Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Орфографічні, орфоепічні та морфологічні норми сучасної української літературної мови

Методичні рекомендації для студентів щодо підготовки до практичного заняття № 7

Тема: Орфографічні, орфоепічні та морфологічні норми сучасної української літературної мови.

Словники

1. Актуальність теми: обов’язковим для будь-якої професійної діяльності є володіння мовою фаху, підґрунтям якої є сучасна українська літературна мова з її нормами й правилами, що висуваються перед мовцем. В діловому мовленні дуже часто виникають труднощі не лише в доборі правильного слова, а й у виборі правильної граматичної форми. Навички такого добору є показником високої культури писемного мовлення фахівця

2. Навчальні цілі:

Знати: правописні правила української мови

Вміти: використовувати правила орфографії сучасної української літературної мови в професійному спілкуванні

3. Рекомендована література:

Основна:

1. Медвідь А.М. Практикум з ділової української мови: Навч.посібн.-К., 2002, с. 114-118, 143-144, 146-148

2. Матеріали для самопідготовки (Додаток №1)

3. Шевчук С.В. Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручн., - К., 2013, С.20-27, 47-48, 72-77

Додаткова:

1. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. — К.: Наук. думка, 2007. — 288 с.

Увага! Опрацюйте рекомендовану літературу. Підготуйтеся до висвітлення на практичному занятті контрольних питань. За потребою зробіть нотатки (тезовий конспект)

Перелік контрольних питань

1. Особливості українського правопису
2. Основні орфоепічні норми сучасної української літературної мови
3. Правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові (див. Медвідь А.М. Практикум з ділової української мови, с.143-144, 146-148)
4. Правопис складних іменників та прикметників
5. Правопис прислівників

Додаток №1

Матеріали для самопідготовки до практичного заняття за темою:

Орфографічні, орфоепічні та морфологічні норми сучасної української літературної мови

1. Особливості українського правопису

Літературна мова користується певними правилами передачі усної мови на письмі.

Система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі усної мови на письмі – орфографія (від гр.. orthos – правильний grapho – пишу).

Українська орфографія побудована на таких принципах правопису: фонетичному, морфологічному, історичному (традиційному) та диференційному.

Правила орфографії вміщено в підручниках, навчальних посібниках, виданнях Українського правопису. Всі правила можна систематизувати за одиницями орфографії.

Одиницею орфографії є орфограма – правильне написання, яке треба вибрати з ряду можливих Орфографія української мови встановила правила написання окремих слів, їх значущих частин (морфем), складних слів, вживання великої літери, переносу частини слова з рядка в рядок.

Орфографічні словники подають відомості про нормативне написання слів і їх граматичних форм. В орфографічних словниках слова наводяться в алфавітному порядку в їх нормативному написанні. Наприклад: "Український орфографічний словник" за редакцією А.О. Свашенко (Харків, 1997). Орфографічні словники водночас є довідниками з нормативного наголошення слів: наголос позначений у кожному реєстровому слові, у похідній граматичній формі.

1. Основні орфоепічні норми сучасної української літературної мови

Орфоепія - (від гр. оrfo – правильно еpos - говорити) - розділ мовознавства, в якому вивчаються норми правильної літературної вимови голосних та приголосних звуків у мовному потоці в залежності від їхньої позиції в слові. Орфоепічні норми є складовою культури мови в цілому.

Основні правила літературної вимови голосних звуків

1. під наголосом всі голосні вимовляються чітко й виразно [нак а з у сно с е ла]

2. без наголосу так саме чітко вимовляються звуки а, і, у (іноді) о

3. у ненаголошених складах е^и та и^е; о^у (перед складом з наголошеним у, і) [се^uлo me^uчe дu^eвuc^/ зо^узул^,а]

Основні правила літературної вимови приголосних звуків

1. дзвінкі приголосні завжди вимовляються дзвінко: [д]орога лі[д] пі[д]ходити

2. дзвінкі [дж] [дз] [дз^’] - позначають Ізв або 2зв: б[дж]ола [дз]еркало [дз^,об, але пі[д][ж]арий

3. [ж] [ч] [ш] [дж] перед [а о у е и] та перед приголосними вимовляються твердо: [ж]ито [ж]ати [ж]нива [ж]увати

4. [ч ] завжди твердий: [ч]ари діво[ч]а [ч]ас [ч]удовий

5.[д т з с ц л н] можуть бути твердими, м'якими та пом'якшеними: [сало] [с 'іл"] [с”омий]

6. [в] у кінці складу та на початку слова перед приголосним - [у] нескладовий [воучий] [воук] [напиус'а]

7.[ж][ч][ш - [з][ц][с]: зрісши - [зр 'іш:и] річці - [р 'іц':і] зчепився - [жчe^unиyc 'а]

8. ться - [ц^/а] робиться тц' - [ц':] тітці тс – [ц^/: ] братський

9. глухі перед дзвінкими уподібнюються до парних дзвінких, асимілюються [бород’ба молод'ба проз 'ба]

10. у//в, і//й - позиційні чергування для уникнення небажаного збігу приголосних

Акцентологічні норми – норми наголошування у слові та слова в реченні. Регулюють вибір варіантів розташування й переміщення наголошеного складу серед ненаголошених (напр..: можна байдуже – байдуже, не можна довільно замок – замок, феномен - феномен (омографи); треба текстовий, фаховий, одинадцять)

Наголос в українській мові

динамічний (рухомий) (чотири – чотирьох) чи нединамічний (нерухомий) (фах – фаховий),

вільний (може припадати на будь-який склад слова) (корінь, валеріана, стегно)

варіативний для деяких слів (шкода – шкода)

Орфоепічні словники. В орфоепічних словниках подано перелік слів літературної мови з позначенням нормативного наголосу і з вказівкою на вимову. Є такі орфоепічні словники української мови: "Словник наголосів української літературної мови" М.І. Погрібного (К., 1973), "Українська літературна вимова і наголос" за редакцією М.А. Жовтобрюха (К., 1973).

3. Правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові

(дивись підручник Медвідь А.М. Практикум з ділової української мови, с.143-144, 146-148)

Додаток №1 (продовження)

Матеріали для самопідготовки до практичного заняття за темою: