Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Видавнича справа США ХХ ст.

Читайте также:
  1. Бунт, расправа и ножницы
  2. Видавнича діяльність Адольфа Маркса.
  3. Видавнича діяльність Бенджаміна Франкліна.
  4. Видавнича діяльність Маврикія Вольфа.
  5. Видавнича діяльність університетів Великобританії.
  6. Видавнича діяльність університетів США.
  7. Видавнича діяльність університетів Франції.
  8. Видавнича справа Білорусі ХІХ ст.
  9. Видавнича справа Білорусі ХХ ст.
  10. Видавнича справа Великобританії ХІХ ст.

Натхненником багатьох видавничих ідей серед українців США був греко-католицький священик Антін Бончевський. Прибувши з Галичини, він став активним автором газети «Свобо­да», всіляко підтримував думку про заснування просвітницького товариства, якому можна було б передати видавничо-книжкову справу. Безкорислову фінансову допомогу власними коштами він надавав випуску популярних українських книжечок «Свобо­дою». Мріючи про цілком незалежну від будь-яких товариств чи часописів видавничу просвітницьку організацію, Бончевський заповів всі свої заощадження і 32-річним залишив цей світ.

Зусилля українського патріота-видав-ця не були марними: задум здійснили його друзі Нестор Дмитрів, Іван Ардан, Стефан Макар, заснувавши у 1904 році окремо від «Свободи» нову видавничу просвітню ор­ганізацію — Видавництво імені Антона Бончевського «Слово». Невеликого форма­ту й обсягу книжечки випускалися тут щомісяця. Були це не лише популярно-наукові розповіді, але й віршовані та про­зові твори, посібники для українських під­приємців. Діяло видавництво «Слово» впродовж двох років, а згодом його місце зайняла видавнича організація під назвою «Читальня». По суті, вона виступила продовжувачем справи Антона Бончевсь­кого, оскільки мала його ім'я, перейняла нумерацію книжечок, випущених «Словом». Тут Іван Ардан самотужки і на власний ризик взявся за видання серії популярних книжечок з історії українського народу («Многострадальний народ» Стефана Ба­рана), з життя робітничого люду («В Старім і Новім краю» Зиг-монта Бичинського), пригод та драм, перекладених українсь­кою мовою («Стріляй на смерть» Ф. Крафта у перекладі Стефана Макара).

Хоча «Читальня» після залишення «Свободи» Іваном Арда­ном у 1907 році припинила свою діяльність, все ж новий редак­тор Антін Цурковський відновлює вже знову при газеті давній випуск популярних книжкових видань. Змогли побачити світ лише оповідання Миколи Гоголя «Страшна помста» та попу­лярно-наукова розвідка самого Антона Цурковського «Про кінець світу». Це останнє видання наробило справжнього пере­полоху серед священиків і вони зуміли переконати керівників «Р. Н. Союзу» в тому, що такі публікації шкідливі, бо «ши­рять згіршення між темним народом і противляться науці релігії». За цих умов випуск науково-популярних видань було припинено. Натомість з'явилася серія оповідань українських та чужомовних авторів у вигляді відривного додатку до газети «Свобода».

З 1904 року у м. Скрентоні (США) видавничо-торгівельне об'єднання «Руська книгарня» активно випускає невеликі кни­жечки українських оповідань, віршів, театральних п'єс, ціка­вих історій. Спромоглося видавництво і на випуск великої 300-сторінкової книжки з ілюстраціями «Життя Ісуса Христа».

За даними постійного дослідника і глибокого знавця ук­раїнської еміграції в США Юліяна Бачинського, зусиллями гру­пи колишніх галицьких священиків, так званих «попиків-ради-калів», вийшло ЗО книжечок при «Свободі» (1896-1904 рр.), 16 книжечок — у «Слові» (1904-1905 рр.) і 9 — у «Читальні» (1905-1906 рр.)1- Ці видання мали досить чітке спрямування, були адресовані українцям, котрі прагнули оволодівати освітою, вивчати рідну історію, культуру, літературу. Особли­во велика боротьба велася за чистоту української мови, її ста­новлення і розвиток в чужорідному середовищі.

Органом українських вільнодумців у Сполучених Штатах Америки стала газета «Хлопський параграф». Розпочавши ви­хід на початку 1909 року, видання заявило про те, що присвя­чується інтересам українських робітників, а, по суті, стає виразником і проповідником соціалістичних ідей. Відпові­дальний за випуск газети Іван Слюзар присутній майже на кожній сторінці: то він разом з А. Бучаком від імені комітету, створеного двома товариствами, підписує відозву до робітників з наміром скликати в Нью-Йорку робітничий з'їзд, то грубува­то полемізує з газетою «Свобода», яка негативно відгукнулася на антирелігійну позицію «Хлопського параграфа». По суті, у «вільнодумців» не буває жодного номера без уїдливих вислов­лювань на адресу священиків, церковних канонів тощо. Як тільки завершується довгоочікуваний і рекламований газетою з'їзд, з'являється майже вся перша сторінка з відозвою, при­свяченою створенню Української Робітничої партії в Америці.

Однак у відозві переважають загальники, демагогічні за­клики «не лякатися попівських лайок», прохання писати про робітничі справи у партійний орган — «Хлопський параграф». А ще нижче подано звернення про створення видавничої спілки «Хлопський параграф», обіцяно збільшити обсяг ви­дання, випускати брошури, стати газетою — «завзятим обо­ронцем» робітничої справи. У цих відозвах та зверненнях бага­то чого зводиться до одного: «щоб провадити діло, треба окрім праці ще й гроша», тому не пожалійте, мовляв, «тепер дати 1-го доляра, як партійний податок»2. Та проіснувати часопису пощастило тільки до кінця 1909 року.

Разом із «Хлопським параграфом» прийшов до українсько­го читача в Нью-Йорку місячник «Гайдамаки», перші номери якого мали яскраво виражений національний характер. Ба­гатьом переселенцям він нагадував однойменний галицький двотижневик. Та вже через півроку редактори Матій Хандога і Андрій Петрів змушені були погодитися на перетворення йо­го в соціалістичний орган.

Тоді ж «поступові українці в Америці» випускають у світ двотижневик «Мета» (Нью-Йорк), але видання не змогло про­триматися й року.

Дещо раніше у Сполучених Штатах Америки нетривалий час видавалися ілюстровані гумористично-сатиричні двотиж­невики «Оса» (м. Оліфант, з 1902 р.) та «Шершень» (Нью-Йорк, 1908 р.), місячник «Пастир» (м. Нью-Йорк, 1906 р.), тижневики «Зірниця» (м. Шамокин, 1906 р.) та «Американсь­кий голос» (м. Нью-Йорк, 1907 р.), літературно-науковий дво­тижневик «Зозуля» (м. Нью-Йорк, 1908 р.) та низка інших, які, несподівано з'являючись, так само швидко щезали. За цим стояли насамперед фінансові причини, а також брак кваліфікованих видавничих кадрів, їх плинність, розпоро­шеність.




Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 85 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

Видавнича справа Великобританії ХІХ ст. | Тематичний спектр та особливості книговидання Польщі ХХ ст. | Тематичний спектр та особливості книговидання Італії ХХ ст. | Видавнича справа Китаю: стан та тенденції | Видавнича діяльність університетів США. | Білет 18 | Видавнича діяльність університетів Франції. | Білет 19 | Тематичний спектр та особливості книговидання Білорусі ХХІ ст. | Видавнича діяльність університетів Великобританії. |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав