі, як заклик, привертають увагу читачів: «Біля серця близько», «Сонце зустрічаю», «Літа дзвінкоголосі», «То не маки цвітуть», «Вогнище»…….
Валентин Васильович Бичко народився 17 червня 1912 року в Харкові. Тут, на робітничій околиці міста, пройшло його раннє дитинство. В пам’яті залишилися картини вуличних боїв у роки громадянської війни, червоногвардійці з патронташами й гвинтівками – товариші батька, який з перших днів Жовтневої революції пішов добровольцем у Червону Гвардію. Після закінчення громадянської війни сім`я переїхала в с. Манжосівку Полтавської губернії, де батько одержав наділ землі. Тут майбутній поет прилучився до селянської праці, назавжди закохався у зелене привілля, у пахощі квітів і трав. Вечорами хлопчик поринав у книжки. Особливо хвилювала поезія. Скоро він сам почав складати вірші і надсилати дописи у газети. Один з його віршів потрапив до рук Павла Григоровича Тичини і дістав схвальну оцінку. Безмежною була радість юного автора. «Поезію Павла Тичини я дуже любив, - згадує Бичко в автобіографії, - а сам її автор здавався мені якоюсь неземною істотою, яку я, «грішний», не достоїш навіть бачити. І раптом отаке!». Закінчивши Харківський інститут народної освіти, Бичко деякий час вчителював, проте його більш приваблювала робота в газету, журналах, видавництві. Під час Великої Вітчизняної війни Валентин Бичко за станом здоров’я не міг потрапити на фронт, він вчителював в Оренбурзькій області. Після війни був відповідальним редактором журналу «Піонер».
З творів В.Бичка видно, з якою відповідальністю ставиться він до проблем виховання підростаючого покоління. Характер людини починає складатися змалку, і поет уважно стежить за розвитком дитини. Він розуміє інтереси, нахили, прагнення малят, проникає в їх думки. У багатьох віршах В.Бичка відтворено життєві ситуації, в яких виявляються і типові для певного віку дітей якості, і індивідуальні риси їх характерів («Лелека», «Сонечко і Хмаринка» та ін..).
Зворушливий образ малої дівчинки постає з рядків вірша «Я хоч невеличка». Написаний від першої особи, вірш доносить до читача гаряче бажання крихітної людини бути сильною і корисною. Дівчинка мала, але не слаба і не безпомічна. Вона і зараз багато чого вміє:… Посуд помию, платтячко зашию». А коли виросте, обов’язково здійснить свою мрію – «на само льоті неба дістане». Вірш окрилює малюків, які, звичайно ж, з часом зможуть і за хмари полетіти, і охоронятимуть кордони Батьківщини, і відкриватимуть нові планети.
Глибоко гуманістичний характер мають вірші про Мариську («Шкода», «Вже Мариська наша ходить» та ін..). Маленька «шкода» подобається поету своєю невгамовністю й допитливістю. Скориставшись з того, що мама на хвилинку відвернулася, Мариська починає активно освоювати предмети, які її оточують: нагодувала медом кота, пустила черевички плавати у воді, покуштувати глину. Зростає дівчинка – і ширшими стають обрії її життя: ось вона вже «легко, вільно, рівненько» ходить у дворі. Та скоро тісним стає для неї і двір: «Усе далі від колиски їй дорога стелиться»…
Збагачують дитячу літературу і прозові твори В.Бичка. Серед них – казка з фантастично-пригодницькими сюжетами, оповідання для маленьких. Різні за жанрами і композиційними особливостями, ці твори висвітлюють важливі моральні проблеми.
Дітям молодшого шкільного віку адресована казка «Лісова перепустка». Своєрідно поєднуючи фантастичну і реальність, вона не тільки відкриває дітям багатства і красу природи, не тільки вчить по-дружньому ставитись до всього живого, а ще й виховує віру в перемогу добра, готовність змагатися з силами зла.
Невеличка збірка «Горобець-моряк» (1964) включає оповідання на різні теми, але близькі за своєю проблематикою. Здебільшого знаходимо в них цікаві спостереження за життям тварин і птахів і лише в одному об’єктом уваги стають людські стосунки. Написані дохідливо і образно. Оповідання зацікавлюють читачів своїм безпосереднім змістом, в то й же час якось непомітно, невимушено повертають думку від тварині птахів до людей. Читаючи про сніданок синиць («Пташина черга»), діти відчувають: яка ж смачна їжа, коли вона здобута працею. І, може, читачам буде приємно і на свою адресу почути характеристику: «Працьовитий, як пташка». Посміявшись над котом («Сальто-мортале»). Діти зроблять висновок: не можна відступати перед труднощами, наполегливість долає будь-які перешкоди. Історія садівника («У нашому садку») закладає у свідомість читачів думку про те, що найвища радість – працювати на користь людям. Уявивши крихітного горобчика («Горобець-моряк»), що наважився викупатися в морських хвилях, діти погодяться з письменником, який наприкінці оповідання не утримався від схвильованого вигуку: «…яка то чудесна річ сміливість! Вона навіть маленького безпомічного горобця не спиняє перед величезним, неозорим, незмірним морем».
Піклуючись про розвиток дитячої літератури, Валентин Бичко багато уваги приділяє роботі з літературною молоддю. Чимало письменників, які стали улюбленцями дітей, саме від нього одержали перші поради і настанови. Серед них Юрій Збанацький і Платон Воронько, Марія Познанська і Богдан Чалий, Всеволод Нестайко і Борис Комар.
Валентин Васильович Бичко виступає і як критик і як дослідник дитячої літератури. В його працях (статті, книга «Наталя Забіла. Риси літературного портрета») проникливий аналіз творчості окремих письменників поєднується з роздумами над теоретичними питаннями дитячої літератури, з прагненням визначити шляхи її розвитку.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 56 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |