Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Управління матеріально-технічним обслуговуванням та сервісним забезпеченням

Читайте также:
  1. Адміністративна класична школа управління
  2. Види правових актів управління
  3. Визначте принципи державного управління та розкрийте їх зміст.
  4. Виникнення і розвиток школи наукового управління.
  5. Внесок у теорію і практику управління Гаррінгтона Емерсона
  6. Глава 7. Обґрунтування системи управління й власності.
  7. Державне управління в сучасній Україні є зразком невисокої ефективності.
  8. Дивізіональні структури управління
  9. Етика і сучасне управління
  10. Законодавча та нормативно – технічна база розвитку управління якістю в Україні.

У складі матеріально-технічної бази агропромислового комплексу винятково важливу роль відіграють енергетичні ресурси, куди входять трактори, автомобілі, мотори комбайнів, стаціонарні двигуни, електросилові установки, робоча худоба.

В останні роки несприятлива економічна ситуація в народному господарстві України негативно позначилась на постачанні техніки для потреб сільського господарства і відтворенні його технічного потенціалу. Зниження технічної оснащеності сільського господарства і помітне погіршення технічного стану тракторів, комбайнів, автомобілів та іншої техніки роблять ще більш актуальною проблему ефективної організації управління матеріально-технічним та сервісним забезпеченням АПК. Для цього повинна бути добре скоординована робота численних організацій і підприємств, що діють на різних ієрархічних рівнях агропромислового комплексу, і добре налагоджено управління у кожному з них.

До 1999 р. провідну роль у матеріально-технічному і сервісному забезпеченні АПК відігравав Український державний концерн «Украгротехсервіс», який створено в 1991 році рішенням установчої конференції представників (усього 68 засновників) республіканських і обласних виробничих об'єднань «Сільгосптехніки» та окремих підприємств (рис. 10.3).

Підприємства і об'єднання-засновники, що добровільно входили до складу концерну, зберігали свою самостійність та права юридичної особи. Взаємовідносини концерну з об'єднаннями та підприємствами, що входили до його складу, по делегованих йому функціях регулювалися статутом концерну та договорами, які укладалися між ними.

Членами концерну були державні, кооперативні, а також інших форм власності підприємства, організації і об'єднання, завданням яких було матеріально-технічне і сервісне забезпечення агропромислового комплексу, розробка прогресивної технології і впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу з цих питань.

Концерн «Украгротехсервіс» як представник Уряду здійснював закупівлю і продаж техніки і ніс відповідальність перед державою за весь комплекс робіт щодо організації її ефективного використання. Завданням концерну було надання послуг господарствам і підприємствам усіх форм власності в обробітку землі та збиранні врожаю, забезпеченні ефективного використання енергонасиче-ної техніки, машин і обладнання, створенні необхідних умов для виробництва і переробки сільськогосподарської техніки шляхом стабільного забезпечення матеріально-технічними ресурсами і сервісними послугами сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств, орендарів, переробних та інших підприємств агропромислового комплексу країни.

Концерн здійснював підприємницьку діяльність у формі лізингу і залучення фінансових коштів на технічне переозброєння сільськогосподарського виробництва, виконував функції лізингодавця при використанні Державного лізингового фонду. Завданням концерну було також проведення маркетингової, дилерської, брокерської та інших форм діяльності, виявлення надлишкових та невикористовуваних матеріально-технічних ресурсів і організація їх реалізації на регіональних та республіканських ярмарках, через товарні біржі, комерційні центри, комісійні магазини і дільниці, магазини дрібнооптової торгівлі товарами виробничого призначення.

Управління концерном здійснювалося на демократичних засадах. Конференція представників засновників створювала ради керівників, затверджувала положення про ревізійну комісію, вибирала голову ради (голову правління) концерну. Конференція делегувала раді права вищого органу управління концерном. До ради входили керівники обласних, республіканських об'єднань та інших формувань-засновників.

Для досягнення успіхів в удосконаленні управління інженерно-технічним обслуговуванням господарств вибір форм організації такого обслуговування здійснюється з урахуванням економічних і технічних можливостей господарства, мережі доріг і засобів зв'язку, відстані від господарства до районної ремонтної бази,

наявності в господарстві спеціалістів відповідної кваліфікації, технологічного обладнання і матеріалів, вартості ремонту, часу простоїв машин при ремонті в майстернях господарства і районному підприємстві, величини міжремонтного наробітку машин, відремонтованих у господарствах і на ремонтних підприємствах та ін. У багатьох районах ремонтно-транспортні підприємства перетворені у відкриті акціонерні товариства, метою діяльності яких є реалізація економічних, соціальних, професійних і творчих інтересів акціонерів та працівників ВАТ, отримання прибутку в результаті здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством. Відповідно до статуту управління товариством здійснюють: загальні збори акціонерів, рада товариства (спостережна рада), правління товариства, ревізійна комісія. Вищим органом управління є загальні збори акціонерів товариства, які визначають основні напрями діяльності товариства і його організаційну структуру, затверджують статут товариства, плани та звіти про його діяльність, обирають та відкликають членів ради товариства, правління та ревізійної комісії, затверджують правила, процедури та інші нормативні документи діяльності товариства. Прибуток товариства утворюється з надходжень від виробничо-господарської і фінансової діяльності. З балансового прибутку сплачуються проценти по кредитах банків, а також внесення, передбачені законодавством України, податки та інші платежі до бюджету. З суми чистого прибутку створюються фонд розвитку виробництва та фонд накопичення шляхом щорічних відрахувань у розмірі не менше ніж 30% чистого прибутку, резервний (страховий) фонд в розмірі не менше як 25% статутного фонду товариства, фонд сплати дивідендів, інші фонди, не заборонені чинним законодавством.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------




Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 28 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | <== 12 ==> | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав