Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Оцінювання та прогнозування якості води

Читайте также:
  1. Аналіз якості продукції
  2. Асортимент і показники якості металевого посуду
  3. В поняття норми і «якості виробів» входять і модна новизна їх, і сучасність матеріалів, і рівень промислового виготовлення.
  4. Вимоги до оцінювання
  5. Вимоги до якості керамічного посуду
  6. Вимоги до якості скляних виробів
  7. До проблеми безпеки і якості
  8. Доведення до відома керівника про психологічні якості особового складу органу чи підрозділу.
  9. Етапи процесу оцінювання
  10. Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень

Оцінювання якості води базується на системі контрольних показників, із якими порівнюється якість досліджуваної води. Застосовують одиночні, опосередковані (непрямі) та комплексні оцінки забрудненості поверхневих вод за гідрохімічними показниками. Саме комплексні оцінки дають найточнішу і найоб’єктивнішу інформацію про якість поверхневих вод.

Комплексне оцінювання забрудненості поверхневих вод – інформація про забруднення або якість води, виражена за допомогою певних систем показників чи обмеженої сукупності характеристик її складу і властивостей, які порівнюються з критеріями якості води чи нормами для певного виду водокористування чи водоспоживання.

Відповідно до Водного кодексу України оцінка якості води здійснюється на основі нормативів екологічної безпеки водокористування та екологічних нормативів якості води водних об’єктів.

Оцінка якості води на основі нормативів екологічної безпеки водокористування. Діючі нормативи дають змогу оцінити якість води, яка використовується для комунально-побутових, господарсько-питних та рибогосподарських потреб.

Нормативна база оцінки якості води формується на основі загальних вимог до складу та властивостей води і значень гранично допустимих концентрацій речовин у воді водних об’єктів. Загальні вимоги визначають допустимі склад та властивості води, які оцінюються за найважливішими фізичними, бактеріологічними та узагальненими хімічними показниками.
Гранично допустима концентрація (ГДК) – рівень концентрації речовин у воді, за перевищення якого вона вважається непридатною для певного виду водокористування.

Усі речовини за характером негативного впливу поділяють на 5 груп. Кожна група об’єднує речовини однакової ознаки впливу, яку називають ознакою шкідливості. Одна й та сама речовина в різних концентраціях може спричиняти появу різних ознак шкідливості.

Лімітуюча ознака шкідливості (ЛОШ) – ознака шкідливості, яка з’являється при найменшій концентрації речовини.

Контроль забруднення поверхневих вод

Контроль забруднення поверхневих вод проводиться регулярно спеціально створеної мережею пунктів спостереження. Порядок організації та проведення спостережень на цих пунктах визначений ГОСТ 17.1.3.07-82 та відповідними методичними вказівками. Розроблена система контролю передбачає узгоджену програму робіт з гідрохімії, гідрології, гідробіології та отримання даних, що характеризують якість води по фізичних, хімічних, гідробіологічними показниками

 

Найважливішим завданням контролю якості поверхневих вод є правильний вибір пунктів спостереження, під якими розуміється місце на водоймі або водотоці, де виробляється комплекс робіт для отримання даних про якість води. Пункти спостереження в залежності від народногосподарського значення водних об'єктів, їх розмірів та екологічного стану підрозділяються на 4 категорії (табл 2.7.); можуть включати один або декілька створів, які представляють собою умовні поперечні перерізи водойми або водотоку. Розташування створів спостереження залежить від гідрологічних та морфологічних особливостей водного об'єкта, положення джерел забруднення, обсягу і складу стічних вод, інтересів водокористувачів.

 

Один створ встановлюється на водотоках, що не мають організованого скидання стічних вод, в гирлах забруднених приток, на незабруднених ділянках водотоків, на замикаючих і предплотіннихділянок ділянках річок, в місцях перетину державного кордону.

 

При контролі якості води всього водойми встановлюється не менше трьох створів, рівномірно розподілених по акваторії. Для спостереження за якістю води на окремих забруднених ділянках водойми створи розташовуються з урахуванням умов водообміну. У проточних водоймах з інтенсивним водообменом створи розташовуються так само, як і на водотоках: перший в 1 км вище джерела забруднення, інші - нижче, на відстані 0,5 км від скидання стічних вод, і за кордоном забрудненої зони. На водоймах з помірним і уповільненим водообміну один створ встановлюється поза зоною впливу стічних вод, інший поєднується з місцем скидання забруднених стоків, решта (не менше двох) розташовуються по обидва боки від джерела забруднення, на відстані 0,5 км від нього, і за кордоном зони забруднення.

 

У створі водного об'єкта може бути декілька вертикалей з випробовуванням води з різних горизонтів. Кількість вертикалей у створі визначається шириною зони забруднення, умовами змішання природних і стічних вод.

 

Кількість горизонтів на вертикалі залежить від глибини водного об'єкта. При глибині до 5 м встановлюється один горизонт на відстані 0,3 м від поверхні води. У водних об'єктах з глибиною 5 - 10 м досліджуються два горизонти - поверхневий і придонний (0,5 м від дна). При глибині 10 - 100 м встановлюються 3 горизонту: поверхневий, на половині глибини і придонний

Періодичність і програма спостережень визначаються категорією пункту. У пунктах я і II категорій візуальні спостереження проводяться щодня. Відбір проб, гідрологічні та гідрохімічні спостереження (табл 2.8.) Виконуються щодекадно (за скороченою програмою 2 для пунктів я і скороченою програмою 1 - для пунктів II категорій), щомісяця (за скороченою програмою 3) і в основні фази водного режиму (по обов'язковій програмі). Для більшості водних об'єктів спостереження по обов'язковій програмі виробляються 7 разів на рік: під час повені - на підйомі, піку і спаді; під час літньої межені - при найменшому витраті води і при проходженні дощового паводку; восени перед людством; під час зимової межені.

Збір інформації про стан і забрудненні водних екосистем довгий час здійснювався в рамках програми Загальнодержавної служби спостережень і контролю над забрудненістю об'єктів природного середовища (ОГСНК). ОГСНК - це програма, яка передбачає комплексне вивчення забрудненості всіх середовищ, в тому числі і поверхневих вод суші.

Для проведення моніторингу вод суші формуються такі мережі пунктів спостережень:

• в стаціонарної мережі пунктів здійснюється контроль за фоновим складом і забрудненням поверхневих вод;

• у спеціалізованій мережі вирішуються конкретні науково-дослідницькі завдання;

• в тимчасовій експедиційної мережі пунктів спостереження у водоймах здійснюються в надзвичайних ситуаціях.

Основні завдання моніторингових спостережень за якістю поверхневих вод в рамках програми ОГСНК полягають у постійному отриманні даних про якість води та постачанні господарських та управлінських органів інформацією та прогнозами про зміни хімічного режиму води у водоймах. У разі виконання спеціальних спостережень можуть вирішуватися такі завдання:

• вивчення закономірностей самоочищення водойм; • вплив забруднення донних опадів на якість води;

• оцінка балансу хімічних речовин у водоймі; • винос забруднюючих речовин (ЗВ) через замикає створ річки;

• винос ЗВ з колекторно-дренажними водами. Для отримання даних про якість води на водоймі створюються пункти спостереження. Вони організовуються на водоймах і водотоках, що мають народногосподарське значення, а також якщо вони піддаються забрудненню промисловими, сільськогосподарськими та побутовими стічними водами.

Пункти спостережень встановлюються на водотоках і водоймах:

• в місцях розміщення міст і великих населених пунктів, стічні води яких скидаються в ці водойми;

• у місцях скиду стічних вод великими промисловими підприємствами, територіально-виробничими комплексами, організованого скидання сільськогосподарських стічних вод; • у місцях нересту цінних видів промислових риб;

• в предплотіннихділянок ділянках річок, важливих для рибного господарства;

• там, де річки перетинають державний кордон РФ;

• в замикаючих створах великих і середніх річок;

• в гирлах забруднених приток водотоків і водойм.

Для визначення фонового стану води створюються спеціальні пункти спостережень водойм, не схильних прямому антропогенного впливу. Як правило, такі водні об'єкти знаходяться на територіях національних парків і заповідників. У пунктах спостережень передбачено організацію створів. Створ - це умовне поперечний переріз водоймища, в якому виробляються спостереження за якістю води. Розташування створів залежить від морфології водоймища, гідрометеорологічної обстановки, топографії джерел забруднення (ІЗ), об'єму скидаються забруднених вод, а також від інтересів водокористувачів. Як правило, один створ встановлюється на тих видатках, де немає скидання стічних вод, на незабруднених ділянках водойм, на предплотіннихділянок і на замикаючих ділянках річок, а також у місцях перетину державного кордону. Якщо у водотік здійснюється організований скид стічних вод, то на ньому встановлюють два створу або більше. Один з них встановлюється вище ІЗ, інші - нижче джерела в тому місці, де забруднення змішуються з чистою водою. Хімічний склад води, зібраної в створі вище ІЗ, служить фоновим показником якості води в пункті спостереження. Порівняння фонових показників з якістю води, відібраної нижче ІЗ, дозволяє отримати інформацію про характер і ступінь забруднення води. Моніторинг зміни гідрохімічного складу води в пробах, зібраних в наступних створах, дозволяє оцінити здатність водойми до самоочищення. Фоновий створ зазвичай розташовується на 1 км вище першого ІЗ. Установка створів нижче джерела забруднення виконується з урахуванням поширення забруднюючих речовин у водному об'єкті. Важливо, щоб нижній створ був розташований там, де відбувається повне змішання стічних вод з фоновою водою водотоку. Кожен створ має певну кількість вертикалей.

Кількість вертикалей у створі водойми диктується шириною зони забруднення. Першу вертикаль встановлюють приблизно на відстані 0,5 км від місця ІЗ, а останню - відразу за межею зони забруднення.

Кількість вертикалей у створі на водотоке визначається змішуванням річкових і стічних вод. При неоднорідності гідрохімічного складу вод в створі встановлюють не менше трьох вертикалей: одну на стрижні річки (лінії, що проходить по найбільшим глибин і по струменю течії найбільшої швидкості) і дві вертикалі на відстані 3-5 метрів від берега. При однорідному перемішуванні - достатньо однієї вертикалі на стрижні річки. Кількість горизонтів на вертикалі може варіювати і залежить від глибини водойми. Якщо глибина водойми не перевищує 5 метрів, то встановлюється один горизонт на глибині 20-30 см від поверхні води. При глибині водоймища від 5 до 10 м організовуються спостереження на двох горизонтах: у поверхні і за півметра від дна. Якщо глибина водойми перевищує 10 м, то передбачений третій горизонт, який розташовується посередині між верхнім і нижнім горизонтами. Якщо нас цікавить якість води за межами пунктів спостережень, то необхідно провести спеціальні експедиційні роботи. Подібні спостереження проводять при надзвичайних ситуаціях в стані водойм і водотоків, а також для визначення і уточнення розташування пунктів і створів контролю та програм робіт. Вибір мережі пунктів спостережень за якістю вод - дуже важливий момент в організації їх моніторингу. Від цього в більшій мірі буде залежати достовірність отриманої інформації про ИЗ і вироблення заходів зменшення шкоди, завданої водним ресурсам нашої країни.

Моніторинг якості поверхневих вод передбачає органiзацiю стаціонарної мережі пунктів спостережень за природним складом i забрудненням поверхневих вод; спецiалiзованої мережі пунктів спостережень за забрудненими водними об’єктами; тимчасової експедиційної мережі пунктів спостережень. Мережі спостережень створюють з дотриманням певних вимог:

— надання переваги вивченню i контролюванню антропогенної дії на поверхневі води;

— систематичність i комплексність спостережень за фізичними, хiмiчними та бiологiчними показниками та проведення вiдповiдних гiдрологiчних вимiрiв;

— узгодження строків спостережень з характерними гiдрологiчними ситуаціями;

— визначення показників якості води єдиними методами;

— оперативність одержання iнформацiї про якість води.

Основним принципом органiзацiї спостережень є їх комплексність, яка передбачає узгоджену програму робіт з гiдрохiмiї, гiдрологiї, гiдробiологiї та забезпечує моніторинг якості води за фізичними, хiмiчними, гiдробiологiчними показниками.

Найважливішим етапом органiзацiї робіт є вибір місця розташування пункту спостереження.

Моніторинг забруднення вод проводиться на постійних та тимчасових пунктах спостереження, які розміщують у місцях, де наявний або вiдсутнiй вплив господарської дiяльностi.

Основними об’єктами, які потребують моніторингу, є: місця скиду стічних i дощових вод міст, селищ, сільськогосподарських комплексів; місця скиду стічних вод окремих підприємств, ТЕС, ЛЕС; місця скиду колекторно-дренажних вод, які відводяться зі зрошуваних або осушуваних земель; кiнцевi створи великих i середніх річок, які впадають в моря, внутрiшнi водоймища; кордони економічних районів, республік, країн, що перетинають транзитні річки; кінцеві гiдрологiчнi створи річкових басейнів, за якими складають водогосподарські баланси; гирлові зони забруднених приток головної річки.

Пункти стаціонарної мережі спостереження поділяють на чотири категорії. Пункти спостережень першої категорії розміщують на водотоках i водоймищах, що мають особливо важливе народногосподарське значення, коли існує ймовiрнiсть перевищення концентрації певних показників. Пункти спостереження другої категорії розташовують на водних об’єктах, які знаходяться в районах промислових міст, селищ з централізованим водопостачанням, у місцях відпочинку населення, в місцях скиду колекторно-дренажних вод з сільськогосподарських полів, на граничних i кінцевих створах рік. Пункти спостереження третьої категорії розміщують на водних об’єктах, що характеризуються помірним або слабким навантаженням (в районах невеликих населених пунктів та промислових підприємств). Пункти спостереження четвертої категорії формують на незабруднених водних об’єктах (фонових ділянках).

На пунктах спостереження дослiджуютъ один або кілька створів.

При спостереженнях за водоймою загалом встановлюють не менше трьох створів, по можливості рiвномiрно розподілених її акваторією з урахуванням конфiгурацiї берегової лiнiї. У разі спостережень за окремими ділянками водойми створи розташовують у такий спосіб:— на водоймах з інтенсивним водообміном: один створ вище джерела забруднення i решта створів (не менше двох) нижче джерела забруднення на вiдстанi 0,5 км від місця скиду зворотних вод та безпосередньо за межею зони забруднення;

— на водоймах з помірним та уповільненим водообміном — один створ поза зоною впливу джерела, другий створ суміщають зі створом скиду зворотних вод, решту створів (не менше двох) розташовують по обидва боки від останнього на вiдстанi 0,5 км від місця скиду та безпосередньо за межею зони забрудненості.

Кожний створ має кілька вертикалей та горизонталей. Їх розташування в кожному створі визначається характером скидів, особливостями течії водоймища або водотоку, рельєфом дна.

 

 




Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 84 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | <== 2 ==> | 3 | 4 | 5 | 6 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав