Читайте также:
|
1. У давальному і місцевому відмінках однини слід використовувати нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, був відсутній якийсь час – був відсутній деякий час, сі продукти – ці продукти, цеї домовленості – цієї домовленості, казна-який звіт – неводомо який звіт, котрогось із присутніх – декого із присутніх.
2. Правильно використовувати близькі, але не тотожні за значенням займенники: кожний, всякий, будь-який: Думаю, зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання. Але: Кожний відповідає за відведену ділянку роботи. Нас влаштовує будб-який квиток.
3. На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ – що: інженера-конструктора, який проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який мешкає...контракт, що був підписаний.
4. Слід дотримуватися варіювання у використанні питальних займенників: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання...
5. Двозначність виникає, якщо вказівний займенник це відноситься до двох явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі.
Отже, використання чи невикористання займенників змінює тональність ділових текстів, може посилювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо.
46. 1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, балансовий, валютний, дезорієнтований, еквівалентний, ідеальний, конфіденційний.
Треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови.
2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.
Треба правильно узгоджувати просту форму вищого ступеня: фірма стала набагато перспективніа – фірма стала набагато перспективнішою. Форми вищого ступеня порівняння прикметників поєднуються із знахідним відмінком іменників та займенників за допомогою прийменника -за або сполучника -ніж: фотоплівка Фуджі дешевша від фотоплівки Кодак – фотоплівка Фуджі дешевша за фотоплівку Кодак; це порушення було більш серйозним, чим попереднє – це порушення було більш серйознім ніж попереднє.
3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-
4. Прикметник достовірний уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні – особа, група осіб, організація, яка представляється в певному відношенні іншій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, зв'язки, обов'язки.
5. У формах місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому.
6. Замість розмовної форми треба користуватися конкретним визначенням.
7. Слово "самий" на означення вищого ступеня ніколи не вживається із прикметниками. Його заступає частка -най.
8. Уникають вживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище, посада, звання тощо ставлять у родовому відмінку, це ж стосується таких випадків, коли є кілька однорідних членів.
Але усталеним є вживання присвійних прикметників:
а) у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль, жорданова лема, карданова передача та ін.;
б) у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова, дамоклів меч, прокрустове ложе, сізіфова праця.
9. Уникають вживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником.
Але усталеними є вживання подібних прикметників, які означають географічні назви, що походять:
а) від топонімів та інших географічних назв: Харківська область, Красноярський край, Київський проспект, Керченська протока, Дніпровський лиман та под.;
б) від імен, прізвищ чи псевдонімів: Соломонові острови, Баренцево море, селище Гоголеве, місто Корсунь-Шевченківський і под.
10 Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді.
11. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у називному та знахідному відмінках множини й мають переважно закінчення -і, а не -их. Це стосується і прикметника останній із числівником п'ять і більше: Два нестандартні вироби; Експонувалося три оригінальні розробки; Чотири великі контейнери; Останні десятеро працівників; За останні вісімдесят років.
12. Для позначення часу треба: а) уживати відповідні прикметники в родовому відмінку без прийменника у (в), або ж прислівник; б) щоб прикметник стояв не в місцевому, а родовому відмінку без прийменника.
13. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 36 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |