Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Домашнє за вдання.

Читайте также:
  1. Вправа « Знайди істину». Завдання.Віднайди у тексті повісті слова, фрази, що характеризують героїнь. Зроби висновок, як ставиться автор до цих персонажів. ( Слайд 3 ).
  2. Домашнє завдання уч________ 10-___ класу ____________
  3. Домашнє завдання.
  4. Завдання.Спростуйте або доведіть дані припущення.
  5. Індивідуальні завдання.
  6. Індивідуальні завдання. Самостійна робота студентів
  7. Лабораторне завдання.

На вибір

1. “ Хіба не цікаво заглянути в найпотаємніші куточки людського серця? Хіба не цікаво розгадати чуже життя й побачити його зсередини, без жодних прикрас? ” (Бальзак)

Запишіть свої спостереження: “ Що я побачив у “ куточку серця ” Гобсека, Анастазі де Ресто, Фанні Мальво?”

2. Написати iнтерв’ю з одним iз персонажiв повісті “ Гобсек”.

3. Написати листа до одного з персонажiв повiстi “Гобсек’.

Тема 3. Оноре де Бальзак (1799—1850). “Гобсeк”

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 10 клас>> Зарубіжна література: Тема 3. Оноре де Бальзак (1799—1850).“Гобсeк”


КНИГА ПРО СУЧАСНУ ЦИВІЛІЗАЦІЮ
На кладовищі Пер-Лашез в Парижі над могилою одного з найбільших письменників Франції — Бальзака його співвітчизник, інший великий французький письменник Віктор Гюго сказав: «Всі його твори складають єдину книгу, повну життя, яскраву, глибоку, де рухається та діє уся наша сучасна цивілізація, втілена в образах досить реальних, але овіяна сум'яттям та жахом. Чудова книга, яку її автор назвав комедією та міг би назвати історією, книга, в якій поєднуються всі форми і всі стилі». Грандіозний витвір Бальзака називається «Людською комедією» і складається з 96 романів, повістей, оповідань, п'єс. Але насамперед це — цілісний задум письменника, який хотів усебічно змалювати життя французького суспільства, закономірності й тенденції його розвитку, головні рушійні сили. Романи поєднуються спільними персонажами — а їх в епопеї більше двох тисяч. І кожен має свої біографію, вдачу, долю. Один з провідних героїв циклу — Растіньяк, бідний молодий провінціал, студент, який поступово позбувається ілюзій про можливість чесного життя, входить до вищого паризького світу, одружується з дочкою мільйонера, стає міністром та пером Франції. Він є головним героєм у романі «Батько Горіо», другорядним — в «Шагреневій шкірі»; з'являється або згадується він у романах «Втрачені ілюзії», «Кузина Бета», «Банкірський дім Нусінгена», «Розкоші та злидні куртизанок», «Комедіанти безвідома про це», «Депутат від Арсі». Колишній каторжник Вотрен діє в романах «Батько Горіо», «Розкоші та злидні куртизанок», драмі «Вотрен». Про загибель Люсьєна де Рюбампре, головного героя «Втрачених ілюзій», ми дізнаємось з роману «Розкоші та злидні куртизанок».

В епопеї Бальзака постають детальні картини життя провінції та столиці, всі прошарки населення: від селян, дрібних буржуа та службовців, лікарів, адвокатів — до вищої аристократії, міністрів та всевладних банкірів. «Людська комедія» — унікальне явище в історії європейської цивілізації за дві тисячі років. Вражає, що створила її одна людина протягом 20 років. Щоправда, Бальзак помер від серцевого нападу в 50 років: далися взнаки величезні перевантаження організму. В листах до матері, сестри, а пізніше — до Евеліни Ганської, польсько-української багатої поміщиці, яка стала дружиною Бальзака за чотири місяці до його смерті, письменник описує свій робочий день: «З півночі до півдня я працюю, тобто сиджу дванадцять годин у кріслі, творю і переробляю. Потім з півдня до четвертої години виправляю гранки, о п'ятій обідаю, о пів на шосту я в ліжку, а опівночі встаю і знову починаю працювати».

 

Задум про об'єднання романів в гігантську епопею виникає у Бальзака у 1834 році, коли вже вийшли друком і мали великий успіх його перші романи: «Шуани», «Гобсек», «Шагренева шкіра», «Ежені Гранде». Спочатку митець задумав видання двох серій: «Етюди про звичаї», або «Соціальні етюди», і згодом додав до них третю — «Аналітичні етюди». У свою чергу, «Соціальні етюди» складалися із шести частин, або сцен: «Сцени паризького життя», «Сцени провінційного життя», «Сцени приватного життя» тощо.

 

Спроба систематизувати явища життя і творчості характерна не лише для Бальзака, а й для науки XIX століття, зокрема філософії позитивізму — логічного, системного знання про життя, на противагу описовому, ірраціональному. Системними були біологічні теорії Ламарка і Дарвіна, періодична таблиця Менделєєва, вчення про зміну суспільно-економічних формацій, на ґрунті якого виросла економічна теорія Маркса, систематизація художніх епох, методів та стилів в естетиці (що пізніше дало підстави марксистам звести все розмаїття художніх методів до реалізму, вважати їх тільки недосконалим підґрунтям реалізму). На початку ж 30-х років набула популярності природнича теорія «єдності організмів» Жофруа де Сент-Ілера, якою захоплювався Бальзак. Йому імпонувала думка про системну єдність усього живого. Подібну єдність він вбачав і в суспільному житті Франції.
Назва «Людська комедія» виникла трохи пізніше і пов'язувалась з назвою славетної «Божественної комедії» Данте Аліг'єрі. Але чому серію своїх романів Бальзак назвав «комедією»? Деякі дослідники стверджують, що тогочасне суспільне життя — гонитву за успіхом, визнанням, кар'єрою, грошима — Бальзак оцінював як комедію, на противагу трагедії Великої французької революції кінця XVIII століття, що проголосила,але не здобула свободу й рівність людей. Термін комедія Баль-зак застосував у тому сенсі, що й деякі його сучасники, називаючи комедією великий епічний твір, подібний до Дантових «Пекла», «Раю», «Чистилища». Як невдовзі переконаємося, для Бальзака XIX століття стало трагедією втрачених ілюзій.

 

Упродовж півтораста років внесок Бальзака в історію літератури оцінювався як «звинувачувальний акт» буржуазному суспільству, де панує єдина влада, — влада грошей (таке розуміння капіталістичного суспільства вперше було запропоновано Марксом та Енгельсом у «Маніфесті Комуністичної партії»). Марксистська критика оголосила Бальзака найяскравішим виразником «критичного реалізму». Твори письменника були використані у політичній боротьбі XIX — XX століть. Фрідріх Енгельс зауважив, що з творів Бальзака він дізнався про історію, політику, економіку Франції першої половини XIX століття більше, ніж з наукових праць істориків, політиків та економістів, разом узятих.

 

Розглядали твори письменника і як історію індивідуального честолюбства, спроможного сильну людину піднести на найвищі суспільні щаблі (Ежен Растіньяк), а слабку — знищити (Люсьєн Левен). «Людську комедію» сприймали і як історію шлюбу XIX століття, і як становлення самосвідомості людини у новітньому суспільстві. Нарешті, твори Бальзака розглядали просто як картини життя, які можуть зацікавити читача динамічними сюжетами, яскравими характерами. А може, Бальзак у новонародженому буржуазному суспільстві першої половини XIX століття угледів закономірності вічного, а не історичного існування людства? Спробуємо розібратися.

 


ПИСЬМЕННИЦТВО ЯК БІЗНЕС
Оноре де Бальзак народився 20 травня 1799 року у французькому місті Турі. Його батько мав прізвище Бальса, яке переробив на Бальзак, додавши шляхетну частку «де» — де Бальзак. Батько Оноре — чоловік практичний, енергійний та вольовий — став секретарем Королівського суду, під час революції 1792 року був головою секції Прав людини, членом Великої ради комуни міста Парижа. У 1793 році відкрив власну юридичну контору. Деякі факти з життя Франсуа Бальзака його син використав у художній біографії «батечка Горіо». Від батька письменник успадкував такі риси, як життєлюбство, енергійність, впевненість у собі, віру в успіх.
Мати Бальзака — уроджена Анна-Лаура Саламб'є — була жінкою розумною, добре вихованою. Але нерівний шлюб наклав відбиток на її долю. Вона була нервова, дуже вразлива, нестійка в уподобаннях, схильна до рефлексій. З-поміж
чотирьох дітей вона любила найбільше молодшого сина Анрі, бо його батьком був чоловік, якого вона кохала. Оноре згадує у листах до сестри, як страждав у дитинстві через байдужість, холодність, з якою ставилася до нього мати. На восьмому десятку свого життя вона стала управителькою майна та справ Оноре. їхнє ділове листування тієї пори мало схоже на листи матері та сина. Батьки видатного митця мали спільну рису — здатність до бізнесу. їх об'єднали прагнення будь-що розбагатіти й посісти високе суспільне становище, віра в те, що гроші — головне у житті.

 

Навчався Оноре у Вандомському колежі в Парижі, потім в Турі, у ліцеї Карла Великого, де відрізнявся від інших учнів тільки тим, що дуже багато читав. Після закінчення Школи права 1819 року Оноре Бальзак деякий час працював приватним юристом. Батьки мріяли, щоб він став нотаріусом. Але юнак серйозно вивчає філософію, історію літератури і вирішує стати письменником.
Проаналізувавши стан справ у книговиданні, Бальзак дійшов висновку, що XIX століття — доба читачів романів і здобути славу можна саме у цій царині. Він вклав у письменство все, що мав: гострий розум та широкі знання, феноменальні пам'ять, працездатність, цілеспрямованість, спостережливість, вміння аналізувати життєві явища, бачити й розуміти людську сутність («бачити — значить знати», — стверджується у романі «Шагренева шкіра»), здатність постійно розвивати свій художній хист, удосконалювати майстерність. Хоч Бальзак опублікував величезну кількість романів, проте не збагатився, навіть чимало років жив і помер у боргах. Але він досяг своєї мети — уславитися — і залишився в історії найзначнішою фігурою нової цивілізації.
У першій половині XIX століття головним видом інтелектуальних розваг було читання. Попит на художню літературу настільки зріс, що поетичну збірку Ламартіна було видрукувано й розпродано накладом у шістдесят тисяч примірників. Фантастичними тиражами виходили романи Дюма-батька. Виникла потреба задовольнити читацький попит. Тому прозаїк-початківець Бальзак сприймав літературу насамперед як бізнес.

 

Перша невдача його трагедії «Кромвель», що була зорієнтована на естетичні канони класицизму, не засмутила молодого автора: «Це просто значить, що трагедії — не для мене». Бальзак спробував створити роман у листах «Стені, або Філософські хиби», але не завершив твір: автору не вистачило майстерності.
Бальзак співпрацює з «фабрикою романів», розробляючи популярний на той час стиль розважального роману жахів підписуючись псевдонімом Орас де Сент Обрен. Невдовзі Бальзак повернувся до написання серйозних творів і видрукував свій перший роман «Останній з шуанів» (1829). Історичну лінію Бальзак поєднав з історією кохання шляхетного ватажка шуанів Монторана та шпигунки Марі де Верней. Бальзаку вдалося показати трагізм стосунків закоханих, втягнутих у вир запеклої політичної боротьби.

 

Перший художній твір Бальзака про життя сучасників — повість «Гобсек» (1830), у центрі якої постав образ лихваря-філософа. Автор розповів про трагедію родини де Ресто, накресливши сюжетні лінії і типажі «Людської комедії».

 


«БАЖАТИ» ТА «БУТИ В ЗМОЗІ» («ШАГРЕНЕВА ШКІРА»)
У 1831 році побачив світ роман «Шагренева шкіра», який приніс Бальзакові справжню славу. Шагрень — фантастична шкіра віслюка онагри — стала таким же символом в уяві читачів, як казкові образи живої та мертвої води. Фантастичні елементи перепліталися з реалістичною історією про юного науковця Рафаеля, який намагався проводити досліди, переборюючи нестатки. Загнаний у глухий кут, юнак зважується на самогубство, але його рятує загадковий антиквар, подарувавши шагреневу шкіру. Напис на чарівній шкірі, зроблений на санскриті, пояснював, що усі бажання її власника будуть виконуватися, але щоразу шкіра буде зменшуватися, як і життя цієї людини. Рафаель дивовижним чином збагачується, але разом з тим розміри шкіри катастрофічно зменшуються. Усвідомивши загрозу близької смерті, Рафаель намагається позбутися шкіри або розтягнути її, але марно. Врешті, він захворює. Йому не можуть допомогти ні лікарі, ні кохана дружина. Рафаель тікає з міста подалі від спокус, але позбутись усіх бажань неможливо, тож шкіра усе зменшується, і коли зникає зовсім, її власник умирає.
Цей філософський роман Бальзака здобув величезну популярність, адже приваблював читачів тим, що традиційна романтична фабула переплелася в ньому із сучасним сюжетом із світського життя Парижа. Хоча це було не просто поєднання романтизму та реалізму. Романтична фантастика у творі завжди може мати реальне тлумачення, тому історія зі шкірою може вважатися маренням героя. Адже його бажання вико нуються насправді, нібито без впливу шкіри. Захотів він розважитись на бенкеті — друзі запрошують його на вечірку з нагоди відкриття нової газети. Побажав Рафаель грошей — і він неждано отримує величезну спадщину. Але й розміри шкіри зменшуються.


Філософський зміст роману криється в опозиціях «бажати» та «бути в змозі». їхнє протистояння розкриває Рафаелеві на початку роману старий антиквар. Сам же він обирає третю можливість «знати». Відмовившись від пристрастей, що вкорочують людині вік, антиквар давно гамує в собі будь-які емоції, живе і втішається тим, що пізнав істину. Рафаель, заволодівши шкірою, бажає, щоб старий закохався у танцівницю. Бажання здійснюється, і в фіналі ми бачимо кумедного закоханого дідугана. Бальзак висміює самовпевнених філософів, які вважають, що збагнули сенс життя.
Лише єдиний раз шкіра не зменшилася після висловленого бажання: коли Рафаель пристрасно прагнув кохання Поліни. Але ж вона і раніше його кохала, шкірі не довелося втручатися. Тобто єдине, що непідвладне закону життя, — це щире почуття, любов, спроможна протистояти смерті. Останнє бажання Рафаеля — вмерти в обіймах коханої — теж виконується. Поліні протиставлено в романі холодну й жорстоку Феодору, що заради власного спокою відмовляється від кохання і дітей.
Бальзак викриває основну ваду сучасника — егоїзм. Розвитку цієї негативної риси посприяла епоха Наполеона, коли не походження, а передусім індивідуальні якості людини вирішували її долю, кар'єру. Зворотним боком індивідуалізму як особистої ініціативи став егоїзм. «Рафаель міг все. Але не здійснив нічого», тому що бажав щастя й багатства лише для себе.
Образом Рафаеля Валантена починається галерея баль-заківських молодих честолюбців, які, втрачаючи ілюзії в жорстокому світі, поступово змінюють моральні орієнтири і перетворюються на егоїстичних кар'єристів (Растіньяк) або гинуть (Люсьєн де Рюбампре).

 

У «Шагреневій шкірі» Бальзак торкнувся багатьох тем, які згодом розвинув у «Людській комедії». Це тема злочинного багатства, художньо втілена в історію банкіра Тайфера (оповідання «Червоний трактир»). Це тема «блиску та злиднів куртизанок», розгорнута в історії Аніліни. Це тема продажної паризької журналістики та багато інших. У романі діють вчені і лікарі, паризькі денді та сільські трудівники, які неодноразово з'являться на сторінках «Людської комедії».
Роман «Шагренева шкіра» відкрив перед Бальзаком двері літературних та аристократичних салонів, дав змогу жити на широку ногу.
Митець отримував велику читацьку пошту. З далекої України писала йому таємнича іноземка. Вона аналізувала роман «Шагренева шкіра» незгірш за літературного критика. її роздуми про мистецтво зацікавили письменника, почалося листування, що тривало багато років. Іноземкою виявилась багата польська аристократка Евеліна Ганська, що жила із своїм чоловіком неподалік від Бердичева у маєтку Верхівня. її чоловік був багатим землевласником, дуже шляхетним, але хворобливим і набагато старшим за дружину. Родинного щастя Евеліна не зазнала. Бальзак вперше зустрівся з нею за кордоном, а після смерті її чоловіка приїздив до Верхівні, Києва, Петербурга. Незадовго до смерті Бальзака Ганська погодилася стати його дружиною, хоч письменник був уже невиліковно хворим і мав величезні борги, які Евеліні довелося сплачувати з власних коштів.

 

«ПИЛЬНУЙ ЗОЛОТО!» («ЕЖЕНІ ГРАНДЕ»)
У 1833 році вийшов роман «Ежені Гранде», у якому, за словами його автора, «драма полягає у найпростіших обставинах приватного життя». Фабула роману така: у провінційному містечку Сомюрі точиться боротьба за руку і серце найбагатшої нареченої — Ежені Гранде. Колишній бондар, Фелікс Гранде, як і батько Горіо, зумів розбагатіти під час Великої французької революції. Заволодівши колишніми дворянськими землями, він став мером рідного міста, був нагороджений орденом. У період Реставрації його капітал подвоївся. Проте Фелікс Гранде — страшенний скнара: маючи дев'ятнадцять мільйонів, тримає дружину і дочку напівголодними, восени починає опалювати свій будинок пізніше за всіх. Він суворо покарав Ежені за те, що вона подарувала кілька золотих монет коханому. Помираючи, Гранде заповідає дочці пильнувати його золото і позвітувати батькові на тому світі. Перед нами постає людина, яка присвятила свої неабиякі здібності фанатичній ідеї збагачення, так і не зрозумівши, що в житті існують інші цінності.

 

Ежені Гранде ми спочатку сприймаємо як жертву батька-тирана. Співчуваємо цій нещасній жінці, коли її зрадив коханий. Захоплюємося, коли ніжна, чуттєва Ежені виявляється сильною особистістю, що зуміла гідно витримати удари долі. Вона благородно повелася щодо свого зрадливого обранця, сплативши два мільйони боргів його покійного батька, свого дядечка, щоб кузен не вважався сином банкрута. Ежені продовжила родинний бізнес, але частину коштів спрямувала на допомогу бідним та на розвиток освіти.
«Ежені Гранде» — роман передусім соціальний, адже автора цікавлять певні соціальні типи, втілені в персонажах твору.
Саме після публікації цього роману Бальзак вирішив у художній епопеї подати галерею соціальних типів своїх сучасників. «Тип, —писав Бальзак, — це персонаж, що має характерні риси всіх тих, хто подібний до нього». За Бальзаком, не тільки люди, а й важливі події можна типізувати.
Перший твір, створений за загальним планом епопеї, — роман «Батько Горіо» (1834) — мав великий читацький успіх. Кілька років письменник працює над романом «Втрачені ілюзії» у трьох частинах. Головний герой твору — Люсьєн Шардон — молодий честолюбець, який прибув з провінції до Парижа, щоб зробити кар'єру. Поетично обдарований, ерудо-ваний красень, вихований з дитинства як вундеркінд і улюбленець сім'ї, Люсьєн вважає, що генію дозволено переступати закони моралі. До того ж, він не здатен на копітку постійну працю. Звісно, врешті Люсьєн зазнає поразки і наприкінці роману «Блиск та злидні куртизанок» гине.
Люсьєнові в романі протиставлено його родича і друга Давіда Сешара — талановитого винахідника. Позитивна програма автора втілена не тільки в характері та планах Давіда, а й в історії членів спілки «Співдружність», які поставили собі за мету творчу працю, служіння улюбленій справі. Однак важко цілком віддатися творчій праці у суспільстві, в якому панує ідея збагачення. Благородного Сешара знищують жорстокі конкуренти.

 

Після роману «Втрачені ілюзії» було опубліковано наступний — «Розкоші та злидні куртизанок», де на перший план виступає уже знайомий читачам каторжник Вотрен. Його життя зазнає кардинальних змін: вчорашній бандит працює в паризькій поліції.
З-поміж останніх романів Бальзака тісно пов'язані два — «Кузина Бета» (1846) і «Кузен Понс» (1847), присвячені темі розпаду родинних зв'язків. Роман «Селяни» змальовує боротьбу за землю як джерело економічної та політичної влади.
В історії літератури існує міф, згідно з яким Бальзак був поганим підприємцем. Та в перспективі кожен діловий вибір письменника виявлявся не тільки правильним, а й міг приносити у майбутньому величезні прибутки. Іронія долі полягає в тому, що Бальзак помер, не дізнавшись про свій діловий успіх. Так, у 40-х роках він вклав весь свій статок і частину грошей Ганської у компанію Північної залізниці. Справа була новою, залізниці щойно починали діяти, тому спочатку акції цієї компанії різко падали. Це закон біржі. Бальзак, а після його смерті Ганська, розпродали акції, втративши великі кошти на їх падінні. Разом з Бальзаком вклав гроші в Північну залізницю інший відомий чоловік. Він не продав жодної акції — і став одним з найбагатших людей світу. Це був Ротшильд, прототип барона Нусінгена у «Людській комедії». Іронія долі полягає і в тому, що невеликий будинок на вулиці Фортюне, з любов'ю облаштований Бальзаком, було з роками знесено, і на його місці було побудовано великий особняк для однієї зі спадкоємиць Ротшильда.

Бальзак міг би бути талановитим консультантом у справах комерції та бізнесу. Але сталося так, що він став геніальним письменником.
1. Розкажіть історію створення «Людської комедії».
2. Долі яких героїв творів Бальзака нагадує історія його батька? Чим саме?
3. Чи поділяєте ви точку зору молодого Бальзака на літературу як бізнес? Чи можна вважати сучасне книговидання комерційним?
Наведіть приклади. Чим відрізняється «Людська комедія» від сучасних бестселерів?
4. Чим ви можете пояснити раптовий перехід Бальзака від написання низькопробних комерційних творів до високохудожніх?
5. Що таке, за Бальзаком, типовий персонаж, типові обставини? Чи заперечує принцип типізації індивідуалізацію персонажа? Наведіть приклади.
6. Розгляньте образ Растіньяка як типовий. Чи все в цьому персонажі характерне для певного типу людини?

 


Зарубіжна література. 10 клас. За заг. ред. В.Я. Звиняцьковського
Вислано читачами з інтернет-сату

Бальзак Людська комедія

ЗМІСТ:


Вступ...............................................................................................3
Iсторiя задуму i створення "Людської комедiї" Оноре де Бальзака........................................................................................12
«Людська комедія»......................................................................15
Висновок.......................................................................................21
Список використаної літератури................................................24

Вступ.

Оноре де Бальзак, знаменитий французький письменник. Народився 8(20) травня 1799 року в Турі, помер 6(18) серпня 1850 року в Парижі. Не тільки особливостями своєї творчості, але і самою своєю особистістю і літературною кар'єрою він представляє яскравий тип письменника, що розвивався під впливом широких успіхів природознавства і позитивної філософії, серед суворої боротьби і жорстокої конкуренції, викликаної ростом промисловості. Його життя - це історія трудівника, що з невтомною енергією прагне пробитися вперед, будь-що-будь завоювати собі славу і багатство. Його творчість перейнята прагненням перенести методи сучасного природознавства в художню літературу, стерти грань, що відокремлює літературу від науки. Його батько був вульгарним матеріалістом і залишив ряд творів по соціальних питаннях; вище усього він ставив задачу фізичного поліпшення людської породи і за допомогою висновків природознавства мріяв дозволити соціальні і моральні питання свого часу.
Бальзак успадкував світогляд свого батька, його здоров'я і залізна воля. Одержавши первісне утворення спершу в провінційному, потім у паризькому коледжі, Бальзак залишився в столиці, коли його батько виїхав з родиною в провінцію. Вирішивши, усупереч волі батька, присвятити себе літературі, він був майже позбавлений підтримки з боку родини. Як показують його листа до сестри Лаурі, це не заважало бути йому сповненої енергії і честолюбних задумів. У своїй убогій комірці він мріяв про вплив, славу і багатство, про завоювання великого міста. Він пише під псевдонімом ряд романів, позбавлених літературного значення і не включених їм згодом у повне зібрання його творів.
У той же час у ньому просипається прожектер і підприємець. Попереджаючи широко затвердилася згодом ідею дешевих видань, Бальзак перший затіває однотомні видання класиків і випускає (1825 - 1826) зі своїми примітками Мольєра і Лафонтена. Але видання його не мали успіху. Так само невдало пішли затіяні їм друкарня і словолиття, що він повинний був уступити своїм компаньйонам.
Ще сумніше закінчилася поїздка Бальзака в Сардинію, де він мріяв відкрити срібло, залишене там древніми римлянами в розроблювальних ними місцях розкопок. У результаті всіх цих підприємств Бальзак опинився в неоплатних боргах, що змушували його до завзятої літературної роботи. Він пише повести, брошури по різних питаннях, співробітничає в журналах "Карикатура" і "Силует".
Популярність Бальзака починається з появою в 1829 році його роману "Le dernіer Chouane ou la Bretagne en 1800". З цього моменту Бальзак майже не сходить зі шляху, на який вступив. Один за іншим з'являються його романи, у яких він обрисовує всі сторони французького життя, виводить нескінченну низку найрізноманітніших типів, складає "найбільші збори документів про людську природу". Він типовий письменник-ремісник. Подібно Золя і на противагу романтикам, поетам-пророкам, він не чекає натхнення. Він працює по 15 - 18 годин на добу, сідає за стіл після півночі і майже не залишає пера до шести годин наступного вечора, перериваючи роботу тільки для ванни, сніданку, а особливо для кави, якою підтримує в собі енергію і який сам ретельно готував і вживав у величезній кількості.
Романи, що з'явилися в початку тридцятих років, "Шагренева шкіра", "Тридцятирічна жінка" і особливо "Євгенія Гранді" (1833) доставили йому голосну славу, і Бальзакові більше не приходитися ганятися за видавцями. Однак йому не вдається здійснити мрію про багатство, незважаючи на його незвичайну плідність; він випускає іноді по кілька романів у рік.
З його численних романів найбільш відомий: "Сільський лікар", "У пошуках абсолюту", "Батько Горіо", "Втрачені ілюзії", "Сільський священик", "Господарство холостяка", "Селяни", "Кузен Понс", "Кузина Бета".
Можливо, вплив наукового духу часу на Бальзака ні в чому не позначалося так яскраво, як у його спробі з'єднати в одне ціле свої романи. Він зібрав усі видані романи, приєднав до них ряд нових, ввів у них загальних героїв, зв'язав родинними, дружніми й іншими зв'язками окремі особи і, таким чином, створив, але не довів до кінця грандіозну епопею, що назвав "Людська комедія", і яка повинна була як би послужити науково-художнім матеріалом для вивчення психології сучасного суспільства.
У передмові до "Людської комедії" він сам проводить паралель між законами розвитку тваринного світу і людського суспільства. Різні види тварин представляють тільки видозміна загального типу, що виникають у залежності від умов середовища; так, у залежності від умов виховання, навколишнього оточення і т.п. - такої ж видозміни людини, як осів, корова і т.п. - види загального тваринного типу.
З метою наукової систематизації Бальзак розбив усе це величезна кількість романів на серії. Крім романів Бальзак написав ряд драматичних добутків; але велика частина його драм і комедій не мала успіху на сцені.
У 1833 році Бальзак одержав листа від невідомої йому польської аристократки Ганської, уродженої графині Ржевуської. Між романістом і шанувальницею його таланта зав'язалася переписка (видана до сторіччя з дня народження Бальзака). Бальзак згодом кілька разів зустрічав Ганську, між іншим, у Петербурзі, куди він приїжджав у 1840 році. Коли Ганська овдовіла, вона прийняла пропозицію Бальзака, але ще кілька років по різних причинах не могла відбутися їхнє весілля. Бальзак ретельно обробляв квартиру для себе і дружини, але коли, нарешті, у березні 1850 року весілля відбулося в Бердичеві, смерть уже чекала його, і Бальзакові усього кілька місяців залишилося насолоджуватися сімейним щастям і порівняно забезпеченим існуванням.
Бальзак є загальновизнаним батьком реалізму і натуралізму. Розвиток реалізму в літературі було відображенням загального наукового духу XІ століття так само, як торжество позитивізму у філософії й успіхи природознавства. Знаменита суперечка Кюв'є і Жоффруа Сент-Ілера зробив велике враження на тодішні розмірковування. Кюв'є визнавав у тваринному світі кілька окремих типів, між якими немає зв'язку; Сент-Ілер відстоював принцип єдності органічної будівлі у всіх тварин. Бальзак був учнем Сент-Ілера і переніс його метод в область роману.
Зображуючи "суспільні різновиди" Бальзак прагне до точної наукової класифікації і виявляє спостережливість, властиву ботаніку або зоологові. Він з дивною точністю вивчав особливості, властиві тієї або інший "різновиди". Він знає звички, обороти мови, прийоми, рух, ходу, жести, навіть дріб'язку обстановки, деталі костюма, властиві тому або іншому героєві. Як Кюв'є по знайденому зубі або кісти догадується про будівлю цілого тварини організму, так Бальзак по одному жесті або слову визначає всю психіку даного суспільного типу. Та відповідність, що Кюв'є відкрив між частинами організму, Бальзак прагне установити між проявами людської психіки. От чому він так ретельно стежить за своїми героями, докладно зображує розташування кімнат у квартирі, дрібничок на туалетному столику, знає точно до сантима кількість грошей у гаманці діючої особи. Він харчує глибоку повагу до факту.
Подібно щирому вченому, він як би усвідомить, що його психологічні висновки будуть виправдані тільки тоді, коли вони обіймуть безліч фактів, і Бальзак з безприкладною запопадливістю прагне зібрати як можна більша кількість документів. Для нього, як і для натураліста фактів відіграє першорядну роль поряд із класифікацією. Бальзак уражає достатком зібраного їм матеріалу. Міністри, банкіри і комерсанти, журналісти, критики і поети, артисти і вчені, куртизанку, лихварі, представники старої аристократії і буржуазії, столиця і провінція, політична боротьба і приватне життя - усі збирає Бальзак у свою "комедію". Цим же науковим напрямком бальзаківської творчості порозумівається змішання художніх, наукових і публіцистичних елементів у його романах. Поруч із зображенням почуттів і пристрастей ми зустрінемо в них докладні зведення ділового характеру про банкірські операції, про поворотний рахунок, про вироблення дешевого папера, міркування публіцистичного характеру про шлюб, моральність, про політичні і суспільні питання і т.д..
Бальзак зливається зі своїми героями, він майже фізично ясно переживає разом з ними їх прикрості і радості, він нудиться і страждає, коли його герой попадає в скрутне положення, з якого він не може вказати йому виходу; він вдається у відчай, коли не може знайти серед своїх героїв підходящого нареченого для якої-небудь героїні, уживає всі зусилля, щоб сприяти моральному відродженню занепалої людини або удержати від морального падіння недосвідченого юнака, і щиро уболіває, коли його зусилля зазнають невдачі. Йому здається, що він коштує перед живими людьми і дійсними конфліктами, що розвиваються по визначених законах, поза його владою.
Світогляд Бальзака, як воно з'ясовується з його романів, носить песимістичний відтінок. Він об'єктивний у зображенні своїх героїв і в цьому відношенні не відступає від загального наукового духу своєї творчості. Він не переслідує сатиричних цілей. Його задача - збирати документи про людину і класифікувати них. І, проте, не можна не бачити, що в загальному його "Комедія" - тяжкий обвинувальний акт проти французького суспільства епохи реставрації і липневої монархії і проти людини взагалі. Бути може, ніхто не втілив у такі яскраві образи безсердечний егоїзм, що царює в буржуазному світі. Цей егоїзм, породжений скаженою погонею за благами життя, за насолодами і багатством, представляється Бальзакові головною рушійною силою суспільства.
Улюблена тема Бальзака - люта боротьба обдарованих честолюбців, що пробивають собі дорогу у великому місті. Чистий юнак, що потрапив у велике місто і робить кар'єру ціною своєї моральної загибелі, - улюблений образ Бальзака. Його жінки в більшості випадків такі холодні егоїстки, як дочки Горіо, з легкістю торгуючі як туалетами, так і душами. Його чоловіка - у більшості похітливих тварин. Якщо він виводить чисту дівчину, як Євгенія Гранді, то, здається, тільки для того, щоб показати, як у жахливій атмосфері сучасного громадського життя черствіє саме чуйне і ніжне серце, витравляються щирі почуття і зворушлива любов.
Бальзакові належить один з найкращих типів скупаря, відомих у літературі. В особі старого Гранді він вивів сучасного генія наживи, мільйонера, що перетворив спекуляцію в мистецтво. Гранді відрікся від усіх радощей життя, висушив душеві своєї дочки, позбавив щастя всіх близьких, але нажив мільйони. Його задоволення - у вдалих спекуляціях, у фінансових завоюваннях, у торговельних перемогах. Він свого роду безкорисливий служитель "мистецтва для мистецтва", тому що сам особисто невибагливий і не цікавиться тими благами, що даються мільйонами.
Бальзак осяг владу грошей. Гроші в нього - головна причина подій. Він зумів показати, як його століття розміняло на дзвінку монету всі, починаючи від предметів першої необхідності і кінчаючи талантом, натхненням і самими ніжними і святими почуттями.
Представники найблагородніших професій - лікарі, священики, публіцисти, артисти, поети - стали найманими слугами тих, хто має капітал.
Цей песимізм відповідає загальному матеріалістичному напрямкові бальзаківської творчості. Ідеальні образи менш удаються йому, чим ті фігури, у яких відбився матеріальний напрямок XІ сторіччя.
Погляд Бальзака на зміст сучасного життя, на фактори, що керують сучасною людиною, усього краще можна сформулювати словами, що він вкладає у вуста каторжника Вотрена, що повчає молодого студента: "Вискочити в люди - от задача, що прагнуть досягти 50 000 молодих людей у вашому положенні. І ви - одиниця в цій сумі. Подумайте, які зусилля будуть потрібні від вас, яка запекла має бути боротьба! Ви будете пожирати один одного як павуки! Принципів немає, а є події; і законів немає, а є тільки обставини, до яких приладжується розумна людина, щоб торгувати ними по-своєму. Порок тепер у силі, а таланти рідкі. Чесність нікуди не годить. Треба урізатися в цю юрбу, як бомба, або прокрастися в неї, як виразка".
Життя представляється Бальзакові жорстокою боротьбою апетитів, безсердечною братовбивчою війною всіх проти усіх через насолоди і багатство. Об'єктивний науковий метод застосований Бальзаком і до дослідження внутрішнього світу жінки. На противагу більшості поетів і романтиків, що любили зображувати захвати першої любові і першого поцілунку й опускали завіса над і історією жінки, після того як скінчиться період її наївного відношення до життя, Бальзак простежив історію жіночої душі від юного років до старості і зробила центральним моментом своєї уваги той період життя жінки, коли вона досягає повної зрілості, здобуває широкий досвід, досягає розквіту своїх фізичних і духовних сил. 30-летниий вік жінки Бальзак надавав перевагу її юності, тому що в цьому віці вона вільна від ілюзій, від наївного розуміння життя; вона віддає своє серце свідомо, уміє вибирати і розрізняти людей, а тому і її любов має більше ціни, дає більше щастя й утіх.
Такі основні особливості творчості Бальзака і головної риси його світогляду. Його романи назавжди залишаться найбільшими зборами документів про XІ сторіччя - зборами, у якому яскраво освітлені всі куточки життя ці промислові і матеріалістичні століття.

Iсторiя задуму i створення "Людської комедiї" Оноре де Бальзака.

Оноре де Бальзак вiдiграв велику роль у розвитку лiтератури XIX столiття, у формуваннi нової реалiстичної естетики. Смiливiсть i масштабнiсть задумiв - ось що характеризує його творчiсть. Найвидатнiшим його утвердженням стала епопея "Людська комедiя" - грандiозний цикл прозових творiв. Критичне ставлення до сучасностi примусило письменника наполегливо вивчати дiйснiсть, дослiдити причини iсторичних змiн, що сталися на його очах. На початку 30-х рокiв у Бальзака виникає задум створити цикл романiв, у яких вiн хотiв змалювати сучасну йому Францiю, дослiдити суспiльство, визначити рушiйнi сили його розвитку, основнi типи i характери людей, яких це суспiльство сформувало. Остаточно змiст i структуру цього твору Бальзак визначив на початку 40-х рокiв, тодi ж i виникла назва "Людська комедiя". У передмовi до I видання цього грандiозного твору письменник виклав i обгрунтував iдейний задум своєї епопеї: на нього мали вплив науковi пошуки вчених-природознавцiв, якi намагалися серед рiзноманiтностi природного свiту вiдшукати певну єднiсть. Бальзак порiвнює життя суспiльства з життям природи, тому ставить собi за мету дослiдити його, визначити основнi види, типи, на якi суспiльство подiляється, описавши їх, i в такий спосiб наблизитися до розумiння суспiльства. Вмiння Бальзака розкривати органiчний взаємозв'язок окремого i загального став основою задуманого твору. Автор розумiв, що поставив дуже складне завдання, бо взаємини мiж людьми багатограннi та значно складнiшi, нiж мiж тваринами. Бальзак замислив 120 творiв, але встиг завершити 96. "Людська комедiя" створювалася протягом майже усього творчого життя письменника.
Твiр складається з трьох частин: "Етюди про звичаї", "Фiлософськi етюди", "Аналiтичнi етюди".
Найбiльша частина "Людської комедiї" - "Етюди про звичаї" подi-ляється на "Сцени приватного життя", "Сцени воєнного життя", "Сцени сiльського життя". Саме у цих етюдах автор подає детальний опис усiх людських типiв. Цей роздiл мав свiй власний план i подiл його на пiдроздiли невипадковий. По-перше, це дало змогу авторовi показати панорами суспiльства. По-друге, у структурi роздiлу виявився бальза-кiвський погляд на розвиток суспiльства i людини. На думку Бальзака, суспiльство i кожна окрема людина проходять схожi стадiї у своєму розвитку: вiд народження до старостi. "Сцени приватного життя" символiзують таку добу у життi людини, коли їй властивi iдеали i iлюзiї. Пору зрiлостi символiзують iншi пiдроздiли. А "Сцени сiльського життя" вiдповiдають тому перiоду життя, коли людина пiдводить пiдсумки, осмислює пережите. Щоб надати єднiсть всiй спорудi "Людської комедiї", Бальзак використовує рiзнi прийоми, але найважливiший - "перехiднi персонажi": однi й тi самi герої виступають у рiзних романах i повiстях то як головнi, то як другоряднi. Сюжети окремих романiв, повiстей, що складають "Людську комедiю", вiдступають на заднiй план, а на переднiй виходить саме життя, його рух, хаотичний, але закономiрний.
Частини "Людської комедiї" написано було окремо, пiзнiше Бальзак вирiшив об'єднати їх у грандiозну епопею. Деякi твори вiн переробив, деякi залишив без змiн. В епопеї є ключовi твори, що визначають позицiї автора щодо проблем сучасностi. Це повiсть "Гобсек", в якiй Бальзак розкриває "владу золота" як руйнiвної сили, що спотворює людськi душi, стає таємною силою, яка править людьми. Це роман "Батько Горiо", в якому розкривається сутнiсть буржуазних стосункiв: все продається, все купується, навiть любов до дiтей та батькiв, а коли батьки не мають чим платити, вони стають непотрiбними. У цьому романi Бальзак показує, що "влада золота" руйнує споконвiчнi зв'язки, природнi зв'язки.
Менi здається, що треба читати не тiльки "Гобсека", якого ми вивчаємо за програмою, а всi твори "Людської комедiї", щоб збагнути авторський задум: зобразити не сюжет, а саме життя.


«Людська комедія».

До синтезу, до єдності задуму та його втілення Бальзак тяжів мало не з самого початку як історик с-ва і як художник. Уже 1-ш видання “Сцен приватного життя” було задумане як цикл: а з 1831 року зріють плани ще більш широкої циклізації. В 1834-1836 рр. вони реалізують у формі 12-томною збіркою зібрання. Етюдів про звичаї ХІХ ст.” Уже в ті ж таки роки виникла ідея видання значно ширшого аніж те, яке Бальзак здійснював. Назва цього видання – “Соціальні етюди”. Нарешті в 1840-1841 рр. (в двох листах до Ганської) визначилася остаточно назва праці, якій Бальзак по суті, присвятив усе своє творче життя: “Людська комедія”. В знаменитій передмові до неї письменник виклав: обґрунтував структуру своєї гігантської епопеї: 1-ша частина – “Етюди про звичаї”, друга – “Філософські етюди”, третя – “Аналітичні етюди”.
Філософські етюди не стали тим чим хотів їх бачити автор; “Аналітичні етюди” (за винятком фізіології шлюбу”) написані не були. Отже “Людська комедія” це і справді передусім “Етюди про звичаї. Вони діляться на “сцени приватного життя” Сцени провінційного життя”, “Сени паризького життя”. Сцени політичного життя”, “Сцени воєнного життя”, Сцени сільського життя” і являють собою не тільки найбільшу, а й найважливішу частину колосального бальзаківського твору.
Вагомість цих сцен не вичерпується темою, матеріалом його соціальною насиченістю розмаїттям людських життів і аспектів спостереження історичної дійсності. Хоча і з такого погляду створене Бальзаком – подвиг.
Банкіри, адвокати, художники, негоціанти, поліційні шпиги, нотарі, вельможі старого й нового режимів, лікарі, судові слідчі, світські дами, кокотки, священики, наполеонівські офіцери, лихвалі, письменники, селяни, кримінальні злочинці, озрамуазні мотрони, чиновники усіх мастей і рангів, журналісти, рантє, марнотратники життя, мешканці міського дна, юні шанолюби – ось далеко не повний перелік персонажів, що населяють його книжки. Прагнення забагатіти й зробити кар’єру, облуда проданого кохання і драма шлюбів, укладених задля вигоди, змаганя амбіцій і розтління талантів, комедії парламентських виборів і упередженість правосуддя, корупція державної влади і вседозволеність пороку, крах надій і очерствіння сердець, сонність провінційного побуту і гарячковий ритм столичного життя, сліпота колишніх володарів світу і нахабність тих, хто прийшов їм на зміну, - ось теж далеко не повний опис конфліктів, змальованих у тих книжках.
Одначе “Етюди про звичаї” - це не тільки дивовижна екциклопедичність, це й безприкладна цілісність, органічна внутрішня взаємодія усього в них зібраного. Кожна книжка автора, - писав про себе Бальзак, - усього лише розділ грандіозного роману про суспільство”. Суспільство єдине і вже саме це здатне об’єднати присвячену йому хроніку. Але не зробити її романом. А “Людська комедія” – і справді Рома”, який у собі розчиняє, наново переплавляє Обреші в різний час і навіть з різних приводів написані шматки, здавалося б непридатні для співіснування в ньому – якби брати їх поза контекстом. Однак, потрапивши в нього, вони ніби мертвують своєю особливістю, включаючи й особливість жанрів. Уславлений Годіссар” (1833) – більше не оповідання, “Оноріна” (1838) – не повість “Перші кроки в митті” (1842) – не роман, а саме “розділи якогось більшого твору.
У “Батька Поріо” з “Шагреневої шкіри” прийшов Растіньяк, з Гобсека” – сім’я де Ресто і Максим де Трай. Вони перші персонажі “людської комедії”, які повернулися з уже написаних творів. З кожною наступною книжкою таких героїв стає все більше, їхні зв’язки ускладнюються і міцніють у абата Біротто, який існував у “Турськоому священикові” сам-одинзявляється брат, сезар Біротто, головний герой однойменного роману, у Шарля де Венденеса, більш або менш прохідної постаті у “Тридцятирічній жінці”, - брат Фелікс, що грає головну роль у “Лілеї долини”, значну в “Донці Єви” і згадується в кількох інших бальзаківських творах. Біксіу літератор у “Банківському домі Нусінгена” канцелярист – у Чиновниках”. Гід – у “Комедіантах”, які самі в про це не знають”. Анселм Попіно – син слідчого, який готував судовий розгляд у “Справі про опіку”, а потім протиставлявся закроєві Серізе в “Дрібних буржуа” – одружується з дочкою парфумера Біроттю і ставши на той час пераш Франції, успадковує колекцію свого бідного родича Понса. А про Растіньяка та де Марсе і казати нема чого: обидва пліч-о-пліч ідуть крізь “Етюди про звичаї”, але поки другий (побудувавши головою кабінету міністрів за Луї Філіпа) помирає.
Так установлюється своєрідна безперервність дії. Сюжети окремих романів, повістей, оповідань, які складають “Людську комедії”, відходить на задній план, а на передній виходить нескінченний, як саме життя. рух різноспрямований, хаотичний і водночас закономірний, рух – на шляху якого щось уривається і знову зчіплюється, рух, який відхиляється в бік, утирається в глухі кути і знову потрапляє в колію.
Тут і слід у першу чергу шукати пояснення бальзаківський недовірі до розв’язок: вона продиктована у значній мірі структурою людської комедії як синтезу, як єдності. Бальзак взагалі вважав краще не ставити крапок у “людській комеді”
Так зіштовхуються два зустрічні потоки: твір, що вимагає для себе певної – в тому числі й жанрової форми, і величезний роман, який усі ці форми ламає. Переш приноситься в жертву другому. Більше того, із самого початку (у всякому разі, відтоді, коли думка про єдність уже достатньо визріла) Бальзак надавав перевагу формам “відкритим”, таким, що легко роз’єднуються і складаються знову. Може видатися дивним, що у письменника, який так прагнув цілісності, повість “Тридцятирічна мінка” складається з 30ох зовсім різних оповідань, і при складанні йому довелося уніфікувати імена дійових осіб; що частини роман. Втрачені мелодії” та “Пишнота” і злиденність куртизанок” спершу друкувалися у вигляді окремих повістей. Над якими він певний час працював паралельна. Бальзак узагалі легко погоджувався на публікацію уривків. Ішов він на це задля грошей, але міг дозволити собі тому, що був байдужий до внутрішніх, часткових структур, тримаючи в голові структур загальну, що збігалась у головному своєму ритмі з важким і нерівномірним поступом життя.
Не тільки віддзеркалення а й імітація життя становит одну з найважливіших турбот творця “Людської комедії”. Присутність у наступних книжках героїв, відомих читачеві з попередніх, уже сама по собі створює відчуття не вигаданості, мало не документальності оповіді.
Бальзаківський світ штучний, але читач готовий беззастережно повірити в нього. Щоправда тільки тоді, коли охоплює цей світ як одне ціле, тобто стає читачем усієї “Людської комедії”, а не якихось її окремих творів. Бо ціле тут – і це дивовижна особливість Бальзакового реалізму – якісно переважає будь-яку частину.
Частини “Людської комедії” в більшості випадків були написані окремо, потім складалися згідно з планом, що на той час уже виник і не зважав, бо навіть не міг зважати на окремі внутрішні сюжети. Дещо в процесі підготовки нових видань перероблялося, так чи так підганялося одне доданого (деякі персонажі поверталися так би мовити, заднім числом: н-д дю Геніє у “Шуанах” з’явився з пізніше написаною “Беатриси”). Але перероблялося й підганялося далеко не все. Через те Растіньяк зображений спочатку в “Шагреневій шкірі” готовим світським чепуруном, а потім у “Батько Горіо” наївним провінціалом, який робить перші кроки. “А втім так і буває в житті с-ва – пояснює Бальзак, - нема нічого цілісного в нашому світі, усе в ньому мозаїчне. І хронолог послідовності можна викладати лише ті події, які відбулися в минулому, цей метод непридатний для теперішнього часу, який перебуває у невпинному русі. Зразком для автора служить ХІХ століття...”
Феноменальна пам’ять дозволила Бальзакові тримати під контролем усіх персонажів, усі їхні зв’язки, усі сюжетні ходи – людської комедії”. І все ж іноді вона підводила його. А може, з міркувань, на його погляд, істотніших, він і не хотів завжди рахуватися з деякими невідповідностями цілого. Таких прикладів чимало. Проте, якщо виходити з “Людської комедії” як цілісності, вони свідчать радше на користь Бальзака, ніж проти нього. Невідповідність одного Ванденеса другому або однієї Мофріньєз другій, узяті в загальному контексті, обертаються складністю і глибиною характерів, що розкривають по різному за різних обставин, складністю і глибиною, на виявлення яких письменник свідомо, може, й не пішов би.
Людська комедії” – писав Е. Зоне – скидається на Вавілонську вежу, яку будівничий не встиг, та й не мав би часу будь-коли завершити. Окремі частини стіни начебто готові обвалитися й засипати землю уламками. Муляр пускав у діло перший ліпший матеріал, що трапляв тому, під руку, - вапно, цемент, камінь, мармур, пісок, навіть просту грязюку. Працюючи своїми грубими руками він за допомогою цих матеріалів узятих іноді цілком випадково, побудував колосальну вежу, не дбаючи про гармонію ліній та пропорційність її частин”.


Висновок.

Бальзак зливається зі своїми героями, він майже фізично і переживає разом з ними їхні прикрощі і втіхи, він страждає коли його герой потрапляє в скрутне становище, з якого він не може вказати йому виходу, він впадає, у відчай, коли не може знайти серед своїх героїв вартого уваги нареченого для якої-небудь героїні. Світогляд Бальзака, як з'ясовується з йото роману, це песимістичний відтінок. Він об'єктивний у зображенні своїх героїв і щодо цього послідовний у своїй творчості. Він не має наміру показувати їх у сатиричних вимірах. Його завдання — збирати документи про людину й класифікувати їх. Улюблена тема Бальзака — запекла боротьба обдарованих людей, які пробивають собі дорогу у великому місті. Чистий юнак, який потрапив у велике місто і робить кар'єру ціною своєї моральної загибелі — улюблений образ Бальзака. Такий як «Батько Горіо» і такий Люсьєн Шардон («Втрачені ілюзії»). Його жінки — це здебільшого холодні егоїстки, такі, як дочки Горіо, які з легкістю торгують як туалетами, так і душами. Його чоловіки — як правило, хтиві тварини. Кали він і виводить чисту дівчину Євгенію Гранде, то, здається, тільки для того, щоб показати, як у жахливій атмосфері сучасного життя черствіє найчуйніше і найніжніше серце, руйнуються чисті почуття і зворушлива любов.
Бальзаку належить один з найвиразніших типів скнари, які до нього були вже відомі в літературі. В особі старого Гранде він показав сучасного йому генія наживи, мільйонера, який перетворив спекуляцію на мистецтво. Гранде відрікся від усіх радощів життя, висушив душу своєї дочки, позбавив щастя всіх близьких, але нажив мільйони. Його задоволення — у вдалих спекуляціях, у фінансових завоюваннях. Він свого роду безкорисливий служитель «мистецтва для мистецтва»,він сам особисто невибагливий і не цікавиться тими благами, що дають мільйони. Бальзак осягнув владу грошей. Гроші в нього — головна причина подій. Він зумів показати, як його століття розміняло на дзвінку монету всіх, починаючи від предметів першої необхідності і закінчуючи талантом, натхненням і найніжнішими й святами почуттями. Представники таких професій, як лікарі, священики, публіцисти, артисти, поети стали найманими слугами тих, хто має капітал.
Цей песимізм відповідає загальному матеріалістичному напрямку бальзаківської творчості. Ідеальні образи у нього менш вдалі, ніж ті, в яких відбився матеріальний напрямок XIX століття. Життя Бальзак бачить, як жорстоку боротьбу апетитів, як безсердечну братовбивчу війну всіх проти всіх через багатство.
Над повістю «Гобсек» Бальзак працював у І830 році. Головна фігура повісті — лихвар Гобсек, його прізвище в перекладі з голландської означає «живоглот», це відповідає функції персонажа героя справді, як удав, душить свої жертви страхітливими процентами й поглинає їх маєтки. Письменник дає докладний портрет, що характеризує героя, використовуючи гари цьому реалії зовнішнього світу.
Оноре де Бальзак вiдiграв велику роль у розвитку лiтератури XIX столiття, у формуваннi нової реалiстичної естетики. Смiливiсть i масштабнiсть задумiв - ось що характеризує його творчiсть. Найвидатнiшим його утвердженням стала епопея "Людська комедiя" - грандiозний цикл прозових творiв. Критичне ставлення до сучасностi примусило письменника наполегливо вивчати дiйснiсть, дослiдити причини iсторичних змiн, що сталися на його очах. На початку 30-х рокiв у Бальзака виникає задум створити цикл романiв, у яких вiн хотiв змалювати сучасну йому Францiю, дослiдити суспiльство, визначити рушiйнi сили його розвитку, основнi типи i характери людей, яких це суспiльство сформувало.
Остаточно змiст i структуру цього твору Бальзак визначив на початку 40-х рокiв, тодi ж i виникла назва "Людська комедiя". У передмовi до I видання цього грандiозного твору письменник виклав i обгрунтував iдейний задум своєї епопеї: на нього мали вплив науковi пошуки вчених-природознавцiв, якi намагалися серед рiзноманiтностi природного свiту вiдшукати певну єднiсть. Бальзак порiвнює життя суспiльства з життям природи, тому ставить собi за мету дослiдити його, визначити основнi види, типи, на якi суспiльство подiляється, описавши їх, i в такий спосiб наблизитися до розумiння суспiльства. Вмiння Бальзака розкривати органiчний взаємозв'язок окремого i загального став основою задуманого твору. Автор розумiв, що поставив дуже складне завдання, бо взаємини мiж людьми багатограннi та значно складнiшi, нiж мiж тваринами. Бальзак замислив 120 творiв, але встиг завершити 96. "Людська комедiя" створювалася протягом майже усього творчого життя письменника.

Список використаної літератури:

1. «Оноре де Бальзак». Под. ред. П.Ф. Алешкина. Изд. «Голос». 1992г.
2. «Бальзак». Стефан Цвейг. Изд. «Саранск». 1981г.
3. Історія світової літератури. – К., 1999.
4. Зарубіжна література ХІХ століття. – К., 1992.
5. Літературна енциклопедія. – М., 1989.
6. История эстетической мысли. 1-5 тт. М. 1985-1990.
7. О.А. Кривцун. Эстетика. М. 2000.
8. Е.Н. Каменская. Этика. Эстетика. Конспект лекций. //Учебное пособие для студентов ВУЗов. М. 2001.
9. 4.Бальзак О. «Об искусстве». М.—Л., «Искусство», 1941
10. Флобер Г. Об искусстве. М.1991.
11. А.Моруа. Литературные портреты.// Собр.соч. в шести томах. Том 6. М.,
12. "Пресса", 1992.

13. Т. Якимович. Французский реалистический очерк 1830-1848гг. М.,
14. Издательство АН СССР, 1963г.

Урок-рольова гра. Оноре де Бальзак. Життя і творчий доробок письменника. Епопея «Людська комедія»

Урок-рольова гра Головні події мого життя — мої твори. О. де Бальзак Що він [Наполеон] не зробив мечем, я зроблю пером. О. де Бальзак Моя праця має свою географію, свої сім'ї, свої краєвиди, інтер'єри, дій­ових осіб і факти, своє дворянс­тво і буржуазію, своїх ремісників і селян, політиків і денді, свою ар­мію — одним словом, увесь світ. О. де Бальзак Тема. Оноре де Бальзак. Життя і творчий доробок письменника. Епопея «Людська комедія»: універ­сальність задуму, тематико-жанровий склад, основ­ні принципи побудови. Мета: ознайомити учнів зі сторінками життєвого й творчого шляху письменника; періодами життя, пов'язаними з Україною; розкрити універсальність задуму «Людської комедії», тематику, проблема­тику, своєрідність творів епопеї; розвивати навич­ки роботи з біографічним матеріалом та складання хронологічної таблиці; закріпити знання,_з теорії лі­тератури; виховувати зацікавленість учнів до твор­чого спадку письменника. Тип уроку: засвоєння знань. Обладнання: портрети О. де Бальзака, виставка текстів творів, схема будови «Людської комедії» (на дошці). Хід уроку І. Оголошення теми і мети II. Мотивація пізнавальної діяльності Слово вчителя. На попередніх уроках ми почали знайомство з творчістю письменників-романістів XIX століття. Визначне місце у світовій літературі належить Оноре де Бальзаку. Саме цей «Наполеон у прозі» широко змалював життя то­гочасної Франції, прагнучи розкрити закони люд­ського життя. Хоча герої його творів жили майже два століття тому, але їхні проблеми актуальні й для нас. Це ті твори, що хвилюватимуть, при­ваблюватимуть не одне наступне покоління. ІІІ.Актуалізація пізнавальної діяльності 1. Бесіда. — Назвати основні тенденції розвитку літера­тури XIX століття. — Скласти логічний ланцюжок епічних творів, дати кожному жанру коротку характеристику, на­вести відповідні приклади. 2. Словникова робота. З'ясування значень понять: епопея, цикл творів, етюд, сцена. 3. Скласти порівняльно-узагальнюючу таблицю «Просвітницький реалізм, критичний реалізм».
Реалізм Конфлікт Герой Художня діяльність Прийоми зображення людини
XVIII стліття: просвіт­ницький реалізм   Між СТИХІЙНИМ і раціо­нальним у суспільстві та людині обдарована, розумна, практична людина умовно правдопо­дібна ситу­ація або природні обставини людина Ідеалі­зується як носій розуму
XIX століття: критичний реалізм   суспільні і особистісні противорічя, людина і суспільство Типовий представ- ник свого часу, що прагне самоствер- дження типове повсякденне життя соціальність, психізм



IV. Сприйняття'навчального матеріалу

1. Літературний салон. Життєвий і творчий шлях письменника.

Завдання. За повідомленнями учнів скласти:

а) хронологічну таблицю до життя і творчості Бальзака;

б) блок-схему «Людської комедії».

Історик-бібліограф. 20 травня 1799 року — на­родження майбутнього письменника в сім'ї судового чиновника в місті Тур, що на півдні Франції.

Бібліограф Бальзака. Дід письменника був не­письменним хліборобом, його прізвище було Бальна. Батько Оноре «відредагував» його на Бальзак. А самому письменнику,, довелось до­класти багато сил та енергії, щоб приєднати до прізвища частку «де».

Історик-бібліограф. 1807 рік — початок нав­чання у Вандомському колежі.

Бібліограф Бальзака. Дуже скрутно доводилося незграбному товстуну в колежі, де були суворі звичаї. Його вважали ледарем, часто майбутній письменник відвідував карцер. Рятували кни­ги багатої бібліотеки закладу. Та довго хлопчик витримати не міг. Він захворів, і батьки забрали його додому (на той час вони жили в Парижі). Там він закінчив своє навчання. У цей час в Оноре прокидається письменник, він мріє про творчість, але батьки бачать сина юристом.

Історик-бібліограф. 1891-1821 роки — випробування сил на літературній ниві.

Бібліограф Бальзака. Родина вирішила про­вести сімейний іспит на звання письменника. Іспит провалено, синові запропоновано «забу­ти про літературу», бо історична трагедія, що мала стати шедевром, виявилася, на погляд сім'ї, нічого не вартою.

Та Бальзак не здається, він пише «чорні» рома­ни, намагається також стати комерсантом, заро­бити гроші. Але все марно. Він «заробив» борги, з якими розрахувався тільки в кінці життя. Історик-бібліограф. 1829-1830 роки — публі­кація історичного роману «Шуани, або Бретань 1799», низка повістей: «Дім кішки, що грала в м'яч», «Вендетта» тощо.

1831 рік — філософська повість «Шагренева шкіра».

Бібліограф Бальзака. 28 лютого 1832 року — у цей день відбувся переворот у житті пись­менника. Він отримав листа з Одеси, в якому йшлося про його твори, з підписом «Іноземка». Бальзака зацікавив цей лист глибиною виказа­них думок і він відповів. Почалося листуван­ня. Іноземкою була російська піддана Евеліна Ганська. Після зустрічі восени 1833 року почи­нається унікальний роман у листах. Приїжджаючи до села Верхів'я поблизу Берди­чева (саме там розташований був маєток Ганської), Бальзак відкривав для себе Україну: «Я бачив справжні степи! Там починалися землі України — землі гарні й масні... і простеляються вони аж до Чорного моря». Після відвідин Києва письменник називає його Північним Римом.

Найбільша мрія Бальзака — одружитися з Евеліною. Восени 1848 року письменник їде до Верхів'я, щоб узяти шлюб (чоловік Ганської помер ще 1833 р.), але царський уряд не дає на те дозволу, оскільки вважає, що одна з найбагатших жінок не повинна виходити заміж за письменни­ка, та ще й іноземця.

Бальзак тяжко захворів. До 1849 року він живе в маєтку Ганської. І тільки навесні 1850 року вони отримують дозвіл на шлюб від імператора. Вінча­лися Оноре й Евеліна 14 березня в костьолі Святої Варвари у Бердичеві на Житомирщині. Перший літературознавець. Творчість Бальза­ка була відома в Україні вже в XIX столітті. Т. Г. Шевченко згадує про нього у своїх творах. Поціновувачами його таланту були І. Франко,

Марко Вовчок, М. Коцюбинський.

20-30-ті роки XX століття стали періодом ши­рокого ознайомлення читачів України з доробком Бальзака завдяки українським перекладам основ­них творів. З кінця 90-х років XIX століття поча­лося 10-томне видання творів Оноре де Бальзака українською мовою.

І. Сидоренко, М. Рудницький, Е. Дроб'язка, О. Підмогильний — ось імена найкращих пере­кладачів творів Бальзака.

Історик-бібліограф. 1824 рік — задум величез­ного циклу творів, який пізніше дістане назву

«Людська комедія».

18 серпня 1850 року,— пішов із життя великий письменник. Другий літературознавець. Бальзак прожив лише 50 років, а залишив таку велику спадщину.

Спочатку його творчість тяжіла до класицизму («Кромвель»), були спроби й у романтичному на­прямі, але уславився Бальзак як реаліст.

Ось що він писав у одному з листів: «Мій твір повинен увібрати в себе всі типи людей, всі суспільні стани, він повинен втілити всі соціальні зрушення так, щоб жодна життєва ситуація, жодне обличчя, жоден характер, чоловічий чи жіночий, жоден спосіб життя, жодна професія не явилися забутими». Саме таке завдання ставив перед собою автор епопеї.

зрілий літературознавець. Письменник сам заявляв: «Привітайте мене. Адже тільки що з'ясувалося, що я — геній». У Бальзака була мрія зобразити широку панораму життя Франції того часу. В одному творі це зробити було неможливо.

Назва циклу «Людська комедія» була взята не випадково, адже саме така назва розкриває «вели­чезний розмах плану».

2. Складання блок-схеми «Людської комедії» (за допомогою учня).

1. Етйзди про звичаї




II. Філософські




III. Аналітичні



Сцени паризького

життя («Розкіш

і злидні куртизанок»);

Сцени політичного життя («Темна

справа»);

Сцени військового

життя («Шуани»);

Сцени сільського

життя («Селяни»)







Тема: прагнення пізнати закономірності дійсності через розкриття суспільного життя Франції.

Висновок письменника: людина сама обирає життєвий шлях, яким їй іти, незважаючи на вплив суспільства.

Побудова: принцип циклічності, більшість пер­сонажів переходять із одного твору в інший.

Головний композиційний принцип — взаємодія різних частин циклу.

Жанр твору — епопея, можна визначити як цикл романів (точніше — творів),

V. Підбиття підсумків

— Яким чином задум і структура твору «знайшли один одного»?

— «Людська комедія» — епопея або цикл творів? (Доведіть свою думку).

VI. Домашнє завдання

І-ІІІ рівні

Дібрати цитати до образу Ґобсека з одноіменної повісті Бальзака.

IV рівень, Підготувати повідомлення:

1) Тема влади грошей у творах:

а) О. Пушкін «Скупий рицар»;

б) Гофман «Малюк Цахес»;

в) М. Гоголь «Мертві душі»;

г) І. Карпенко-Карий «Хазяїн», «Сто тисяч».

2) «Батько Горіо» як визначальний роман від­повідно до проблематики й використання

 

наліз повісті Бальзака "Гобсек"

Зміст

Вступ
1. Образ лихваря. Портрет в дусі Рембрандта
2. «Величезність» фігури Гобсека як типового романтичного героя
3. Зображення влади золота
4. Особливості соціально-історичної обумовленості персонажів повісті
Висновки
Список використаної літератури




Дата добавления: 2015-09-09; просмотров: 115 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | <== 6 ==> |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.016 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав