Читайте также:
|
|
Натхненником багатьох видавничих ідей серед українців США був греко-католицький священик Антін Бончевський. Прибувши з Галичини, він став активним автором газети «Свобода», всіляко підтримував думку про заснування просвітницького товариства, якому можна було б передати видавничо-книжкову справу. Безкорислову фінансову допомогу власними коштами він надавав випуску популярних українських книжечок «Свободою». Мріючи про цілком незалежну від будь-яких товариств чи часописів видавничу просвітницьку організацію, Бончевський заповів всі свої заощадження і 32-річним залишив цей світ.
Зусилля українського патріота-видав-ця не були марними: задум здійснили його друзі Нестор Дмитрів, Іван Ардан, Стефан Макар, заснувавши у 1904 році окремо від «Свободи» нову видавничу просвітню організацію — Видавництво імені Антона Бончевського «Слово». Невеликого формату й обсягу книжечки випускалися тут щомісяця. Були це не лише популярно-наукові розповіді, але й віршовані та прозові твори, посібники для українських підприємців. Діяло видавництво «Слово» впродовж двох років, а згодом його місце зайняла видавнича організація під назвою «Читальня». По суті, вона виступила продовжувачем справи Антона Бончевського, оскільки мала його ім'я, перейняла нумерацію книжечок, випущених «Словом». Тут Іван Ардан самотужки і на власний ризик взявся за видання серії популярних книжечок з історії українського народу («Многострадальний народ» Стефана Барана), з життя робітничого люду («В Старім і Новім краю» Зиг-монта Бичинського), пригод та драм, перекладених українською мовою («Стріляй на смерть» Ф. Крафта у перекладі Стефана Макара).
Хоча «Читальня» після залишення «Свободи» Іваном Арданом у 1907 році припинила свою діяльність, все ж новий редактор Антін Цурковський відновлює вже знову при газеті давній випуск популярних книжкових видань. Змогли побачити світ лише оповідання Миколи Гоголя «Страшна помста» та популярно-наукова розвідка самого Антона Цурковського «Про кінець світу». Це останнє видання наробило справжнього переполоху серед священиків і вони зуміли переконати керівників «Р. Н. Союзу» в тому, що такі публікації шкідливі, бо «ширять згіршення між темним народом і противляться науці релігії». За цих умов випуск науково-популярних видань було припинено. Натомість з'явилася серія оповідань українських та чужомовних авторів у вигляді відривного додатку до газети «Свобода».
З 1904 року у м. Скрентоні (США) видавничо-торгівельне об'єднання «Руська книгарня» активно випускає невеликі книжечки українських оповідань, віршів, театральних п'єс, цікавих історій. Спромоглося видавництво і на випуск великої 300-сторінкової книжки з ілюстраціями «Життя Ісуса Христа».
За даними постійного дослідника і глибокого знавця української еміграції в США Юліяна Бачинського, зусиллями групи колишніх галицьких священиків, так званих «попиків-ради-калів», вийшло ЗО книжечок при «Свободі» (1896-1904 рр.), 16 книжечок — у «Слові» (1904-1905 рр.) і 9 — у «Читальні» (1905-1906 рр.)1- Ці видання мали досить чітке спрямування, були адресовані українцям, котрі прагнули оволодівати освітою, вивчати рідну історію, культуру, літературу. Особливо велика боротьба велася за чистоту української мови, її становлення і розвиток в чужорідному середовищі.
Органом українських вільнодумців у Сполучених Штатах Америки стала газета «Хлопський параграф». Розпочавши вихід на початку 1909 року, видання заявило про те, що присвячується інтересам українських робітників, а, по суті, стає виразником і проповідником соціалістичних ідей. Відповідальний за випуск газети Іван Слюзар присутній майже на кожній сторінці: то він разом з А. Бучаком від імені комітету, створеного двома товариствами, підписує відозву до робітників з наміром скликати в Нью-Йорку робітничий з'їзд, то грубувато полемізує з газетою «Свобода», яка негативно відгукнулася на антирелігійну позицію «Хлопського параграфа». По суті, у «вільнодумців» не буває жодного номера без уїдливих висловлювань на адресу священиків, церковних канонів тощо. Як тільки завершується довгоочікуваний і рекламований газетою з'їзд, з'являється майже вся перша сторінка з відозвою, присвяченою створенню Української Робітничої партії в Америці.
Однак у відозві переважають загальники, демагогічні заклики «не лякатися попівських лайок», прохання писати про робітничі справи у партійний орган — «Хлопський параграф». А ще нижче подано звернення про створення видавничої спілки «Хлопський параграф», обіцяно збільшити обсяг видання, випускати брошури, стати газетою — «завзятим оборонцем» робітничої справи. У цих відозвах та зверненнях багато чого зводиться до одного: «щоб провадити діло, треба окрім праці ще й гроша», тому не пожалійте, мовляв, «тепер дати 1-го доляра, як партійний податок»2. Та проіснувати часопису пощастило тільки до кінця 1909 року.
Разом із «Хлопським параграфом» прийшов до українського читача в Нью-Йорку місячник «Гайдамаки», перші номери якого мали яскраво виражений національний характер. Багатьом переселенцям він нагадував однойменний галицький двотижневик. Та вже через півроку редактори Матій Хандога і Андрій Петрів змушені були погодитися на перетворення його в соціалістичний орган.
Тоді ж «поступові українці в Америці» випускають у світ двотижневик «Мета» (Нью-Йорк), але видання не змогло протриматися й року.
Дещо раніше у Сполучених Штатах Америки нетривалий час видавалися ілюстровані гумористично-сатиричні двотижневики «Оса» (м. Оліфант, з 1902 р.) та «Шершень» (Нью-Йорк, 1908 р.), місячник «Пастир» (м. Нью-Йорк, 1906 р.), тижневики «Зірниця» (м. Шамокин, 1906 р.) та «Американський голос» (м. Нью-Йорк, 1907 р.), літературно-науковий двотижневик «Зозуля» (м. Нью-Йорк, 1908 р.) та низка інших, які, несподівано з'являючись, так само швидко щезали. За цим стояли насамперед фінансові причини, а також брак кваліфікованих видавничих кадрів, їх плинність, розпорошеність.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 85 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |