Читайте также:
|
|
До цього класу належить близько 90% усіх риб (включно хрящових). Поширені у всіх типах водойм: ріки, озера (солоні, прісні), моря, океани, підземні джерела тощо.
Зовнішня будова. Серед них є гіганти 5-7 м довжиною (прісноводна білуга, сом, бразильський арапаім, морська меч-риба). А також є карлики 7-11мм (філіпінські бички – 2гр).
Найбільша летюча риба 45см, летить на висоті 6м; найважча серед кісткових риб місяць-риба (2,25т.) в ширину(4,26м) більша ніж в довжину (3м).
Форма:
1. Торпедоподібна – у більшості риб (у найбільш швидких риб ідеально обтічна форма);
2. Стріловидна – видовжене тіло, загострене рило, відсунуте назад, рухаються повільно, однак для нападу чи захисту роблять різкий скачок – щука, сайра, сарган;
3. Стрічковидна – сприяє як збільшеню ефективності відштовхування так і пасивному рухові за течією (мурени, вогмери, личинки вугрів);
4. Змієвидна – рухаються енергетичноекономним відштовхуванням звивинами тіла (вугрі);
5. Шаровидна – активні рухи здійснюються з допомогою хвилеподібних рухів непарних плавців і гребних рухів, грудних плавців (голкобрюх, вудильщики);
6. Дисковидна – товстий диск, стиснутий з боків (дискус, місяць-риба);
7. Сплюснута зверху вниз – ширина тіла більша ніж висота, очі спрямовані вверх (бички, керчаки, плоскоголови);
8. Плоский ромб, еліпс, диск – у справжніх придонних риб, які лежать на дні (камбала);
9. Чудернацькі форми – у морського коника вигляд шахматної фігури коня, з головою під прямим кутом до осі тіла, довгий закручений хвіст; морська голка – у вигляді голки.
Тіло риби поділяється на три відділи: голову, тулуб, хвіст. На межі тулуба і хвостового відділу з черевного боку розташований анальний отвір, за ним – статевий, а далі – сечовий (видільний). На голові знаходиться рот (у більшості він розташований на кінці голови, у деяких зверху, коли верхня щелепа менша нижньої, і знизу). З боків голови – очі, попереду яких – парні ніздрі, які між собою не сполучаються і з ротовою порожниною також. Позаду очей – кісткова зяброва кришка, яка прикриває одну зяброву щілину. На тілі наявні плавці (парні: грудні і черевні, які розміщені у вертикальній площині, непарні: спинний (один або два), хвостовий, анальний).
Хвостові плавці: гетероцеркальний – у гонаїдних, дифицеркальний (у багатопера) – характеризується тим, що хребетний стовп тягнеться до кінця тіла по прямій лінії і хвостові лопаті симетричні відносно осі (хребта), гомоцеркальний (у костистих риб) – кінець хребта відхиляється вверх (хоч ззовні асиметрії плавців не видно). Дифицеркальний і гомоцеркальний походять від гетероцеркального типу.
З боків тіла (вздовж) тягнеться бічна лінія (орган орієнтування).
Тіло вкрите лускою. У лопатеперих космоїдна луска, яка містить речовину – космін. У променеперих два типи луски: ганоїдна – складається із кісткової пластинки, зверху вкрита дентиноподібною речовиною – ганоїдом, налягає у вигляді ромба, утворюючи панцир, і кісткова – циклоїдна (гладенький зовнішній край), ктеноїдна (зазубрений зовнішній край). Кожна луска – тонка овальна пластинка, яка одним кінцем занурена в шкіру, а іншим черепицеподібно налягає на сусідню. На лусці світлі і темні смужки (річні кільця). Луска росте все життя, при поранені – через 20-40днів повна заміна. В нижніх шарах луски можуть бути кришталики вапна і гуанін, що підсилює сріблястість риб.
Забарвлення тіла різноманітне. Для більшості характерне: спина і боки – темні, черевце – світле. У прісноводних: спина у більшості бура, зеленувата. У морських (тунці, летючі риби) спина темно-синя, або фіолетово-синя; на глибині 100-200м – срібні відтінки, глибше 200-500м червонуваті, ще глибше – бурі, фіолетові, чорні. І навпаки, забарвлення придонних риб невеликих глибин дуже різноманітне – від однотонно-сірого і бурого до яскравих різноманітних кольорів у вигляді цяток, смужок тощо. Деякі здатні швидко змінювати забарвлення, візерунок (бички, скорпени). Забарвлення залежить від наявності в базальному шарі епідермісу і коріумі пігментномістких клітин – хроматофорів.
Значення забарвлення:
1) захисне (криптичне) у більшості, робить рибу мало помітною:
а) під колір субстрату;
б) смуги умовно ділять тіло на певні частини, що візуально змінює форму риби, чим дезорієнтує ворога;
2) для розпізнавання особин свого виду і протилежної статі;
3) для відлякування.
У деяких глибоководних риб роль забарвлення відіграють фотофори (їх розташування і колір специфічні для кожного виду).
Шкіра має два шари: епідерміс – багатошаровий епітелій, коріум сполучнотканинний. Епідерміс містить багаточисленні одноклітинні залози, секрет яких виділяється на поверхню тіла і має бактерицидну дію, зменшує тертя риби, містить речовину страху (торибони) – попереджає про небезпеку, містить феромони (епагони, етофіони).
Коріум має волокнисту структуру, в верхніх шарах якого утворюються кісткові луски. В нижніх шарах коріуму утворюються покривні кістки черепа і поясу грудних плавців.
Шкіра проникна для води і речовин, які в ній розчинені.
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 58 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |