Читайте также:
|
Щоб краще збагнути суть твору Кафкп «Перевтілення», треба добре знати життєвий шлях самого автора. Тільки детальне розумі п ня біографії Франца Кафки дасть змогу краще збагнути розкриття долі «маленької людини» у суспільстві через твір «Перевтілення»
Нерідко фантастичність твору відвертає недосвідчених читачів від суті твору, але для тих, хто справді пошановує філософські глибини творчості Кафки, цей твір досить цікавий і повчальний.
Кафка — пражанин. Будиночок, де він народився в 1883 році, розташований в одному з вузьких провулків, що ведуть до громади собору Святого Вітта. Зв’язок письменника з містом — містичний і повний суперечностей. Любов і ненависть можна було порівняти хіба з тими, що він відчував до батька — буржуа, що вибився з убогості і так і не зрозумів свого геніального сина.
У сьогоднішній вільній, бурхливо споруджуваній, киплячій Празі, що залучає туристів з усього світу, Франц Кафка став одним з культових знаків. Він присутній і на книжкових прилавках, і в працях університетських учених, і на сувенірних майках, якими жваво торгують на Вацлавскому майдані. Тут він змагається з президентом Гавелом і бравим солдатом Швейком.
Творчість та ім’я Франца Кафки досить популярні на Заході. У багатьох творах зарубіжних письменників неважко виявити мотиви і образи, які навіяні саме творчістю Кафки, — його творчість вплинула не тільки на художників, які належали літературному авангардові. Кафка належить до тих письменників, зрозуміти і розтлумачити яких не так просто.
Франц Кафка народився в сім’ї празького єврея, оптового торговця галантерейними товарами в Празі. Добробут родини поступово зростав, але розуміння і стосунки всередині сім’ї залишилися у світі темного міщанства, де всі інтереси зосередились на «справі», де мати безсловесна, а батько безперервно хизується тими приниженнями і бідами, які він перетерпів для того, щоб вибитися в люди. І в цьому темному й затхлому світі народився і ріс письменник не тільки тендітний і слабкий фізично, але й чутливий до всякого прояву несправедливості, неповаги, грубості і корисливості.
Твори Кафки досить образні, метафоричні. Його невеликий твір «Перевтілення», романи «Процес», «Замок» —це все відбита і переломлена в очах поета реальність, яка оточувала його і тогочасне суспільство.
За життя Ф. Кафки побачили світ такі його книги: «Споглядання» (1913), «Кочегар» (1913), «Перевтілення» (1915), «Вирок» (1916), «Сільський лікар» (1919), «Голодар» (1924).
Основні твори були видані після смерті письменника. Серед них «Процес» (1925), «Замок» (1926), «Америка» (1927).
Кафка як письменник формувався невпевненим в собі, змученим підозрами щодо своєї літературної творчості. Які почуття пережив би Кафка, будь йому призначено дожити до днів запізнілої слави? Швидше за все жах — щоденники, які він вів і які були видані після смерті письменника, де він відвертий, як ніде більше, роблять таке припущення майже безсумнівним. Тому що про Кафку думають завжди як про явище, і навіть не стільки літературне, скільки соціальне, так що повсякденним стає слівце «кафкіанський» — на позначення певного літературно-філософського явища.
Але він не хотів бути явищем. Менш за все він усвідомлював себе як репрезентативну фігуру, так ніколи й не почував дійсної причетності до того, чим жили, до чого прагнули інші. Розбіжність з ними, болісні незримі бар’єри — ось предмет невідступних міркувань, якими заповнюються щоденники всі тринадцять років, що Кафка їх вів, перегорнувши останню сторінку в червні 1923-го, менш ніж за місяць до смерті.
Ці міркування майже незмінно сповнені гірких докорів самому собі. «Я відділений від усіх речей порожнім простором, через межі якого я навіть і не прагну пробитися», — і у такому дусі повторюється все знову й знову. Зрозуміло, як важко переживав Кафка свій душевний параліч, як він найчастіше називає цю байдужість, що не залишає «навіть щілинки для сумніву чи віри, для любові чи відрази, для відваги чи страху перед чимось визначеним».
Останнє уточнення найважливіше: байдужість не була нечутливістю. Вона була тільки наслідком особливого психологічного стану, що не дозволяв Кафці сприймати як щось серйозне і важливе все те, що мало визначеність і значущість в очах оточення. Чи йдеться про кар’єру, про матримоніальні перспективи («якщо я доживу до сорока років, то, напевно, оженюся на старій діві з виступаючими вперед, не прикритими верхньою губою зубами») чи навіть про світову війну, що почалася, — він про все думає по-своєму, прекрасно розуміючи, що цією особливістю думки і почуття лише збільшується його нескінченна самотність і що тут нічого не виправити. «Який дивовижний світ тісниться в моїй голові! Але як мені звільнитися від нього і звільнити його, не розірвавши?»
Творчість Кафки багато разів намагалися витлумачити саме як таке звільнення, і в одному зі своїх записів він говорить, що позбутися химер, які опанували свідомістю, вкрай необхідно, «для того я і живу на світі». Але якщо і справді проза була для Кафки спробою подібного «звільнен ня», результатом виявилася невдача, тому що ніякого звільнення не від булося: комплекси, роздирання, страхи тільки підсилювалися в Кафки з кожним прожитим роком, і тональність записів робилася лише більш драматичною. З кожним роком Кафка переконувався в тому, що за своїм світовідчуттям він на тлі оточення інший, що він існує ніби в ін ших вимірах, в іншій системі понять. І що це, власне, і є головним сюжетом його життя — а отже, і його прози також.
Адже він справді інший в усьому, аж до дрібниць. Тяжка ситуація, що постійно викликає в Кафки приступи відрази до себе чи нескориме почуття повної безнадії. Він несміливо намагається боротися з собою, пробує узяти себе в руки, але в тому й справа, що такі настрої опа новують ним настільки сильно, що від них уже немає захисту. І тоді з’являються записи, що свідчать самі за себе, наприклад ось цей, віднесений до жовтня 1921-го: «Усе — фантазія: родина, служба, друзі, вулиця; усе — фантазія, більш-менш близька, і дружина — фантазія; найближча ж правда тільки в тім, що ти б’єшся головою об стіну камери, у якій немає ні вікон, ні дверей».
Про Кафку пишуть як про аналітика відчуження, що позначилося на характері людських відносин у його сторіччі, як про письменника, наділеного особливим даром зображення всіляких соціальних деформацій, як про прозаїка, що зруйнував грань між фантастичним і пізнаваним.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 26 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |