Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Берислав

Лекція №6

на тему: «Типи лікувально-профілактичних закладів.

Спеціаліст вищої категорії

Берислав

План лекції

1. Лікувально-охоронний режим та його значення для пацієнта. (α ІІ)

2. Види режимів рухової активності пацієнта. (α ІІ)

3. Біомеханіка тіла. Правильне положення тіла. (α ІІ)

4. Організація робочого місця медичної сестри для забезпечення правильної біомеханіки тіла та запобігання травмам хребта (у положенні сидячи, стоячи, при підніманні важких речей). (α ІІ)

5. Запобігання травмам у пацієнта. Специфіка ризику виникнення травм у пацієнтів різного віку. (α ІІ)

6. Медсестринські втручання для зниження ризику падіння, отруєння й ураження електричним струмом. Виявлення пацієнтів з високим ризиком нещасних випадків (вік старше за 65 років, порушення свідомості, зору, слуху, ходи і рухливості, побічні ефекти лікарської терапії). (α ІІ)

7. Можливі проблеми пацієнта (наприклад, високий ризик падіння, пов’язаний з порушенням рухової функції). Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли. (α ІІ)

8. Загальні висновки по основним розділам лекції.

9. Усний інструктаж по самопідготовці за темою лекції.

Лікувально-охоронний режим - це система лікувальних та профілактичних заходів, які усувають або обмежують несприятливий вплив подразників, що можуть зустрітися в умовах лікарні, оберігають психіку хворого, позитивно впли­вають на весь організм і сприяють швидкому одужанню.

Для того, щоб хворий одужав, необхідно впливати на весь його організм, особливо на центральну нервову систему, яка регулює всі взаємозв'язані життєві процеси в організмі.

Основою лікувально-охоронного режиму є суворе дотри­мання розпорядку дня, який забезпечує фізичний і психічний спокій хворого. Необхідно вимагати від хворих дотримання розпорядку дня у відділенні і самим його не порушувати, вчасно вими­кати телевізор, не будити хворих раніше встановленого часу (за винятком випадків, коли це необхідно для досліджень). Зміна персоналу, прибирання палат, термометрія мають про­водитися після 7 год. ранку.

Сприятливо впливає на психіку хворого добрий сані­тарний стан у відділенні, затишна обстановка в палатах, коридорах (зручні меблі, чиста білизна, кімнатні рослини).

Турбуючись про чистоту палат і хворих, медичні сестри повинні самі бути охайними, чисто та акуратно одягненими і виконувати всі вимога особистої гігієни, не зловживати косметикою, носити чисті халат і шапочку. Волосся на голові має бути сховане під білою шапочкою або косинкою. Руки необхідно мити щіткою з милом, нігті коротко стригти. Медичним сестрам не слід носити персні на пальцях, оскільки під ними скупчуються численні мікроорганізми, в тому числі й патогенні. Взуття має бути м'яким, щоб не створювати шуму і стуку при ходьбі. Особа, яка доглядає хворого, повинна бути завжди підтягнутою, спокійною, стриманою, терплячою і в той же час вимогливою до виконання всіх призначень лікаря.

Являючись взірцем чистоти та охайності, медична сестра не повинна бути гидливою і відмовлятися від маніпуляцій, що пов'язані з неприємними відчуттями.

Важливо запобігати негативним емоціям, що виникають через вигляд- предметів лікарняного догляду (брудні бинти, невимите судно, шприци тощо). Доглядаючи за важкохворим під час фізіологічних відправлень, його слід відгородити ширмою.

Медична сестра повинна сприяти зменшенню негативного впливу шумів на психічний стан хворого. Тиха спокійна розмова медичного персоналу між собою та з хворими, до­тримання основних принципів медичної етики та деонтології поліпшують настрій хворого, допомагають йому швидше оду­жати.

Слід пам'ятати, що тривога хворого за своє життя, зміна життєвої ситуації, відчуття залежності від навколишніх, не­обхідність відмови від попередніх звичок справляють трав­муючий вплив на його психіку. Тому не варто надмірно драматизувати ситуацію, виявляти надмірне піклування про хворого. Треба створити навколо хворого сприятливий емо­ційний клімат з оптимістичним настроєм. Дуже важливо пробудити волю хворого до одужання і бажання брати ак­тивну участь у процесі відновлення свого здоров'я. В той же час не слід створювати фальшивих, необгрунтованих ілюзій і райдужних перспектив, якщо мова йде про неви­ліковне захворювання. Треба оберігати хворого від частих, тривалих і втомлюючих відвідин родичів, знайомих і то­варишів по роботі. Відвідувачі нерідко своєю поведінкою порушують встановлений для хворого лікувальний режим. Часто невміло висловлюючи свої співчуття чи наводячи

приклади тяжких наслідків при подібних захворюваннях, вони вселяють у хворих неспокій і хвилювання.

Особи, які доглядають хворих, повинні забезпечити їм душевний спокій. Хворих треба оберігати від різних звісток, які можуть схвилювати, викликати збудження або приг­нічення нервової системи. Всіма доступними засобами слід підтримувати у хворих бадьорий настрій, відволікати їх від думок про захворювання.

Для відпочинку хворих у лікарні обладнують окрему кімнату або частину коридору, де розміщують крісла, жур­нальний столик з журналами, газетами, стенди, телевізор. Тут ходячі хворі можуть зустрічатися з відвідувачами. У вільний час хворі можуть читати, плести, вишивати. У теплу пору року з дозволу лікаря хворі можуть деякий час про­водити на свіжому повітрі. Для цього територія лікарні має бути впорядкованою та озелененою.

Природною потребою кожного живого організму, тим більше хворого, є повноцінний сон. Сон відновлює захисні сили нервової системи і організму в цілому. Хворі мають лягати спати в один і той самий час, тоді в них виробиться звичка швидко засинати. Будити хворих для приймання або введення ліків можна лише за вказівкою лікаря. При безсонні перед сном добре прийняти теплу ніжну ванну, в яку кожні 2 хв підливають трохи гарячої води. В домашніх умовах можна застосувати теплу (35-36°С) загальну ванну. Снот­ворні засоби можна приймати лише за призначенням лікаря.

Психіка хворих зазнає значного травмування на всіх етапах лікування, починаючи від поліклініки і закінчуючи палатами стаціонару. Медичні працівники повинні пам'ятати про шкоду, якої може завдати організму хворого психічна травма, і запобігати їй. У поліклініці, на амбулаторному прийомі недопустимо повідомляти хворого про злоякісну пухлину, виявлену у нього, чи про запущений стан хвороби. Об'єктивна довідка з точним діагнозом може бути видана родичам і медпрацівникам для передачі її в стаціонар або переслана туди поштою. У стаціонарі хворі не повинні мати доступу до медичної документації. При наявності у них злоякісних пухлин використовують інші формулювання діаг­нозу, такі як «новоутворення», «виразковий інфільтрат» тощо. Важкі порушення психіки хворого можуть спричинити необережні розмови медичних сестер і санітарок. Позитивний вплив на настрій хворого має неофіційне відвідування палати лікарем або сестрою з дружньою розмовою.

Особливого підходу потребують хворі, які протягом ба­гатьох років страждають на різні хронічні захворювання. Вони, як правило, не потребують активного лікування і повсякденного лікарського спостереження. Такі хворі краще почуваються в спокійній звичній домашній обстановці за умови, якщо родичі можуть створити їм сприятливі побутові умови з дотриманням гігієнічних вимог і виконанням роз­поряджень лікаря щодо лікування, харчування і догляду.