Читайте также:
|
Образ художника — естетичне поняття, яке визначає цілісне уявлення Виро творця мистецьких цінностей, його роль та функції в суспільстві. Художниками найчастіше називають професіоналів, спеціалістів в одному чи кількох видах мистецтва. Оскільки здібність до художньої творчості є Загальнолюдською потенцією, то кожен індивід тією чи тією мірою є художником, здатним створювати і сприймати прекрасне. У повному ж своєму обсязі поняття «художник» містить три основні моменти: творчу обдарованість у мистецтві (художній талант); професійну освіту і виучку (майстерність); сукупність політичних, філософських поглядів (світогляд художника). Художник може визнаватися винятковою особистістю, яка діє поза часом і соціальним середовищем. Здатність бути художником можна розвинути в собі.
3. Види образотворчого мистецтва
Образотворче мистецтво – мистецтво відображення сущого у вигляді різних образів, зокрема таких як художні образи на площині (графіка, малярство тощо) та в просторі (скульптура, архітектура).
Образотворче мистецтво здатне проникати у внутрішню суть явищ, які сприймаються у зримому вигляді, розкривати їхній взаємозв’язок, оцінювати смисл і значення, тобто відтворювати не лише чуттєвий вигляд реальності, а й її духовну сутність, внутрішній світ людини, духовне освоєння нею природи, втілення соціальних, політичних, філософських, етичних ідей. З опертям на різні художні методи (класицизм, романтизм, реалізм, модернізм і таке інше) образотворче мистецтво звертається як до життєподібної художньої форми, так і до художньої умовності, використовує для відображення реальності й досягнення більшої глибини суспільного впливу символи, метафори, асоціації, які в окремих видах та жанрах (орнамент, плакат) виступають неодмінною властивістю художнього образу.
3.1. Графіка
Графіка (від грецьк. "graphic" — пишу, креслю, малюю) як термін спочатку застосовувався лише щодо письма та каліграфії. Нового значення він набув наприкінці XIX і початку XX століття у зв'язку з бурхливим розвитком промислової поліграфії та розповсюдження каліграфічне чіткого, контрастного лінійного малюнка, зручного для фотомеханічного його відтворення в книзі чи журналі. У той час графіка визначила як мистецтво, в основу якого покладені лінія, контраст чорного та білого. Таке розуміння графіки згодом було поширене. У сучасному розумінні графіка означає вид мистецтва, в основу якого покладений малюнок, але який вирішує свої зображувальні завдання і використовує з цією метою особисті засоби та виразні можливості, їй можуть бути притаманні старанна обсяжно-просторова побудова зацікавленість оповіданням, ґрунтовне вивчення натури, виявлення структури та фактури предмета та. Але художник-графік може обмежитися і побіжним враженням, умовним позначенням предмета або начебто натякнути на нього, звертаючись до уявлення глядача.
Незавершеність та лаконізм зображення при цьому служать одним із головних засобів художньої виразності.
Обсяжність образу в графіці часто досягається економією і концентрацією художніх засобів, образно-виразними метафорами. Тому в ній поряд із завершеними композиціями самостійну художню цінність можуть мати натурні начерки, ескізи творів живопису, скульптури, архітектури.
Крім контурної лінії, у техніці графіки використовуються штрих, крапка, світлотіньова або кольорова пляма й поверхня паперу — основного (крім шовку або пергаменту) матеріалу цього виду мистецтва.
Залежно від призначення і змісту, графіку підрозділяють на станкову, книжкову та журнально-газетну, плакатну, художньо-виробничу або прикладну.
Різноманітність графічних технік збагачує можливості дитини для самовираження, забезпечує збільшення ступеня свободи в образотворчій діяльності.
Заняття графікою розвивають просторову уяву і неординарне мислення, виховують в людині здібність шукати, думати, фантазувати, виробляти самостійні рішення.
Інтерактивний метод: гра "Продовж речення"
1. Дати визначення поняттю «графіка».
2. Засоби та виразні можливості графіки.
3. Види графіки.
2.2. Живопис
Живопис є одним із основних видів образотворчого мистецтва, в якому завдання пізнання, тлумачення і образного відображення навколишньої дійсності вирішуються за допомогою фарб, які наносяться на будь-яку тверду поверхню. У художніх творах живопису використовуються: колір у тісному зв'язку з малюнком, світлотінь, виразність мазків, фактура й композиція, за допомогою яких художник відтворює на площині колористичне багатство світу, обсяжність предметів, їх якісну, матеріальну своєрідність, просторову глибину і світло – повітряне середовище. Живопис може передавати стан нерухомості й відчуття стрімкого руху. У ньому можливі розгорнуте оповідання і складний сюжет, що дає можливість не тільки наочно втілювати видимі явища реального світу, відображати різноманітне життя людей, але й розкривати суть історичних процесів.
За вирішенням завдань живопис розподіляється на монументальний, станковий і декоративний.
Залежно від узагальнення змісту (особливого характеру життєвих зв’язків і відносин), спрямованості, відбору життєвих явищ та їх художнього втілення, ідейно-естетичної оцінки в станковому живописі відрізняють такі жанри (від франц. "genre"—рід, вид): історичний, батальний, портрет, побутовий, пейзаж, натюрморт, анімалістичний.
Інтерактивний метод: гра "Продовж речення" (Викладач кидає мячик студентам, називаючи питання. Студенти дають відповідь на питання, кидаючи у відповідь мяч учителю).
1. Дати визначення поняттю «живопис».
2. За вирішенням завдань живопис розподіляється на…
3. Назвіть жанри живопису.
Здоров¢язберігаючі технології: фізкультхвилинка.
| Кіт збирався до роботи Та завадили турботи: Треба висушить хвоста, Накрутити вуса, Почесати живота. І помити писок. Цілий день такі турботи, Що не встигнеш до роботи! | Потягуються. Розводять руки в сторони. Показують «хвіст». Гладять живіт. Лічать пальцем. Розводять руками, крутять головою. |
2.3. Скульптура
Скульптура від. лат. "skulpo"— висікаю, вирізаю вид образотворчого
мистецтва, який відображає, тлумачить і оцінює дійсність засобами обсяжних пластичних образів та просторових форм.
У порівнянні з живописом та графікою скульптура охоплює менше коло об’єктів, але може розробляти його з більшою глибиною. Історично скульптура розробляє і втілює образ людини, рідше тварин, птахів та ще рідше природу і речі.
Художньо-естетична виразність її досягається за допомогою побудови трьохмірного пластичного образу (його гармонійного співвідношення з простором), в якому реальність розкривається за допомогою обсяжних форм та мас, пропорційного співвідношення, ліній, пози, жесту, міміки. Безумовно емоційний вплив на сприймання образу справляє використаний скульптором природний колір матеріалу: спокійний білий колір мармуру; насичений, декоративний червоний тон теракоти; темний, сповнений гідності та сили бронзовий силует; стриманий, суворий тон граніту та інше. Крім того, працюючи над образом, скульптор обов’язково враховує ті ефекти, які створює на поверхні форм прямовисто падаюче або ковзке світло.
Інтерактивний метод: гра "Продовж речення"
1. Дати визначення поняттю «скульптура».
2. Теми для зображення в графіці.
2.4. Народне та декоративно-прикладне мистщті
Народним називають образотворче мистецтво, яке створене трудовим народом і відтворює їх смаки та інтереси. Воно має яскраво виражений характер і охоплює всі сторони матеріальної культури, починаючи від архітектури — до ювелірних робіт.
Створюючи предметне середовище і надаючи естетичного виразу трудовим процесам, побутовому устрою, календарним і сімейним с рядам, народна творчість з давніх-давен була невід'ємною частим життя людей.
Декоративно-прикладне мистецтво (від лат. "dekorate" — прикрашати) — розділ декоративного мистецтва, який охоплює ряд галузей творчості, котрі присвячені створенню художніх виробів, призначених не тільки для задоволення безпосередніх, утилітарних потреб, але й для прикраси житла, архітектурних споруд, парк скверів та інше. До декоративно-прикладні мистецтва належать художньо виконані меблі, і посуд, одяг, килими, мережі, ювелірні вироби, іграшки та інші предмети. При цьому слід відрізняти предмети декоративно-прикладного мистецтва, що мають безпосереднє утилітарне призначення (меблі, утвар, одяг) і твори переважно декоративного характеру (розписи, декоративні тканини, тощо).
Інтерактивний метод: гра "Продовж речення"
1. Дати визначення поняттю «Декоративно-прикладне мистецтво».
2. Які вироби належать до декоративно-прикладні мистецтва.
2.5. Архітектура
Архітектура (від лат. "аrhіtеktura" від грецьк. " аrhіtеktor "— зодчий, будівник), зодчество — мистецтво проектувати та будувати споруди, як необхідні для життя і діяльності людини.
За визначенням давньоримського зодчого Вітрувія, автора грак тату «Десять книжок про архітектуру», споруда повинна відповідати трьом вимогам: доцільності, міцності й красі. Визначені ще в першому; століття нової ери вимоги актуальні й у наш час. Тобто у творах архітектури рішення практичних, утилітарних завдань безпосередньо по в'язане з художньою творчістю — створення архітектурного образу який виражає певний ідейно-художній зміст.
Протягом свого історичного розвитку архітектура створила різноманітні типи споруд, у яких відтворені особливості природно-кліматичних умов, побуту, традицій, національної культури, рівня техніки і т. д. різних епох і народів. До основних типів архітектурних споруд належать: житлові будинки; адміністративні та громадські будівлі (театри, музеї, навчальні заклади, стадіони), інженерно-технічні споруди, в яких досягнутий художній задум будівничих конструкцій (мости, телевізійні башти, греблі тощо).
Вирішуючи соціально-побутові, будівельно-технічні та ідейно-художні завдання, архітектура застосовує різноманітні композиції та образні засоби. Найважливіші з них—це загальна композиція окремої будівлі або ансамблю, поєднання її з навколишнім міським або природничим середовищем, гармонійне сполучення розмірів окремих частин будівлі між собою і в і цілому, співвідношення споруди та її окремих частин до людини масштабність, різні засоби розчленування стінних площин та інше; пластичне опорядження частин і деталей будинку, використання матеріалів оздоблення, які мають ту чи іншу фактуру, пластичні якості та інше; використання кольору та різноманітних декоративних елементів, поєднання архітектурних форм скульптурою, живописом і творами декоративно-прикладного мистецтва.
Всі споруди, які побудовані в один і той же історичний період, не зважаючи на наявність існуючих між ними відмін, мають загальні художні особливості. Виконані за допомогою одних і тих же художніх засобів, вони утворюють відносно стійку спільність архітектури певної епохи, її стиль.
Інтерактивний метод: гра "Продовж речення"
1. Дати визначення поняттю «Архітектура».
2. Назвіть типи архітектурних споруд.
3. Повідомлення д/з. Постійно збирати репродукції різних видів і жанрів ОМ. Створити презентацію на тему: Види ОМ.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 28 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |