Читайте также:
|
Для України пізнавальний і показовий досвід Канади. Остання не лише впоралася з могутньою гуманітарною експансією Франції, Великої Британії, навіть сусідів — Сполучених Штатів Америки, а й завдяки продуманій політиці у видавничій сфері зуміла створити захищений і водночас один із найвідкритіших національних книжкових ринків, перетворити видавничу галузь на провідну в структурі економіки Канади.
А розпочиналося все доволі знайомо: із засилля зарубіжної літератури, домінування потужніших видавництв інших країн, дорожчих національних книжок. Не витримуючи конкуренції, багато канадських видавців змушені були скорочувати кількість видань місцевих авторів, книг культурницького характеру, відмовлятися від власне видавничої діяльності, перетворюватися на розповсюджувачів друкованої продукції, що ввозилася з-за меж Канади. Поступово дистриб’юторська мережа також опинилася в руках іноземних компаній, котрі відкривали свої представництва та філії в Країні Кленового Листя. Уже до 1985 року частка іноземних видавців і книгорозповсюджувачів досягла майже 60 відсотків доходів від продажу книжок на канадському ринку.
На захист національних видавців і книгорозповсюджувачів стала держава. В Онтаріо та Квебеку створили спеціальні державні комісї, ради, котрі розробили заходи, спрямовані на підтримку національного книговидання. В основному вони полягали в наданні коштів на видання навчальної, культурологічної літератури, творів канадських авторів, рекламу та пропаганду канадської книжки, маркетингові дослідження.
Важливим кроком для допомоги книговидавцям стало прийняття федеральної програми розвитку книговидавничої сфери. Вона передбачає низку конкретних заходів підтримки національного книговидання, зокрема культурологічної тематики.
Видавничу галузь визначили пріоритетною і в ухваленій 2001 року національній програмі «Завтра розпочинається сьогодні». У рамках її реалізації в сферу книжкової індустрії спрямували десятки мільйонів доларів, які пішли на модернізацію інфраструктури, технологічне переоснащення дистриб’юторських мереж, дослідницьку діяльність, розвиток інформаційної бази. Усе це, на думку розробників програми, мало допомогти національному книговиданню адаптуватися в умовах глобалізації інформаційного простору.
Федеральний уряд Канади та провідні банки заснували низку програм з надання позик і кредитів видавцям. З 1998 року почала діяти «Програма надання позик для канадських книговидавців і книгорозповсюджувачів». У її фінансуванні бере участь Королівський банк Країни Кленового Листя. Канадські книговидавці та книгорозповсюджувачі можуть претендувати й на отримання кредитів через спеціальний Фонд розвитку культурних галузей, який патронується федеральним урядом і Канадським банком ділового розвитку, і на державні гранти для видання художньої літератури канадських авторів.
Окрім прямого фінансування, в Канаді задіяно й механізми непрямої допомоги. Стосуються вони пільгових поштових тарифів на перевезення та розповсюдження друкованої продукції канадських видавців, сфери оподаткування.
Чітко врегульовано й питання іноземної участі у видавничій сфері. Відповідно до законодавства участь неканадського капіталу не повинна суперечити державній культурній політиці, має сприяти розвитку національного книговиробництва. Іноземцям заборонено купувати канадські фірми, котрі займаються виданням і розповсюдженням книжкової продукції. Іноземні інвестиції в книговидавничу індустрію можуть залучатися лише спільними підпрємствами, що перебувають під канадським контролем.
Політика, спрямована на підтримку національної книговидавничої сфери, ціновий і доволі агресивний протекціонізм принесли свої результати. На початок 2000-х років канадські суб’єкти видавничої діяльності становили у книговидавничому бізнесі своєї країни вже понад 95 відсотків, у сфері книгорозповсюдження — 75, що зумовило й левову вітчизняну частку в структурі доходів галузі — близько 70 відсотків.
3. Видавнича діяльність «Пінгвін».
Penguin Books - британське видавництво, засноване в 1936 в Лондоні.
Аллен Лейн (1902-1970) почав свою видавничу кар'єру в Бодлі хед - передовому видавництві, що належав його дядькові Джону Лейну. У 1925 він став директором компанії, а в 1930 - президентом. З 1935 він почав випускати за договорами перевидання класики у вигляді книг кишенькового формату в м'якій обкладинці, а роком пізніше заснував Penguin Books для розширення цієї діяльності.
Перші тиражі Пінгвін - це були перевидання сучасних авторів. Ціна книги становила 6 пенсів, стільки ж коштувала пачка сигарет. Лейн купував у видавців права на друк книг в м'якій палітурці, замовляв великі тиражі і працював через звичайні магазини, а не книгарні. Через всього десять місяців тиражі видавництва перевалили за мільйон примірників. Найпопулярнішою книгою була «Аріель» Андре Моруа. Незабаром видання Пінгвін з'явилися і у всіх книжкових магазинах. У 1936 році Лейн заснував незалежну компанію Penguin.
До цього вважалося, що м'яка обкладинка і кишеньковий формат підходять тільки для несерйозної, низькоякісної літератури, що виходить невеликими тиражами. Аллен Лейн вирішив використовувати цей формат для випуску великими тиражами нових творів молодих і вже визнаних авторів. 30 липня 1935 в продажу з'явилися перші три експериментальні серії: детективи, романи і біографії за ціною в шість пенсів за штуку. Багато хто з них були прикладом британського модернізму в дизайні, починаючи з робіт Ентоні Бертрама (1938) та історика Ніколауса Певзнера (1902-1983). У книгах «Пенгвін» використовувався друкарський шрифт Джил Сенсит, зручний для читання завдяки гарній розбірливості. Стандартні обкладинки, створені Яном Чіхольдом (1902-1974), додали серіям свою візуальну специфіку. Лейн, піонер у виданні книг кишенькового формату в Великобританії, також зробив внесок у вдосконалення методів друку та переплетення.
У 1960 році видавництво відстояло в суді право на публікацію роману Лоуренса «Коханець леді Чаттерлей», який вважався непристойним.
Починаючи з 1970 -х ринок таких видань виявився заповнений іншими виробниками, що освоїли розпочатий в серії «Пенгуин» формат, і видавництву довелося продовжувати роботу в умовах жорсткої конкуренції.
Penguin Books нині є підрозділом групи Penguin, яка належить видавництву Пірсон.
Перші книжки в обкладинках: Ariel: a Shelley Romance – Андре Моруа, A Farewell to Arms – Эрнест Хемингуэй, Poet’s Pub – Эрик Линклейтер, Madame Claire – Сьюзен Эрц, The Unpleasantness at the Bellona Club – Дороти Сэйерс, The Mysterious Affair at Styles – Агата Кристи, Twenty-Five – Беверли Николс…
Злиття з американським видавничим домом Вікінг в 1975 році розширило список авторів лондонського конгломерату, керована з США. Перипетії розвитку Пінгвін в 1970-1980-х роках знайшли своє відображення у виданні неоднозначною книги Пітера Райта Шпигунський улов»і важких«Сатанинських віршів»Салмана Рушді. Душу видавництва замінила корпоративна стратегія.
Конгломерат набирав обертів: почав випуск аудіокниг, купив серію путівників Rough Guide, придбав видавництво Дорлинг Киндерсли. Сьогодні Пінгвін в США і Великобританії - досить консервативне видавництво.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 65 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |