Читайте также:
|
|
Розглянемо вчення про соціальний устрій суспільства, що тісно пов’язане з етичним вченням Платона.
«Держава» - сформував ідеальну державу. Відштовхувався від ідеї блага à ідеї справедливості à ідеї доцільності:
1. Філософи (правителі, розсудлива душа)
2. Воїни стражі (люта душа)
3. Ремісники, торговці, селяни (нижча частина душі)
Кожен займається тією справою, яку може робити. Ідеальні для Платона є – аристократи. Визначав, цю владу таким чином, як в прекрасному місці. Найбільш неприємливі форми правління: демократія, олігархія, теократія.
4.04.14
Аристотель (384-322 до н. е.) - найбільш видатний представник всієї філософії, учень Платона, представник енциклопедичного знання давньої Греції. Аристотель був учнем Платона 10 років, був слухачем академії Платона і вже під час навчання був не згоден з поглядами Платона щодо об'єктивного ідеалізму. В кінці 40-х років 3 ст. до н. е. Аристотеля запросили вихователем Олександра Македонського (виховував на протязі 4 років), це мало значний вплив на світосприйняття Македонського.
Аристотель заснував свою школу "Лікей", оскільки знаходилась у парку, в якому був пам'ятник цьому герою; також ця школа отримала назву "Перипатетична" (дослівно - прогулочна). Ця школа продовжувала вчення Платона.
Твори Аристотеля, які дійшли до нас можна розбити на 8 груп:
84. Логічні твори;
85. Загальнофілофські;
86. Фізичні (саме Аристотель сформулював основи фізики);
87. Біологічні (його можна вважати засновником біології);
88. Психологічні (Аристотель-засновник психології, як вчення про душу);
89. Етичні (присвячені основам існування моралі, він досліджував закони етики в рабовласницькому суспільстві);
90. Політико-економічні твори;
91. Мистецтвознавчі.
Проблеми логіки Аристотель розглядає у своїх творах: "Перша аналітика", "Друга аналітика", "Логіка", в роботі "Категорія", "Про витлумачення", "Органон".
Про фізику йдеться мова у таких роботах як: "Фізика", "Про небо", "Метеорологія" та інші.
Біології присвячені роботи: "Історя тварин", "Про частини тварин", "Про рух тварин".
Психології присвячені трактати "Про душу" і 8 малих трактатів.
Проблеми етики викладені в "Нікомахова етика", "Едемова етика", "Велика етика".
Соціальні проблеми розглядалась в роботі "Політика і економіка".
Головним твором Аристотеля була його "Метафізика".
Третє значення терміна метафізика пов'язано з системою поглядів і вченням Аристотеля, теоретичних висновків, які він сформулював. Проблематика, яка окреслена в метафізиці Аристотеля сильно відрізняється від попередніх систем набираючи характер "Першої філософії". Аристотель дає визначення філософії і говорить, що вона не є наукою про природу, а про те, що існує над природою. Саме тому за аристотелем предметом філософії є матеріальні причини та вічні сутності.
Аристотель поділяє філософію на 3 частини:
92. Теоретична, метою якої є знання
93. Практична, яка існує заради діяльності;
94. Творча, поетичне знання, яке існує задля творчості.
Саме Аристотель підкреслював, що філософія досліджує нематеріальні самостійні причини та нечуттєві, нерухомі та вічні істини.
Аристотель вважав що природа складається з матеріальних явищ та речей які перебувають у постійному русі. Категорія "Субстрат" - те, що лежить в основі двояким чином.
Згідно з аристотилем сутність або субстанція знаходиться у самих речах і він зазначу впав основні критерії цього існування:
95. Мислимість / можливість пізнання у поняттях;
96. Здатність до самого існування.
Є 6 основних категорій за аристотилем у метафізиці:
97. Суть;
98. Якість;
99. Кількість;
100. Відношення;
101. Дія;
102. Страждання.
Аристотель намагається основу всього існуючого і виділяє 4 види причин:
103. Матеріальна причина / матерія (з чого складаються речі; матерія - останній субстрат кожної речі);
104. Формальна причина / форма (кожна річ - формальна матерія, взірець, суть буття);
105. Діюча причина (те, що рухається; це джерело і кінцева причина того що відбувається в зовнішньому світі);
106. Кінцева причина / мета (те, заради чого все робиться).
Аристотель сформулював теорію згідно якої кожне явище природе містить в своєму розвитку кінцеву мету - інтелехію - вона існує з самого початку; має назву цілової причини. Всі існуючі причини логічно пов'язані і синтезуються в одну формально - утворюючо - цільову причину, якою є Бог. Він говорить про існування бога як про існування розуму; саме Аристотель започаткував напрямок раціоналізм.
Таким чином енциклопедичний характер вчень Аристотеля відобразився в його вченнях. Аристотель започаткував фізику, біологію, психологію, формальну логіку. Велике значення мало вчення Аристотеля про душу, або його психологія, за його вченням душею володіють лише природні, а не штучні тіла:
107. на 1 ступені-рослина душа (відтворення та споживання),
108. На 2 ступені-тваринна душа (здатна сприймати форму того, що
109. На 3 ступені-людська душа, яка об'єднує перші 2 ступені і наділена розумом.
Душа-невід'ємна від тіла, а тіло-знаряддя душі.
Гносеологія Аристотеля. Аристотель сформулював вчення про знання яке було тісно пов'язане з вченням про душу. Його вчення про знання є протилежним агностицизму і об'єктивному ідеалізму. За аристотилем ж 4 ступені пізнання (чуттєве пізнання, ступінь досвіду що відтворюється через повторення і накопичення в пам'яті суттєвих вражень, ступінь "мистецтва" особливо що засноване на практиці-знання загального та причин, ступінь наук найвищою з яких є філософія, саме філософія пізнає вічні незмінні і істинні причини).
Всі науки аристотел поділяє на 3 групи:
110. Теоретичні (філософія, фізика, математика);
111. Практична;
112. Етична.
113.
11.04.14
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 30 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |