Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

АРХІТЕКТУРНІ ТЕРМІНИ

Акрополь (від грец. асгороііа — верхнє місто) — укріплена фортеця на скелі 156 м заввишки. У стародавніх Афінах в Акрополі розташо­вувалися святині і храми.

Апсида — напівкруглий, інколи багатокутний виступ будівлі, що зде­більшого має власне перекриття.

Ордер архітектурний (від лат. огсіо — порядок) — певне поєднання вертикальних і горизонтальних будівельно-балкових конструкцій, їхня структура та художня обробка. Він складається з несучих ча­стин (колони з капітеллю, бази, інколи з п'єдесталом та архітрава, фриза і карниза). Основні архітектурні ордери виникли в Старо­давній Греції: дорійський, іоніський, корінфський.

Ордер дорійський (від назви давньогрецької області Доріди) — колона не має бази, ствол прорізаний вертикальними жолобками, капі­тель складається з круглої подушки і товстої квадратної плити. Дорійський ордер — головний засіб художнього відображення зодчества пізньої архаїки і класики, відзначається стриманістю і монументальністю пропорцій.

Ордер іонійський — має струнку колону з базою і стволом, прорізаний вертикальним жолобком, капітель складається з двох великих за-витків. Від дорійського відрізняється легкістю пропорцій і бага­тим декором.

Ордер корінфський — найлегший та вишуканий за пропорціями, має високу колону з базою, стволом, прорізаним жолобком, пишною капітеллю, яка складається з різного узору листя аканту (рід трав'я­нистих рослин) і невеликих волют (волюта — орнамент, скульп­турна прикраса у вигляді завитка, спіралі). Відзначається пишніс­тю й урочистістю, найбільш поширений в епоху еллінізму і ста­родавнього Риму.

Пантеон: 1) у стародавньому Римі «храм усіх богів», пам'ятка давньо­римської архітектури; 2) усипальниця видатних людей. Пілястра (від італ. рііааїго — колона, стовп) — виступ у стіні у вигляді частини вбудованого в неї стовпа, зробленого у формі колони ор­дера з завершуючою частиною (капітеллю) і базою (підніжжям). Плафон — стеля чи її частина, прикрашені живописом чи рельєфом. Портал — архітектурно виділений на фасаді вхід до будинку. Портик — навіс, підтримуваний колонадою, відкрита галерея. Фронтон — завершення фасаду будинку, трикутна площина будинку, обмежена схилами даху, а знизу карнизом.

Візантійський стиль — стиль київської архітектури, який сформу­вався під впливом зодчих Херсонеса, Візантії, Малої Азії, досягнень ві­зантійської культури, християнського світогляду. Характеризується сполученням базиліки з центральною будовою.

Хрестово-купольний храм — тип християнського храму, який склався в зодчестві Візантії. У такому храмі купол опирається на чотири стовпи в центрі споруди, створені при цьому кутові приміщення також перекриваються куполами і склепіннями. Головним у ком­позиції є центральний купол. Тип хрестово-купольного храму на­був значного поширення в Україні.