Читайте также:
|
|
Здійснювані в нашій країні соціально-економічні перетворення спрямовані на перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки.
За твердженням американських вчених (Е.Долан, Дж.Сто-нер та ін.), ринкова економіка — це економічна система, в якій координація суспільних процесів здійснюється за допомогою ринку. На думку П.Семуельсена, ринкова економіка — це складний механізм мимовільної координації, що діє через систему цін і ринків, механізм зв’язку, який служить для об’єднання знань і дій мільйонів різних індивідуумів. Без допомоги центральної служби розвідки ця система вирішує одну із найскладніших проблем, яку тільки можна собі уявити — проблему, яка охоплює тисячі невідомих змінних і відносин. Цю систему ніхто не винаходив. Вона просто розвилася і подібно людській натурі ця система змінюється. Разом з тим вона задовольняє принаймні першій вимозі, яка ставиться до соціального організму: вона спроможна вижити. Основу ринкової економіки становлять вільні економічні відносини між незалежними самостійними підприємствами, виробниками і споживачами, що грунтуються на інтересах вигоди та обмеженому втручанні держави.
Моделі ринкової економіки в різних країнах мають свої особливості, але загальним для них є: плюралізм форм власності, свобода приватного підприємництва, наявність економічної свободи, прояв господарської ініціативи, її правове забезпечення, належний рівень розвитку ринкової інфраструктури, зокрема функціонування досконалої фінансової і банківської систем, ринку довгострокових і короткострокових капіталів, фондових і товарних бірж, наявність розвинутої системи транспорту і зв’язку, комп’ютеризації розрахункових операцій та ін. В усіх країнах з розвинутою ринковою економікою за умов вільної реалізації товарів і послуг соціально-економічні відносини у сфері обліку регулюються здебільшого автоматично — ринком.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Планування в економічному управлінні виробництвом
Планування — найважливіша функція менеджменту, початкова позиція у свідомій діяльності людей. За «Законом Мерфі» — справа, пущена на самоплив, має тенденцію розвиватися від поганого до гіршого. За допомогою планування здійснюється економічна політика держави, організується і регулюється виробництво, розподіл та обмін матеріальних благ, створюються передумови, щоб кожен товаровиробник раціонально використовував власні можливості завдяки ринковим відносинам.
У процесі науково-обгрунтованого планування аграрного сектора економіки країни досягається правильне поєднання економічних і адміністративних методів управління. Це означає, що будь-який план за своєї природи повинен стати економічним актом управління, розроблятися з повним врахуванням економічних законів, враховувати матеріальні інтереси трудових колективів і окремих його членів.
В останні роки в нашій країні під впливом критики адміністративно-командної системи, складності системи планування, директивності планів, а нерідко недостатньої їх обгрунтованості втратився інтерес до планової роботи у значної частини керівників і спеціалістів, що негативно позначається на збалансованості галузей, рівні координації робіт, пов’язаних з реалізацією програм стабілізації і розвитку АПК.
Оскільки система тотального державного планування і управління себе не виправдала, нині в Україні здійснюються спроби її модернізації і адаптації до ринкових умов. Зокрема, розробляється нова система прогнозування та індикативного планування соціального та економічного розвитку країни. Процес планування охоплює щонайменше п’ять етапів: прогнозування, пошук і вибір варіантів розвитку, формулювання цілі, розробка програми дій і складання графіка робіт, формування бюджету (бюджетування).
Метою індикативного планування є розробка прогнозів соціально-економічного розвитку країни, досягнення рівноваги ринку, максимальний збіг пропозиції і попиту. За більш як тридцятирічну історію індикативне планування як форма економічного програмування одержало широке поширення в країнах Західної Європи: Франції, Нідерландах, Бельгії, Італії і Англії. В останні роки система індикативного планування розвивається в Китаї, де вона грунтується на поєднанні державного і приватного секторів економіки при домінуванні державного.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 21 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |