Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ВИСНОВКИ

Читайте также:
  1. Висновки
  2. ВИСНОВКИ
  3. ВИСНОВКИ
  4. ВИСНОВКИ
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. ВИСНОВКИ
  8. ВИСНОВКИ
  9. ВИСНОВКИ
  10. ВИСНОВКИ

Комплексна оцінка історичних форм саморегуляції соціального процесу дає можливість уточнити поняття “саморегуляція соціального процесу”, зміст якого протягом тривалого часу перебуває у центрі уваги філософів, соціологів, психологів, культурологів, медиків та інших фахівців. У науковій літературі широко і різнобічно відтворена різноманітність характеристик явища саморегуляції, яку без філософського узагальнення неможливо системно відтворити та використовувати у ході розбудови української державності.

У результаті уточнення понять генезису, сутності, змісту та форми існування системи саморегуляції соціального процесу було виявлено, що явище саморегуляції має два напрямки вивчення. З одного боку, саморегуляція є сукупністю впорядкованих відносно один одного в просторі та циклізованих у часі процесів стихійної або свідомої локалізації змін соціальної системи, що відтворюють здатність системи до еволюції у результаті дії зовнішніх та внутрішніх впливів. Вона виконує функцію збереження суспільства як соціальної системи.

З іншого боку, саморегуляція виступає системою, що утворює комплекс, цілісність якого забезпечується сукупністю зв’язків і відносин між групами елементів, об’єднаних розгорнутими в просторі і часі структурами. Система саморегуляції входить в більшу – соціальну систему (суспільство), в якій саме завдяки системі саморегуляції здійснюється підтримання стабільного функціонування, взаємодії з навколишнім середовищем та розвитку у просторі та часі.

Таке розуміння системи саморегуляції привело до створення евристичної моделі цієї системи на основі морфологічного аналізу її складових. Запропонована модель виокремлює елементи, на основі яких у подальшому дослідженні виділено критерії для класифікації рівнів розвитку системи саморегуляції соціального організму.

У процесі функціонального аналізу виокремлені два види діяльності системи саморегуляції соціального процесу, а саме: внутрішня (життєдіяльність системи саморегуляції), що спрямована на себе або на суб’єктів організаційних відносин, і зовнішня (функції системи саморегуляції), спрямована на об’єкти, що знаходяться на боці об’єкта.

Система саморегуляції функціонує на основі інформаційних впливів, які виступають основою діяльності системи й існують у вигляді сигналів тих чи інших матеріальних процесів.

Система саморегуляції координує дії соціальної системи (суспільства), яка у стані біфуркації, тобто у стані вибору можливих шляхів свого подальшого розвитку може при найменших відхиленнях (флуктуаціях) змінити свій подальший розвиток.

Механізми дії системи саморегуляції визначаються двома її підсистемами – регулюючою та регульованою, при взаємодії яких утворюються форми, притаманні відповідному типу суспільства. У історичній ретроспективі такі форми виступають як історичні форми саморегуляції соціального процесу, що у динаміці свого розвитку можуть утворюватися або природно, або штучно та існувати і відзначаються послідовністю або паралельністю свого функціонування.

Онтологічний аналіз системи саморегуляції соціального процесу показав, що у структурі системи саморегуляції соціального процесу є три рівні закріплення смислів, а саме: архетипний, нормативний та семантичний.

Формою саморегуляції соціального процесу є внутрішня організація впорядкованої взаємодії людей у певних просторово-часових вимірах, що функціонує на основі інформаційних процесів, тобто формує взаємодію двох підсистем – регулюючої та регульованої. У історичному розгляді вона постає як історична форма саморегуляції соціального процесу.

Системний аналіз історичних типів саморегуляції соціального організму України довів, що система саморегуляції проходить в онтогенезі усі стадії саморегуляції, притаманні філогенезу.

Закономірності саморозгортання системи саморегуляції соціального процесу повинні стати принципами оптимізації державного управління незалежної України, створення єдиного інформаційного простору, формування семантичного рівня системи саморегуляції. Такий підхід дозволяє визначити свій шлях розвитку системи саморегуляції і гармонійно включитися в світову систему саморегуляції соціального процесу.




Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 29 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

ПЕРЕДМОВА | Віддзеркалення поняття “саморегуляція соціального процесу” в теоретичній спадщині | Формування наукових підходів до аналізу саморегуляції соціального процесу | Методологічні засади аналізу саморегуляції соціального процесу | Генезис, сутність, зміст та форма системи саморегуляції соціального процесу | Морфологічний аналіз системи саморегуляції соціального організму країни | Функціональний аналіз системи саморегуляції соціального організму країни | Рівні системи саморегуляції соціального процесу та їх історичні форми |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав