Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Соціально-гігієнічна характеристика факторів, які формують ризик масових отруєнь отрутами біологічного походження

Читайте также:
  1. Cучасні моделі розвитку підприємства: їх суть та характеристика
  2. I. Общая характеристика делового имиджа (габитарного)
  3. III. Характеристика внутренних вод Африки.
  4. VI. Характеристика сельского хозяйства
  5. А.Общая характеристика класса рептилий.
  6. Административно-правовой статус граждан (общая характеристика прав и обязанностей в административном праве).
  7. Административное наказание в виде административного штрафа. Характеристика производства по исполнению постановления о наложении административного штрафа.
  8. Актуальні проблемизлочинів проти здоров’я. Загальна характеристика й види. Здоров’я людини як безпосередній об’єкт посягання.
  9. Акустические колебания, их характеристика и воздействие на организм.
  10. Амплитудно-частотная характеристика.

Соціально-гігієнічні фактори, які формують ризик масових отруєнь отрутами біологічного походження, умовно можна поділити на такі групи:
а) фактори, пов’язані з біологічними особливостями продуцента;
б) фактори, пов’язані з природно-географічними умовами того чи іншого регіону;
в)соціально-економічні фактори та умови, в яких реалізується токсична дія конкретного токсиканту.

До першої групи відносяться біологічні особливості продуцентів отрут біологічного походження. Це широта розповсюдження продуцента у довкіллі, здатність його утворювати у природних умовах токсичний продукт та виділяти його у середовище свого існування у значних кількостях, висока стійкість токсину до дії різноманітних факторів зовнішнього середовища, здатність токсину проникати у внутрішнє середовище організму, відсутність явних ознак, які давали б можливість швидкого розпізнавання факту забруднення токсином об’єктів довкілля.

Природно-географічні умови того чи іншого регіону роблять більший чи менший внесок у величину ризику масових отруєнь отрутами біологічного походження. Так, наприклад, наявність водойм з достатнім вмістом органічних речовин, оптимальна температура повітря та води, помірне перемішування водної маси створюють сприятливі умови для бурхливого розмноження токсичних синьозелених водоростей та зараження водоймищ альготоксинами.

В районах з ґрунтами, багатими на органічні речовини та високою вологістю, з теплим кліматом існують оптимальні умови для розмноження отруйних вищих грибів, а тривала тепла та дощова осінь сприяє масовому розмноженню в зерні та фуражі мікроскопічних грибків — продуцентів мікотоксинів.

Подібні умови сприяють також масовому розмноженню отруйних рослих та тварин.

Соціально-економічні умови роблять також суттєвий внесок у величину ризику масових отруєнь отрутами біологічного походження. В певних умовах цей внесок може набувати визначального характеру. Так, відомо, що воєнні конфлікти, соціальні заворушення, стихійні лиха та катастрофи значно погіршують умови існування населення. Дефіцит харчових продуктів змушує населення використовувати для харчування нетрадиційні, неякісні або зіпсовані продукти. Важкі економічні умови можуть змусити населення вживати, наприклад, умовно їстивні гриби, продукти харчування, забруднені мікотоксинами або такі, термін зберігання яких закінчився. Несвоєчасне збирання врожаю, частина якого може перезимовувати на полях, обумовлює інтенсивне розмноження в зерні та іншій сільськогосподарській сировині продуцентів мікотоксинів та значне накопичення цих отрут.

Порушення сільськогосподарських технологій сприяє масовому розмноженню бур’янів, в тому числі отруйних рослин.

Посуха може стати причиною нестримного розмноження отруйних тварин і супроводжуватися їх масовою міграцією і нападами на населення.

При безсумнівних перевагах крупномасштабного виробництва із застосуванням сучасних біотехнологій при виробництві великих партій харчових продуктів при недодержанні певних технологічних правил існує ризик забруднення значних кількостей харчових продуктів отрутами біологічного походження.

Загальна характеристика інцидентів, викликаних отрутами біологічного походження, які можливі на території України, наводяться в табл. 2 та 3.

Таким чином, серед класів отрут, які на території України можуть бути причиною масових отруєнь населення, не останнє місце посідають отрути біологічного походження. Необхідно наголосити, що ризик масових отруєнь отрутами біологічного походження дещо в більшій мірі обумовлюється реальними природно-географічними та соціально-гігієнічними особливостями. Зокрема, чіткий сезонний характер інцидентів притаманний для зоотоксинів, токсинів рослин, токсинів вищих грибів та альготоксинів (табл. 2, 3).

Отруєння мікотоксинами та токсинами мікробного походження спостерігаються і в холодну пору року, хоча і з меншою частотою.

Очевидно, що отруєння альготоксинами тісно пов’язані з такою природно-географічною особливістю як наявність прісноводних та морских водойм.

Різні види отрут біологічного походження суттєво відрізняються за клініко-токсикологічними наслідками. Так, зоотоксини, токсини рослин та вищих грибів, як правило, можуть бути причиною спорадичних отруєнь. В протилежність їм, мікотоксини, токсини мікробів та альготоксини можуть викликати справжні токсикологічні катастрофи (табл.3). Вказані отрути є також небезпечними за своїми санітарно-гігієнічними та екологічними наслідками.

Якщо прогнозувати небезпечність ризику масових отруєнь різними видами біологічних отрут з позиції медицини катастроф, то їх можна розмістити у такий ряд по зменшенню величини ризику: мікробні токсини > мікотоксини > альготоксини > токсини вищих грибів > токсини тварин > токсини рослин.

Отже, при обґрунтуванні заходів по захисту населення від отрут біологічного походження необхідно враховувати природно-географічні та соціально-гігієнічні особливості конкретного регіону.

Література
1. Бак З. Химическая передача нервного импульса. М.: Мир, 1977. —70 с.
2. Билай В.И. Основи общей микологии. —К.: Вища школа, 1989. —392 с.
3. Билай В.И., Пидопличко Н.М. Токсинообразующие микроскопические грибы. —К.: Наукова думка, 1970. —291 с.
4. Будагян Ф.Е. Пищевые токсикозы, токсикоинфекции и их профилактика. —М.: Медицина, 1972. —216 с.
5. Вильнер А.М. Кормовые отравления. —Л.: Колос, 1984. —408 с.
6. Голиков С.Н. Профилактика отравлений в быту. —Медицина, 1975. —128 с.
7. Губский Ю.И., Долго —Сабуров В.Б., Храпак В.В. Химические катастрофи и экология. —К.: Здоров’я, 1993. —223 с.
8. Далин М.В., Фиш Н.Г. Белковые токсины микробов. —М.: Медицина, 1980. —224 с.
9. Даниленко В.С., Родионов П.В. Острые отравления растениями. —К.: Здоров’я, 1981
10. Ефимова Л.К., Бора В.М. Лекарственные отравления у детей. —К.: Здоров’я, 1995. —382 с.
11. Зерова М.Я. Їстивні та отруйні гриби України. —К.: Наукова думка, 1970. —138 с.
12. Ивашин Д.С., Катина З.Ф., Рыбачук И.З., Иванов В.С., Бутенко Л.Т. Лекарственные растения Украини. —К.: Урожай, 1971. —351 с.
13. Королев Р.В. Яди животного происхождения// в кн. Руководство по токсикологии отравляющих веществ. —Под ред. Голикова С.Н.. —М.: Медицина, 1972. —С.389 —428.
14. Медведева В.К. Ботаника. —М.: Медицина, 1980. —296 с.
15. Орлов Б.Н, Гелашвили Д.Б. Зоотоксинология (ядовитые животные и их яди). —М.: Высшая школа, 1985.
16. Орлов Б.Н., Гелашвили Д.Б., Ибрагимов А.К. Ядовитые животные и растения СССР. —М.: Высшая школа, 1990. —272 с.
17. Постовит В.А. Пищевые токсикоинфекции. —Медицина, 1984. — 279 с.
18. Радкевич П.Е. Ветеринарная токсикология. —М.: Колос, 1972, 231 с.
19. Токин Б.П. Целебные яды растений. —Л.: Издательство ленинградского университета, 1980. —280 с.
20. Тутельян В.А., Кравченко Л.В. Микотоксини. —М.: Медицина, 1985. —320 с.
21. Франке З. Химия отравляющих веществ. Т.1. Перевод с нем. М.: Химия, 1973. —437 с.
22. Храпак В.В., Кулик Т.В. Классификация химических катастроф// Фарм. и токсикол. К.: Здоров’я, 1991, N27. —С. 74 —78.
23. Храпак В.В. Екотоксикологічні аспекти хімічних катастроф// В кн. Актуальні проблеми екогігієни і токсикології. Ч.2. —К.: 1998. —С.293 —300.
24. Даниленко В.С., Максимов Ю.М., Сопіна І. Л. Отрути тваринного походження як джерело одержання лікарських препаратів. —Ліки. —1995. —N6. —с.99 —106.

 




Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 24 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | <== 6 ==> |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав