Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ХІНАЯНА, МАХАЯНА ЯК ОСНОВНІ РЕЛІГІЙНІ ТЕЧІЇ В БУДДИЗМІ.

Як вже зазначалось, спочатку буддійські громади складали жебраючі ченці. Чернечий буддизм носив назву хінаяна (мала колісниця). Але не всі послідовники Будди погоджувались носити чернечий одяг, і так виник інший напрям в буддизмі — махаяна (велика колісниця).

Хінаяну також називають південним буддизмом, оскільки він почав поширюватися в країнах південної і південно-східної Азії, махаяну вважають північним буддизмом. Хінаяністи використовують священні тексти мовою палі, а махаяністи на санскриті.

Релігійним ідеалом Хінаяни є архат (гідний, святий), послідовник чернечих заповітів, який за одне життя досягає нірвани. Мета ж мирян — турбота про сангу (чернечу громаду) і поліпшення своєї карми.

У хінаяні (початковій) Будда не вважався божеством, не був надприродною істотою, а лише людиною, яка завдяки власним зусиллям просвітлилася і таким чином знайшла шлях до звільнення, а також вчителем і наставником, який дав Дхарму (закон просвітлення). Від здобув нірвану, і у світі більше не присутній. Тому всі молитви та інші форми культу мають сенс лише як меморіальні акти, мета яких — віддати шану пам’яті вчителя, а спогад про нього — приклад для наслідування.

Ідеалом махаяни є бодхисатва (пробудежена істота), про яку вже йшлося вище. Культ бодхисатв настільки важливий для Махаяни, що іноді її називають Бодхисатваяною — колісницею бодхисатв.

Будда також розуміється в Махаяні по-іншому. Будда, у суворому розумінні цього слова, — споконвічно пробуджена природа свідомості, істинна реальність, якою вона є в дійсності, що набуває у пізніших текстах риси безякісного Абсолюта, подібного до брахмана. Ця справжня сутність Будди називається в Махаяні Тілом Дхарми.

Але через велике співчуття цей вічний Будда виявляє себе ще у двох формах, або тілах: на рівні світу — як тіло насолоди, в якому Будда спілкується з бодхисатвами, повчає їх, і водночас насолоджується блаженством нірвани; на рівні світу бажань — як „перетворене” тіло. Будда постає як людина — наставник і вчитель істини. Саме перетвореним тілом і був згідно з махаяною, історичний Будда Шак’ямуні.

Махаяна також вчить, що кожна жива істота наділена природою Будди і є Буддою потенційно. Йдучи шляхом бодхисатви, людина може зреалізувати цю природу, досягти досконалого і повного просвітлення і пробудження – стати буддою.

Не відміну від хінаяни, махаяна наділяє своєю увагою не лише монахів, а й усіх віруючих, намагаючись максимально залучити до релігійної практики якомога більше людей. При цьому махаяна твердить, що досягнути стану будди можуть не лише монахи, але й благочестиві та мудрі миряни.

У другій половині І ст. н.е. в рамках буддизму махаяни формується новий напрям, який називається Варджаяна (Алмазна або Громова колісниця), і відомий на Заході як тантричний буддизм (від назви священних текстів цього вчення — тантр, дослівно „нитка, на яку щось нанизується).

Варджаяна — ізотеричне (таємне) вчення, яке забезпечує досягнення стану будди упродовж одного життя. Для Ваджраяни характерні: 1. використання найзвичайно розроблених форм йоги, 2. візуалізація образів божеств, які символізують вищі стани свідомості; 3. повторення специфічних молитв – мантр; 4. психотехнічні способи і методи споглядання; 5. активне використання сексуальної символіки: зображень шлюбного поєднання богів, що уособлюють поєднання праджні (мудрості) і упаті (умілих, вправних засобів, використовуваних бодхисатвами), з яких народжується пробудження і просвітлення (бодхи).

До китайськтих напрямів буддизму належать вчення „ чань” і „чистої землі ”. Перший з них, відомий лише під японською назвою „дзен”, був школою, зорієнтованою на заняття психотехнічною практикою. Послідовники цієї школи вважали, що істинний смисл буддизму осягається лише завдяки поглибленому спогляданню („дивись у свою природу і станеш буддою”), а не внаслідок вивчення доктринальних і філософських текстів.

Школа „чистої землі” (япон. „дзедо”) вважалася формою релігійної практики поклоніння будді Амітахбі. Сподіваючись на його допомогу, послідовники школи молитвенно повторювали його ім’я.

Ламаїзм — ще одна поширена форма буддизму. Виникає у пізньому середньовіччі в Тибеті. У цій своїй найбільш пізньому і специфічному різновиді, на думку вчених, буддизм досягає найбільшого і найзавершенішого вигляду.

Вчення про нірвану у ламаїзмі відсувається на другий план. Детально розроблена космологічна система. Вершина її — Будда Будд-Адибудда, володар усіх світів, творець усього, його головний атрибут велика пустота, яка є духовною суттю, духовним тілом Будди і пронизує собою все. Усе живе, кожна людина несе в собі частку Будди і тому володіє потенцією для досягнення спасіння. Досягнути спасіння можуть лише небагато людей. Для більшості головне поліпшити свою карму і переродитися або відродитися в Західному раю будди Амітаби або на одному з багаточисельних небес, в одному ряді зі святими, чия карма дозволяє довго жити в їх світах і залишатися молодими і здоровими.

А хто хоче позбавитись перероджень, вийти за межі сансари, вступає на шлях аскези, медитації, самовдосконалення і так далі, тобто на шлях, який іде до нірвани. Його проходили лами у монастирях. Підготовка включала освіту, обряд ординації, присвоєння чергових звань, вступ на шлях спасіння. Образ життя лам був доволі суворий, вони повинні дотримуватись буддійських принципів існування. Ієрархія увінчувалась нечисленною групою настоятелів великих монастирів і прибічників Далай-лами і Панчел-лами. Останній є загальновизнаним авторитетом всіх прихильників ламаїзму і багатьох буддистів, він зосередив вищу духовну і політичну владу.