Безпосереднє виконання завдань ЦЗ здійснюється постійно діючими органами управління в справах ЦЗ, в т.ч. створених у складі підприємств, установ, організацій, силами і службами ЦЗ.
Органи управління в справах ЦЗ, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.
Міністерство з питань НС і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:
- забезпечує виконання державної політики у сфері ЦЗ, захисту населення і місцевості від наслідків НС, попередження цих ситуацій;
- керує діяльністю підлеглих йому органів управління в питаннях ЦЗ і спеціалізованих формувань, військами ЦЗ;
- здійснює контроль за виконанням вимог ЦЗ, станом готовності сил і засобів ЦЗ, проведенням рятувальних і інших невідкладних робіт у разі виникнення НС;
- координує діяльність центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів міського саморятування і юридичних осіб для ліквідації наслідків НС, проведення пошуку і порятунку людей;
- здійснює сповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення НС;
Забезпечення залежно від функціонування територіальних і локальних систем сповіщення;
- здійснює навчання населення, представників органів управління і сил ЦЗ з питань захисту і дій в НС;
- організовує фінансове і матеріально - технічне забезпечення військ ЦЗ, пошуково-рятувальних і інших підлеглих йому спеціалізованих формувань;
- створює згідно із законодавством підприємства виробництва спеціальної і аварійно-рятувальної техніки, засобу захисту населення і контролю.
Державне управління у галузі охорони довкілля здійснює Кабінет Міністрів України, Міністерство екології і природних ресурсів, ради народних депутатів і їх виконавчі і розпорядливі органи, а також спеціальні уповноважені на це державні органи з питань охорони природного середовища і використання природних ресурсів.
Міністерство екології і природних ресурсів:
- здійснює координацію усіх природоохоронних робіт на Україні;
- готує для кабінету Міністрів пропозиції з питань охорони природи і раціонального використання водних ресурсів;
- розробляє пропозиції з питань господарського механізму управління процесом природокористування, екологічних нормативів, правил і стандартів;
- готує довготривалі державні цільові програми з довкілля охорони;
- здійснює екологічну експертизу схем розвитку і розміщення продуктивних сил України, контроль за виконанням екологічних норм під час розробки нової техніки, технологій і матеріалів, екологічну експертизу проектів усіх новобудов і діючих промислових об'єктів.
Міністерство екології і природних ресурсів працює в тісній взаємодії з Міністерством охорони здоров'я і підлеглих йому санітарно-епідемічних служб, Міністерством аграрного комплексу, Державним комітетом з водного господарства, Державним комітетом із земельних ресурсів, Міністерством транспорту України.
Рішення Міністерства екології і природних ресурсів, винесені у межах його компетентності є обов'язковими для виконання усіма міністерствами, об'єднаннями, підприємствами і організаціями.
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
Екологічне законодавство України, незважаючи на дуже короткий період існування України як незалежної держави, дуже істотно просунулося і вже зараз є вагомим компонентом демократичної держави. Це не означає, що вирішені усі проблеми. Попереду ще довгий шлях до створення повної системи екологічного права на міжнародному рівні з точки зору досягнення світової правотворчої науки.
Оцінити досягнення в області екологічного права за практичними результатами його реалізації в Україні нині майже неможливо. Україні дісталася дуже важка спадщина - результат варварського землекористування. Розорані більше 60% земель (тоді як по міжнародних нормах приблизно 60% повинні складати природні екосистеми, національні парки і заповідники). Ці землі знаходяться далеко не в кращому стані - високий рівень виснаження і ерозії. У зв'язку з широким застосуванням застарілих технологій - високий рівень забруднення усіх місць існування (повітря, землі, води), виснажені надра і на довершення - Чорнобильська катастрофа з наслідками на віки і важкий економічний стан. У таких умовах говорити про те, що ухвалення законів гарантує громадянам екологічне право на чисте місце існування передчасно. Поки що рівень життя в Україні такий, що чисельність населення, починаючи з 1992 р. швидко скорочується (приблизно 100-200 тис. в рік), що обумовлено і різким скороченням народжуваності, і таким же різким зростанням смертності. Тому Україна знаходиться в умовах, коли може йтися доки не про реальне забезпечення екологічного права кожного громадянина України, а про виживання, збереження нації.
Проте, розвиток екологічного права має величезне значення і для сьогодення і, особливо, для майбутнього України, будучи однією із складових концепції стійкого розвитку, розробленої, як вже говорилося, і практично утілюваною ЮНЕП. Тому подальший розвиток екологічного права в Україні повинен йти з орієнтацією на практичне втілення вимог концепції стійкого розвитку ЮНЕП, як нині визнаній оптимальній моделі розвитку держави, глобального розвитку в цілому і Декларації РІО Конференції ООН з довкілля і розвитку, проведеного в Ріо-де-Жанейро в 1992 р., один з головних принципів якої проголошує турботу про стійкий розвиток і забезпечення для кожного
права на здорове і плідне життя в гармонії про природою. Відповідно до принципів Декларації РІО забезпечення гармонійного розвитку перестає бути внутрішньою справою кожної країни, а стає предметом турбот усього міжнародного співтовариства.
Декларація РІО об'єднує країни і народи в досягненні поставленої мети гармонійного розвитку. У цих умовах, безумовно, важливо, щоб екологічне законодавство України сприяло інтеграційним процесам, і було ефективним засобом забезпечення охорони довкілля і природних ресурсів в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь людей.
Питання 3. Оцінка радіаційної і хімічної обстановки, основні поняття і визначення
За масштабами, тривалістю і вражаючою дією на людей, сільськогосподарське і лісогосподарське виробництво, особливо небезпечними є радіаційне забруднення, хімічне зараження та ін..
Саме тому важливо провести оцінку радіаційної обстановки.
Оцінка передбачає визначення: зон радіоактивного забруднення, рівнів радіації; забрудненості ґрунту, рослин, техніки, води, врожаю; доз опромінювання особового складу формувань ЦЗ і населення; вплив радіоактивного забруднення на стійкість роботи об'єктів сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;
Для визначення впливу радіоактивного забруднення місцевості на особовий склад формування ЦЗ при проведенні рятувальних і невідкладних робіт, населення, виробничу діяльність сільського і лісового господарства, виявляють і оцінюють радіаційну обстановку.
Радіаційна обстановка - це масштаб і ступінь радіоактивного забруднення місцевості, які впливають на дії формувань, населення (роботу об'єктів народного господарства.
Радіаційна обстановка може бути виявлена і оцінена за даними прогнозу і розвідки
Для прогнозування радіоактивного забруднення місцевості необхідні такі вихідні дані: розміщення атомної станції, вид і потужність реактора, координати, потужність і вид ядерного вибуху, час аварій чи вибуху, напрямок і швидкість середнього вітру.
Середнім вітром називається вітер, який є середнім за швидкістю і напрямком для всіх шарів атмосфери від поверхні землі до висоти піднімання верхньої кромки хмари вибуху. Напрямок середнього вітру вказується азимутом у градусах.
Азимут середнього вітру - це кут у горизонтальній площині між напрямком, звідки дме вітер, і відрахований за ходом годинникової стрілки.
Методом прогнозу можна встановити напрямок і швидкість руху радіоактивної хмари, час її підходу до населеного пункту, час випадання радіоактивних речовин, визначити розміри зон радіоактивного забруднення і найбільш ймовірне їх розміщення на місцевості.
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 26 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |