Читайте также:
|
|
Людину як індивіда, як соціально активну особистість створюють, формують освіта і виховання. Що таке освіта і для чого вона потрібна людині? Це найголовніші і аж ніяк не риторичні питання. Адже без усвідомлення сутності освіти як суспільного феномена немає і бажання вчитися, набувати знань, отримувати професію. Поняття "освіта" складне й неоднозначне. Сучасний Философский энциклопедический словарь (1998) визначає поняття "освіта" надто широко, саме за філософським підтекстом: "Освіта — духовне обличчя людини, яке створюється під впливом моральних і духовних цінностей, що є набутком його оточення, а також процес виховання, самовиховання, впливу, шліфовки, тобто процес формування обличчя людини". Загальним, але вже більш точним, є таке визначення сентенції освіта: "Освіта — складова культури, сукупність систематизованих знань, умінь, поглядів і переконань, набутих у різних навчальних закладах або шляхом самоосвіти" [17, 234]. Під освітою розуміють насамперед певний об'єкт, здобуток, надбання, якими людина в подальшому користується у житті. Освіта, за Великим тлумачним словником сучасної української мови (2001), — це "сукупність знань, здобутих у процесі навчання; підвищення рівня знань; загальний рівень знань; (рідко) писемність, грамотність". Є й більш "вузькі" визначення поняття "освіта". Наприклад: "Освіта — це процес засвоєння знань, навчання, а також сукупність знань, отриманих в результаті систематичного навчання" [36, 161]. Подібне, образно кажучи, "прагматичне" визначення поняття "освіта" містять і окремі видання із соціальної філософії. Короткий енциклопедичний словник з культури визначає поняття "освіта" як "цілеспрямоване поширення знань, досвіду, ціннісних орієнтацій; повідомлення інформації, відомостей; формування (прищеплення) практичних умінь і навичок" [17, 270]. Нерідко освіту, як соціальний феномен, безпосередньо пов'язують із державною політикою, державним інтересом. "Освіта, — писав М. Хальбвакс у передмові до монографії "Еволюція педагогіки у Франції", — найефективніше знаряддя, за допомогою якого держава формує людей за своїми уподобаннями" [17, 164]. У такому визначенні поняття "освіта" домінує політико-прагматичний підхід, пов'язаний з державою, як суб'єктом суспільного процесу. Отже, поняття "освіта" має три основних значення: надбання особи; процес набуття особою певного статусу; соціальний інститут, який допомагає людині здобути знання, набути життєвого досвіду. Найімовірніше, усі ці значення мають існувати і "працювати" у тісному взаємозв'язку. Загалом поняття "освіта" з погляду філософії — це "загальний процес формування людини і результату цього процесу — духовного образу людини". Поняття "освіта" часто плутають із поняттям "навчання". Освіта включає, як обов'язкову складову, механізм (технологію). Навчання — це цілеспрямований процес передачі знань, суспільно-історичного досвіду; організація формування знань, умінь і навичок. Будь-яка освіта має свою власну систему її набуття. Система освіти будується відповідно до соціально-політичних устремлінь суспільства, його ціннісних орієнтацій та рівня розвитку. Це означає, що не залишаються незмінними й основні функції освіти. Наприклад, найзагальнішою функцією освіти є пристосування людини (особистості) до способу життя і способу дії конкретного суспільства, тобто суспільство зумовлює певні соціальні ролі, без опанування якими людина об'єктивно не буде спроможна жити і діяти в такому суспільстві. Отже, основною метою освіти є підготовка людини до діяльності з відтворення як самої себе, так і умов своєї життєдіяльності, самого суспільства. Широко вживаним у зв'язку з цим є термін "освіта безперервна" (перманентна). Йдеться насамперед про те, що освіта — це цілеспрямоване отримання і засвоєння людиною знань, умінь і навичок упродовж всього її життя з метою підтримки суспільно та індивідуально потрібного рівня освітньої і професійної підготовки [32, 208].
Наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. світова громадськість усе більше уваги стала приділяти, крім традиційної місії освіти, особливо вищої — навчання та підготовка і проведення наукових досліджень — просвітницькій місії, яка почала набувати помітного значення. Сутність такої функції (місії) — сприяння всебічному розвитку особистості і виховання відповідальних та поінформованих громадян, готових віддати свої сили справі створення досконалішого суспільства майбутнього. Щоб сповна усвідомити роль і значення освіти в житті окремої особистості, в поступальному розвитку суспільства, слід брати до уваги, що існує об'єктивна залежність системи освіти від рівня розвитку виробничих сил, економічних і техніко-технологічних чинників конкретного суспільства. Загалом об'ємною метою освіти є комплексне відтворення і розвиток соціальної, соціально-економічної структури суспільства. Так, розглядаючи взаємодію системи освіти як соціального інституту з духовним життям суспільства, соціологія освіти (як галузь соціології) вивчає закономірності функціонування і розвитку освіти як соціального інституту, що виходить на проблеми процесу соціалізації особистості, місце освіти в системі її культурних цінностей, соціальних орієнтацій. Соціологія освіти досліджує такі проблеми, як:
• накопичення, збереження і передача знань;
• особливості формування та становлення людини в процесі освіти; • вплив рівня знань на спосіб життя, форми і методи діяльності людини тощо.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 39 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |