Читайте также:
|
2. Світовими є релігії, які долають етнонаціональні обмеженості й стають доступними для сприйняття будь-якою людиною. До них належать буддизм та іслам
3. У світових релігіях в більш повному та закінченому вигляді присутній монотеїзм, уявлення про єдиного Бога як творця світу й законодавця для людей. Автономна община як домінуюча форма релігійної організації на етапі національно-державних релігій змінюється більш централізованою організацією - церквою, яка складається з мирян і священнослужителів. Але головна особливість світових релігій полягає в їх наднаціональному характері. Люди об' єднуються в релігійну організацію як єдиновірці, незалежно від національної, державної, мовної чи соціальної приналежності. Ця характерна риса світових релігій тісно пов'язана з їх особливістю: віра в єдиного Бога має на увазі саме те, що Він є Богом для всіх людей. Найбільш ранньою зі світових релігій є буддизм,
4. Буддизм виник у VI ст. до н.е. в Стародавній Індії (точніше, в долині Гангу - однієї з найбільш економічно розвинутих частин країни). Колишні індійські вірування (брахманізм, племінні культи) не могли достатньою мірою задовольнити потребу в розраді. Культова практика брахманізму полягала в основному в жертвоприношеннях численним богам і складних ритуалах, що супроводжують практично кожну подію. Суспільство поділялось на варни (верстви): брахманів (вища верства духовних наставників і жреців), кшатрієв (воїнів), вайш' єв (торговців) і шудр (обслуговують усі інші верстви). Буддизм з моменту свого виникнення заперечував жертвоприношення та не приймав поділ на варни, розглядаючи суспільство як таке, що складається з двох категорій - вищої, куди входили брахмани, кшатрії та гахапати (люди, що володіють земельною та іншою власністю), та нижчої - включала людей, що обслуговують панівні верстви.
Для буддизму в людині важливими були тільки власні заслуги. Так, словом "брахман" Будда називає кожну благородну та мудру людину незалежно від її походження. Ось що говориться з цього приводу в одному із класичних творів раннього буддизму - "Дхаммападі": "Я не називаю людину брахманом тільки за її народження або за її матір. Я називаю брахманом того, хто вільний від прив' язаностей та позбавлений благ. Я називаю брахманом того, хто відрікся від світу й скинув ношу, хто навіть в цьому світі знає ціну свого страждання. Я називаю брахманом того, хто серед схвильованих залишається спокійним, серед тих, хто піднімає палицю, - незворушним, серед прив'язаних до світу - вільним від прив'язаностей. Я називаю брахманом того, хто говорить правдиві речі, повчальні, без різкостей, яка нікого не скривдить. Я називаю брахманом того, хто знає своє попереднє існування та бачить небо й пекло, хто здійснив усе, що можливо здійснити"
1. 111виникнення й організаційне оформлення християнства
2.
3. Християнство виникло в умовах, коли численні верстви вільних землевласників перетворювалися на залежних орендарів, поповнювали наймане військо або лишалися без засобів існування і переселялися до великих міст, сподіваючись на якісь подачки.
4. Основна маса населення в умовах імперії не лише втратила будь-яку можливість впливати на життя держави, а відчувала себе беззахисною перед всевладдям імператора й чиновників, чужою у своїй державі.
5. Ще складнішим було становище в підкорених Римом провінціях, де народ потерпав від сваволі чужих і своїх правителів. Саме в одній з провінцій Римської імперії – в Палестині – і зародилася нова релігія – християнство. Християнство проголошувало єдинобожжя (в основу його покладено віру євреїв у єдиного бога), рівність перед богом, братерство всіх народів. Засновником нової релігії був Ісус Христос.
6. Перша подія. У власне християнській традиції цей етап пов’язується з місіонерською діяльністю 12 учнів — апостолів (грецьк. посланець) Ісуса (Мф. 10) і його найближчих послідовників — "мужів апостольських": "Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти"(Лк. 10:1). Цю місію Ісус доручив їм тоді, коли з’явився востаннє перед своїми вірними сподвижниками, уже після свого Воскресіння, повелівши їм нести Слово Боже іншим народам (Мф. 28:19—20).
Друга подія. Об’єднання розрізнених християнських громад у централізовані церковні організації. Перші християни об’єднувалися в культові громади, що називалися "еклесіями" (грецьк. збори; латин, ecclesia—порівн. фр. eglise). Збиралися вони, як правило, таємно, іноді в похмурих підземеллях — катакомбах, що мало б символізувати відмову від язичницького світла
Третя подія. Початок перетворення християнства на офіційну релігію Римської імперії було покладено низкою едиктів римського імператора Константина І. Най відомішим з них був так званий "Міланський едикт" 313 р., що говорив: "Ми ухвалили дарувати християнству та всім іншим право сповідання тієї віри, якій вони надають перевагу, щоб божество, що панує в небі, було милостиве і прихильне як до нас, так і до тих, що живуть під нашим пануванням.
Прийнято вважати, що перші три століття в історії християнства були періодом безперервних переслідувань з боку римських імператорів, які не могли пробачити послідовникам нової віри відмови вшановувати їхні зображення як живих божеств, а також проповідь не-насильства, що загрожувала підривом боєздатності римської армії.
112осо бливості ВІРОВЧЕННЯ,, культу й церковного православ я
Християнізація значної частини Європи й Азії, створення централізованої церковної організації, уніфікація християнського віровчення мали своїм неминучим наслідком і початок розколів усередині християнства, нескінченних суперечок з тих або інших богословських питань, масові єретичні рухи
Ще в V ст. від щойно сформованої Християнської Церкви стали відокремлюватися різні національні церкви, число яких згодом перевищило півтора десятки. В цей же час у східній частині Римської імперії — Візантії, склалася самостійна церковна організація, що у 1054 р. розірвала і без того не дуже міцні зв’язки із Західною Християнською Церквою. Відбулася ця подія шляхом накладення взаємних анафем (відлучення від Церкви) з боку Папи Римською і Константинопольського патріарха, формально знятих тільки в 1965 р. Ця подія одержала назву Великого Розколу (Схизми).
У православ’ї, як і в кожній іншій релігії, з догматичним віровченням тісно пов’язана система культових дій. Основу цих дій складають сім головних обрядів — таїнств. Таїнствами ці культові дії називаються богословами тому, що в них "під видимим образом передається віруючим невидима Божа благодать". У православ’ї існує сім таїнств: хрещення, миропомазання, причастя (євхаристія), покаяння (сповідь), шлюб, оливосвячення (соборування), священство.
Особливості віровчення і культу католицизму.
- виник внаслідок першого великого розколу в християнстві в 1054 р.
- поширений переважно в Західній (Франція, Бельгія, Італія, Португалія) та Східній (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Литва, частково Латвія і західні області України) Європі, у переважній більшості країн Південної Америки; його сповідує майже половина віруючих Північної Америки. В Азії, Африці також є католики, але вплив католицизму тут незначний.
- Основним догматом католицької церкви, є догмат про непогрішимість папи Римського - папа Римський, який виступає з амвона з тих чи інших питань віри і моралі, є непогрішимим. Прийняття цього догмата папство добилося в 1870 p., було прийнято католицьким Вселенським Собором у Ватикані.
- Догмат про «чистилище», прийнятий у 1439 р. на Флорентійському соборі - душа людини після смерті потрапляє в «чистилище» — місце між пеклом і раєм, має змогу очиститися від гріхів (шляхом різноманітних випробувань) і в подальшому переходити в пекло чи рай. Рідні та близькі покійного за допомогою молитов і внесків на користь церкви можуть полегшити випробування душі, що перебуває в «чистилищі». Доля душі визначалася, таким чином, не тільки поведінкою людини в земному житті, а й матеріальними можливостями близьких покійного.
- теза про особливу роль духівництва - людина не може заслужити Божої милості самостійно, без допомоги духівництва, яке має значні переваги перед мирянами і повинно мати надзвичайні права і привілеї.
Читати Біблію є виключним правом духівництва. Католицизм вважає канонічною лише Біблію, яка написана латинською мовою, якою не володіє переважна частина віруючих.
Згідно з католицькою догматикою духівництво має особливі права на причастя. Якщо миряни причащаються лише «тілом Божим», то духівництво — його кров'ю.
- Необхідність систематичної сповіді віруючих перед духівництвом. Без систематичної сповіді спасіння неможливе. Систематична сповідь, таким чином, дозволяє католицькій церкві мати значний вплив на суспільство.
Засоби емоційного впливу на почуття віруючих. Пишність і урочистість. Богослужіння супроводжується органною музикою, сольними та хоровими співами, щоб вплинути на почуття віруючих, викликати релігійний екстаз. Богослужіння в католицькому культі ведеться латинською мовою, незрозумілою більшості віруючих.
- культ Богородиці, або мадонни. Християнство запозичило цей культ у більш древніх релігій, де Богородиця шанувалась як Богиня-мати, Богиня родючості. В християнській релігії Богородиця була перетворена в міфічну діву Марію, що народила від «святого духа» дитину Ісуса, сина Божого. Шанування Богородиці піднесено до догмата, а її культ до певної міри навіть відсунув на другий план культ Бога-отця і самого Христа. Культ Мадонни допомагає католицтву впливати на мільйони віруючих жінок. Католицька церква навіює жінкам, що в діві Марії вони мають свою заступницю перед Богом.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 42 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |